Рішення № 108984198, 09.02.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2023 р. Cправа № 902/1297/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" (вул. Гагаріна, буд. 10Б, с. Кушелівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22060)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Центр 2012" (вул. Вадима Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

про стягнення 790 187,97 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Центр 2012" про стягнення 790 187,97 грн, з яких: 400 000,00 грн - борг за надані послуги; 131 676,56 грн - пеня; 113 627,48 грн - штраф; 130 854,02 грн - інфляційні збитки; 14 029,91 грн - 3% річних.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором складського зберігання зерна та надання послуг по очищенню, сушці та інших послуг № 26 від 20.12.2021 в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою суду від 19.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1297/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 17.01.2023.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 09.02.2023, про що 17.01.2023 постановлено відповідну ухвалу.

09.02.2023 до суду надійшла заява представника позивача №б/н від 09.02.2023 (вх. №01-34/1275/23), за змістом якої позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника. Одночасно представник повідомляє, що докази на підтвердження витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

На визначену судом представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 20.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2240002194625.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 09.02.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" (позивач, за Договором Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЦЕНТР 2012" (відповідач, за Договором Поклажодавець) укладено Договір № 26 складського зберігання та надання послуг по очищенню, сушці та інших послуг (надалі Договір) згідно з предметом якого є надання Зерновим складом Поклажодавцю за плату послуг складського зберігання Товару, а також супутніх послуг (доведення переданого Поклажодавцем на зберігання Товару до відповідних кондицій, згідно ДСТУ, ГОСТ, сушки, очистки, прийомки та навантаження) у кількості та на умовах визначених цим Договором та відповідними складськими документами.

Товаром за цим Договором є зернові та олійні культури. (п. 1.2. Договору)

Право власності на Товар належить Поклажодавцю та до Зернового складу не переходить. Зерновий склад не має права розпоряджатися та користуватись Товаром в своїх цілях та інтересах протягом всього строку його зберігання на Зерновому складі. (п. 1.3. Договору)

Пунктом 1.9. Договору визначено, що граничний термін зберігання Товару за цим Договором і до якого Поклажодавець зобов`язується забрати Товар - до 31 травня 2022 року.

Відповідно до п 2.1. Договору розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 2.2 Договору визначені тарифи за надання послуг Зернового складу та встановлено, що послуги за зберігання Товару виставляються Зерновим складом помісячно в рахунках та актах здачі-приймання робіт (далі-Акт), згідно вказаних тарифів, починаючи з першого дня зберігання.

Відповідно до п. 2.4 Договору, оплата послуг зберігання Товару здійснюється Поклажодавцем щомісячно, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку та Акту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зернового складу, зазначений у Договорі або у рахунку.

Згідно з п. 5.3.2 Договору, Поклажодавець зобов`язується своєчасно розрахуватися за надані послуги складського зберігання.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору винна Сторона несе відповідальність згідно Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших чинних нормативно-правових актів, що регулюють послуги складського зберігання зерна в Україні.

За порушення термінів оплати Поклажодавець сплачує Зерновому складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на несплачену суму в річному розрахунку (відсотків річних) за кожен день прострочення. (п. 7.2. Договору)

За прострочення термінів оплати послуг зберігання Товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку, Поклажодавець сплачує Зерновому складу додатково штраф у розмірі 10 % (десяти відсотків) від вартості послуг складського зберігання за кожен календарний день прострочення платежу. (п. 7.3. Договору)

За змістом п. 9.1. Договору, Договір починає діяти з моменту його підписання та діє до закінчення терміну зберігання зерна, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

На виконання умов Договору відповідач відвантажив товар на зерновий склад, а позивач прийняв на зберігання поставлений відповідачем товар, що знайшло свої підтвердження в наступних складських квитанціях:

Складська квитанція на зерно № 90 від 24.12.2021;

Складська квитанція на зерно № 92 від 24.12.2021;

Складська квитанція на зерно № 93 від 28.12.2021;

Складська квитанція на зерно № 94 від 28.12.2021;

Складська квитанція на зерно № 95 від 28.12.2021;

Складська квитанція на зерно № 96 від 29.12.2021;

Складська квитанція на зерно № 108 від 27.01.2022;

Складська квитанція на зерно № 109 від 28.01.2022.

Позивач, на виконання зобов`язань щодо надання послуг очистки, сушіння та зберігання товару за Договором № 26 складського зберігання та надання послуг по очищенню, сушці та інших послуг від 20.12.2021 надав до матеріалів справи наступні Акти наданих послуг:

Акт надання послуг № 106 від 31.12.2021 на суму 994 040 грн. з ПДВ;

Акт надання послуг № 1 від 18.01.2022 на суму 19 945 грн. з ПДВ;

Акт надання послуг № 3 від 31.01.2022 на суму 122 160, 90 грн. з ПДВ;

Акт надання послуг № 4 від 02.02.2022 на суму 127, 27 грн з ПДВ.

Вказані Акти надання послуг підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи вартості наданих послуг матеріали справи не містять, а отже зазначені послуги прийняті відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

За доводами позивача, відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 736 274, 77 грн. та з простроченням, що підтверджується наступними платіжними документами, наведеними у виписках по особовому рахунку, а саме :

- платіжний документ №259 від 17.01.2022 на суму 100000,00 грн.;

- платіжний документ №263 від 24.01.2022 на суму 100000,00 грн.;

- платіжний документ №269 від 03.02.2022 на суму 290000,00 грн.;

- платіжний документ №275 від 23.02.2022 на суму 50000,00 грн.;

- платіжний документ №289 від 09.06.2022 на суму 63000,00 грн.;

- платіжний документ №332 від 29.06.2022 на суму 133274,77 грн.

При цьому, послуги за Договором на суму 400 000, 00 грн залишено відповідачем без оплати.

Наведене також підтверджується обопільно підписаним Актом звірки взаємних розрахунків за період: листопад 2021 - вересень 2022 р. між ТОВ «Ілана НВП» і ТОВ «АГРО ЦЕНТР 2012» за Договором складського зберігання та надання послуг по очищенню, сушці та інших послуг № 26 від 20.12.2021.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача вартості поставленого товару та штрафних санкцій.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань зберігання.

У відповідності до ч.ч.3,4 ст.294 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст.961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" прийняло на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Центр 2012" зерно, що підтверджується наявними в матеріалах справи складськими квитанціями на зерно.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Відповідно до п. 2.4 Договору, оплата послуг зберігання Товару здійснюється Поклажодавцем щомісячно, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку та Акту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зернового складу, зазначений у Договорі або у рахунку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Перерахованими Актами надання послуг підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з очистки, сушіння та зберігання товару за Договором № 26 складського зберігання та надання послуг по очищенню, сушці та інших послуг від 20.12.2021 на загальну суму 1 136 274,77 грн.. Тоді як за наявними матеріалами справи, відповідачем оплачено лише частину наданих послуг у розмірі 736 274,77 грн..

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 400 000,00 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 131 676,56 грн пені, 113 627,48 грн штрафу, 130 854,02 грн інфляційних втрат та 14 029,91 грн 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 7.2. Договору сторони узгодили, що за порушення термінів оплати Поклажодавець сплачує Зерновому складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на несплачену суму в річному розрахунку (відсотків річних) за кожен день прострочення.

Разом з тим, пункт 7.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у пункті 7.2. Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Згідно п. 7.3. Договору, за прострочення термінів оплати послуг зберігання Товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку, Поклажодавець сплачує Зерновому складу додатково штраф у розмірі 10 % (десяти відсотків) від вартості послуг складського зберігання за кожен календарний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Детально дослідивши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив наявність помилки при визначенні періоду нарахування за Актом № 106 від 31.12.2021, позаяк таке нарахування проведено без врахування ч. 6 ст. 232 ГК України. При цьому, нарахування пені за іншими Актами позивачем здійснено з дотриманням приписів наведеної норми.

Провівши власний розрахунок пені, з врахуванням положень п.п. 2.4., 7.2. Договору та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, судом отримано суму пені в розмірі 82 242,14 грн. (розрахунок додається)

За наведеного вимога позивача про стягнення 131 676,56 грн пені підлягає до часткового задоволення в розмірі 82 242,14 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (період з 06.01.2022 по 23.11.2022), інфляційних втрат (період з 06.01.2022 по 31.10.2022) та штрафу (за кожним з Актів надання послуг) на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку штрафу, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з відповідача 113 627,48 грн штрафу, 130 854,02 грн інфляційних втрат та 14 029,91 грн 3% річних.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Окрім того, з урахуванням заявлення позивачем витрати на професійну правничу допомогу, докази на понесення яких останній зобов`язався подати в порядку та у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 4 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Центр 2012" (вул. Вадима Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400; код ЄДРПОУ 37993364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" (вул. Гагаріна, буд. 10Б, с. Кушелівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22060; код ЄДРПОУ 42150883) 400 000 грн. 00 коп. - боргу; 82 242 грн. 14 коп. - пені; 113 627 грн. 48 коп. - штрафу; 130 854 грн. 02 коп. - інфляційних втрат; 14 029 грн. 91 коп. - 3% річних та 11 111 грн. 30 коп. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 02.03.2023 о 10:00 год.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - tlv16051977@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 15 лютого 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Гагаріна, буд. 10Б, с. Кушелівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22060)

3 - відповідачу (вул. Вадима Нестерчука, буд. 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)