Ухвала суду № 108985642, 15.02.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

15 лютого 2023 року м. ХарківСправа № 922/327/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

без виклику представників сторін,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (вх. від 13.02.2023) про вжиття заходів забезпечення позову по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті", м. Харків до Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД", м. Харків про стягнення 3868782,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" (м. Харків) про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №27/01/22 від 27.01.2022 року в розмірі 3868782,13 грн.

13.02.2023 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- накласти арешт на будівлю літ. "А-2", загальною площею 4597,2 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 2-В, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 95395563101, яка належить на праві власності ТОВ "Автоарт ЛТД".

Суд, дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про те, що вона підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності до положень ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених, чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Також, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

В заяві про забезпечення позову, заявник зазначає про те, що предметом позовної заяви є стягнення заборгованості за договором поставки №27/01/22 від 27.01.2022 року в розмірі 3868782,13 грн.

Так, 27.01.2022 року між ТОВ "Артсіті" в якості кредитора та ТОВ "Автоарт ЛТД" в якості позичальника укладено договір надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №27/01/22.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "АРТСІТІ", було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Автоарт ЛТД" грошові кошти в загальній сумі 4.671.000,00 гривень:

- платіжним дорученням №ТД-00000358 від 27.01.2022 року - 21.000,00 гривень;

- платіжним дорученням №ТД-00000359 від 27.01.2022 року - 4.000.000,00 гривень;

- платіжним дорученням №ТД-00000379 від 28.01.2022 року - 650.000,00 гривень.

Позивач в заяві про забезпечення позову вказує, що 08.02.2022 ТОВ "Автоарт ЛТД" в якості повернення фінансової допомоги за договором, платіжним дорученням №ТД-00000540 від 08.02.2022 року, були повернуті кошти в сумі 671.000,00 гривень.

Відповідно п.1.4 договору, фінансова допомога надається з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника та строк повернення фінансової допомоги визначається моментом вимоги її кредитором.

На виконання умов п.1.4. договору, листом №179 від 16.05.2022 року, ТОВ "Автоарт ЛТД" було повідомлено, про необхідність повернути отриману за договором фінансову допомогу, в строк до 31.05.2022 року включно, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок нашого підприємства.

На виконання зазначеної вимоги, ТОВ "Автоарт ЛТД" було перераховано на рахунок ТОВ "Артсіті" грошові кошти в загальній сумі 280.000,00 гривень:

- платіжним дорученням №ТД-00001184 від 31.05.2022 року - 60.000,00 гривень;

- платіжним дорученням №ТД-00001185 від 31.05.2022 року - 221.000,00 гривень.

Як вказує заявника, після отримання досудової претензії відповідачем на виконання умов договору за платіжним дорученням ЖГД-00001205 от 06.06.2022 року було перераховано 19.000,00 гривень.

Таким чином, за твердженнями позивача, станом на час звернення позивача до суду з відповідним позовом та заявою про вжиття заходів забезпечення позову, відповідачем не вживаються заходи щодо повернення грошових коштів в сумі 3.700.000,00 гривень.

Також, як зазначає заявник, накладення арешту на нерухоме майно, що належать ТОВ "Автоарт ЛТД", не тільки забезпечить своєчасне та ефективне виконання судового рішення, у разі задоволення судом позовних вимог ТОВ "Артсіті" (що сприятиме захисту порушених економічних прав підприємства за договором), а й надасть можливість ТОВ "Автоарт ЛТД" проводити поточну господарську діяльність.

Заявник вважає, що дані обставини є об`єктивними факторами, що зумовлюють потенційну можливість невиконання відповідачем рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Такий висновок щодо розуміння сутності інституту забезпечення позову зробив Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018 р. (справа №924/150/17).

При вирішенні питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Аналогічне викладено в Постанові ВС КГС від 03 грудня 2021 року по справі №910/4777/21.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Відповідні положення містяться у постанові КГС ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Крім того, у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Так, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18). З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 08.11.21р. по праві №911/1141/21.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

При цьому суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову може мати місце за наявності хоча б однієї з таких умов, а саме: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В даному випадку, за твердженнями заявника, ТОВ "Автоарт ЛТД" не вживає заходів, спрямованих на добровільне врегулювання питань наявної простроченої заборгованості, а, також, наявність інших спорів за участі відповідача та наявна прострочена заборгованість зумовлює об`єктивно негативний вплив на фінансово-господарську діяльність позивача, що створює передумови неможливості виконання позивачем власних грошових зобов`язань перед контрагентами та податкових зобов`язань перед бюджетами різних рівнів.

Зважаючи на вказані обставини, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Верховний Суд у складі ОП КГС в постанові від 17.06.2022 по справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), зокрема,вказавши наступне.

"...Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18."

Cуд, дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, приймаючи до уваги, тривале не повернення коштів позивачу, суд дійшов висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову сприятиме запобіганню порушенню прав заявника на час вирішення спору в суді, та у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

Також, суд приймає твердження позивача про те, що накладення арешту на нерухоме майно, що належать ТОВ "Автоарт ЛТД", не тільки забезпечить своєчасне та ефективне виконання судового рішення, у разі задоволення судом позовних вимог ТОВ "Артсіті" (що сприятиме захисту порушених економічних прав підприємства за договором), а й надасть можливість ТОВ "Автоарт ЛТД" проводити поточну господарську діяльність.

Заявлений захід забезпечення позову є обґрунтованим та адекватним, а його невжиття може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів заявника.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме в частині накладення арешту на визначене майно відповідача в межах суми заявленого позову.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає таке.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1 ст.141): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлена у справі №911/1695/18 від 19 лютого 2019 року).

Також, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25 лютого 2019 року у справі №924/789/18, якою відхилено аргументи про розгляд судом заяви позивача про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, суперечить вимогам ч.7 ст.140 ГПК України, з огляду на те, що ч.1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Суд, враховуючи положення ст. 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків у відповідача.

Відповідно до ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 136, 140, 141, 144, 234, 254, 255, п. п. 9 п. 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву (від 13.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

2. Накласти арешт на будівлю літ. "А-2", загальною площею 4597,2 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 2-В, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 95395563101, яка належить на праві власності ТОВ "Автоарт ЛТД" в межах ціни позову 3868782,13 грн. до набрання рішенням законної сили.

3. Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 15.02.2023 року і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 15.02.2026.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (код ЄДРПОУ 36032807, 61058, м. Харків, вул. Клочківська, 59).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" (код ЄДРПОУ 41030843, 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд.192А, оф.110).

Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.

Оскарження здійснюється в порядку визначеному ст. ст. 254-255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу складено та підписано 15.02.2023.

СуддяЛ.В. Шарко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.