Рішення № 108984785, 02.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/6646/22

За позовомЗаступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської областідоАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця"простягнення 672 543,93 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від прокуратури: Биховцова О.А.

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Жиленко Х.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6646/22 за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі також - прокуратура, прокурор) в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі також - позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі також - відповідач) про стягнення 672 543, 93 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

20.10.2022 відповідачем подано відзив на позов, а 24.10.2022 від позивача надійшла письмова відповідь на відзив.

Також, 15.12.2022 відповідачем подані письмові заперечення на відповідь на відзив.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.02.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.02.2023 прокурор надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні заявленого позову.

Представник відповідача, у свою чергу, проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 02.02.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з положеннями ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, строки розгляду спору по суті, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення слухання справи немає, наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 02.02.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Чернігівською обласною прокуратурою встановлено, що у провадженні відділення поліції № 1 Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження № 12021270310000325 від 10.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

Так, зокрема, було визначено, що 09.08.2021 на 672 км ПК 4-6 правої сторони колії дільниці Бахмач-Гребінка Ніжинського району Чернігівської області виявлено незаконну рубку 25 дерев породи дуб у захисних лісонасадженнях.

Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 672 543,93 грн.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ЧН № 001534 від 13.11.2002 земельна ділянка під лісосмугою площею 72,62 га, розташована на території Курінської сільської ради (на даний час Бахмацька міська рада). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (ідентифікаційна довідка № 295950450), 11.01.2019 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ "Українська залізниця".

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці", підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, 21.10.2015 проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815).

Стаття 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та ч. 2 загальних положень статуту АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, визначено, що усі права та обов`язки державного підприємства "Південна залізниця" (наразі Регіональна філія "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця") з 01.12.2015 перейшли до правонаступника АТ "Укрзалізниця".

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Регіональна філія "Південна залізниця" є відокремленим підрозділом юридичної особи АТ "Укрзалізниця".

Отже, правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Південна залізниця" є АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", до складу якої входить також виробничий підрозділ "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень", який не є юридичною особою.

Згідно з п. 2.2 Положення про виробничий підрозділ "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень", основними напрямами діяльності підрозділу є створення нових, збереження та охорона раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, озеленювальних та інших лісонасаджень у смузі відводу Філії, а також на інших землях залізничного транспорту.

До основних завдань підрозділу, згідно з Положенням, входить збереження та захист лісонасаджень.

Враховуючи наведені вище обставини, АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов`язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій Філії території.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує прокурор, що вина та протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні передбаченого законодавством обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, що призвело до незаконної рубки дерев та спричинило шкоду.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошує, зокрема, на такому:

- прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- сама по собі пасивна поведінка позивача, без відповідних підтверджуючих доказів не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Бахмацької міської ради, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту;

- постановою слідчого С ВВП № 1 Ніжинського РВП ГУПН в Чернігівській області капітана поліції Сидоренка А.М. від 07.04.2022 вищевказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину;

- незаконними діями слідчого у вигляді не проведення встановленого порядку розслідування злочину за фактом незаконної порубки деревини у захисних лісонасадженнях залізниці з метою встановлення осіб, які безпосередньо здійснили самовільну порубку деревини у захисних лісонасадженнях на 672 км ПК 4-6 правої сторони колії дільниці Бахмач-Гребінка Ніжинського району Чернігівської області, а лише покладено відповідальність на АТ "Укрзалізниця" у користуванні якої знаходиться вказана ділянка лісу;

- оперативне виявлення самовільної порубки, про яку йдеться у позові та негайне інформування правоохоронних органів, є наслідком саме активних дій співробітників АТ "Укрзалізниця" в процесі виконання розроблених заходів та покладених на них обов`язків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Як вбачається з матеріалів справи, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси є національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст.ст. 1, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Статтею 15 вказаного Закону також визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Прокурор у позовній заяві наголошує, що оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, то незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав всіх громадян на безпечне довкілля.

Зважаючи на те, що самовільна порубка дерев мала місце в лісосмузі, що розташована на території Курінської сільської ради (наразі Бахмацька міська рада Чернігівської області), то шкода, яка завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Бахмацької міської ради (ОТГ) підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Бахмацької міської ради.

Обласною прокуратурою 21.01.2022 до Бахмацької міської ради було направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" за вих. № 12-51вих-22.

Як вбачається з відповіді Бахмацької міської ради від 26.01.2022 № 03-16/319, то міська рада не заперечувала проти звернення органів прокуратури в її інтересах з позовом до суду.

Таким чином, незвернення Бахмацької міської ради до суду з позовною заявою про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому середовищу незаконною порубкою лісів, унеможливлює в подальшому вжиття цивільно-правових заходів для відновлення порушених інтересів територіальної громади у спірних правовідносин та стягнення з відповідача вказаних коштів, а також свідчить про неналежне здійснення відповідним органом повноважень спрямованих на захист державних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а також цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність. Згідно з частиною 3, 4 статті 68 наведеного закону законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Як вже було вказано вище, 09.08.2021 на 672 км ПК 4-6 правої сторони колії дільниці Бахмач-Гребінка Ніжинського району Чернігівської області виявлено незаконну рубку 25 дерев породи дуб у захисних лісонасадженнях. Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ЧН № 001534 від 13.11.2002 земельна ділянка під лісосмугою площею 72,62 га, розташована на території Курінської сільської ради (на даний час Бахмацька міська рада). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (ідентифікаційна довідка № 295950450), 11.01.2019 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ "Українська залізниця".

Суд також вважає за необхідне наголосити, що вчинення слідчих дій у кримінальному провадженні, про які йдеться у відзиві на позов, не стосуються предмету спору у справі та не є предметом доказування.

В межах даної судової справи вирішується питання наявності/відсутності підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача відповідно до положень ст. 1166 ЦК України.

При цьому, вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про факт правопорушення також не спростовує наявної вини відповідача, оскільки незаконна порубка дерев відбулася внаслідок невиконання обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Такими завданнями, зокрема, є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Статтею 69 зазначеного Кодексу встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, дозвіл на вирубку дерев не видавався.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Разом з тим, ст.ст. 19, 64, 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку, перебуває в постійному користуванні АТ Укрзалізниця".

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев, тому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17 та Верховним Судом у постановах від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17 зроблено висновок про те, що неважливо, хто саме здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, саме на АТ "Укрзалізниця" покладено обов`язок із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень і яким чином Товариство здійснюватиме виконання покладених на нього обов`язків.

Суд вважає, що наведені вище обставини є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягала у незабезпеченні достатньо, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.

Доводи відповідача про те, що прокурором не доведено вини залізниці у вчиненні незаконної рубки дерев, про що свідчать матеріали кримінального провадження № 12021270310000325, під час досудового розслідування якого не встановлено особи, причетної до вчинення вказаного злочину, суд відхиляє, оскільки за змістом наведених норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок. Вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність вини відповідача у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень від незаконних рубок із земель лісового фонду на підвідомчій йому території. Вказана бездіяльність призвела до завдання збитків державі, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю та завданою матеріальною шкодою.

Щодо розмірів завданих збитків, судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Згідно із затвердженими таксами, враховуючи породу, діаметр незаконного зрубаних дерев та категорії придатності, сума заподіяної шкоди від незаконної вирубки лісу в даному випадку становить 672 543,93 грн.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев породи дуб в захисних лісонасадженнях надано Державною екологічною інспекцією Чернігівської області, такий розрахунок проведено держінспектором з ОНПС Чернігівської області Л.І. Большаковою. Судом вказаний розрахунок розцінюється як такий, що ґрунтується на нормативних вимогах, та приймається у якості належного та допустимого доказу у справі.

За таких обставин, Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області належними, допустимими та достовірними доказами доведено склад цивільного правопорушення, визначеного ст. 1166 ЦК України. Так, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та завдання державі шкоди в розмірі 672 543,93 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" вимог про стягнення 672 543,93 грн шкоди, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081816) на користь Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області (16501, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Бахмач, вул. Соборності, 42, код ЄДРПОУ 04061702) 672 543,93 грн шкоди.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081816) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в розмірі 10 088,16 грн.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко