Постанова № 10899142, 09.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 р. справа № 2а-14424/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції в м. Вугледар про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

За участю представника позивача Узбек В.В.

Представника відповідача Буряк К.Р.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Вугледар про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001271540/0/1784/15-112, № 0001281540/0/1785/15-112 від 28.11.2006р.

Постановою Господарського суду Донецької області від 21.03.2007р. позовні вимоги було задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007р. по справі № 31/12а постанова Господарського суду Донецької області від 21.03.2007р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2010р. постанова Господарського суду Донецької області від 21.03.2007р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007р. були скасовані.

Справу направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 07.06.2010р. справі наданий номер 2а-14424/10/0570 та передана на розгляд судді Бєломєстнова О.Ю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ДПІ неправомірно застосувала штрафні санкції у сумі 2100247,62 грн. за актом № 73-15-33577404 від 20.11.2006р. шляхом прийняття податкових повідомлень- рішень № 0001271540/0/1784/15-112 та № 0001281540/0/1785/15-112 від 28.11.2006р. за порушення граничних строків сплати узгоджених зобовязань, оскільки ним сплачувались поточні платежі, а ДПІ зарахувала їх в рахунок стягнення боргу і на ці суми нараховані штрафні санкції. Позивач також вважає, що ДПІ не мала правових підстав нараховувати штрафні санкції на суму податкового боргу, який сплачувався за рішенням суду у справі №31/321, виконання якого було розстрочене, а також на суми розстрочки сплати податкових зобовязань відповідно до ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань на 73 календарних днів та більш, ніж на 90 днів. У звязку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 425959,54 грн. та 1674288,08 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0001281540/0/1785/15-112 від 28.11.2006р. та № 0001271540/0/1784/15-112 від 28.11.2006р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

ВП «Шахта «Південнодонбаська №3», в інтересах якого предявлено позов, є відокремленим підрозділом позивача, який є правонаступником ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія».

За результатами перевірки порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання відповідачем було встановлено, що підприємством:

·не сплачена у встановлений строк 29048,24 грн. по уточнюючій декларації № 2662 від 08.09.2005р., граничний строк сплати який 08.09.2005р.;

·не сплачено у встановлений граничний строк -3754021,28 грн. по рішенню про правонаступництво №3 від 19.08.2005р.;

·не сплачено у встановлений граничний строк -1695304,17 грн. по декларації з податку на прибуток № 3977, по який задекларовано до сплати -3412700,00 грн., про що був складений акт № 73-15-33577404 від 20.11.2006р.

Так, що стосується рішення про правонаступництво № 3 від 19.08.2005р., то при проведенні реорганізації вугільних підприємств на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005р. №238 «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна коксовна компанія» ВП «Шахта «Південнодонбаська №3» був виключений зі складу ДП «Донецька вугільна коксовна компанія» та переведений до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». Після проведення реорганізації та перереєстрації ВП «Шахта «Південнодонбаська №3» код ЄДРПОУ 33577404 на підставі рішення про правонаступництво №3 від 19.08.2005р. на особовий рахунок з податку на прибуток була перенесена податкова заборгованість з основного платежу у сумі 10215960,06 грн., у тому числі:

·Частина податкового зобовязання за рахунком податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за півріччя 2004 року від 09.08.2004р. № 2017 у суму 1711200,06 грн.;

·Податкове зобовязання за розрахунком податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2004 року від 20.12.2004р. № 3403 у сумі 425300,00 грн.;

·Податкове зобовязання за декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2005 року від 10.05.2005 р. № 1093 у сумі 5173000,00 грн.;

·Податкове зобовязання за декларацією з податку на прибуток підприємства за півріччя 2005 року від 19.07.2005 р. № 2142 у сумі 3690800,00 грн.

Таким чином, висновки відповідача про порушення граничних строків сплати податкових зобовязань ґрунтуються на факті несвоєчасності оплати вказаних декларацій. При цьому він виходив з погашення цих зобовязань платіжними дорученнями №3763 від 29.09.2005р., № 2615 від 31.10.2005р., №2921 від 18.11.2005р., №3113 від 22.12.2005р., №3242 від 29.12.2005р., № 7749 від 23.05.2006р., № 7767 від 24.05.2006р., № 7832 від 25.05.2006р., № 8026 від 31.05.2006р., № 8651 від 21.06.2006р., № 8724 від 23.06.2006р., № 8807 від 23.06.2006р., № 8981 від 29.06.2006р., № 9070 від 30.06.2006р., № 9742 від 25.07.2006р., № 9899 від 28.07.2006р., № 9999 від 31.07.2006р., № 0005 від 31.07.2006р., № 0028 від 01.08.2006р., № 0048 від 02.08.2006р., № 0180 від 04.08.2006р., № 0349 від 11.08.2006р., № 0491 від 17.08.2006р., № 0576 від 21.08.2006р., № 1293 від 25.09.2006р., № 1301 від 26.09.2006р., № 1384 від 27.09.2006р., № 1829 від 13.10.2006р., № 1941 від 17.10.2006р., № 2044 від 19.10.2006р., № 2413 від 31.10.2006р.(у призначені платежу яких зазначено: «розстрочка з податку на прибуток, згідно рішення господарського суду за: вересень 2005р., жовтень 2005р., листопад 2005р., грудень 2005р., травень 2006р., червень 2006р., липень 2006р., серпень 2006р., вересень 2006., жовтень 2006р.»).

Також, позивачем до податкового органу були подані уточнюючі декларації з податку на прибуток від 20.09.2005р. на суму 1300000,00грн., від 17.05.2006р. на суму 285700,00 грн., від 17.05.2006р. на суму 275200,00 грн., від 22.05.2006р. суму 515439,00 грн., від 31.10.06.2006р. на суму 46700,00 грн., від 31.10.2006р. на суму 40200,00 грн.

Крім того, позивачем платіжними дорученнями № 8069 від 31.05.2006р., № 8854 від 26.06.2006р., № 8883 від 27.06.2006р., № 9622 від 21.07.2006р., № 9668 від 21.07.2006р. в повному обсязі було перераховано податок на прибуток (у призначенні платежу яких зазначено: «Податок на прибуток. Перерахування до бюджету повністю» по строку 31.05.2006р., 26.06.2006р., 27.06.2006р., 21.07.2006р., 21.07.2006р. відповідно).

Також, як вбачається з матеріалів справи ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 «ДП «ДВЕК» надало до ДПІ декларацію про прибуток за перше півріччя 2005 року у сумі 3690,8 тис. грн., а також уточнюючу декларацію, якою зменшена сума узгодженого податкового зобовязання на суму 700,8 тис. грн.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» між підприємством та органом державної податкової служби 29.08.2005р. було укладено договір за №107 про розстрочення податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 2990, 0 тис. грн. з розстрочкою сплати останнього на три місяці рівними частинами до 19 числа кожного місяця.

Крім того, згідно постанови Господарського суду Донецької області від 12.01.2006р. в рамках справи №31/321 з Підприємства було стягнено борг з податку на прибуток в розмірі 14033299,09 грн., виконання якого розстрочене на 36 місяців.

ДПІ на підставі акту № 73-15-33577404 від 20.11.2006р. перевірки дотримання ВП «Шахта «Південнодонбаська №3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань прийняла податкові повідомлення рішення № 0001281540/0/1785/15-112 від 28.11.2006р. та № 0001271540/0/1784/15-112 від 28.11.2006р., якими були нараховані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 20%, що складає - 425959,54 грн. за порушення граничних строків сплати податку на прибуток на 73 календарних днів та 50%, що складає - 1674288,08 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток більш ніж 90 календарних днів.

Суд враховує, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами податкового боргу, який позивач погашав протягом 2006 року. Суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає від 31 до 90 календарних днів включно та більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обовязковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування плати з податку на прибуток, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказані «розстрочка з податку на прибуток, згідно рішення господарського суду за: вересень 2005р., жовтень 2005р., листопад 2005р., грудень 2005р., травень 2006р., червень 2006р., липень 2006р., серпень 2006р., вересень 2006., жовтень 2006р.», а також «податок на прибуток по строку 31.05.2006р., 26.06.2006р., 27.06.2006р., 21.07.2006р., 21.07.2006р.», що відповідають певним податковим періодам. Ці податкові періоди відрізняються від податкових періодів (декларація №3977 від 20.12.23005р., рішення про правонаступництво №3 від 19.08.2005р., уточнюючий документ № 2662 від 08.09.2005р.), з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того, ДПІ у м. Вугледар застосувала штрафні санкції у звязку зі зменшенням податкового зобовязання з податку на прибуток внаслідок подачі уточнюючих декларацій від 30.09.2005р. на суму 1300000,00 грн., від 17.05.2006р. на суму 285700,00 грн., від 17.05.2006р. на суму 275200,00 грн., від 22.05.2006р. суму 515439,00 грн., від 31.10.06.2006р. на суму 46700,00 грн., від 31.10.2006р. на суму 40200,00 грн.

Суд дійшов висновку, що нарахування штрафної санкції на суму податкового зобовязання по уточненій декларації є неправомірним, оскільки подання уточненої декларації платником податку є виправленням допущеної ним помилки, що спричиняє нарахування платником податку самостійно штрафу відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не є способом і джерелом погашення податкових зобовязань чи податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало б наслідком застосування штрафу відповідно до п. 17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції в м. Вугледар про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001271540/0/1784/15-112, № 0001281540/0/1785/15-112 від 28.11.2006р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вугледар Донецької області № 0001281540/0/1785/15-112 від 28.11.2006р. про застосування штрафу у розмірі 425959,54 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вугледар Донецької області № 0001271540/0/1784/15-112 від 28.11.2006р. про застосування штрафу у розмірі 1674288,08 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 09 серпня 2010р. Постанова виготовлена у повному обсязі 16 серпня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.