Постанова № 10899396, 18.08.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-517/10/0770

рядок статзвіту 2.11.3

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року 12 год. 00 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання -Повханич Г. П.

за участі:

представника позивача Греци Я. В.( дов. від 01.04.2009 р. );

представника відповідача ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області Товтин М. В.

( дов. №2386/10/10 від 18.06.2009 р. );

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства "Закарпатвтормет" до Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.02.2010 року №0000292341/0 342/23-1/13598192/3634 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач юридична особа відкрите акціонерне товариство “Закарпатвтормет” звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року № 0000292341/0 342/23-1/13598192/3634, яким йому визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 1 639 796 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 698 818 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протиправно зменшив валові витрати позивача на суму коштів, сплачених приватному підприємства «Евро-ДГ» за договором № 69/07-04 від 08.07.2004 року, оскільки висновок про нікчемність даного правочину є необґрунтованим, факт реального здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджено первинними документами, які є достовірними. Зокрема, настання реальних правових наслідків за договором підтверджується фактичним отриманням товару, який у подальшому використаний у власній господарській діяльності, сплатою грошових коштів, яка підтверджена відповідними платіжними документами. Висновки відповідача про те, що у приватного підприємства «Евро-ДГ»відсутні необхідні умови для здійснення операцій з металобрухтом не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовуються наявністю у вказаного підприємства ліцензією на заготівлю та переробку металобрухту, яка видається тільки у разі наявності передбачених законодавством ліцензійних умов на здійснення відповідних операцій. Крім того, місцевою державною адміністрацією у встановленому порядку здійснювалось обстеження приватного підприємства «Евро ДГ»на відповідність його вимогам Закону України «Про металобрухт»та ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних і кольорових металів, в ході якого встановлено відповідність вказаного підприємства вимогам Закону України «Про металобрухт»та ліцензійним умовам. Позивач зазначає, що пояснення окремих працівників отримані з порушенням встановленого порядку, їх зміст не свідчить про нікчемність укладеного правочину.

Позивач вважає неправомірним зменшення відповідачем валових витрат на суму орендної плати за договорами оренди обладнання, укладеними із ЗАТ «Укрвторчермет», оскільки віднесення відповідних сум до складу валових витрат прямо передбачено п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновки відповідача про те, що у даному випадку здійснювалась компенсація за ремонт обладнання суперечить суті договорів та їх правовій природі, зміст правовідносин між сторонами визначений відповідними господарськими договорами і не може змінюватись відповідачем.

Також на думку позивача, протиправним є зменшення валових витрат на суму відсотків сплачених за договором про надання овердрафту № 170/07//00-OVER від 17.04.2007 року, оскільки віднесення до складу валових витрат сум, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями передбачено п.п.5.5.1. п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», кошти, отримані за договором овердрафту використані виключно у власній господарській діяльності позивача і не повязані з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 27.08.2008 року, відповідачем такий звязок не доведений.

Так само позивач вважає протиправним зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. За твердженням позивача, норма п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає збільшення валових доходів на суму безповоротної фінансової допомоги, якою є зокрема прострочена кредиторська заборгованість, і ця вимога закону позивачем виконана. Разом з тим, додаткове зменшення валових витрат на ці ж суми законом не передбачається.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні їй пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, зазначених у письмовому запереченні проти позову, зокрема пояснив, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва направлено акт перевірки від 18.02.2009 року за №655/23-600/32755158 ПП «Евро-ДГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року. В ході проведення планової виїзної перевірки ПП «Евро-ДГ»встановлені ознаки нікчемності укладених цим підприємством правочинів. За висновком податкового органу, у ПП «Евро-ДГ»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності «оптова торгівля відходами та брухтом», а саме відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування брухту чорних металів та іншої продукції, наслідком діяльності ПП «Евро-ДГ»є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів. Також відповідач наголошує, що відповідно до пояснень, відібраних від начальників дільниць по прийому металобрухту позивача, не підтверджується факт отримання металобрухту від ПП «Евро-ДГ».

Стосовно взаємовідносин оренди з ЗАТ «Укрвторчермет»пояснив, що кошти, які сплачені позивачем за додатковими угодами до договорів оренди обладнання є фактично компенсацією вартості робіт по ремонту орендованого обладнання, що випливає з пояснень самого позивача, такі витрати не відносяться до валових витрат, а збільшують балансову вартість відповідних груп і підлягають амортизації.

Щодо віднесення до складу валових витрат відсотків за овердрафтом представник відповідача стверджує, що маючи заборгованість перед АКТ «Форум»за користування овердрафтом, позивач надавав безпроцентну фінансову допомогу ТОВ «Євро фінанси ЛТД», що безпосередньо не повязано з веденням господарської діяльності товариства, тому згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»такі витрати не відносяться до складу валових витрат.

Стосовно зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності представник відповідача зазначив, що товари, отримані позивачем, які залишились неоплаченими і по розрахунках за які минув термін позовної давності, рахуються безоплатно отриманими. У звязку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області проведено планову виїзну документальну перевірку відкритого акціонерного товариства «Закарпатвтормет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено акт перевірки від 09.02.2010 № 203/23-1/13598192 ( а. с.17-93 Т. 1)

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2010 № 0000292341/0 342/23-1/13598192/3634, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 1 639 796 грн. за основним платежем та 1 698 818 грн. за штрафними санкціями ( а. с. 16 Т. 1), правомірність якого і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Так у ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та приватним підприємством «Євро-ДГ»укладено договір купівлі продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 року, предметом якого виступала поставка металобрухту. Також сторонами укладались додаткові угоди від 03.01.2005р., від 03.01.2007 р., від 03.01.2008 року про продовження терміну дії вказаного договору.

На підставі наданих позивачем первинних документів судом встановлено, що за охоплений перевіркою період за договором купівлі продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 року позивачем було придбано товарно-матеріальні цінності (брухт чорних металів БСНВ 500, БСЛ, вид 501) в кількості 4369,416 тон. на загальну суму 5986 827,87 грн.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва листом від 10.03.2009 року за № 1971/23-614/2 направлено відповідачу акт № 655/23-600/327555158 від 18.02.09 року планової виїзної перевірки ПП «Евро-ДГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року. В ході проведення планової перевірки ПП «Евро-ДГ»встановлено ознаки нікчемності правочинів під час дослідження документального, грошового, товарного потоків, були виявлені угоди, що мали ознаки нікчемності.

В основу висновку про нікчемність правочинів, укладених ПП «Евро-ДГ»податковим органом покладено твердження про те, що у ПП «Евро-ДГ»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності «оптова торгівля відходами та брухтом», а саме відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, відсутні залишки товарно-матеріальних цінностей.

Даючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд приймає до уваги, що правове регулювання відносин, що виникають при здійсненні операцій з металобрухтом, здійснюється відповідно до Закону України «Про металобрухт». Стаття 5 вказаного Закону встановлює вимоги до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом. Зокрема відповідно до частини 2 вказаної статті обов'язковою умовою для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом є наявність у заявника облаштованої земельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 кв. м, з брухтом чорних металів та їх сплавів - не менш як 1000 кв. м, яка повинна мати бетонне або тверде покриття, яке унеможливлює проникнення в ґрунт шкідливих речовин. Кожна облаштована земельна ділянка може використовуватися лише одним суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює операції з металобрухтом.

Згідно з статті 4 Закону України «Про металобрухт»операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам.

Обов'язковою умовою на отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств на їх відповідність вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону спеціалізовані підприємства (суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.

Судом встановлено, що у ПП «Евро-ДГ»наявна ліцензія на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів серії АВ № 305788, термін дії з 17.04.2007 року по 17.04.2012 року. У встановленому законом порядку місцевою державною адміністрацією проведено обстеження спеціалізованого підприємства ПП «Евро-ДГ»на відповідність його вимогам Закону України «Про металобрухт»та ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних і кольорових металів, про що складено акт № 383/211 від 12.03.2007 року, яким встановлено відповідність вказаного підприємства вимогам Закону та ліцензійним умовам.

Відповідачем не надано доказів того, що органи, наділені відповідно до статті 14 Закону України «Про металобрухт»компетенцією по здійсненню державного нагляду за здійсненням операцій з металобрухтом встановили в установленому порядку невідповідність ПП «Евро-ДГ»ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних і кольорових металів, тоді як органи податкової служби самостійно такою компетенцією не наділені, а відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутність необхідних умов для здійснення ПП «Евро ДГ»такого виду діяльності, як оптова торгівля відходами та брухтом, при цьому посилання на акт № 655/23-600/327555158 від 18.02.09 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не є достатнім без належної перевірки вказаних в ньому обставин та без дослідження наданих позивачем первинних документів на предмет їх достовірності та відповідності чинному законодавству.

Разом з тим як випливає з матеріалів справи, згідно купівлі продажу № 69/07-04 від 08.07.2004 року позивачем придбано товарно-матеріальні цінності: у січні 2008 року на суму 35260730 грн. в кількості 308,59 тон. (факт придбання підтверджується видатковою накладною від 31.01.2008 року за № РН-0000016, актом прийому-передачі від 31.01.2008 року, реєстром приймально-здавальних актів, приймально-здавальними актами в кількості 13 шт.); у лютому 2008 року на суму 971663,60 грн. в кількості 715,396 тон,( факт придбання підтверджується видатковою накладною від 29.02.2008 року за № РН-0000196, актом прийому-передачі від 29.02.2008 року, реєстром приймально-здавальних актів, приймально-здавальними актами в кількості 29 шт.); у березні 2008 року на суму 1571214,0 грн. в кількості 1120,8 тон (факт придбання підтверджується видатковою накладною від 31.03.2008 року за № РН-0000335, актом прийому-передачі від 31.03.2008 року, реєстром приймально-здавальних актів, приймально-здавальними актами в кількості 44 шт.); у квітні 2008 року на суму 1512715,40 грн. в кількості 1100,29 тон (факт придбання підтверджується видатковою накладною від 30.04.2008 року за № РН-0000457, актом прийому-передачі від 30.04.2008 року, реєстром приймально-здавальних актів, приймально-здавальними актами в кількості 43 шт.); у травні 2008 року на суму 1183944,20 грн. в кількості 856,99 тон (факт придбання підтверджується видатковою накладною від 31.05.2008 року за № РН-0000743, актом прийому-передачі від 31.05.2008 року, реєстром приймально-здавальних актів, приймально-здавальними актами в кількості 41 шт). Фактичне здійснення відповідних операцій підтверджують також наявні у матеріалах справи акти походження металобрухту, посвідчення про вибухонебезпечність та акти радіаційного обстеження.

Відповідачем не доведено факт недостовірності вказаних первинних документів. При проведенні перевірки відповідачем встановлено факт проведення розрахунків за поставлену продукцію, що підтверджує настання реальних правових наслідків за договором № 69/07-04 від 08.07.2004 року.

Крім того, позивачем надано докази подальшого використання отриманих товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується договором купівлі-продажу з ЗАТ «Укрвторчормет»та первинними документами, які підтверджують його реальне виконання - залізничними накладними та приймальними актами, платіжними документами, які містяться в матеріалах справи. Відповідач не довів, що товари, реалізовані ЗАТ «Укрвторчормет»отримані позивачем з інших джерел, мають інше походження чи отримані позивачем безоплатно.

Судом встановлено, що договір № 69/07-04 від 08.07.04р з ПП «Евро-ДГ»був зумовлений характером господарської діяльності позивача, позивач мав самостійну ділову мету - отримання доходів від цих операцій, реальне настання правових наслідків за договором оплата коштів та отримання товару свідчить про відсутність ознак фіктивності цього договору.

Не може бути достатнім доказом нікчемності укладеного позивачем договору № 69/07-04 від 08.07.2004 року факт відсутності у позивача документів, які підтверджують перевезення товарів, зокрема товарно-транспортних накладних. Як встановлено при перевірці самим відповідачем і випливає з п.3.2 договору від 8.07.2007 року, саме контрагент позивача ПП «Евро-ДГ»був відповідальним за доставку (транспортування) товару на виробничі дільниці позивача, тому позивач не може бути відповідальним за оформлення таких перевізних документів. Можливе не збереження контрагентом документів про перевезення вантажу не може свідчити про відсутність самих операцій з поставки товару, враховуючи наявність інших належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Також суд приймає до уваги, що працівники позивача, від яких були відібрані пояснення в ході проведення перевірки, письмово відмовилися від раніше наданих пояснень із зазначенням того, що вони були відібрані працівниками податкової міліції з порушенням встановленого порядку та без розяснення змісту статті 63 Конституції України.

Крім того, стверджуючи про нікчемність договору № 69/07-04 від 08.07.2004 року відповідач не врахував, що за змістом статті 207 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України укладення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок і спрямований на заволодіння майном держави передбачає наявність протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим, ні відповідачем, ні іншим органом податкової служби не встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента позивача - ПП «Евро-ДГ»при здійсненні спірних операцій. Зокрема не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі.

Без доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором № 69/07-04 від 08.07.2004 року у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що відповідачем не дотримано повною мірою вимоги пункту. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України N 327 від 10.08.2005 року, де передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (наприклад: дій щодо умислу чи відсутності умислу, "приховування об'єкта оподаткування", "описка" тощо). Викладені в акті перевірки від 09.02.2010 № 203/23-1/13598192 висновки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

Також суд, приймає до уваги, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року по справі № 2в-6732/09/1470 визнано акт перевірки державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.09 р. № 655/23-600/32755158 таким, що складений з порушенням, а тому, не відповідає вимогам наказу державної податкової адміністрації України від 10.08.05 р. № 327 про затвердження ”Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08. 05 р. за № 925/11205), із змінами, внесеними згідно з наказом державної податкової адміністрації України від 13.06.07 р. № 354. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні правочинів, укладених приватним підприємством ”Евро-ДГ” з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми обєктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, та у визнанні даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.06 р. по 30.09.08 р. недійсними.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 року вказана постанова залишена без змін.

Таким чином, рішенням суду, яке набуло законної сили спростовано висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.09 р. № 655/23-600/32755158, а відтак не можуть бути прийняті до уваги і відповідні висновки складеного відповідачем акту перевірки від 09.02.2010 № 203/23-1/13598192, що ґрунтуються на такому акті.

За таких обставин, твердження відповідача про нікчемність договору № 69/07-04 від 08.07.2004 року, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Евро-ДГ»є необґрунтованими і спростоване в ході судового розгляду справи, тому зменшення валових витрат на вартість товарів, придбаних за цим договором на загальну суму 5986828,0 грн. суперечить пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і є протиправним.

Окрім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Укрвторчермет»укладено договір №507 від 01.10.2007 року на оренду обладнання (гідравлічний пакувальний прес з краном, грейфером та кабіною керування, модель 8-40/L 11/75 К, виробництва Словенії, рік виготовлення 2007, заводський номер 487) та додаткові угоди до цього договору: додаткова угода від 29.12.2008 року, згідно якої на період з 01.01.2009 року розмір орендних платежів складає 40454,57 грн. в тому числі ПДВ 6742,43 грн. на місяць; додаткова угода від 30.03.2009 року, згідно якої на період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року розмір орендних платежів складає 220500,0 грн. в тому числі ПДВ 36750,0 на місяць. Додаткова угода від 28.04.2009 року, згідно якої на період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року розмір орендних платежів складає 400000,0 грн. в тому числі ПДВ 66666,67 грн. на місяць.

Між вказаними субєктами Договір № 306 від 20.05.2007 року на оренду обладнання (гідронавантажувач FUCHS МНL-331, шасі №331110/1122) та наступні додаткові угоди: від 21.11.2007 року, згідно якої термін дії договору продовжено до 31.12.2008 року; від 29.12.2008 року, згідно якої на період з 01.01.2009 року розмір орендних платежів складає 28267,20 грн. (в т.ч. ПДВ 4711,20 грн.) на місяць; додаткова угода від 28.04,2009 року, згідно якої на період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року розмір орендної плати складає 320000,0 грн. (в т.ч. ГІДВ 53333,33 грн.) за один місяць.

В ході проведеної відповідачем перевірки відповідач прийшов до висновку, що збільшення розміру орендної плати за вказаними договорами було зумовлено проведенням орендодавцем ремонтних робіт, які були включені у вартість орендної плати. На цій підставі відповідач стверджує, що позивач фактично проводив компенсацію ЗАТ «Укрвторчермет»вартості робіт по ремонту орендованого обладнання.

Однак такі висновки відповідача про порушення позивачем п.8.7. 1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є невірними, оскільки правовий аналіз укладених позивачем договорів та додаткових угод свідчить про те, що між сторонами виникли саме правовідносини оренди, а всі платежі здійснювалися за цими договорами виключно як орендна плата за користування орендованим майном. Така правова природа укладених позивачем угод та здійснених платежів підтверджується змістом договорів, в яких визначено предмет, права та обовязки сторін та інші істотні умови договору оренди. Такі умови не передбачають здійснення орендарем таких платежів, як компенсація вартості робіт по ремонту орендованого обладнання.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання виникають зокрема з господарського договору. Зміст господарських правовідносин, що виникають з відповідного договору, становлять відповідні права та обовязки сторін учасників відповідних відносин. Обсяг прав та обовязків встановлюється договором. Тому саме умовами договору визначається характер та зміст господарської операції, що здійснюється сторонами договору.

Як випливає із змісту частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. У даному випадку сторони мали право погодити будь-який розмір орендної плати на власний розсуд і це не суперечить законодавству.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що причинами та факторами, які вплинули на збільшення розміру орендної плати стало проведення ремонтних робіт орендодавцем. При перевірці правильності валових витрат позивача відповідач повинен в виходити із змісту господарської операції, тобто виду та характеру витрат, а не з причин та умов, які вплинули на їх розмір. Причини та умови, що впливають на розмір витрат не змінюють саму суть господарської операції.

Відповідно до підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

За таких обставин суд приходить до переконання, що відповідач протиправно зменшив валові витрати позивача суму 665 367,52 грн. сплаченої орендної плати.

Крім того, в ході судового розгляду справи було встановлено, що між позивачем та АКБ „Форум" укладено договори про надання овердрафту № 170/07//00-OVER від 17.04.2007 року та від 14.08.2008 року за № 131/08/00- OVER1. Згідно вказаних договорів банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді овердрафту в тимчасове користування шляхом оплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в АКБ „Форум", розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, на умовах та з межах ліміту, визначеного цим договором.

За своєю правовою природою кошти, отримані за договорами овердрафту підпадають під визначення фінансового кредиту згідно підпункту 1.11.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що в період, охоплений перевіркою позивач уклав договір поворотної фінансової допомоги від 27.08.2008 року з ТОВ «Євро фінанси ЛТД». Маючи заборгованість в період з 29.08.2008 року по 01.08.2009 року перед АКБ «Форум»за користування овердрафтом, позивачем надавалася безпроцентна поворотна фінансова допомога ТОВ «Євро фінанси ЛТД», що безпосередньо не повязано з веденням господарської діяльності підприємства.

Разом з тим з наданих позивачем платіжних документів судом встановлено, що кошти, які отримувалися за договорами овердрафту, позивач використовував виключно на потреби, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю. Виходячи з приписів підпункту 5.5.1. пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка прямо передбачає віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами), відповідач правомірно відніс суму сплачених (нарахованих) відсотків за договорами овердрафту № 170/07//00-OVER від 17.04.2007 року та від 14.08.2008 року за № 131/08/00- OVER1 до складу валових витрат.

Судом відхиляються посилання відповідача на договір поворотної фінансової допомоги від 27.08.2008 року, укладений між позивачем та ТОВ «Євро фінанси ЛТД»оскільки договори овердрафту та договір поворотної фінансової допомоги є окремими, не повязаними між собою правочинами, а відповідачем не доведено, що кошти, отримані позивачем за договорами овердрафту використовувались на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю, в тому числі на надання поворотної фінансової допомоги третім особам.

В ході проведення перевірки встановлено наявність у позивача кредиторської заборгованості за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності (металобрухт), по якій минув загальний термін позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України на загальну суму 7 944,38 грн. в тому числі ПДВ 1324,1 грн. (без ПДВ 6620,28 грн.). За висновком відповідача, у звязку з тим, що позивачем не здійснено компенсацію вартості таких товарів, відсутні підстави для віднесення цих сум до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності являється безповоротною фінансовою допомогою. Згідно з підпунктом 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону суми безповоротної фінансової допомоги включаються до складу валових доходів. Відповідач при проведенні перевірки збільшив позивачу валові доходи на вищевказані суми заборгованості, за якою сплив строк позовної давності (стор.6 акту перевірки від 09.02.2010 № 203/23-1/13598192), що позивачем не оспорюється.

Тому суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1 986, 00 грн. (7944*25%) основного платежу та 993,00 грн. штрафної санкції, що нарахований у звязку із збільшенням валових доходів по цій позиції.

Разом з тим, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачає обов'язку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності. За таких обставин висновки відповідача про завищення позивачем суми валових витрат на суму 6 620,0 грн. та про заниження податку на прибуток з цієї суми є безпідставними.

За наведеного суд приходить до переконання, що оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача слід визнати протиправним в частині визначення позивачу податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств в сумі 1637810,0 грн. основного платежу та 1697825,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а тому позов в цій частині. підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 32 від 22.02.10 р.) судові витрати відповідно до задоволених вимог у розмірі 2 (дві ) грн. 26 (двадцять шість) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Закарпатвтормет»- задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 16.02.2010 року № 0000292341/0 342/23-1/13598192/3634 в частині визначення відкритому акціонерному товариству «Закарпатвтормет» податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств в сумі 1637 810,0 грн. основного платежу та 1697 825,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

4. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Закарпатвтормет» (88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 53, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 13598192, р/р 26001300029663 в АКБ «Форум»м. Київ, МФО 322948) понесені судові витрати у розмірі 2 (дві) грн. 26 (двадцять шість) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови складено та підписано 21.08.2010 року

Суддя Андрійцьо В.Д.