Ухвала суду № 108985425, 26.01.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

26.01.2023 Справа № 917/345/22

Cуддя Паламарчук В.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про відстрочку виконання рішення суду на один рік (вхід. №8632 від 11.11.2022) у справі №917/345/22

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз", провулок Героїв Бреста, буд. 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ", вулиця Свіштовська, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 22 055 446,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/345/22 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про стягнення 22 055 446,81 грн. відповідно до Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №4244 від 11.10.2018р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 року у справі №917/3457/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 42225136) на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (пров. Героїв Бреста, буд. 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 03351734) 22 055 446,81 грн. - заборгованості, 330 831,70 грн. - судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 по справі №917/345/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вхід. №1006П від 03.10.2022) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/345/22 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 у справі №917/345/22 повернуто заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ».

11 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочку виконання рішення суду на один рік (вхід. №8632 від 11.11.2022) у справі №917/345/22. Відповідно до вказаної заяви заявник (боржник) просить суд відстрочити виконання вищезазначеного рішення суду посилаючись на те, що:

13 січня 2023 року на виконання рішення господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове його виконання.

Ухвалою суду від 16.01.2023 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" у справі №917/345/22 про відстрочку виконання рішення суду на один рік (вхід. №8632 від 11.11.2022) до розгляду. Розгляд заяви призначено на 26.01.2023 року на 09:10 год.

23.01.2023 року від боржника до суду надійшло пояснення (вхід. №807) в якому відповідач посилається на те, що для забезпечення першочергових потреб сектору оборони, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", ЗУ "Про оборону", ЗУ "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" на підставі наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України №407 від 29.12.2022 у власність держави було відчужено частку статутного капіталу ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ". З 29.12.2022 єдиним учасником Товариства стало Міністерство оборони України.

25.01.2023 року від стягувача до суду надійшло клопотання по відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду у зв`язку з тим що, оформлення й подання відзиву на заяву є неможливим, оскільки позивачу по справі про розгляд вказаної заяви стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень (за один день до розгляду).

У судове засідання 26.01.2023 року представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В зв`язку з тим, що відповідно до ст. 331 ГПК України заява про відстрочку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження, клопотання стягувача про відкладення розгляду заяви не підлягає задоволенню.

Розглядаючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі судом враховується наступне.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004 р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Він посилався лише на підставу для відстрочення - арешт усіх грошових коштів та заборону на проведення видаткових операцій підприємства, а також посилався на використання можливості добровільного виконання рішення суду для уникнення додаткових фінансових витрат, пов`язаних зі сплатою виконавчого збору.

Судом відмічається, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2022р. та ухвала Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022р. набрали законної сили 17.11.2022 р., відповідно це надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов`язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.

Судом звертається увага, що заява сторони про відстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов`язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Надання відстрочки без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.

Суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019р. у справі № 2-54/08).

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, лише зазначення у заяві по накладення арешту на усі грошові кошти та заборону на проведення видаткових операцій підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, положення законодавства, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які б слугували достатньою підставою для відстрочки виконання рішення суду у цій справі, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про відстрочку виконання рішення суду на один рік (вхід. №8632 від 11.11.2022) у справі №917/345/22 - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 326, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про відстрочку виконання рішення суду на один рік (вхід. №8632 від 11.11.2022) у справі №917/345/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ст. 235, 255 ГПК України).

Повний текст ухвали складено та підписано після виходу судді з лікарняного 15.02.2023р.

Суддя Паламарчук В.В.