Ухвала суду № 108981878, 06.02.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13212/18

Провадження №: 2/755/3448/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2023 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, заяву про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання частки у спільному майні та визнання права власності на частку у спільному майні,

в с т а н о в и в:

14 лютого 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіальне управління юстиції у м. Києві, Київська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання частки у спільному майні та визнання права власності на частку у спільному майні, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. 21 жовтня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визначення частки у спільному майні та визнання права власності на частку у спільному майні, - до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №755/12382/17 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно, та за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, третя особа Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, яка перебуває в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, від якого залежить вирішення справи.

06 серпня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження у цивільній справі та призначено дату судового засідання - 29 вересня 2021 року на 12.00 годину.

Починаючи з дати першого судового засідання після відновлення судового розгляду та призначені судові засідання, які відкладались з причин неявки позивача та його представника, позивач в судові засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомляла, заяв (клопотань) з процесуальних питань, в тому числі щодо розгляду справи у відсутності позивача, до суду не подавала.

Учасники цивільного процесу в судові засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Оцінивши наявні у справі докази стосовно належного повідомлення учасників цивільного процесу про час та місце розгляду, суд приходить до висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Одним із принципів цивільного процесу, на який посилався Верховний Суд України у своїй постанові від 07.10.2015 року у справі № 6-1367цс15, є принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших сучасників судового процесу, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Виходячи з положень частини першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом положень ч.3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зазначені вимоги здійснені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами, так як це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 210 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 199/7514/18.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (ч.4 ст.44 ЦПК)

Судом встановлено, що позивач повторно не з`явився в судові засідання та не надав докази, які мали підтвердити поважні причини його неявки в судові засідання, не скористався процесуальним правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, інших заяв (клопотань) з процесуальних питань до суду не подавав, в той же час проведення судового розгляду справи без участі позивача суперечить положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки позивач розпоряджаючись своїми правами щодо визначення підстав та предмету спору на власний розсуд, має право відмовитися від позову, досягнути примирення, вчиняти інші процесуальні дії, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.

Таку поведінка позивача в контексті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р. розглянув з позиції необхідного балансу між дотриманням конвенційних вимог про доступ до суду і забезпеченням розгляду справи впродовж розумного строку, який систематично, майже протягом двох років жодного разу не з`явився в судові засідання, не виявляє ніякого інтересу до своєї позовної заяви, штучно затягує розгляд справи, суд визнає як зловживання процесуальним правом.

В цьому контексті у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу у суду є підстави для застосування визначеного ст. 44 ЦПК правового механізму запобігання зловживання процесуальним правом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз п.3 частини першої ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Така позиція висловлена Верховним судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

ВП ВС наголосила, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Отже в разі неприбуття позивача в судове засідання повторно, неповідомлення про причини неприбуття, неподання заяви про розгляд справи за його відсутності та неможливості розгляду справи у зв`язку з неявкою, позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21.

Отже, обставини неявки у судові засідання позивача, неодноразові його виклики в судові засідання, надають суду підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час, не може бути вирішена по суті, та відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК застосувати визначені у статями 223, 257 ЦПК наслідки такого процесуального порушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання частки у спільному майні та визнання права власності на частку у спільному майні, оскільки вищенаведені обставини свідчать про втрату позивачем заінтересованості у вирішенні даного спору, зловживання процесуальними прававми внаслідок безпідставного затягування розгляду справи, в той же час з урахуванням предмету спору та суб`єктивного складу сторін, стадії цивільного процесу, проведення судового розгляду справи у відсутності позивача суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Як передбачено п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене та керуючись 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання частки у спільному майні та визнання права власності на частку у спільному майні, - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З текстом ухвали можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: gttp://reyestr.court.gov.ua

С у д д я