Рішення № 108997655, 13.02.2023, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1914/22

Провадження № 2/345/33/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2023 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано Франківської області

в складі: головуючого судді Миговича О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сегежа Оріана Україна» про поновлення на роботі, суд, -

в с т а н о в и в :

що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 24.01.2008 по 20.06.2022. З 24.01.2008 він був прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника п`ятого розряду в ЗАТ «Корснас Оріана Україна», згідно наказу №24/01-н від 24.01.2008. 18.03.2009 ЗАТ «Корснас Оріана Україна» було перейменовано в ЗАТ «Сегежа Оріана Україна», а з 22.03.2011 в ПрАТ «Сегежа Оріана Україна».

03.11.2016 йому було присвоєно 6 розряд і 07.11.2016 було переведено слюсарем-ремонтником по шостому розряду, згідно наказу 161-н від 07.11.2016.

20.06.2022 його було звільнено з роботи у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпПП України, наказ №46/к від 20.06.2022.

Звільнення вважає незаконним, оскільки при його звільненні було допущено порушення норм трудового законодавства, які регулюють порядок вивільнення працівників при скороченні штату і чисельності працівників, а саме: 31.03.2022 дирекція ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» видала повідомлення про вивільнення його, зазначивши, що у зв`язку з неможливістю подальшого ведення господарської діяльності підприємства в силу незалежних від обох сторін обставин, відповідно до наказу №12-А від 31.03.2022, він підлягає звільненню з займаної посади з 01.06.2022. Сам наказ №12-А від 31.03.2022 дирекція не вивісила для ознайомлення і він не був з ним ознайомлений. В квітні 2022 він отримав повідомлення про вивільнення його із займаної посади уже згідно наказу №15-А від 12.04.2022 у зв`язку з неможливістю подальшої господарської діяльності підприємства в силу незалежних від обох сторін обставин. Повідомлення датоване від 12.04.2022 він підписав. Згідно даного повідомлення позивач підлягав звільненю з займаної посади з 14.06.2022. Знову ж таки, з наказом №15-А від 12.04.2022 він не був ознайомлений. Наказом № 46/к від 20.06.2022 його було звільнено з роботи у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).

Вважає, що посилання відповідача на таку обставину як «у зв`язку з неможливістю подальшої господарської діяльності підприємства в силу незалежних від обох сторін обставин» не відповідає вимогам ст.40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, якою передбачено випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Формально відповідач звільнив його у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, в той час попереджуючи про вивільнення у зв`язку з неможливістю подальшої господарської діяльності підприємства в силу незалежних від обох сторін обставин. Тобто в повідомленні не йде мова про майбутнє скорочення чисельності та штату працівників. Більше того, ніякого скорочення не було, а якщо й було, то лише «на папері», так як у той же день - день його звільнення, було прийнято на його місце іншого працівника.

Відповідачем було порушено вимоги ст.42 КЗпП України, зокрема, не врахувалось переважне право на залишення на роботі, оскільки він працює на підприємстві з 2008 року, має найвищу кваліфікацію слюсаря-ремонтника 6 розряду.

Крім того, йому не пропонувалось жодної іншої роботи на цьому ж підприємстві чи іншому, хоч цього вимагає Закон (ст.49-2 КЗпП України).

Окрім того, оскільки підприємство не створило комісії, яка б займался вивільненням працівників, то і переваги залишення на роботі при вивільненні не враховувались.

Таким чином, при звільненні позивача допущено порушення норм законодавства про працю, а отже і звільнення є незаконним. Тому просить поновити його на роботі на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду в ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» та стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили задоволити позов. В подальшому позивач подав до суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити, а розгляд справи проводити без його участі .

Представник позивача також подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. В подальшому подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Крім того, відповідачем було подано відзив на позов з додатками (а.с.48-50, 51-91), в якому ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, тому у їх задоволенні слід відмовити з огляду на відсутність порушення трудових прав позивача та ст.42 та 49-2 КЗпП України, враховуючи наступне.

Наказом № 10-А Генерального директора ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» від 01.03.2022 з 01.03.2022 на Товаристві було запроваджено простій Товариства до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, зупинено роботу Товариства, прийнято рішення вважати такими, що перебувають у простої всіх працівників Товариства.

Причиною введення простою те, що у зв`язку з повномасштабною агресивною війною, а також з огляду на те, що мажоритарним акціонером Товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Проект» - резидент країни-окупанта та агресора, який володіє пакетом акцій в кількості 1039049 штук, що становить 74,999927% статутного капіталу та враховуючи прийняті органами державної влади України нормативно-правові акти господарська діяльність ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» було заблокована.

У зв`язку з блокуванням видаткових операцій Товариства, подальше здійснення господарської діяльності було неможливим, оскільки Товариство не могло здійснювати платежі, спрямовані на закупівлю сировини та інші платежі, пов`язані із господарською діяльністю Товариства.

08.03.2022 відбулися збори трудового колективу ПрАТ «Сегежа Оріана Україна», у яких взяли участь 62 члени трудового колективу Товариства. З причин описаних вище, загальними зборами трудового колективу було прийнято рішення ввести режим простою на ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» з 01.03.2022 з виплатою працівникам Товариства заробітної плати на час такого простою у розмірі двох третин від посадового окладу.

31.03.2022 Генеральним директором ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» було прийнято наказ № 12-А «Про попередження про вивільнення».

З даним наказом позивач був ознайомлений під розпис, що підтверджується його підписом на Наказі навпроти свого прізвища.

Окрім ознайомлення з Наказом № 12-А від 31.03.2022, ОСОБА_1 було вручено під розпис повідомлення про вивільнення від 31.03.2022. Факт отримання даного повідомлення підтверджується особистим підписом позивача на повідомленні про вивільнення від 31.03.2022.

Також 31.03.2022 Генеральний директор ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» повідомила голову профспілки ОСОБА_2 про вивільнення всіх працівників на Товаристві в червні 2022 у зв`язку із запровадженням простою та неможливістю подальшої господарської діяльності.

12.04.2022 Генеральним директором ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» у зв`язку із зі зміною дати масового вивільнення працівників Наказ №12-А від 31.03.2022 було скасовано та прийнято Наказ № 15-А від 12.04.2022 «Про вивільнення».

Відповідно до Наказу Генерального директора ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» №15-А від 12.04.2022 «Про вивільнення» директору виробництва ОСОБА_3 наказано довести до відома працівників та вручити повідомлення про наступне вивільнення з 14.06.2022.

12.04.2022 ОСОБА_1 було вручено Повідомлення про вивільнення, згідно якого позивача було повідомлено, що відповідно до Наказу № 15-А від 12.04.2022 позивач підлягає звільненню із займаної посади з 14.06.2022. Факт отримання позивачем повідомлення про вивільнення та ознайомлення з Наказом підтверджується його особистим підписом на повідомленні про вивільнення від 12.04.2022 та додатково може бути підтверджено свідками.

13.04.2022 відповідачем було подано до Калуського районного фонду зайнятості Звітність інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, яке було зареєстроване за номером 879, у якому повідомлялось про звільнення 133 працівників ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» 14.06.2022.

20.06.2022 згідно Наказу №46/к ОСОБА_1 був звільнений з посади слюсаря-ремонтника ПАТ «Сегежа Оріана Україна» з 20.06.2022 у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України. З даним наказом позивач був ознайомлений та отримав його копію, що підтверджується його особистим підписом на наказі.

З огляду на те, що вивільнення працівників було масовим та звільненню підлягали всі працівники Товариства переважне право на залишення на роботі не враховувалося та інша робота позивачу не пропонувалась. Таким чином порушення ст.42 та ст.49-2 КЗпП України, про які стверджує позивач, відсутні.

Тому просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.99-101), в якому зазначає, що правильно посилаючись на норми трудового законодавства, що регулюють порядок вивільнення працівників, а саме ч.1 ст.40 КЗпП України та ч.1 ст.49 КЗпП України, а також переписуючи з трудового кодексу формулювання цих статей, відповідач на свій розсуд трактує суть даних норм і зовсім не обґрунтовує ними суть своїх заперечень на поданий ним позов. Так, посилаючись на норми ч.1 ст.40 КЗпП України, що при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому силі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників в наказах № 12-а від 31.03.2022 та №15-а від 12.04.2022 відповідач вказує, що вивільнення проводиться так як місце має простій виробництва та унеможливлення подальшого ведення господарської діяльності товариства в силу незалежних від обох сторін причин.

В наказі № 12-а від 31.03.2022 і повідомленні про вивільнення працівників від 31.03.2022 на ім`я голови профспілки ОСОБА_4 йде мова про те, що у зв`язку з повномасштабною війною РФ проти України та прийняттям ВР України ЗУ «Про основні заходи примусового вилучення в Україні об`єктів права власності РФ та її резидентів» від 03.02.2022, внесенням змін до п.15 Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 17 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а також неможливістю здійснювати закупівлю сировини для виробництва продукції, проводити інші фінансові операції, які є життєво необхідними для подальшої діяльності товариства, оскільки фактично всі видаткові операції товариства заблоковані, що у свою чергу спричинило запровадження простою виробництва, цим наказом зобов`язано економіста з праці ОСОБА_5 підготувати письмові повідомлення про наступне вивільнення всім працівникам.

Тобто цим наказом проводиться вивільнення у зв`язку з неможливістю господарської діяльності та запровадженням простою, а не у відповідності до ч.1 ст.40 КЗпП України.

Простій було запроваджено з 01.03.2022, згідно Наказу № 10-а «Про простій»: « з 01.03.2022 до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, з урахуванням відповідних рішень органів державної влади».

Ознайомлення працівників з цим наказом не є підставою для проведення вивільнення працівників за ч.1 ст.40 КЗпП України, а лише зобов`язує і керівництво і працівників дотримуватись вимог законодавства, що регулюють режим простою.

В подальшому наказ № 12-а від 31.03.2022 було відмінено. Однак видано новий наказ «Про вивільнення» № 15-а від 12.04.2022, який повністю продублював наказ № 12- а від 31.03.2022, зазначаючи ті ж підстави вивільнення працівників. Лише в резолютивній частині зазначено, що даний наказ слід довести до відома працівникам про наступне вивільнення з 14.06.2022 директору виробництва ОСОБА_3 .

Тобто в жодному наказі про вивільнення працівників не йде мова і не зазначаються підстави вивільнення, передбачені ч.1 ст.40 КЗпП України, які є вичерпні і не підлягають трактуванню керівництвом ПрАТ «Сегежа Оріана Україна».

В жодному наказі не визначається і порядок вивільнення працівників згідно ст..49-2 КЗпП України. Адже при звільнені працівників з ініціативи власника не дотримано вимоги вказаної статті. Ніхто не створював комісії по підприємству, яка б визначала переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, не пропонувалась жодна інша робота.

В наказах про вивільнення жодним словом не йшлося, що його буде звільнено з роботи із займаної посади в зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників. Про це він дізнався з самого наказу про звільнення №46/к від 20.06.2022.

Таким чином, позивач вважає, що його звільнено з роботи з грубим порушенням норм трудового законодавства.

З штатного розпису, який затверджувався в листопаді 2021 року вбачається, що є передбачено 3 штатні одиниці слюсаря. Залишилися ці ж 3 штатні одиниці і в період його звільнення і є по сьогоднішній день, що підтверджує, що скорочення не проводилось, а його звільнення було надуманим, відбулося в період запровадженого простою. Більше того, уже на 2-й день після його звільнення, на його посаді працювала нова людина родич керівника. Своє звільнення пояснює лише одним особистою неприязню до нього через те, що він постійно вказував, що на нашому обладнанні не має працювати і отримувати доходи дочірнє підприємство.

Просив позов задоволити повністю.

Згідно ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1ст.5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем з 24.01.2008 , що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 9-13).

Наказом № 10-А Генерального директора ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» від 01.03.2022 з 01.03.2022 на Товаристві було запроваджено простій Товариства до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, зупинено роботу Товариства, прийнято рішення вважати такими, що перебувають у простої всіх працівників Товариства (а.с.53-57). Причиною введення простою було те, що у зв`язку з повномасштабною агресивною війною, а також з огляду на те, що мажоритарним акціонером Товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Проект» - резидент країни-окупанта та агресора, який володіє пакетом акцій в кількості 1039049 штук, що становить 74,999927% статутного капіталу та враховуючи прийняті органами державної влади України нормативно-правові акти господарська діяльність ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» було заблокована.

08.03.2022 відбулися збори трудового колективу ПрАТ «Сегежа Оріана Україна», у яких взяли участь 62 члени трудового колективу Товариства (а.с. 58-61). Зборами було підтримано ініціативу медженту ПАТ «Сегежа Оріана Україна» вжити першочергових і невідкладних заходів для збереження Товариства і зернутися до Ради Національної безпеки і оборони України з проханням невідкладно прийняти у власність держави пакет акцій в кількості 1039049 штук загальною вартістю 10394090 грн., що становить 74,999927% статуного капіталу Товариства та до моменту ухвалення такого рішення надати можливість Товариству здійснювати виплату заробітної плати працівникам Товариства з метою гарантування їхнього належного рівня життя.

31.03.2022 Генеральним директором ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» було прийнято наказ № 12-А «Про попередження про вивільнення» (а.с.62), з яким і був ознайомлений позивач (а.с.65).

Крім того, ОСОБА_1 отримав і повідомлення про вивільнення від 31.03.2022 (а.с.69).

31.03.2022 Генеральний директор ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» повідомила голову профспілки ОСОБА_2 про вивільнення всіх працівників на Товаристві в червні 2022 у зв`язку із запровадженням простою та неможливістю подальшої господарської діяльності (а.с.70).

12.04.2022 Генеральним директором ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» у зв`язку із зі мною дати масового вивільнення працівників Наказ №12-А від 31.03.2022 було скасовано та прийнято Наказ № 15-А від 12.04.2022 «Про вивільнення» та директору виробництва ОСОБА_3 наказано довести до відома працівників та вручити повідомлення про наступне вивільнення з 14.06.2022 (а.с.71, 78).

12.04.2022 ОСОБА_1 було вручено Повідомлення про вивільнення, згідно якого позивача було повідомлено, що відповідно до Наказу № 15-А від 12.04.2022 позивач підлягає звільненню із займаної посади з 14.06.2022 (а.с.79).

13.04.2022 відповідачем було подано до Калуського районного фонду зайнятості Звітність інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, яке було зареєстроване за номером 879, у якому повідомлялось про звільнення 133 працівників ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» 14.06.2022 (а.с.84-85).

Наказом ПАТ «Сегежа Оріана Україна» № 46/к від 20.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , слюсаря-ремонтника ПАТ «Сегежа Оріана Україна» звільнено 20.06.2022 у зв`язку з скороченням чиселькості та штату працівників, у відповідності до п. 1 ст.40 КЗпП України. Підстава : Наказ № 15-А від 12.04.2022 «Про вивільнення», Повідомлення про вивільнення від 12.04.2022 (а.с.14).

Крім того, судом встановлено, що з 14.06.2022 по 30.06.2022 було звільнено ще 47 працівників ПрАТ «Сегежа Оріана Україна», що підтверджується відповідними наказами про звільненння, наданими суду відповідачем (а.с. 137-183), тобто в значно меншій кількості, ніж у поданій Звітності інформації про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Правовідносини сторін є трудовими та регулюються міжнародними нормами, Конституцією України, нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а також іншими нормативно-правовими актами. Крім того, при вирішенні справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до статі 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Щодо строку звернення до суду суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Визначений законом строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі позивачем дотримано.

Щодо позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі суд зауважує наступне.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем щодо звільнення у зв`язку із скороченням штату суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України за загальним правилом звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте, у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, що передбачено частиною другою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначеному, зокрема, у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до змісту статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17).

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України , зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо (постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц).

Таким чином, прийняття рішення про скорочення штату або чисельності працівників хоч і є правом роботодавця, однак таке право не є абсолютним, оскільки передбачає дотримання процедури вивільнення працівників, а однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідач не надав суду доказів того, що ним була дотримана визначена законом процедура звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП, у зв`язку з чим звільнення позивача визнається незаконним.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конвенцією Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року у пункті а частини 2 статті 9 визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Відповідач не спростував доводи позивача про те, що роботодавець не ознайомив його з вакансіями, наявними у ПрАТ «Сегежа Оріана Україна», не запропонував жодної іншої роботи .

Крім того, з матеріалів справи вбачається й той факт, що ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» не припинило господарську діяльність, а продовжує здійснювати господарську діяльність, про що свідчать накази про прийняття на роботу працівників у період з 10 серпня 2022 року по 01 вересня 2022 (а.с. 117-136) та наказ №21-а від 10.08.2022 « Про затвердження штатного розпису» (а.с. 184). Також з штатного розпису від 10.08.2022 вбачається наявність у ПрАТ «Сегежа Оіана Україна» великої кількості посад працівників, в тому числі і посад слюсара-ремонтника ( на якій працював позивач) (а.с. 185-186).

Також відповідач не спростував доводи позивача про те, що ним було зроблено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню для перевірки наявність чи відсутність у позивача гарантованого статтею 42 КЗпП України переважного права залишення на роботі. Відсутні відповідні докази і в матеріалах справи.

З урахуванням цього відсутні підстави для висновку, що відповідач належним чином виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача у зв`язку із скороченням штату.

Крім того, суд зазначає, що частиною четвертою статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) передбачено, що вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Відповідно до частин першої третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення частини четвертої статті 49-2 КЗпП стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва і праці безпосередньо пов`язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій..

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII) мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Для працівників підприємств, установ, організацій, в яких зміни в організації виробництва і праці не пов`язані із виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану і не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги частин першої третьої статті 49-2 КЗпП застосовуються у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, у випадку вивільнення працівників під час дії воєнного стану у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, не пов`язаними із виконанням мобілізаційних завдань, застосовується порядок, передбачений Главою ІІІ-А КЗпП, за виключенням вимог статті 43 КЗпП щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.

Відповідачем не надано доказів того, що зміна організації виробництва і праці була безпосередньо пов`язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а такожщо положеннячастинин першої-третьоїст.49-2КЗпП Українине застосовувалисьу зв`язкуз неможливістюзабезпечення працівникароботою,визначеною трудовимдоговором,у зв`язкуіз знищенням(відсутністю)виробничих,організаційних татехнічних умов,засобів виробництваабо майнароботодавця внаслідокбойових дій.

З вказаних підстав суд визнає звільнення позивача незаконним, у зв`язку з чим наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Щодо судових витрат суд зауважує наступне.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивача звільнено від сплати судового збору за заявленою позовною вимогою на підставі п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн.

Відповідно на момент звернення до суду з позовом за заявлену позовну вимогу підлягав сплаті судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп..

У зазначеному розмірі судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у зв`язку із задоволенням позову.

Відповідно дост. 141 ЦПК України,стороні,на користьякої ухваленорішення,суд присуджуєз другоїсторони понесенінею ідокументально підтвердженісудові витрати.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно дост.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно дост.137ЦПК України,витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З урахуванням вище зазначено, з відповідача на користь позивача післягають стягненню і витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 6000 грн., які підтверджуються договором про надання правових послуг, ордером, квитанцією (а.с.15-16, 17, 18).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.40. 42, 49-2 КЗпП України, , ст.ст.2, 3, 9, 10, 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 267, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сегежа Оріана Україна» про поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати Наказ ПАТ «Сегежа Оріана Україна» № 46/к від 20.06.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду ПАТ «Сегежа Оріана Україна» з 20 червня 2022 року.

Стягнути з ПАТ «Сегежа Оріана Україна» (м.Калуш вул.Заводська, 2, код ЄДРПОУ 30721394) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн..

Стягнути з ПАТ «Сегежа Оріана Україна» (м.Калуш вул.Заводська, 2, код ЄДРПОУ 30721394) на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. .

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: