Рішення № 109006853, 15.02.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/8035/22

Провадження № 2/463/573/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши в залі суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 4028,06 гривень та судового збору.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТзОВ «Львівенергозбут» є постачальником електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , а також, за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Постачання електроенергії у період виниклої заборгованості з 01.12.2020 року по 01.11.2022 року здійснювалося за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 220 від 26.02.2015 року. У зв`язку із несвоєчасною оплатою послуг, борг за електроенергію за вказаний період становить 4028,06 гривень. Всього по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.12.2020 року по 01.11.2022 року спожито 2878 кВт. Разом з тим, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 19.10.2022 року, за заявою ОСОБА_1 скасовано раніше виданий судовий наказ від 05.10.2022 року про стягнення спірної заборгованості, а тому за захистом своїх прав позивач змушений звертатись до суду в порядку позовного провадження. У зв`язку із наведеним, просить позов задовольнити.

02 січня 2023 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Зазначає, що вона подала заяву до суду про скасування судового наказу з підстав необґрунтованості вимог стягувача, і наявних у неї діагностованих медичних захворювань, що потребують постійного медикаментозного лікування. Крім того, відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку». Таким чином, наведені обставини свідчать про необґрунтованість вимог позивача, оскільки подані ним докази не відповідають заявленим вимогам і не можуть бути покладені в основу рішення так як викликають сумнів у їх достовірності.

10 січня 2023 року представником позивача подано відповідь на відзив з якого вбачається наступне. Зазначає, що твердження відповідача ОСОБА_1 у відзиві на позов про не укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є необґрунтованим та не спростовує доводів позову. Так, долученими до позовної заяви доказами підтверджується факт споживання електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про наявність договірних відносин на умовах типового публічного договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг. Доказів зворотного відповідачем не надано. Крім того, у відзиві стверджується, що подані позивачем докази не відповідають заявленим вимогам і не можуть бути покладені в основу рішення, так як викликають сумнів щодо їх достовірності, однак сторона відповідача не конкретизує яким саме вимогам не відповідають долучені докази, ніяк не пояснює на чому саме ґрунтуються її сумніви у достовірності поданих доказів та не подає будь-яких доказів, які б спростовували докази та аргументи позивача.

21 січня 2023 року відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення з яких вбачається, що остання не погоджується з позицією позивача і вважає викладені аргументи необґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать нормам закону. Зазначає, що вона подала заяву до суду про скасування судового наказу з підстав необґрунтованості вимог стягувача, і наявних у неї діагностованих медичних захворювань, що потребують постійного медикаментозного лікування. Крім того, відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку». Таким чином, наведені обставини свідчать про необґрунтованість вимог позивача, оскільки подані ним докази не відповідають заявленим вимогам і не можуть бути покладені в основу рішення так як викликають сумнів у їх достовірності.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.

Позовна заява поступила до суду 10.11.2022 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.12.2022 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

Разом з ухвалою про відкриття провадження суд надіслав сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, сторони отримали ухвалу про відкриття провадження та інформацію про права та обов`язки.

Ухвалою суду від 28.12.2022 року розгляд справи було відкладено у зв`язку із клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Колодій Л.Б. про ознайомлення із матеріалами справи.

Суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачем постачається електрична енергія за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. За цією адресою зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Так, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Також, у вказаній квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою № 1700429176 від 14.04.2022 року, виданою ТзОВ «Львівенергозбут» (а.с.7).

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.12.2020 року по 01.11.2022 року відповідачами спожито 2878 кВт енергії та заборгованість за спожиту електричну енергію становить 4028,06 гривень (а.с.6).

Так, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 19.10.2022 року, скасовано судовий наказ Личаківського районного суду м.Львова у справі № 463/3241/22 від 05.10.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ТзОВ «Львівенергозбут» (а.с.35).

Постачання електроенергії у вказаний період здійснювалося за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 26.02.2015 року № 220, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року № 859.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

З копії договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, вбачається, що відповідно до п.2.1 цього договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Пункт 6.2 договору визначає зобов`язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (а.с.13-19).

У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Суд критично оцінює посилання відповідача ОСОБА_1 у відзиві на позов про відсутність укладеного договору, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Така позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надає відповідачам послуги з постачання електричної енергії, відповідачами суду не надано, так як і не надано доказів відмови відповідачів від отримання вказаних послуг, які постачає позивач чи доказів того, що відповідачі не користуються наданими позивачем послугами.

Відтак, незалежно від наявності укладеного договору між сторонами, законодавством передбачено обов`язок відповідачів здійснити оплату послуг, які вони фактично отримали та спожили.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачі отримали за спірний період послуги з постачання електричної енергії, мали обов`язок оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів, а тому, оскільки відповідачами, як споживачами наданих позивачем послуг, допущено утворення заборгованості у розмірі 4028,06 гривень за період з 01.12.2020 року по 01.11.2022 року, тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2481,0 гривень, сплата якого підтверджується відповідними квитанціями (а.с.4, 5).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Львівенергозбут» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Львівенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2020 року по 01.11.2022 року у розмірі 4028,06 гривень (чотири тисячі двадцять вісім гривень 06 копійок).

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Львівенергозбут» судовий збір у розмірі 2481,0 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Шевченка,1, код ЄДРПОУ 42092130.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Грицко Р.Р.