Рішення № 108991136, 15.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року м.Київ № 320/11511/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд визнати протиправними рішення Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 12.09.2022 за № 60/29-1715 щодо встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу члена сім`ї загиблого (померлого); зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус члена сім`ї загиблого (померлого) та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який мав статус учасника бойових дій та загинув внаслідок нещасного випадку (вогнепальне поранення голови) під час несення військової служби під час захисту Батьківщини. Однак, відповідач листом від 12.09.2022 №60/29-1715 безпідставно відмовив позивачці у наданні статусу «Член сім`ї загиблого» та видачі посвідчення встановленого зразка з посиланням на те, що відповідно до ст. 10, 10*1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціального захисту" позивачка не відноситься до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 21.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання у даній справі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_2 25 лютого 2022 року був призваний Другим відділом Обухівського РТЦК СП до

Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69

"Про загальну мобілізацію".

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2022 №3, солдат запасу ОСОБА_2 призначений на посаду стрільця взводу охорони роти батальйону забезпечення, ВОС-100915А, шпк "солдат" та приступив до виконання службових обов`язків.

Під час проходження військової служби, в результаті нещасного випадку, ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення голови, яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26 липня 2022 року №724, поранення солдата ОСОБА_2 , 1992 року народження: "Вогнепальне поранення голови", яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 03.06.2022 № 260, виданим комунальним закладом Київської обласної ради "Київське обласне бюро судовомедичної експертизи", свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03.06.2022 Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2022 № 101, від 29.06.2022 № 236 "Про результати службового розслідування", матеріалів службового розслідування по факту самогубства ОСОБА_2 - ПОРАНЕННЯ, ОДЕРЖАНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Позивачка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки Кагарлицької міської ради від 15.07.2022, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та до дня своєї смерті проживав разом із батьками.

Загибла особа мав статус Учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 .

25.08.2022 позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, із заявою про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого, так як під час проходження військової служби, загинув її син ОСОБА_2 , 1992 р.н.

Проте, листом від 12.09.2022 за № 60/29-1715, позивачка отримала лист наступного змісту:

"Ваше звернення від 25.08.2022 щодо видачі посвідчення "Член сім`ї загиблою (померлого)", яке надійшло 01.09.2022 на адресу управління соціального захисту населення Обухівської районної військової адміністрації Київської області (далі Управління), уважно розглянуте та опрацьоване. За результатом розгляду повідомляємо наступне.

Посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)" видається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 3552-Х11 від 22.10.93, ВВР, 1993, № 45, ст.426 (далі-Закон). Відповідно до ст.10 та ст. 10-1 Закону Ви не відноситесь до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України.

Зважаючи на вище зазначене, в Управління відсутні правові підстави для встановлення Вам статусу Член сім`ї загиблого (померлого)".

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними та незаконними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, що в свою чергу врегульовано Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551 (далі - Закон №3551 ).

Статтею 4 та статтею 5 Закону України №3551 визначено поняття ветерани війни та учасники бойових дій. Зокрема, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, загибла особа мав статус Учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 05.03.2018 серії НОМЕР_4 .

Відповідно до абз. 1 пункту 1 статті 10 Закону №3551 чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Статтями 6-7 Закону №3551 визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, та які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Матеріали справи свідчать, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув внаслідок вогнепального поранення голови, яке стало причиною смерті під час проходження військової служби по захисту Батьківщини у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 10 цього Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) належать, зокрема, діти, батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Таким чином, з огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що на позивачку поширюється чинність пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення).

Згідно з пунктом 4 Положення особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

«Посвідчення члена сім`ї загиблого» видається органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (пункт 7 Положення).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Як убачається з листа Управління СЗН Обухівської РДА від 12.09.2022 №60/29-1715, підставою для відмови у видачі позивачці «Посвідчення члена сім`ї загиблого» слугувало те, що позивачка відповідно до ст.10 та ст. 10-1 Закону Ви не відноситься до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України. Зважаючи на вище зазначене, в Управління відсутні правові підстави для встановлення позивачці статусу Член сім`ї загиблого (померлого).

Суд вважає необґрунтованим та неправомірним обґрунтування відмови у видачі позивачці «Посвідчення члена сім`ї загиблого», оскільки загибла особа є учасником бойових дій, який загинув внаслідок вогнепального поранення голови, яке стало причиною смерті під час проходження військової служби по захисту Батьківщини у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відтак, посилання відповідача на те, що позивачка відповідно до ст.10 та ст. 10-1 Закону не відноситься до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України, є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Більш того, суд вважає, що такі висновки відповідача ґрунтуються внаслідок неправильного та помилкового трактування ст. 10 Закону №3551, що і слугувало підставою для відмови у наданні статусу «Член сім`ї загиблого» та видачі відповідного посвідчення.

Суд вважає, що відповідач формально підійшов до розгляду звернення позивачки, не врахувавши всі обставини щодо наявності у позивачки права на отримання статусу сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни.

Суд наголошує, що у п. 70 рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права: державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси; принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам; потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Слід відзначити, що у даному випадку Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації не дотрималось вимог принципу "належного урядування", оскільки не діяв вчасно і послідовно, не виконав свого обов`язку щодо розгляду звернення позивачки, не врахувавши всі обставини щодо наявності у позивачки права на отримання статусу сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення про відмову у наданні статусу «Член сім`ї загиблого» позивачці прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є підставні та підлягають до задоволенню.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними рішення Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 12.09.2022 за № 60/29-1715 щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу члена сім`ї загиблого (померлого).

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 03193695, вул.Київська, 24, м.Обухів, Київська область) встановити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) статус члена сім`ї загиблого (померлого) та видати відповідне посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.