Ухвала суду № 108974985, 14.02.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2234/23

Провадження № 1-кс/344/999/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про зобов`язання Івано-Франківського районного управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 від 23.12.2022 року про скоєння відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 153 КК України (Сексуальне насильство).

Скаржником подано заяву про розгляд скарги без його участі, в якій він вимоги скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Івано-Франківське районне управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області явку уповноваженого представника до суду не забезпечило, на адресу суду надано матеріали Довідку за результатами розгляду звернення.

Відповідно до частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в скарзі пояснення, дослідивши зміст скарги та надані докази, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (надалі «КПК України»).

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

При цьому, системний аналіз змісту норми частини 1 статті 214 КПК України свідчить про те, що бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яка є предметом оскарження в порядку статті 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що 23 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернувся на ім`я начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за ст.152 (Зґвалтування), ч.2 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками) КК України, в якій зазначив про вчинення щодо нього зґвалтування громадянкою ОСОБА_4 , а також порушення рівноправності, у зв`язку з чим просив внести відповідні відомості за ст. 152, 161 КК України щодо вказаної у заяві особи.

Як зазначено у скарзі та не спростовано органом досудового розслідування, станом на даний час відомості за вищевказаною заявою до ЄРДР не внесено.

При цьому, супровідним листом Івано-Франківського районного управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області №492/108/46/04-2022 від 09.01.2023 року ОСОБА_3 було повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за його заявою.

На думку ОСОБА_3 , не внісши зазначені ним в заяві відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочавши розслідування, зокрема, за ст. 153 КК України, орган досудового розслідування порушив вимоги КПК України, допустивши бездіяльність.

Принагідно слідчий суддя звертає увагу на те, що в заяві до органу поліції ОСОБА_3 просив внести до ЄРДР відомості, зокрема, за ст. 152 КК України (Зґвалтування), натомість, у поданій слідчому судді скарзі просить внести до ЄРДР відомості за ч.1 ст. 153 КК України (Сексуальне насильство), тобто за іншою нормою кримінального закону з іншим складом кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування..

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК України).

Згідно з частиною 4 статті 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (частина 5 статті 214 КПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.

Системний аналіз вищезазначених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають заяви чи повідомлення, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 30.09.2021 року у справі № 556/450/18.

Так, ч. 1 ст. 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, а одним із завдань кримінального провадження згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України є забезпечення, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

При цьому, граматичне тлумачення словосполучень «заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення» та «обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» свідчить, що контекст цих словосполучень зводиться не до звичайних заяв, повідомлень чи обставин, а саме до тих, які стосуються кримінальних правопорушень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Тобто, кримінальне правопорушення, як соціальне явище, характеризується сукупністю таких обов`язкових ознак: 1) суспільна небезпечність діяння; 2) кримінальна протиправність; 3) караність; 4) винність.

При цьому, ч. 2 ст. 11 КК України передбачає, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі

Таким чином, можна зробити важливий висновок: будь-яке діяння вважається кримінальним правопорушенням тільки тоді, коли йому притаманна сукупність всіх чотирьох обов`язкових ознак, відсутність хоча б однієї з них, не відносить діяння до кримінальних правопорушень. При цьому, суспільна небезпечність, як обов`язкова ознака кримінального правопорушення, є самостійною та достатньою підставою, яка виступає індикатором початку застосування процесуальної норми, в нашому випадку ч. 1 ст. 214 КПК України, А отже заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення повинна містити у собі перелік мінімально допустимих ознак (ознаку), які дозволяють відрізняти їх від будь-яких інших заяв чи повідомлень, не тільки за формою, але й за змістом.

Отже, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов`язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Дійсно, повноваження особи, яка вносить відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, проведення перевірки обставин, оскільки вони здійснюються в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Проте, відповідна уповноважена особа, ознайомившись зі змістом заяви чи повідомлення, має встановити обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, які вносяться до реєстру.

В межах оскарження такої бездіяльності слідчий суддя повинен перевірити не тільки факти звернення до органу досудового розслідування, отримання цим органом відповідної заяви та вчинення бездіяльності, а також з`ясувати обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач чи прокурор дійшли висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань; вирішити питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання уповноваженої особи внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Завдання слідчого судді при вирішенні таких скарг не може зводитись до формальної перевірки факту внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В той же час, слідчим суддею встановлено, що в поданій до правоохоронного органу заяві, як і в скарзі слідчому судді, ОСОБА_3 не наведено достатнього переліку обставин, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення конкретною особою за ст. 153 КК України, не наведено та не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів.

Статтею 152 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування)

Диспозиція частини 1 статті 153 КК України передбачає вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство).

Відтак, позиція скаржника є суперечливою, оскільки у поданій заяві про внесення відомостей до ЄРДР він покликався на вчинення щодо нього дій заняття вагінальним сексом із пенетрацією без засобів контрацепції (що формально відповідає складу злочину за ст. 152 КК України), натомість у заяві слідчому судді просить внести до ЄРДР відомості за ст. 153 КК України, диспозиція якої характеризується відсутністю проникнення в тіло іншої особи.

Слідчий суддя погоджується, що визначення вірної правової кваліфікації діяння є компетенцією органу досудового розслідування, однак для внесення відомостей за конкретною правовою нормою повинні існувати достатні підстави.

Так, з часу події, на яку покликається заявник ОСОБА_3 (з його слів, мала місце в ніч з 03.08. 2022 року на 04.08.2022 року) та до моменту звернення із заявою про злочин минуло майже 5 місяців. Заявником будь-яких належних доказів на підтвердження його доводів щодо зґвалтування чи вчинення стосовно нього сексуального насильства правоохоронному органу надано не було. Не вказано також повних анкетних даних особи, яка, за твердженнями заявника, вчинила щодо нього незаконні дії.

Згідно ж Довідки №7296 про результати проведення перевірки інформації викладеної у зверненні, від 29 грудня 2022 року, проведеною роботою на час здійснення перевірки по зверненні ОСОБА_3 місце проживання чи перебування, повні анкетні дані, та номер мобільного телефону ОСОБА_5 не встановлено.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, N 93) право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією. А у справі "Preda and Dardari v. Italy, 1999), суд вказав, що метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.

Виконання завдань кримінального провадження може здійснюватись лише із застосуванням та дотриманням належної правової процедури, а відомості, які зазначені у заяві про кримінальне правопорушення, по суті визначають межі досудового розслідування.

Враховуючи все вищезазначене, слідчий суддя не вбачає підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР, оскільки достатніх даних, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, заявником у заяві до правоохоронного органу не наведено. У заяві ОСОБА_3 від 23.12.2022 року немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність ознак бездіяльності у діях уповноважених осіб Івано-Франківського районного управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області, а тому не вбачає підстав для задоволення скарги.

Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18).

Керуючись ст.ст. 214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.02.2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1