Рішення № 108990069, 15.02.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 р. Справа № 120/34/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2023 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 01.08.1981 і дотепер позивачка працює в Шаргородській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано. 14.11.2022 позивачка звернулась до відповідача з заявою щодо отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак листом від 14.12.2022 № 0200-0221-8/95776 відповідач відмовив у виплаті вказаної допомоги, посилаючись на те, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту населення і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами) передбачено, що в дошкільних та позашкільних навчальних закладах всіх типів, які користуються правом виходу на пенсію за вислугу років, відсутня посада викладача. Позивачка вважає таку відмову протиправною, а тому за захистом своїх прав та законних інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 05.01.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що 14.11.2022 позивачка звернулася до Головного управління з заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058. За результатами розгляду звернення було прийнято рішення № 024550004392 від 22.11.2022 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав для його проведення. Для визначення права на пенсію за вислугу років спеціальний стаж роботи зараховується за даними трудової книжки. При цьому у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію, зокрема, за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій.

Відповідач зауважує, що до заяви позивачка надала довідку про роботу № 10 від 01.07.2022, в якій зазначено, що позивачка працює в Шаргородській школі мистецтв ім. Миколи Леонтовича з 01.08.1981 по теперішній час викладачем по класу фортепіано. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту населення і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами) передбачено, що в дошкільних та позашкільних навчальних закладах всіх типів, які користуються правом виходу на пенсію за вислугу років, відсутня посада викладача.

Крім того, відповідач вказує на те, що відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Шаргородська школа мистецтв ім. Миколи Леонтовича підпорядковується Відділу культури і туризму Шаргородської міської ради. Згідно з Переліком № 909 право на пенсію за вислугу років мають працівники позашкільних навчальних закладів, які працювали на таких посадах: директори, їх заступники з навчальновиховної (навчальної, виховної), завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Також право на пенсію за вислугу років мають працівники дошкільних навчальних закладів всіх типів, які працювали на таких посадах: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти, вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи. Посада викладача школи мистецтв у дошкільних та позашкільних навчальних закладах всіх типів, які користуються правом виходу на пенсію за вислугу років, не передбачена.

Таким чином, на думку відповідача, у позивачки відсутнє право на отримання виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.

27.01.2023 до суду надійшла заява відповідача, до якої долучено засвідчені копії матеріалів електронної пенсійної справи позивачки та рішення № 024550004392 від 22.11.2022 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 02.07.2022 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Повний страховий стаж позивачки на дату звернення за призначенням пенсії становив 44 роки 8 місяців 24 дні, з яких стаж до 01.01.2004 26 років 2 місяці 24 дні.

Також судом встановлено, що з 01.08.1981 позивачка безперервно працює викладачем по класу фортепіано в Шаргородській школі мистецтв, що підтверджується записами у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 та довідкою від 01.07.2022 № 10, виданою директором Шаргородської школи мистецтв ім. Миколи Леонтовича.

Відповідно до інформаційної довідки від 01.07.2022 № 11 Шаргородська дитяча музична школа розпочала свою роботу 28.06.1965. 14.01.2016 Шаргородській дитячій музичній школі присвоєно ім`я ОСОБА_2 . 14.01.2021 Шаргородська дитяча музична школа імені Миколи Леонтовича перейменована на ОСОБА_3 . Шаргородська школа мистецтв є комунальною організацією.

На день досягнення позивачкою пенсійного віку (станом на 02.07.2022), її педагогічний стаж роботи на вказаній посаді становив 40 років 11 місяців 1 день.

10.08.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення її пенсії за віком, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій.

Водночас при призначенні пенсії за віком відповідач не виплатив позивачці грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

14.11.2022 позивачка звернулась до відповідача з заявою щодо виплати їй вказаної грошової допомоги. Крім іншого до заяви додала довідку про зміну назви організації № 11 та довідку про прийняття на роботу (навчання) № 10.

Листом від 14.12.2022 № 0200-0221-8/95776 відповідач повідомив, що рішенням Пенсійного фонду України № 024550004392 від 22.11.2022 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав для його проведення. Так, у листі відповідача вказав, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту населення і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами) передбачено, що в дошкільних та позашкільних навчальних закладах всіх типів, які користуються правом виходу на пенсію за вислугу років, відсутня посада викладача.

Вважаючи відмову відповідача протиправною та незаконною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).

Пунктом 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок № 1191).

Вказаний Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Згідно з п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Пунктами 6, 7 Порядку № 1191 передбачено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІІ, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі № 234/13835/17.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що відповідач при призначенні пенсії за віком не виплатив позивачці грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Водночас підставою для відмови у виплаті вказаної грошової допомоги слугувало те, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту населення і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами), передбачено, що в дошкільних та позашкільних навчальних закладах усіх типів, які користуються правом виходу на пенсію за вислугу років, відсутня посада викладача.

Разом з тим суд враховує, що приписами статті 10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VІІІ "Про освіту" передбачено, що позашкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.

Так, державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади визначає Закон України від 22.06.200 № 1841-ІІІ "Про позашкільну освіту" (далі Закон № 1841-ІІІ).

За змістом статті 1 Закону № 1841-ІІІ позашкільна освіта сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб`єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти.

Частиною третьою статті 12 Закону № 1841-ІІІ встановлено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено типи позашкільних навчальних закладів, зокрема мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 (з наступними змінами), викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників.

Суд звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 (далі Перелік № 963), який відносить посаду "викладач" до педагогічних посад.

Крім того, зміст розділу 1 "Освіта" Переліку № 909 також підтверджує право викладачів музичних шкіл на пенсію за вислугу років. Водночас той факт, що музичні і художні школи включено в один ряд із загальноосвітніми навчальними закладами та військовими загальноосвітніми навчальними закладами, на переконання суду, не свідчить про те, що йдеться лише про музичні школи як заклади загальної середньої освіти, оскільки, як вже зазначалось, відповідно до вказаних вище нормативно-правових актів такі школи належать саме до закладів позашкільної освіти. Тому, вочевидь, законодавець врахував значущість таких шкіл та їх поширеність, а відтак включив музичні і художні школи в один ряд із загальноосвітніми навчальними закладами та, відповідно, викладачів таких шкіл в один ряд із учителями та педагогами закладів загальної освіти.

Якщо ж слідувати позицією відповідача і вважати, що законодавець дійсно не мав наміру включати до розділу 1 "Освіта" Переліку № 909 посади викладачів музичних шкіл, то:

по-перше, це прямо суперечить вимогам вищезазначених законодавчих актів, зокрема Закону України "Про позашкільну освіту", який чітко відносить такі посади до педагогічних посад і закріплює право педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів на пенсію за вислугою років;

по-друге, в такому разі стає незрозумілим, чому законодавець включив до Переліку одні посади позашкільних навчальних закладів (директорів, їх заступників, художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи тощо), але при цьому не включив посади викладачів цих закладів;

по-третє, такий підхід до тлумачення нормативного акту має очевидний дискримінаційний характер і порушує права та законні інтереси викладачів музичних шкіл, які також належать до педагогічних працівників закладів позашкільної освіти та мають рівний з ним статус.

Підсумовуючи, суд доходить до переконання, що розділ 1 "Освіта" Переліку № 909 поширюється на викладачів музичних шкіл в системі позашкільних навчальних закладів.

Отже, посада позивачки входить до цього Переліку і робота на такій посаді дає право на отримання спірної грошової допомоги.

Однак, навіть якщо виходити з того, що Порядком № 909 дійсно не передбачено посади позивачки, на чому наполягає відповідач, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" ЄСПЛ зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд доходить висновку, що позивачка, як викладач позашкільного навчального закладу, який входять до структури освіти України, має право на отримання спірної доплати..

Таким чином, позивачка, як викладач музичної школи (школи мистецтв), є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, і стаж її роботи викладачем в Шаргородській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано є стажем в розумінні вимог п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", навіть якщо вважати, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.01.2019 під час розгляду адміністративної справи № 876/5312/17.

Отже, на день досягнення позивачкою пенсійного віку, тобто станом на 02.07.2022, її спеціальний (педагогічний) стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становив більше 30 років.

Відтак відповідач протиправно відмовив позивачці у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому суд зауважує, що право на отримання такої грошової допомоги не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком (див. постанову Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 127/9277/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці спірної грошової допомоги, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та засадах верховенства права. Тому заявлений позов належить задовольнити. При цьому, на думку суду суду, належним і ефективним способом захисту порушених прав позивачки у спірних правовідносинах суд вважає рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у виплаті такої грошової допомоги з одночасним покладенням на відповідача обов`язку здійснити позивачці виплату спірної допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення її пенсії за віком.

Втім, на думку суду, оскільки спір між сторонами виник саме у зв`язку з відмовою у нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не у зв`язку з відмовою у призначенні пенсії за вислугу років, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині покладення на відповідача обов`язку зарахувати позивачці до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період її роботи з 01.08.1981 по 02.07.2022 (день призначення пенсії) на посаді викладача по класу фортепіано.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору у розмірі 992,40 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас суд зауважує, що на користь позивачки підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, у даному випадку розмір компенсації судових витрат необхідно визначати виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладені у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії за віком.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне рішення суду складено 15.02.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович