Ухвала суду № 108975026, 14.02.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3614/19

Провадження № 1-кп/346/173/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: колегії суддів: головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

з участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України.

Прокурор ОСОБА_5 подав письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого, та яке прокурор ОСОБА_5 підтримав в судовому засіданні та просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого на строк 60 діб, посилаючись на те, що продовжують бути наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та ризики не змінились.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили щодо клопотання прокурора, обвинувачений ОСОБА_6 подав письмове клопотання, яке підтримав у судовому засіданні, у якому просив призупинити розгляд та просив дати йому можливість виконати свій військовий обов`язок для захисту Батьківщини. Обвинувачений та захисник просили змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому слід задовольнити, а у клопотанні обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 3ст. 331 КПК Україниза наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з положеннями п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв`язками з державою, у якій її переслідують.

Суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів.

Беручи до уваги те, що продовжують бути наявні ризики, зазначені устатті 177 КПК України, такі, як те, що обвинувачений з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому суд вважає, що слід письмове клопотання прокурора задовольнити та слід продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, оскільки інший запобіжний захід, зокрема більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт, про що просили обвинувачений та його захисник, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України та суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження інших більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків. Суд вважає,що на даній стадії судового провадження, встановлені судомризики,передбачені ч.1ст.177КПК України продовжують існувати, є реальними,що виправдовуєтримання обвинуваченого під вартою і продовженнясаме такогозапобіжного заходуу цьомувипадку будевиправданим зточки зору наявності відповідногосуспільного інтересу. Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою. Одні лише доводи сторони захисту про необгрунтованість клопотання прокурора, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу. Стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжного заходу, змінилися, та відповідно, вони зменшились, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини. Тому у клопотанні обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю вимог.

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 333, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити. Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на 60 днів, тобто до 14 квітня 2023 року.

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Судовий розгляд відкласти на 31.03.2023 року на 13:00 год.

Ухвалапідлягає негайномувиконанню післяїї проголошення.На ухвалусуду можебути поданоапеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3