Рішення № 108970724, 06.02.2023, Вишгородський районний суд Київської області

06.02.2023 Справа № 363/2910/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мацьовитій Я.В.,

за участі представника позивача Кривошеї С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

встановив:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області звернувся до суду з даним позовом в якому просив:

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56233453 від 20.01.2021 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3221889000:21:087:6026;

-витребувати на користь держави в особі Димерської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221889000:21:087:6026 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Свої вимоги мотивував тим, що підставі рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Одрихівського О.Т. №50822254 від 27.01.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221889000:21:087:6026 площею 0,2 га. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для державної реєстрації права власності є рішення Ясногородської сільської ради від 16.08.2019 № 304-28-VІІ. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2021 року вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_3 . В електронній реєстраційній справі об`єкта нерухомого майна №2015919032218 наявна сканована копія рішення Ясногородської сільської ради від 16.08.2019 року №304-28-VІІ з додатком відповідно до якого ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221889000:21:087:6026.

Доводив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221889000:21:087:6026 вибула з комунальної власності Ясногородської сільської ради незаконно за відсутності на те законних підстав, коли заява щодо затвердження проекту із землеустрою відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та безпосередньо проект до Ясногородської сільської ради від ОСОБА_2 не надходили, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 не розглядалось та не виносилось на голосування, а рішення сесії Ясногородської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 не приймалось.

На даний час спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Димерська селищна рада позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками комунальної власності. Проте, вимоги ч. 3 ст. 388 ЦК України свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів Димерської селищної ради, яка є правонаступником Ясногородської сільської ради, посилаючись на встановлення обставин викладених у позові в ході досудового розслідування кримінального провадження №420201112000000230 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України.

Прокурор в суді просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області подав заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув.

Відповідачка, будучи неодноразово повідомленою про розгляд справи, до суду не прибула та про причини своєї неявки суд не повідомила. Раніше направляла на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, через що вона вимушено виїхала до Німеччини.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався указами Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня та №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року та діє на даний час.

На території Вишгородського району Київської області велися активні бойові дії, частину якої тимчасово окуповано в період з 24 лютого по 02 квітня 2022 року.

Проте сам тільки факт введення воєнного стану в Україні підставою для тривалого відкладення розгляду справи бути не може, коли розгляд справи фактично не відбувається та є паралізованим.

Відтак, оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в загальному порядку.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №259859527 від 03.06.2021 року, 21 січня 2020 року державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на підставі рішення органу місцевого самоврядування Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серія та номер: 304-28-VII, виданий 16.08.2019 року, видавник: Ясногородська сільська рада Вишгородського району Київської області; відомості з ДЗК, серія та номер: 16916644, виданий 21.01.2020 року, видавник: Державний земельний кадастр прийнято рішення індексний номер 50822254 від 27 січня 2020 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221889000:21:087:6026, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

В подальшому, 20 січня 2021 року право власності на земельну ділянку площею 0,2 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221889000:21:087:6026, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 згідно рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Мазура Р.Л.,про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 56233453 від 20.01.2021 року зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 січня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за №14.

В матеріалах справи містить підписана сільським головою ОСОБА_5 та скріплена гербовою печаткою копія рішення Ясногородської сільської ради від 16.08.2019 № 304-28-VІІ яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в с. Ясногородка Вишгородського району Київської області, вилучено земельні ділянки із земель запасу Ясногородської сільської ради та передано безоплатно у приватну власність громадянам (згідно додатку).

Як вбачається з копії додатку до рішення Ясногородської сільської ради від 16.08.2019 № 304-28-VІІ ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Ясногородка Вишгородського району Київської області площею 0,2000 га з кадастровим номером 3221889000:21:087:6026.

Згідно листа Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області №183/02-21 від 24 квітня 2020 року до сільської ради заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та безпосередньо проекти землеустрою від ОСОБА_2 не надходило. Відповідно до протоколу постійної комісії з питань земельних відносин, благоустрою, екології та регуляторної політики б/н від 14.08.2019 року, протоколу 28 сесії VII скликання від 16.08.2019 року, протоколу відкритого поіменного голосування 28 сесії VII скликання від 16.08.2019 року питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по громадянам ОСОБА_6 не розглядалося та не виносилося на голосування. Тому, сесією сільської ради рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 не приймалося.

15 січня 2020 року ОСОБА_5 залишено папку з матеріалами 28 сесії VII скликання, яка відбулася 16 серпня 2019 року. Під час ознайомлення та перегляду залишених матеріалів з`ясовано, що ОСОБА_5 не підписано наступні документи:

-протокол двадцять восьмої сесії сільської ради сьомого скликання від 16.08.2019 року;

-прийняте сесією сільської ради рішення з додатком №304-28-VII від 16.08.2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»;

-прийняте сесією сільської ради рішення №306-28-VII від 16.08.2019 року «Про висловлення недовіри Ясногородському сільському голові ОСОБА_5 »;

-прийняте сесією сільської ради рішення №307-28-VII від 16.08.2019 року «Про покладання обов`язків Ясногородського сільського голови на секретаря сільської ради»;

-перелік рішень прийнятих двадцять восьмою сесією сьомого скликання від 16.08.2019 року.

Розпоряджень щодо ветування вище перелічених рішень не надано та не доведено до відома. Тому, сільська рада зверталася до ОСОБА_5 , щоб письмово надав інформацію щодо підстав не підписання ним перелічених вище документів в найкоротший термін на адресу сільської ради. Станом на 15.04.2020 року пояснень до сільської ради ОСОБА_7 так і не надав.

Як вбачається з доданої до листа Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області №183/02-21 від 24 квітня 2020 року копії протоколу постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, екології та проблем Чорнобильської катастрофи, депутатської етики діяльності, контролю за виконанням рішень сільської ради, законності та правопорядку від 14.08.2019 року, на вказаному засіданні вирішувалося питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в урочищі «Куба» в с. Ясногородка Вишгородського району, Київської області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Разом з тим, вказаний протокол засідання постійної комісії підписаний лише одним членом комісії, який наслідків голосування за результати розгляду питань порядку денного не містить.

05 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом складання Ясногородським сільським головою завідомо неправдивого офіційного документу - рішення 28 сесії 7 скликання Ясногородської сільської ради та зловживання ним своїм службовим становищем з метою одержання третіми особами неправомірної вигоди у вигляді земельних ділянок, який видав громадянам рішення сільської ради, яке в дійсності не приймалось, у результаті чого з комунальної власності вибуло дві земельні ділянки.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 2,3 ст. 78 ЗК України визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено вимоги до акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів місцевого самоврядування приймаються в формі рішень на пленарному засіданні депутатів, до виключної компетенції яких, згідно з п.34 ч. 1 ст. 26 цього Закону, віднесено в тому числі й вирішення питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 2 та ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою та п`ятою ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У той же час, суд звертає увагу й на те, що згідно із положеннями ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини.

Обов`язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Законі України «Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари», Законі України «Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Також згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №2997904 (ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути манно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього мийна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, Європейський суд з прав людини в справі у рішенні від 16 лютого 2017 року «Кривенький проти України» наголосив, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, звернувшись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог іншого посилається на те, що відсутність рішення Ясногородської сільської ради від 16.08.2019 року №304-28-VІІ встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження №420201112000000230 розпочатого 05 травня 2020 року за фактом складання Ясногородським сільським головою завідомо неправдивого офіційного документу - рішення 28 сесії 7 скликання Ясногородської сільської ради та зловживання ним своїм службовим становищем. Відтак, посилаючись на незаконність та підробку вказаного рішення, порушує питання про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірної земельної ділянки та її витребування на користь держави в особі Димерської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Разом з тим форми закінчення досудового розслідування передбачені параграфом 1 Глави 24 КПК України.

Як передбачено ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 371 КПК України).

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом ст. 63 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що спірна земельна ділянка отримана ОСОБА_2 у приватну власність незаконно, на підставі підробленого рішення Ясногородської сільської ради №304-28-VІІ від 16.08.2019 року суду стороною позивача не надано.

Результати розслідування кримінального провадження, в ході якого в передбаченому Законом порядку мали б бути встановлені обставини незаконності вибуття з власності держави спірної земельної ділянки на користь відповідача, суду не надано.

Сам лише протокол допиту свідка ОСОБА_19 в рамках кримінального провадження №42020111200000230 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2020 року за фактом складання Ясногородським сільським головою завідомо неправдивого офіційного документу - рішення 28 сесії 7 скликання Ясногородської сільської ради, є недостатнім для прийняття рішення про задоволення вказаного позову, коли вказаний протокол має оцінюватися судом під час розгляду вказаного кримінального провадження в порядку ст. 94 КПК України та не має наперед встановленої сили.

Не підтверджують достатні обставини незаконності вилучення спірної земельної ділянки й дані листа Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області №183/02-21 від 24 квітня 2020 року.

Відтак,обставини,на якіпосилається прокурорв своємупозові впередбачений закономспосіб недоведено,а доводи позову на належних засобах доказування не ґрунтуються.

Таким чином порушених прав позивача, які б підлягали захистові, в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2023 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачі: Керівник Вишгородської окружної прокуратури, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 5, код ЄДРПОУ 02909996.

Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Соборна, 19, код ЄДРПОУ 04359488.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя