Рішення № 109007318, 27.01.2023, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1093/22

2/368/148/23

Рішення

Іменем України

"27" січня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий: суддя Закаблук О.В.

При секретарі: Балацька В.В.

З участю учасників цивільного процесу:

Представник позивача: адвокат Клапчук Ф.П.

Представник третьої особи: Прохоренко Л.М.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в порядку позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Київської області, як орган опіки та піклування, - про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, та припинення сплати аліментів, суд, -

В С Т А Н О В И В :

01.11.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Київської області, як орган опіки та піклування, - про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, та припинення сплати аліментів, в прохальній частині якої позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2. Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень щомісячно, за рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03.06.2015 р. у справі № 368/914/15-ц.

3. Відкликати з примусового виконання виконавчий лист згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03.06.2015 р. у справі №368/914/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменті на утримання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень щомісячно.

01.11.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1093/22, провадження № 2/368/489/22.

08.12.2022 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 04.01.2023 року.

04.01.2023 року підготовче судове засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 27.01.2023 року в зв`язку з неявкою відповідачки ОСОБА_2 .

В підготовче судове засідання, яке відбулося 27.01.2023 року, позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з`явився його представник, - адвокат Клапчук Ф.П.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 27.01.2023 року, представник позивача, - адвокат Клапчук Ф.П. позов підтримав в повному обсязі, обгрунтовував свою правову позицію обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, просив не стягувати з відповідачки на користь позивача судові витрати.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 27.01.2023 року, відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідачки, в якій він просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 27.01.2023 року, представник третьої особи, - виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області, як органу опіки та піклування, - ОСОБА_5 , - позов підтримала та просить його задовольнити, так як вважає, що задоволення даного позову відповідає інтересам малолітньої дитини, а залишення проживання дитини з матір`ю, - відповідачкою по справі, - становитиме небезпеку для здоров`я дитини.

Визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Суд, вислухавши представника позивача, який позов підтримав, вислухавши представника третьої особи, яка позов підтримала, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обгрунтовуючи своє рішеня наступним.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка - ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.09.2014 року по 18.05.2016 року.

Від спільного шлюбу Позивач і Відповідач мають малолітню дитину, - сина, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 травня 2016 року у справі № 368/649/16-ц шлюб між Сторонами було розірвано та визначено місце проживання дитини разом з матір`ю, тобто Відповідачем.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03 червня 2015 року у справі № 368/914/15-ц з Позивача стягнуто аліменти на утримання спільного сина у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн., починаючи з 08.05.2015 р. до досягнення дитиною повноліття.

Проте, як встановлено судом в судовому засіданні, - Відповідач не забезпечує дитині належних умов проживання, не приділяє дитині достатньо уваги, в зв`язку з чим дитина постійно проживає з Позивачем, та знаходиться на повному його утриманні.

З огляду на обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні з належних та допустимих доказів, - суд вважає, що проживання дитини з батьком краще відповідатиме інтересам дитини, - що необхідно вирішити шляхом постановлення судового рішення про визначення місця проживання дитини саме з батьком - позивачем по справі.

Що стосується особи позивача, то суд зазначає наступне:

- так, згідно з довідкою Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області від 28.09.2022 р. № 13180, - Позивач належним чином сплачує аліменти на утримання сина та не має заборгованості зі сплати аліментів;

- на даний час Позивач має постійний стабільний дохід, так як офіційно працевлаштований, а саме, - працює на посаді сторожа в КЗКМР «Кагарлицький ліцей №3».

За місцем роботи характеризується позитивно, крім безпосередньої роботи виконує додаткові доручення, зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний працівник.

24 жовтня 2022 року Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради було прийнято рішення №534-32 «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 », (копія якого міститься в матеріалах справи), згідно з якого, - органом опіки та піклування визнано доцільним встановлення місця проживання сина ОСОБА_6 з Позивачем.

У висновку зазначено, що на час звернення Позивача дитина проживала з матір`ю та її співмешканцем у незадовільних умовах (холодний будинок, неприбраний дім, брудна постільна білизна, дитина голодна, часто пропускає уроки в школі). На засіданні комісії Відповідач погодилася на проживання сина з Позивачем.

- на даний час Позивач забезпечений житлом, - проживає у АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору дарування житлового будинку від 07.08.2008 р.

Згідно з заявою від 27.10.2022 р., ОСОБА_7 не заперечує проти проживання сина Позивача у його будинку.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання,'створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-Х1І (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави- учасниці забезпечують те. щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років ( місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини суд взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61 -44680св 18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Враховуючи, що органом опіки та піклування було підтверджено (шляхом надання відповідного висновку), що умови, в яких проживає дитина з матір`ю, - є незадовільними, то вважає, що визначення місця проживання спільної дитини сторін саме з батьком, - позивачем по справі, - відповідає інтересам малолітньої дитини, - спільної дитини сторін.

Так, суд визнає, що матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, - має право брати участь у її житті та вихованні незалежно від того, з ким дитина буде проживати, проте, з огляду на обставини справи, - суд вважає, що подальше проживання спільної дитини сторін разом з матір`ю, - становитиме загрозу як фізичному, так і психологічному здоров`ю дитини.

Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року, справа № 243/787/20, якою залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини з батьком).

Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини.

З огляду на матеріали справи (письмові докази, які були досліджені судом в судовому засіданні), - суд вважає, що проживання дитини разом з позивачем по справі, - краще відповідатиме інтересам малолітньої дитини.

Таким чином, суд вважає, що в даному спорі наявні усі підстави для визначення місця проживання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 з рідним батьком, - Позивачем по даній справі.

Суд зазначає, що є всі підстави та слід припинити стягнення з позивача аліментів на користь відповідачки, які стягуються на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 червня 2015 року у справі № 368/914/15-ц, так як у випадку вступу даного рішення в законну силу, - малолітня дитина сторін буде проживати з батьком та знаходитися на її утриманні, а аліменти на утримання дитини згідно положення СК України стягуються на користь того з батьків, з ким проживає неповнолітня дитина.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно, - за змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Аналіз частини другої статті 181 Сімейного кодексу України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину має той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Таким чином, спільний з Відповідачем син проживає з Позивачем та на даний час знаходяться на його утриманні, проте з Позивача продовжують стягуватись аліменти на утримання дитини на користь Відповідача. Суд вважає, що вищевказаний стан справ суперечить вказаним вище положенням сімейного законодавства та не відповідає принципу рівності прав і обов`язків батьків щодо своїх дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Аналіз даних положень чинного законодавства дає підстави вважати, що сімейним законодавством України передбачено право того з батьків, з яким проживає дитина на отримання аліментів на утримання спільних дітей. Відтак саме з місцем проживання дитини закон пов`язує можливість стягнення аліментів на утримання дітей.

Статтею 273 Цивільного процесуального кодексу надано право того з батьків, з якого стягуються аліменти на утримання дітей, звернутися до суду з позовом про припинення стягнення з нього аліментів у випадку, коли підстави для такого стягнення, які існували на момент ухвалення відповідного судового рішення, відсутні.

Зважаючи на зазначене, суд вважає, що є всі підстави для припинення стягнення з відповідача аліментів на утримання спільного з Відповідачем сина на користь Відповідача.

Таким чином, - стягнення з Позивача аліментів на користь Відповідача, - суперечить підставам їх встановлення та принципу рівності прав і обов`язків батьків щодо своїх дітей.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п. 24 ППВСУ від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», положенням Закону України «Про охорону дитинства», положенням Конвенції «Про права дитини», ч. І ст. 110, ст. 112, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76 - 80, ч. 1 ст. 82, 89, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273 ЦПК України, - суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Київської області, як орган опіки та піклування, - про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, та припинення сплати аліментів, - задовольнити.

Місцем проживання малолітньої (неповнолітньої) дитини, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця місто Кагарлик Київської області, Україна, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яке видане (повторно) 14 червня 2016 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, - визначити місцем проживання його батька, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця місто Кагарлик Київської області, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 17 серпня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 .

Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень щомісячно, які стягуються за рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03.06.2015 р. у справі № 368/914/15 - ц, повадження № 2/368/346/15.

Відкликати з примусового виконання виконавчий лист згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03.06.2015 р. у справі №368/914/15-ц, провадження № 2/368/346/15 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень щомісячно.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.