Постанова № 10900513, 09.08.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 р. № 2а-3125/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі Хома Ю.Р.

за участі представників позивача: Білик О.Л. директор, Іваночко М.В. (довіреність від 13.05.2010р.)

представника відповідача: Чабан О.С. (довіреність №15/10 від 13.05.2010р.)

розглянувши в судовому засіданні адміністративну позовну заяву Українсько-Польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання нечинним податкових вимог та зобовязання до вчинення дій,

встановив:

Спільне Українісько-Польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВАР»(далі СП ТзОВ «ІНВАР») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, покликаючись на те, що позивачем належним чином було сплачено через Відкрите акціонерне товариство селянський комерційний банк «Дністер»податок на прибуток та податок на додану вартість, що підтверджується банківською випискою від 14.04.2009р. Однак, у звязку з ненадходженням даних щодо сплати позивачем податків, ДПІ у Франківському районі м.Львова було винесено податкові вимоги, згідно яких у позивача виник податковий борг за зобовязаннями, які він вважав погашеними. СП ТзОВ «ІНВАР»в передбаченому законом порядку оскаржило податкові вимоги, покликаючись на те, що зазначені платежі поступили до бюджету не з вини платника податків, а з вини ВАТ СКБ «Дністер», однак відповідач залишив їх без змін. У звязку з наведеним, СП ТзОВ «ІНВАР»просить визнати нечинними першу податкову вимогу ДПІ у Франківському районі м.Львова №1/659 від 03.07.2009р. та другу податкову вимогу ДПІ у Франківському районі м.Львова №2/785 від 27.08.2009р.

12.07.2010р. в судовому засіданні представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд : 1) визнати нечинною першу податкову вимогу ДПІ у Франківському районі м.Львова №1/659 від 03.07.2009р.; 2) визнати нечинною другу податкову вимогу ДПІ у Франківському районі м.Львова №2/785 від 27.08.2009р.; 3) зобов”язати Державну податкову інспекцію у Франківському районі м.Львова внести зміни в особовий рахунок Спільного Українсько-Польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР»по податку на додану вартість, відобразивши сплату податку на додану вартість згідно платіжного доручення №641 від 10.04.2009р. в сумі 162500грн.; 4) зобов”язати Державну податкову інспекцію у Франківському районі м.Львова внести зміни в особовий рахунок Спільного Українсько-Польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР»по податку на прибуток, відобразивши сплату податку на прибуток згідно платіжних доручень №72 від 9.04.2009р. на суму 4800 грн., №642 від 10.04.2009р. на суму 120000грн.

В судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав, просив задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити покликаючись на підстави викладені у запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, які наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з Довідки Головного управління статистики у Львівській області АА №057362 від 11.06.2008р. та Свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 №198449 СП ТзОВ «ІНВАР»зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.11.1995р. як юридична особа та присвоєно ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. 20787143.

Згідно свідоцтва платника податку на додану вартість №100019324 від 05.02.2007р. позивач є платником означеного виду податку.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок сплати СП ТзОВ «ІНВАР» платіжними дорученнями №72 від 09.04.2009р. на суму 4800 грн. та №642 від 10.04.2009р. на суму 120000 грн. податку на прибуток та №641 від 10.04.2009р. в сумі 162500грн. податку на додану вартість з розрахункового рахунку у Відкритому акціонерному товаристві Селянський комерційний банк «Дністер». Однак, незважаючи на те, що банком зазначені платіжні доручення були прийняті до виконання, а кошти списані з розрахункового рахунку позивача, вони не надійшли з установи банку на розрахунковий рахунок ДПІ у Франківському районі. Внаслідок чого відповідач облікував зазначені суми як податковий борг, внаслідок чого ним в порядку передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III (далі Закон № 2181-III) було надіслано на адресу позивача першу податкову вимогу №1/659 на суму 38040 грн. основного платежу по податку на додану вартість, а 27.08.2009р. другу податкову вимогу на суму 158029,13 грн. ( 80260,72грн. по податку на прибуток та 77768,41 грн. по податку на додану вартість).

Позивач вважає зазначені податкові вимоги протиправними, оскільки відповідно до п.2.14. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 (далі Інструкції) установою банку на платіжних документах (дорученнях) було поставлено відмітки, які засвідчують факт прийняття даних доручень до виконання, а в свою чергу факт списання належних сум з поточного рахунку СП ТзОВ «ІНВАР»№2600037182 в ВАТ СКБ «Дністер»на користь Державного казначейства підтверджує банківська виписка від 14.04.2009р.

Крім того, зазначає, що 30.04.2009р. до ДПІ у Франківському районі м.Львова був поданий лист №4/04 від 29.04.2009р., в якому повідомлялось про факт сплати належних сум та прохання врахувати їх при визначенні стану розрахунків позивача з бюджетом, зазначений лис наявний у матеріалах справи.

29.07.2009р. відповідачем було повідомлено СП ТзОВ «ІНВАР»про неможливість врахування сплати зазначених платежів, у звязку з ненадходженням даних щодо сплати товариством цих платежів, а 12.08.2009р. на адресу позивача надійшла перша податкова вимога, а 11.09.2009р. друга податкова вимога.

Зазначені податкові вимоги були оскаржені СП ТзОВ «ІНВАР», однак були залишені ДПІ у Франківському районі м.Львова без змін.

Позивач покликається також на те, що відповідно до п.п.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону № 2181-III днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Однак, відповідачем наступні здійснені позивачем платежі були зараховані в існуючу, на думку відповідача, заборгованість внаслідок чого по поточних зобовязання СП ТзОВ «ІНВАР»виникла прогресуюча заборгованість за ті періоди, за які позивач вважає узгоджені податкові зобовязання погашеними. Тобто ДПІ у Франківському районі м.Львова самовільно змінило призначення платежу у наступних платіжних дорученнях позивача.

Відповідач з заявленими вимогами не погодився, покликаючись на те, що у звязку з виникненням податкового боргу по ПДВ згідно декларації №50937 від 17.06.2009р. на суму зобовязань 38453 грн. по терміну сплати 30.06.2009р., надіслано 03.07.2009р. СП ТзОВ «ІНВАР»першу податкову вимогу №1/659 на суму податкового боргу 38040,41грн. (переплата по даному податку становила 412,59грн.). Оскільки суми по узгоджених податкових зобов”язаннях до бюджету не поступили, відповідно ДПІ у Франківському районі м.Львова надіслано 27.08.2010р. СП ТзОВ «ІНВАР»другу податкову вимогу №2/785, яка виставлена на суму консолідованого боргу 158029,13 грн. податковий борг виник по ПДВ 77768,41 грн. борг збільшений згідно декларації №66063 від 17.07.2009р. на суму зобов”язань 39728грн. по терміну сплати 30.07.2009р., в свою чергу по податку на прибуток 80260,72 грн. згідно декларації №73918 від 05.08.2009р. на суму зобовязань 80260,72 грн. по терміну сплати 20.08.2009р.

За платіжними дорученнями №72 від 09.04.2009р. на суму 4800 грн. та №642 від 10.04.2009р. на суму 120000 грн. податку на прибуток та №641 від 10.04.2009р. в сумі 162500грн. податку на додану вартість з розрахункового рахунку у Відкритому акціонерному товаристві Селянський комерційний банк «Дністер»від СП ТзОВ «ІНВАР»кошти так і не поступили.

Покликається також на те, що станом на 28.10.2009р. у СП ТзОВ «ІНВАР»наявні відкрити поточні рахунки в інших банках, що дає можливість підприємству сплачувати поточні зобов”язання.

Крім того, відповідно до п.1.2 ст.1 Закону № 2181-III, податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або до державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами.

У відповідності до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Також відповідачем не заперечується той факт, що ним було змінено призначення платежів по платіжних дорученнях, згідно яких була здійснена оплата податкових зобов”язань у наступних за квітнем місяцем 2009 року. Вважає, що зазначені дії були правомірними, оскільки в п.7.7 ст.7 Закону № 2181-III передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Покликається також на те, що листом №302-2150/тн від 17.06.2010р. ВАТ СКБ «Дністер»повідомив СП ТзОВ «ІНВАР»щодо введення у банку тимчасової адміністрації, а також те, що відповідно до нормативних вимог Національного банку України кошти згідно платіжних доручень СП ТзОВ «ІНВАР»обліковано у ВАТ «Дністер»на рахунку 9804 «Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку»та підлягають перерахуванню за призначенням після закінчення мораторію та/або відновлення платоспроможності банку».

Згідно облікової картки платника податку СП ТзОВ «ІНВАР»сплачені кошти у ВАТ СКБ «Дністер» до бюджету не поступили за наступними платіжними дорученнями : №72 від 09.04.2009р. нас плату податку на прибуток в сумі 4800грн., яке проведено банком 13.04.2009р. (призначення платежу «податок на прибуток за І квартал 2009р. Термін оплати 20.05.2009р.»), платіжне доручення №641 від 10.04.2009р. на сплату податку на додану вартість на суму 162500грн., яке було проведено банком 14.04.2009р. (призначення платежу: «податок на додану вартість за березень 2009р. Термін оплати 30.04.2009р.»), платіжне доручення №642 від 10.04.2009р. на сплату податку на прибуток в сумі 120000грн., яке проведено банком 14.04.2009р. (призначення платежу : «податок на прибуток за 1 кв. 2009р. Термін оплати 20.05.2009р.»).

Зазначає, що систему обліку органами державної податкової служби платежів до бюджету побудовано так, що вони одержують інформацію саме про зарахування коштів на рахунки, відкриті у Державному казначействі України.

Тому просить, відмовити у задоволенні позову СП ТзОВ «ІНВАР»в повному обсязі.

Документом, який засвідчує сплату субєктом господарювання податкового зобовязання є платіжне доручення, що відповідно до п.1.4 Інструкції є розрахунковим документом, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до п.1.4 Інструкції, датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача, а отримувач/одержувач це - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі.

Згідно вимог п.22.6 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 року №2346-III обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Відповідно до статей 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом та за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

В процесі здійснення власної господарської діяльності в позивача виникли податкові зобовязання перед бюджетом по податку на додану вартість та по податку на прибуток. На виконання зазначеного зобовязання СП ТзОВ «ІНВАР»було перераховано платіжними дорученнями №72 від 09.04.2009р. на суму 4800 грн. та №642 від 10.04.2009р. на суму 120000 грн. податку на прибуток та №641 від 10.04.2009р. в сумі 162500грн. податку на додану вартість з розрахункового рахунку у Відкритому акціонерному товаристві Селянський комерційний банк «Дністер»зазначені види платежів.

Як вбачається з даних платіжних доручень СП ТзОВ «ІНВАР», ВАТ СКБ «Дністер»було їх прийнято до виконання, що підтверджується відбитком штампу зазначеної банківської установи на платіжних дорученнях та списано з розрахункового рахунку позивача, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, що містяться в матеріалах справи.

Як встановлено в ході судового розгляду СП ТзОВ «ІНВАР»не було відомо про неможливість здійснення даної банківської операції ВАТ СКБ «Дністер»у квітні 2009р., зазначене підтверджується листуванням між зазначеними установами.

Так, як вбачається з листа №302-2510/тн від 17.06.2009р. ВАТ СКБ «Дністер», що він повідомляє СП ТзОВ «ІНВАР»на його лист №18/05 від 22.05.2009р. щодо перерахування коштів згідно платіжних доручень №72 від 09.04.2009р., №641 від 10.04.2009р. та №642 від 10.04.2009р., що Постановою Правління НБУ №229 від 16.04.2009р. до ВАТ СКБ «Дністер»призначена тимчасова адміністрація та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку. Крім того, зазначеним листом банк визнає свою вину в неперерахуванні коштів.

Як вбачається з даного листа тимчасова адміністрація була введена в ВАТ СКБ «Дністер»17.04.2009р., а платежі згідно платіжних доручень були здійснені раніше, крім того про введення мораторію СП ТзОВ «ІНВАР»лише з листа у червні 2009р., що спростовує покликання представника відповідача про умисне використання для здійснення перерахування податкового зобовязання саме розрахункового рахунку у ВАТ СКБ «Дністер».

Крім того, суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що наявність відкритих розрахункових рахунків у АТ «ПроКредит Банк», АКІБ «Укрсиббанк», ПАТ «ПІБ» давало можливість СП ТзОВ «ІНВАР»сплачувати поточні зобовязання, оскільки згідно вимог п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону № 2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Тому жоден контролюючий орган не в праві вирішувати про необхідність здійснення приватної господарської діяльності юридичної особи, в тому числі і по сплаті податків, тим чи іншим чином, оскільки це неодмінно призвело б до незаконного втручання у господарську діяльність такого підприємства.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування").

Наведене дає підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ та податку на прибуток його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився. Відтак вказану суму заборгованості, що обліковується на особовому рахунку платника не слід розцінювати як податкове зобовязання в розумінні ст. 1 Закону № 2181-III, і остання згідно цих же приписів не може бути податковим боргом.

А тому застосування відносно СП ТзОВ «ІНВАР»заходів погашення податкового боргу, при умові коли такий податковий борг відсутній є протиправним, у звязку з чим оскаржуване податкові вимоги відповідача не можуть вважатись обґрунтованими.

Слід також відмітити, що з моменту подання платником платіжного доручення в банк Закон № 2181-III повязує і настання інших правових наслідків. Так, відповідно до п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи вину саме банку, а не СП ТзОВ «ІНВАР»визнав і сам відповідач, що підтверджується заявленням вимог до ВАТ СКБ «Дністер»в якості конкурсного кредитора. Так, з наявного у матеріалах справи листа ДПІ у Франківському районі м.Львова №7235/10/10-012 від 16.04.2010р. до ліквідатора ВАТ СКБ «Дністер»вбачається, що відповідач просить визнати його кредитором зокрема на суму 287300грн. по платіжних дорученнях СП ТзОВ «ІНВАР»№72 від 09.04.2009р., №641 від 10.04.2009р. та №642 від 10.04.2009р. та зазначає, що оскільки зазначені кошти не були перераховані до бюджету з вини банківської установи, відтак вимога щодо сплати цих коштів предявляється до банку, а не до платника податків.

Представником позивача було представлено в судове засідання ряд документів, які засвідчують вчасне виконання узгоджених податкових зобов”язань по ПДВ та по податку на прибуток, крім того зазначені види податків сплачуються регулярно СП ТзОВ «ІНВАР»з значною переплатою.

Законом України № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Що стосується застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то слід враховувати те, що із аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, однак, як встановлено в ході судового розгляду справи ДПІ у Франківському районі м.Львова здійснювалось таке зарахування платежів зі зміною призначення платежу по СП ТзОВ «ІНВАР».

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позивачем подано первинні документи, які спростовують покликання ДПІ у Франківському районі м.Львова на порушення, що на його думку було здійснено позивачем, а відповідачем в свою чергу зазначене не спростовано.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 165 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задоволити в повному обсязі.

2.Визнати нечинною першу податкову вимогу ДПІ у Франківському районі м.Львова №1/659 від 03.07.2009р.;

3.Визнати нечинною другу податкову вимогу ДПІ у Франківському районі м.Львова №2/785 від 27.08.2009р.;

4.Зобов”язати Державну податкову інспекцію у Франківському районі м.Львова внести зміни в особовий рахунок Спільного Українсько-Польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР»по податку на додану вартість, відобразивши сплату податку на додану вартість згідно платіжного доручення №641 від 10.04.2009р. в сумі 162500грн.

5.Зобов”язати Державну податкову інспекцію у Франківському районі м.Львова внести зміни в особовий рахунок Спільного Українсько-Польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР»по податку на прибуток, відобразивши сплату податку на прибуток згідно платіжних доручень №72 від 9.04.2009р. на суму 4800 грн., №642 від 10.04.2009р. на суму 120000грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 16.08.2010р.

Суддя Демяновський Г.С.