Рішення № 108969911, 09.02.2023, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7160/21

провадження №2/216/529/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді: Бутенко М.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кравець А.С.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю"ВЕЛЛФІН",третя особа:приватний нотаріусОбухівського районногонотаріального округу ГоловкінаЯна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільний позов ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю"ВЕЛЛФІН",третя особа:приватний нотаріусОбухівського районногонотаріального округу ГоловкінаЯна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: 5 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівно вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №90537, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», за кредитним договором №439243 від 24 квітня 2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін», ідентифікаційний код юридичної особи: 39952398.

На підставі вищевказаного виконавчого напису, Компаніївським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження №65417747 від 14 травня 2021 року, яким постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін», заборгованість в розмірі 21750,80 гривень та виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2175,08 гривень.

Про нараховану суму вищевказаного кредиту позивач дізнався, коли на свою адресу отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інші додані копії документів. Платежі по кредиту позивач регулярно проводив через касу відділення Альфа Банку, з квітня 2018 року по березень 2020 року (квитанції не збереглися). Проте, сплачуючи кожного місяця значно більші суми платежів по даному кредиту, сума фактично не зменшувалась, тому він не мав змоги більше сплачувати свій кредит.

Відповідачем, на ім`я позивача за період з 2019 по 2021 рік жодної письмової вимоги про сплату залишку кредиту надіслано не було, пропозиції щодо врегулювання суми залишку кредиту також не надходило, вищевказаний нотаріальний напис не є безспірним. Підтвердженням того, що сума стягнення не є безспірною, є те, що відповідно до виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться за період з 17 січня 2018 року по 1 березня 2020 року в сумі 21750,80 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 800,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить - 20150,80 грн., плата за вчинення виконавчого напису - 800 грн., тобто вона нарахована поза межами строку дії договору. У зв`язку з вищевикладеним, заборгованість по кредиту має спірний характер. Позивач просить суд винести рішення, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №90537, вчинений 5 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості за кредитним договором №439243 від 24 квітня 2018 року, у сумі 21750,80 (двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 80 копійок), та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

Одночасно з пред`явленням вказаного позову стороною позивача подано до суду заяву про забезпечення позову.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 12.11.2021 року.

Ухвалою суду від 12.11.2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 01.06.2022 року витребувані докази по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, на адресу суду направлено заяву про розгляд справи за відсутність позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не проти розгляду справи в заочному порядку.

Представник відповідача товариства зобмеженою відповідальністю"ВЕЛЛФІН"в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, але в установлений судом строк не подав до суду відзиву на позовну заяву, та не подав жодної іншої заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди представника позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Третіособи своїмипроцесуальними правами,визначеними ст.43ЦПК України,не скористалися:заяв,пояснень,заперечень, судуне надали.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 5 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівно вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №90537, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», за кредитним договором №439243 від 24 квітня 2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін», ідентифікаційний код юридичної особи: 39952398.

На підставі вищевказаного виконавчого напису, Компаніївським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження №65417747 від 14 травня 2021 року, яким постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін», заборгованість в розмірі 21750,80 гривень та виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2175,08 гривень.

Про нараховану суму вищевказаного кредиту позивач дізнався, коли на свою адресу отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інші додані копії документів.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувана (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис «не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ТІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1 172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1 172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, а саме 5 квітня 2021 року, був визнаний судом незаконним та не чинним, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили. Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: «...оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необгрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій йото частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Також, пп.2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, передбачає захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Враховуючи той факт, що відповідачем, на ім`я позивача за період з 2019 по 2021 рік жодної письмової вимоги про сплату залишку кредиту надіслано не було, пропозиції щодо врегулювання суми залишку кредиту також не надходило, вищевказаний нотаріальний напис не є безспірним.

Тому, відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть оскаржуватися до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися - лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й встановити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказаний .висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №84цс 19).

Підтвердженням того, що сума стягнення не є безспірною, є те, що відповідно до виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться за період з 17 січня 2018 року по 1 березня 2020 року в сумі 21750,80 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 800,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить - 20150,80 грн., плата за вчинення виконавчого напису - 800 грн., тобто вона нарахована поза межами строку дії договору.

У зв`язку з вищевикладеним, заборгованість по кредиту має спірний характер, а відтак, виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №90537 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», заборгованості за кредитним договором необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 908,00 + 454,00 = 1362,00 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 206, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю"ВЕЛЛФІН",третя особа:приватний нотаріусОбухівського районногонотаріального округу ГоловкінаЯна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 90537, вчинений 5 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості за кредитним договором №439243 від 24 квітня 2018 року, у сумі 21750,80 (двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 80 копійок), та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по справі в розмірі 1362,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя: М.В. БУТЕНКО