Рішення № 108985236, 14.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023 Справа № 914/2238/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Лазаренко С. В., розглянувши матеріали справи за позовом: Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури, м.Золочів Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ в особі Відділу державного нагляду у Рівненській області Укртрансбезпеки, м.Рівне;

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Золочів Львівської області

про стягнення коштів. Ціна позову 11265,00грн.

За участю представників:

від прокуратури: Панькевич Роман Васильович прокурор;

від позивача: Мінчук Римма Сергіївна - представник;

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури в особі позивача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду у Рівненській області Укртрансбезпеки до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 11265,00грн.

Ухвалою суду від 20.09.2022р. позовну заяву Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури про стягнення коштів в розмірі 11265,00грн. залишено без руху, надано Першому заступнику керівника Золочівської окружної прокуратури 10-денний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

27.09.2022р. прокурором через канцелярію суду подано заяву за вх.№19867/22 від 27.09.2022р. про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 25.10.2022р. Ухвалами суду від 25.10.2022р. та від 06.12.2022р підготовче засідання відкладено до 20.12.2022р. Ухвалою суду від 20.12.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2023р.

Через систему «Електронний суд» прокурор 24.01.2023р. подав клопотання за вх. № 1624/23 про долучення доказів.

Ухвалою суду від 24.01.2023р. судове засідання відкладено на 07.02.2023р.

Через систему «Електронний суд» прокурор 02.02.2023р. подав клопотання за вх. № 2509/23 про долучення доказів.

Ухвалою суду від 07.02.2023р. судове засідання відкладено на 14.02.2023р.

Прокурор в судове засідання 14.02.2023р. з`явився, надав пояснення, підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник позивача прийняв участь в судовому засіданні 14.02.2023р. в режимі відеоконференції, надав пояснення, підтримав позовні вимоги.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом надіслання відповідачу ухвал суду рекомендованою кореспонденцією, за адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, внесенням ухвал суду до Єдиного державного реєстру судових рішень, врученням поштової рекомендованої кореспонденції, що підтверджується відстеженням з вебсайту АТ «Укрпошта» за трек-номерами №7901414652860, №7901414652851, № 7901414719530 та № 7901414699190, згідно яких поштова кореспонденція суду вручена відповідачу.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвали Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 18.09.2019 посадовими особами Укртрансбезпеки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі направлення на рейдову перевірку №007363 від 13.09.2019 та тижневого графіка була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки 18.09.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить відповідачу ФО-П ОСОБА_1 , під час якої було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів при перевезенні транспортним засобом вантажу по маршруту із с. Скнилів Львівської області до м. Радивилів Рівненської області, нормативно-вагових параметрів осьового навантаження автомобіля, а саме: загальна маса 49,27 т при допустимих 40 т, осьове навантаження на одиночну вісь 12,75 т при допустимих 11,00 т, а навантаження на строєну вісь 29,30 т при допустимих 22,00 т, відсутня торгово транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В результаті посадовими особами Управління складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001241 від 18.09.2019р., акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 168876 від 18.09.2019р. та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022930 від 18.09.2019р., якими зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР, та на підставі акту також складено розрахунок №1241 від 18.09.2019р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. За розрахунком Управління за виявлені порушення відповідач має здійснити оплату на суму 412,56 євро. Водієм перевізника ОСОБА_4 , підписано Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001241 від 18.09.2019р.

Згідно інформації Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області управління Укртрансбезпеки №2231/37/23-22 від 06.09.2022 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 дії Управління під час вищевказаної перевірки в суді не оскаржував.

Управлінням на адресу відповідача направлено претензію №73904/34/24-19 від 25.11.2019р. із проханням сплатити до Державного бюджету України нараховану плату за проїзд з копією акту, розрахунку, довідки та листа Управління казначейської служби.

Незважаючи на те, що відповідно до п.31 Порядку перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, ФО-П ОСОБА_1 у зазначений вище термін кошти добровільно не сплатив.

Прокуратура подала позов в інтересах Управління Укртрансбезпеки, оскільки вважає, що стягувана за позовом плата є дохідною частиною Державного бюджету України, з якого здійснюється фінансування витрат на відновлення стану та утримання автомобільних доріг загального користування в належному стані, відповідно до п.26 Порядку №879, а не внесення вказаної плати може призвести до недостатності коштів для відновлення пошкоджених великоваговим транспортом автомобільних доріг та неможливості збереження й розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, що відповідно до положень ст.6 Закону України «Про автомобільні дороги України» має пріоритетне значення для держави. При цьому представництво прокурором у суді законних інтересів держави (Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області) здійснюється у зв`язку із тим, що захист цих інтересів неналежним чином здійснює відповідний орган, а позивач тривалий час не вчиняв дій на стягнення заборгованості.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

18.09.2019 посадовими особами Укртрансбезпеки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі направлення на рейдову перевірку №007363 від 13.09.2019 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області у період з 16.09.2019 по 22.09.2019 була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Копія направлення на рейдову перевірку №007363 від 13.09.2019 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області у період з 16.09.2019 по 22.09.2019 долучені до позовної заяви.

Під час проведення перевірки 18.09.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (водій ОСОБА_4 ), під час якого було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме: загальна маса 49,27 т при допустимих 40 т, осьове навантаження на одиночну вісь 12,75 т при допустимих 11,00 т, а навантаження на строєну вісь 29,30 т при допустимих 22,00 т. Вказані обставини підтверджуються актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001241 від 18.09.2019р., актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 168876 від 18.09.2019р. та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022930 від 18.09.2019р. Копії вказаних документів, отримані та підписані без будь-яких заперечень водієм перевізника ОСОБА_4 , містяться в матеріалах справи.

Листом територіального сервісного центру 4643 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області №31/13-4643-60 від 25.01.2023р. підтверджується, що станом на 18.09.2019р. власником автомобіля марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 був ОСОБА_1 .

На підставі акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001241 від 18.09.2019р. складено розрахунок №1241 від 18.09.2019р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким за виявлені порушення відповідач має здійснити оплату на суму 412,56 євро. Копія розрахунку, отримана ОСОБА_4 , про що останній розписався на розрахунку . Копія розрахунку долучена до позовної заяви.

Управлінням на адресу відповідача направлено претензію №73904/34/24-19 від 25.11.2019р. із проханням сплатити до Державного бюджету України нараховану плату за проїзд з копією акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001241 від 18.09.2019р., розрахунку №1241 від 18.09.2019р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022930 від 18.09.2019р. та листа Управління казначейської служби. Докази надіслання претензії, а саме копія фіскального чека № 215600476655 наявні в матеріалах справи.

Надіслана претензія відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

Доказів оскарження чи скасування даних актів суду не представлено.

Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Львівської обласної прокуратури листом № 23746/822/24-22 від 08.08.2022р., в якому просив розглянути можливість щодо представництва інтересів держави, в особі Укртрансбезпеки, у справі щодо стягнення нарахованої плати за проїзд з ФОП ОСОБА_1 в порядку господарського судочинства, у зв`язку із недостатністю фінансування для сплати судового збору за подання відповідної позовної заяви.

Прокурор надіслав на адресу Управління лист, № 14.54/05-45-2842вих.-22 від 12.09.2022р., яким, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив, що з метою представництва інтересів держави, перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури звертається з позовом в Господарський суд Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ФОП ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в сумі 11265,00грн.

Станом на дату прийняття рішення у справі доказів на підтвердження здійснення оплати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування суду не надано.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів оплати заборгованості суду не надав.

Позиція суду.

Суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, що підтверджується копіями листів Укртрансбезпеки від 08.08.2022р. та від 14.09.2022р.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Львівської області, а також після подання прокурором позову, Державна служба України з безпеки на транспорті, не зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні. Окрім того, останнім не вживалися заходи, направлені на врегулювання будь-яким іншим способом питання щодо стимулювання відповідача до виплати нарахованої плати.

Таким чином, дії позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до Державного бюджету України.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу, у повноваження якого входить здійснення функції габаритно-вагового контролю, нарахування та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та здійснюють нарахування, вживають заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п. 27 ч. 1).

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, порядок здійснення такого контролю, а також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Постановою Кабінету Міністрів України №320 від 25.04.2018р. внесено зміни до підпункту 27 п.5 Положення №103, доповнивши п. 5 після слова нарахування словами: "вживає заходів щодо стягнення", що набрали чинності 03.05.2018р.

Разом з тим, позивач звернувся до прокуратури з листом про забезпечення представництва від 08.08.2022р., тобто після набрання законної сили відповідних змін, а тому така поведінка органу, уповноваженого державою здійснювати забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, є неналежною, та такою, що не забезпечує належне виконання покладених на нього функцій.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Щодо позовних вимог у даній справі, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та здійснюють нарахування, вживають заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п. 27 ч. 1).

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, порядок здійснення такого контролю, а також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Постановою Кабінету Міністрів України №320 від 25.04.2018р. внесено зміни до підпункту 27 п.5 Положення №103, доповнивши п. 5 після слова нарахування словами: "вживає заходів щодо стягнення", що набрали чинності 03.05.2018р.

Пунктами 3, 6 вказаного Порядку № 1567 передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.

Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 "Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті", ст.29 Закону України "Про дорожній рух", п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Враховуючи вище вказане, суд констатує, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт", яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: актом № 0001241 від 18.09.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, актом №168876 від 18.09.2019р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022930 від 18.09.2019р. та розрахунком №1241 від 18.09.2019р.

При цьому відповідачем в порушення вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом, який йому належить.

Позивач направляв відповідачу претензію №73904/34/24-19 від 25.11.2019р. із проханням сплатити до Державного бюджету України нараховану плату за проїзд з копією акту, розрахунку, довідки та листа Управління казначейської служби.

Судом береться до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, а саме, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Перевіривши розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, судом встановлено, що розрахунок відповідає правовим приписам. Так, розмір плати за проїзд визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879). Сума, заявлена до стягнення із відповідача, була обчислена із врахуванням курсу гривні до євро. Відповідно до розрахунку за перевищення вагових параметрів відповідачу нараховано 412,56 євро, що становить 11265,00 грн. Враховуючи вищевикладене, Господарський суд Львівської області вважає підставним позов про стягнення з відповідача плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у сумі 11265,00грн.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із вимогою щодо проведення повторного вимірювання і зважування, як і докази звернення водія автомобіля з проханням надати можливість власноруч привести габаритно-вагові показники у відповідність шляхом перерозподілу вантажу по осям, яке це зазначено у п.23 Порядку № 879.

Також в матеріалах справи немає та відповідачем не доведено, що ним було отримано у встановленому порядку дозвіл на участь у дорожньому русі належних йому транспортних засобів, загальна вага та навантаження на осі яких перевищували нормативні параметри. Крім цього, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 412,56 євро, що становить 11265,00 грн за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України (одержувач: ГУК Рівне. обл/Рівнен.міс.тг/22160100, розрахунковий рахунок UА978999980313181216000017527, банк: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 38012494) 11265,00 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (рахунок IBAN: UA138201720343140001000000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910031) 1984,80 грн судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15.02.2023р.

Суддя Іванчук С.В.