Постанова № 10900486, 14.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 р.                                                                                 № 2а-3004/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого –судді Дем’яновського Г.С.,

при секретарі Кунинець А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Галицькі контракти» до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Галицькі контракти»звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові, де просить нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові від 27 серпня 2009р. №0000371601/0/14438, від 28 вересня 2009р. від №000037160/1/16286, від 09 грудня 2009р. №0000371601/2/21278, якими позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 1747,04 грн. (з них 1663,84 грн. осного зобов”язання та 83,2грн. за штрафними санкціями).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав наведених у запереченні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, які наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

З Довідки з Головного управління статистики у Львівській області №АА 061122 від 19.03.2009р. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Галицькі контракти»(далі –ТзОВ «Газета «Галицькі контракти») зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.04.2004р. та присвоєно ідентифікаційний номер в Єдиномк державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців –33196304.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №18080521 вбачається, що позивач зареєстрований платником зазначеного податку ДПІ у Личаківському районі м.Львова 17.11.2004р.

18.08.2009р. ДПІ у м.Львові було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, про що було складено Акт №36/15-2/33196304.

З Акту перевірки вбачається, що в ході її проведення було виявлено, зокрема, порушення щодо порядку справляння податку на додану вартість.

Зокрема в Акту зазначено, що розмір податку, зазначеного позивачем у декларації по податку на додану вартість за червень 2009р., є меншим, ніж визначено за за результатами перевірки.

Спірні правовідносини між сторонами виникли через включення до декларації ТзОВ «Газета «Галицькі контракти»до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаних товарах за податковими накладними попередніх податкових періодів.

Тому відповідач вважає, що ТзОВ «Газета «Галицькі контракти»в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі –Закону №168) безпідставно віднесено до податкового кредиту червня 2009 року суму ПДВ 4804,20 грн. Податковий кредит, визначений перевіркою становить 51121,16грн. (52785-1663,84=51121,16).

За наслідками проведення перевірки було винесено податкове повідомлення рішення від 27 серпня 2009р. №0000371601/0/14438, яке було двічі оскаржено в порядку апеляційного оскарження. Однак ДПІ у м.Львові, ДПІ у Львівській області, ДПА України було відмовлено у задоволення скарг ТзОВ «Газета «Галицькі контракти»та винесено податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2009р. від №000037160/1/16286, від 09 грудня 2009р. №0000371601/2/21278.

Позиція відповідача мотивована тим, що оскільки позивачем скарги на постачальників не подавались згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 до декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні (податкові) періоди, ним безпідставно віднесено до податкового кредиту червня 2009р. суму ПДВ у сумі 1663,84 грн.

Позивач в свою чергу зазначає, що висновки ДПІ у м.Львові не ґрунтуються на чинному законодавстві і є безпідставними, оскільки розуміння податкового кредиту та правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість, в тому числі справляння податку на додану вартість визначені Законом №168. Однак, єдиною вимогою Закону №168 є те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв”язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними (п.п. 7.45 п.7.4 ст7).

Зазначає, що в Законі №168 не існувало та не існує на даний час норми, з огляду на яку платники податку на додану вартість зобов”язані декларувати суму податкового кредиту виключно і лише в періоді виникнення податкового зобов’язання.

Покликається на те, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)»№757-р від 01.07.2009р. була запроваджена норма, згідно якої «платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов”язання», однак згідно Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. №1251-ХІІ механізми справлянн податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно п.п.7.2.6 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Податкова накладна є звітним податковим документом і водночас розрахунковим документом.

У п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ сказано, що податкова накладна видається платником податку - постачальником на вимогуїї отримувача. При цьому покупцю (отримувачу) надається оригіналподаткової накладної, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно ж до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Однак, як вбачається з наданих ТзОВ «Газета «Галицькі контракти»документів, податкові накладні виписувались контрагентами позивача раніше, ніж мало місце їх реальне виконання, зокрема списання коштів з рахунку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами податкових накладних та платіжних доручень.

Ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»21 грудня 2000 року №2181-IIIне передбачає жодного обмеження для включення до податкового кредиту податкових накладних протягом строку 1095 днів, а п.п.7.5.1 Закону №168 лише встановлює момент виникнення права у платника податків на податковий кредит.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що сумаПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов’язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Отже, сумаПДВлише за податковою накладною, отриманою після закінчення строку позовної давності (1095днів),не зараховується до складу податкового кредиту, що в даному випадку місця не мало.

Крім того, не заслуговує на увагу покликання відповідача, що лише за умови подання скарги на постачальника платник податків має право на формування податкового кредиту.

Натомість згідно ч.2 п.п.7.2.6. Закону №168 передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Однак, за наявності таких умов покупець має право, але зовсім не зобов’язаний подавати таку скаргу.

Період вимоги щодо надання податкової накладної і період, у якому виникло право на податковий кредит, можуть не збігатися. Закон №168 не встановлює з цього приводу обмежень, тобто прямо не забороняє включати до податкового кредиту суми за податковими накладними, отриманими із запізненням

Так, положення п.п.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 не обмежують такий термін, як «попередній період», тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному, тобто будь який період, який передує звітному, є попереднім щодо такого звітного періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позивачем подано первинні документи, які спростовують покликання відповідача на порушення, що на думку ДПІ у м.Львові було здійснено позивачем, а відповідачем в свою чергу зазначене не спростовано.Тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1.          Адміністративний позов задоволити повністю.

2.          Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові від 27 серпня 2009р. №0000371601/0/14438, від 28 вересня 2009р. №000037160/1/16286, від 09 грудня 2009р. №0000371601/2/21278.

3.          Судові витрати по справі

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги з поданням її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 19.07.2010р.

Суддя                                                             Дем’яновський Г.С.