Рішення № 109001070, 07.02.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8769/22

Провадження №: 2/755/1369/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Гончарука В.П.

при секретарі - Гриценку О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить:

зобов`язати Політичну партію «Опозиційна платформа - За життя» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку із порушенням законодавства про працю за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України з 10 червня 2022 року;

зобов`язати Політичну партію «Опозиційна платформа - За життя» зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у зв`язку із порушенням законодавства про працю за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України з 10 червня 2022 року;

стягнути із політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за червень 2022 року у розмірі 12 218,18 грн., вихідну допомогу в розмірі 100 800,00 грн., соціальну допомогу за час тимчасової непрацездатності в розмірі 4889,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 призначений на посаду менеджера з персоналу відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», а 10 грудня 2020 року його переведено з посади менеджера з персоналу на посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Партії.

За час перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем посадовий оклад головного юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Партії збільшився.

Починаючи з 24 лютого 2022 року відповідно до Наказу Співголови Партії від 24 лютого 2022 року №18-к «Про запровадження дистанційної роботи для працівників» позивача разом із більшою частиною трудового колективу переведено на дистанційну роботу. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», введеного в дію Указом Президента України від 19 березня 2022 року №153/2022, на період дії воєнного стану призупинено діяльність Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя».

Не зважаючи на суперечливість рішення РНБО, у партії на час дії воєнного стану оголошено простій з 21 березня 2022 року відповідно до наказу № 23-к «Про оголошення простою». Відповідно до цього наказу простій оплачується у розмірі посадового окладу. Посадовий оклад головного юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Партії становить 33 600,00 грн.

Востаннє відповідач виплачував доходи позивачу у березні 2022 року. Разом з тим, починаючи з квітня 2022 року заробітна плата відповідачем не оплачується. Крім того, існує заборгованість відповідача і по виплаті соціальної допомоги за час тимчасової непрацездатності. За квітень та травень 2022 року відповідач заробітну плату нарахував у розмірі 100% посадового окладу, але не виплатив.

У зв`язку із тим, що заробітна плата не виплачувалась, позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу. Судовим наказом від 07 липня 2022 року у справі №755/4845/22 Дніпровський районний суд міста Києва вирішив стягнути з Партії на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за квітень та травень 2022 року в сумі 67200,00 грн. Наказ набрав чинності 31 серпня 2022 року та поданий на виконання до приватного виконавця.

З метою захисту своїх трудових прав у зв`язку із порушенням відповідачем норм трудового законодавства та колективного договору 06 червня 2022 року через невиплату заробітної плати позивач подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України з 10 червня 2022 року. Заява про звільнення подана поштою, крім того, копія заяви про звільнення з документами, що підтверджують її відправку направлена боржнику електронною поштою. Відповідач від отримання заяви про звільнення ухилився. Заяву про звільнення, подану позивачем в електронному вигляді, відповідач не розглядав. Звільнення з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України передбачає, що працівник може самостійно визначити дату звільнення, без обов`язкового відпрацювання двотижневого строку, передбаченого частиною 1 цієї ж статті. При цьому у роботодавця існує обов`язок звільнити найманого працівника у вказаний ним строк.

Таким чином, станом на день подання цієї заяви з відповідача підлягає стягненню на користь заявника нарахована та невиплачена заробітна плата з 01 червня 2022 року по 10 червня 2022 року у розмірі 12 218,18 грн., вихідна допомога в розмірі 100 800,00 грн., соціальна допомога за час тимчасової непрацездатності в розмірі 4889,06 грн.

Крім того, належним способом захисту прав Позивача є зобов`язання відповідача зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у зв`язку з порушенням законодавства про працю за частиною 33 статті 38 КЗпП України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач політична партія «Опозиційна платформа - За життя» відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за останньою відомою адресою місцезнаходження відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить прохальна частини позову, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до статей 280-283 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно з наказом №2-к від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 з 12 жовтня 2020 року призначений на посаду менеджера з персоналу відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ».

Наказом №9-к від 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 з 10 грудня 2020 року переведено з посади менеджера з персоналу на посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Партії.

За час перебування Позивача у трудових відносинах із Відповідачем посадовий оклад головного юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Партії збільшився, що підтверджується штатним розписом, введеним в дію з 01 січня 2022 року.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Наказу Співголови Партії від 24.02.2022 року №18-к «Про запровадження дистанційної роботи для працівників» ОСОБА_1 разом із більшою частиною трудового колективу переведено на дистанційну роботу.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», введеного в дію Указом Президента України від 19 березня 2022 року №153/2022, на період дії воєнного стану призупинено діяльність Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя».

Відповідно до наказу № 23-к «Про оголошення простою» у Партії на час дії воєнного стану оголошено простій з 21 березня 2022 року. Відповідно до цього наказу простій оплачується у розмірі посадового окладу.

Посадовий оклад головного юрисконсульта відділу правового забезпечення та кадрів Секретаріату забезпечення роботи Стратегічної ради Партії становить 33 600,00 грн. Вказані обставини підтверджується штатним розписом та розрахунковими листками за січень - березень 2022 року.

Востаннє відповідач виплачував доходи ОСОБА_1 у березні 2022 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 08 вересня 2022 року, а також випискою по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за договором SAMDNWFC00019456607 від 21 серпня 2015 за період 01 січня 2022 року - 09 вересня 2022 року, наданою Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 08 вересня 2022 року № 8ТFH7FD7FD7RGCNDFMC.

За квітень 2022 року політичною партією «Опозиційна платформа - За життя» нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 33 600,00 грн., за травень 2022 року - 33 600,00 грн. Нарахування заробітної плати підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) №5374833347301106 від 08 вересня 2022 року, виданими Пенсійний фонд України., а також складеними та підписаними табелями обліку робочого часу за квітень та травень 2022 року.

Невиплата заробітної плати Боржником підтверджується відомостями з виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 (иА793052990000026207696026205) за договором SAMDNWFC00019456607 від 21 серпня 2015 за період 01 січня 2022 - 09 вересня 2022, наданої Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 08 вересня 2022 року № 88ТFH7FD7FD7RGCNDFMC.

Судовим наказом від 07 липня 2022 року у справі №755/4845/22 Дніпровський районний суд міста Києва стягнув з політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за квітень та травень 2022 року в сумі 67200,00 грн.

06 червня 2022 року через невиплату заробітної плати ОСОБА_1 подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України з 10 червня 2022 року. Заява про звільнення направлена поштою, що підтверджується описом вкладення до цінного листа 0206821155212, фіскальним чеком від 06 червня 2022 року та накладною №0206821155212. Через закінчення терміну зберігання поштове відправлення 0206821155212, у якому містилась заява про звільнення повернута ОСОБА_1 25 червня 2022 року.

Копія заяви про звільнення з документами, що підтверджують її відправку направлена Партії електронною поштою, що підтверджується скріншотами з поштового клієнта Заявника. Заяву про звільнення, подану позивачем в електронному вигляді, відповідач не розглядав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або закономчи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до статті 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 681/1629/18 (провадження № 61-14424св18) зазначено, що «розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору».

Аналогічний правовий висновок викладено в постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 569/249/18-ц (провадження № 61-48997св18).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Положення цієї статті КЗпП України кореспондують частині першій статті 1 Закону про оплату праці.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Невиконання роботодавцем обов`язку із своєчасної виплати заробітної плати дає працівнику право вимагати розірвання трудового договору у строк, визначений працівником відповідно до частини третьої статті 38 КЗпПП України.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що оскільки вище аналізованими нормами трудового законодавства на роботодавця покладено обов`язок провести звільнення із працівником у строк, який просить останній, адже причина у заяві була вказана поважною у відповідності до статті 38 КЗпП України; відповідач причини не виплати заробітної плати позивачу не пояснив, а відтак суд прийшов висновку, що трудові відносини фактично припинені, а тому є підстави вважати розірваним трудовий договір укладений між сторонами згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП України та задоволення вимоги про зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 з 10 червня 2022 року.

Як зазначено у частині першій статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з частиною першою статі 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями вищенаведеної статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З 1 червня по 10 червня 2022 року (останній робочий день) відповідач зобов`язаний сплатити заробітну плату за 8 робочих днів в розмірі 12 218,18 грн.

[Розмір заробітної тати за частину місяця розраховується за формулою

С : Мх Р. д = З.п., де

З.п. -розмір заробітної тати до витати, грн.

С - ставка, грн.

М- кількість робочих днів у місяці,

Р.д. кількість робочих днів, за які проводиться нарахування 33600 : 22x8 = 12 218,18].

Середній заробіток обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (надалі - Порядок).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку у всіх інших випадках, крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Таким чином, розмір вихідної допомоги, яка підлягає стягненню із відповідача становить 100 800,00 грн. (сто тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

у квітні 2022 нараховано 33 600,00 грн.

у травні 2022 нараховано 33 600,00 грн.

Середній заробіток за місяць складає (33 600,00 + 33 600,00) : 2 =33 600,00 грн.

Отже, розмір вихідної допомоги складає 33 600,00 х 3 = 100 800,00 грн..

Таким чином, станом на день подання цієї заяви з відповідача підлягає стягненню на користь заявника нарахована та невиплачена заробітна плата за червень 2022 року у розмірі 12 218,18 грн., вихідна допомога в розмірі 100 800,00 грн. (сто тисяч вісімсот гривень 00 копійок), соціальна допомога за час тимчасової непрацездатності в розмірі 4889,06 грн.

Крім того, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у зв`язку із порушенням законодавства про працю за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE,№ 4909/04,§ 58,ЄСПЛ,від 10лютого 2010року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 21, 38, 44, 115, 116, 117 КЗпП, статтями 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зобов`язати Політичну партію «Опозиційна платформа - За життя» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку із порушенням законодавства про працю за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України з 10 червня 2022 року.

Зобов`язати Політичну партію «Опозиційна платформа - За життя» зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у зв`язку із порушенням законодавства про працю за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України з 10 червня 2022 року;

Cтягнути із Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за червень 2022 року у розмірі 12 218,18 грн., вихідну допомогу в розмірі 100 800,00 грн., соціальну допомогу за час тимчасової непрацездатності в розмірі 4889,06 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлено 07 лютого 2023 року.

Дані про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дані про боржника: Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», код ЄДРПОУ 21709375, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд. 23Б.

Суддя: