Рішення № 108963664, 14.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2023 року м.Київ№ 320/4861/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Житлово-будівельного кооперативу Учитель про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Житлово-будівельного кооперативу Учитель про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення від 16.10.2020 № 126-9.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Також ухвалою суду було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив Учитель.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 об`єднанні в Житлово-будівельний кооператив Учитель, який здійснює свою діяльність на підставі статуту, а теплова енергія, що споживається виключно мешканцями будинку, виробляється автономною котельною, розташованою на даху будинку, яка експлуатується кооперативом.

Наполягає, що забезпечення власними силами об`єднання потреб співвласників багатоквартирного будинку у тепловій енергії не є господарською діяльністю, пов`язаною з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору, а тому, рішення про вартість теплової енергії у будинку по АДРЕСА_1 має визначатись співвласниками цього будинку самостійно, у порядку та спосіб, передбачений законодавством та статутом Житлово-будівельного кооперативу Учитель.

Стверджує, що рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16.10.2020 № 126-9 про встановлення тарифів для мешканців будинку, прийняте за зверненням голови правління Житлово-будівельного кооперативу Учитель, знаходиться поза компетенцією відповідача, установленою законом. Тому вважає рішення виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16.10.2020 № 126-9 Розгляд звернення ЖБК Учитель щодо затвердження тарифів протиправним і просить суд його скасувати.

Відповідач ні у встановлений судом строк, ні станом на дату прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог відзив на позов не надав, жодних обґрунтувань правомірності свого рішення не надав.

Від третьої особи будь яких пояснень, клопотань до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проживає та є власником квартири АДРЕСА_2 .

Функції, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості у будинку по АДРЕСА_1 , здійснюється Житлово-будівельним кооперативом Учитель.

Як встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 362/7534/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив Учитель про визнання протиправним та скасування рішення № 98 від 30.11.2018, яке набрало законної сили, діяльність Житлово-будівельного кооперативу Учитель здійснюється на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу Учитель, оформленого протоколом №2 від 23.11.2016.

Також встановлено, що на даху будинку по АДРЕСА_1 розміщується теплогенеруюча установка - автономна газова котельня встановленою, за паспортом, потужністю 15,04 Гкал/день (тобто, до 150 000 Гкал/рік), яка обліковується на балансі та експлуатується Житлово-будівельним кооперативом Учитель для задоволення потреб у тепловій енергії мешканців будинку.

Відомості про наявність чи відсутність рішення Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради про затвердження ЖБК Учитель виконавцем послуг з подання тепла та підігрітої води в квартири будинку АДРЕСА_1 відсутні та Комунальне житлово експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради не надає послуги з подачі тепла та підігрітої води в квартири цього будинку.

Оплату за використану ними теплову енергію, мешканці будинку по АДРЕСА_1 здійснюють на користь Житлово-будівельного кооперативу «Учитель».

Таким чином, з використанням котельні, розташованої на даху будинку по АДРЕСА_1 , Житлово-будівельним кооперативом Учитель забезпечується задоволення потреб у тепловій енергії виключно мешканців цього будинку, а надання теплової енергії до цього будинку від інших теплогенеруючих установок та іншими особами не здійснюється.

Згідно наявного в матеріалах справи рішення Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16.10.2020 № 126-9 про розгляд звернення ЖБК Учитель щодо встановлення тарифів на опалення та на гаряче водопостачання (підігрів води) для мешканців будинку АДРЕСА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово комунальні послуги, ст. 3, 4, 10 Закону України Про житлово комунальні послуги, та керуючись ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виконавчий комітет Глевахівської селищної ради вирівшив встановити ЖБК «Учитель» тарифи на житлово комунальні послуги: тариф на опалення 23,11 грн за 1 кв.м опалювальної площі (на опалювальний період жовтень - квітень), тариф на гаряче водопостачання (підігрів води) 65,07 за куб. м води.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про встановлення для мешканців будинку по АДРЕСА_1 тариф на опалення 23,11 грн за 1 кв.м опалювальної площі (на опалювальний період жовтень - квітень), тариф на гаряче водопостачання (підігрів води) 65,07 за куб. м води, відповідно.

Не погоджуючись із прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням про встановлення тарифу на теплову енергію для опалення та гарячу воду для мешканців будинку, потреба в якій задовольняється Житлово-будівельним кооперативом Учитель шляхом самозабезпечення та з використанням спільного майна співвласників будинку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, визначається Законом України Про житлово-комунальні послуги.

Перелік житлово-комунальних послуг встановлений ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги за змістом якої, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відносяться до комунальних послуг.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України Про житлово-комунальні послуги, до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

В силу положень п.п. 2 п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Таким чином, відповідач, як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями на встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, однак у межах та порядку, визначених законодавством та відповідно до закону.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України Про теплопостачання, який також регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Абзацом 15 ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (абз. 10 ст. 1 Закону України Про теплопостачання).

Згідно положень абзацу 12 ст. 1 Закону України Про теплопостачання, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

В силу приписів абзацу 3 ст. 19 Закону України Про теплопостачання, споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Отже, законодавець розмежовує поняття суб`єкта теплоспоживання та споживача, основною ознакою якого є використання ним теплової енергії на підставі договору купівлі продажу теплової енергії та наділяє їх правом вибору теплопостачальної організації, за наявності технічної можливості.

Статтею 13 Закону України Про теплопостачання до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання віднесено встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Таким чином, однією із умов для виникнення у органу місцевого самоврядування повноваження на встановлення тарифу на теплову енергію, є наявність у особи, яка використовує теплову енергію і для якої установлюється тариф, статусу споживача теплової енергії, що пов`язується Законом України Про теплопостачання із наявністю відповідного договору між такою особою та особою, що здійснює постачання теплової енергії (господарську діяльність, пов`язану з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору).

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3.10.2007 № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відтак, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, не передбачається укладання договорів купівлі-продажу теплової енергії між підприємством та суб`єктами теплоспоживання, якщо виробництво та використання теплової енергії здійснюється для цілей власного виробництва такого підприємства.

В силу положень ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Судом встановлено, що з метою будівництва, подальшого обслуговування, експлуатації та управління житловим будинком по АДРЕСА_1 , його членами створений Житлово-будівельний кооператив Учитель, діяльність якого не передбачає отримання прибутку та розподілу між його членами (п. 1.3 статуту Житлово-будівельного кооперативу Учитель).

Житлово-будівельний кооператив Учитель, на час виникнення спірних правовідносин, здійснює функції, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників будинку, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості, у тому числі, задоволенні потреб мешканців будинку у тепловій енергії.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення (ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України).

Вказана норма права кореспондується із визначенням спільного майна багатоквартирного будинку, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, за яким спільне майно - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Таким чином суд констатує, що автономна котельня, розташована на даху будинку по АДРЕСА_1 , є спільною власністю усіх власників квартир та нежитлових приміщень у цьому будинку. Балансоутримувачем та особою, що здійснює експлуатацію котельні, є Житлово-будівельний кооператив Учитель.

Третіми особами послуги з подачі тепла та підігрітої води в квартири будинку по АДРЕСА_1 не надаються, а рішення про визначення Житлово-будівельного кооперативу Учитель виконавцем таких послуг, органом місцевого самоврядування не приймалось.

Оскільки, з використанням автономної котельні, розташованої на даху будинку по АДРЕСА_1 , забезпечується задоволення потреб у тепловій енергії виключно мешканців цього будинку, теплова енергія, що виробляється котельнею співвласників будинку, призначена не для купівлі-продажу на підставі договору, а лише для забезпечення потреб мешканців цього будинку в опаленні приміщень та гарячій воді.

Тому, на думку суду, потреби співвласників будинку по АДРЕСА_1 у теплопостачанні і опаленні задовольняються Житлово-будівельним кооперативом Учитель самостійно шляхом самозабезпечення.

Досліджуючи питання про обсяги виробництва теплової енергії даховою котельною співвласників будинку (до 150 000Гкал/рік), судом встановлена відсутність вимог, установлених Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308, щодо отримання такої ліцензії особою, що здійснює її експлуатацію.

За таких обставин, враховуючи те, що мешканці будинку по АДРЕСА_1 не є споживачами теплової енергії у розумінні положень Закону України Про теплопостачання для яких встановлюються тарифи на теплову енергію органами місцевого самоврядування, у відповідача відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення на підставі положень ст. 13 Закону України Про теплопостачання.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень, як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

Статтею 9 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю (фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб) або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Інших форм управління багатоквартирним будинком, вказаний закон не передбачає.

Згідно вимог ч. 1 ст. 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Судом встановлено, що функції з експлуатації і управління будинком по АДРЕСА_1 здійснюються Житлово-будівельному кооперативу Учитель. Правом, установленим ст. 5 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники будинку не скористались, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку шляхом реорганізації житловобудівельного кооперативу, не створили.

За наведених обставин суд, при здійсненні правової оцінки спірних правовідносин, застосовує аналогію закону, оскільки мета створення, крім будівництва, компетенція органів управління та функції Житлово-будівельного кооперативу Учитель, як непідприємницької організації, тотожні меті створення, компетенції органів управління та функціям об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями ст. 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема, задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

Таким чином, фінансування самозабезпечення об`єднання здійснюється за рахунок внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

Судом встановлено, що задоволення потреб співвласників будинку по АДРЕСА_1 у тепловій енергії здійснюється Житлово-будівельним кооперативом Учитель шляхом самозабезпечення, оскільки теплова енергія виробляється з використанням спільного майна співвласників будинку особою, яка здійснює управління будинком від їх імені та передається виключно мешканцям цього будинку.

Згідно положень п. 14.3 розділу 14 статуту Житлово-будівельного кооперативу Учитель, затвердження кошторису витрат, а також розміру та порядку сплати цільових внесків до кооперативу, належить до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу.

За таких обставин суд вважає, що встановлення розміру відповідних внесків та платежів для фінансування витрат, пов`язаних із самозабезпеченням потреб співвласників будинку у тепловій енергії, належить до компетенції загальних зборів об`єднання, а у даному випадку, загальних зборів членів - Житлово-будівельного кооперативу Учитель, з урахуванням змісту розділу 14 його статуту.

Такий правовий висновок узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги за приписами якої, не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Положення цієї норми є послідовними та логічними, оскільки є гарантією реалізації права та виконання обов`язків співвласниками будинку при самозабезпеченні їх потреб, пов`язаних із проживанням в багатоквартирному будинку.

За таких обставин суд зазначає про безпідставність посилання відповідача, як обґрунтування правомірності прийнятого рішення, на положення Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема, п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України Про житлово-комунальні послуги, яким до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Відтак, відповідачем не доведено й правомірність застосування у спірних правовідносинах положень п.п. 2 п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття оскаржуваного рішення про затвердження тарифу на послуги з постачання теплової енергії в порядку і межах, визначених законодавством.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (квитанція № 0.0.2066683238 від 25.03.2021), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16.10.2020 № 126-9.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (код ЄДРПОУ 04356146) судові витрати в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.