Рішення № 108962601, 14.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року Справа № 160/20535/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, 24, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.10.2022 №346269, складену відносно ФОП ОСОБА_1 на підставі акту №344176 від 07.09.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, вказуючи, що на нього протиправно накладено штраф за відсутність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та відсутності протоколу перевірки технічного стану на напівпричіп з посиланням на ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає, що за відсутність поліса ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП та за відсутність протоколу перевірки технічного стану ч.3 ст. 121 КУпАП. Позивач, на його думку, мав би нести відповідальність виключно за КУпАП. Отже, притягнення до адміністративно-господарської відповідальності ФОП ОСОБА_1 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не за ч.1 ст. 126, ч.3 ст. 123 КУпАП є протиправним. Позивач вказує, що органом, який уповноважений здійснювати перевірку у водія ОСОБА_1 документів полісу ОСЦПВ, протоколу перевірки технічного стану та виносити постанову за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, виключно є Національна поліція України, а працівники територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті не мали законних підстав для винесення постанови від 20.10.2022 №346269 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Не дивлячись на притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП, працівниками відповідача складено акт №344176 від 07.09.2022, а в подальшому постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, що фактично є подвійним притягненням особи до відповідальності за одне й те саме порушення. Посилання в постанові від 20.10.2022 №346269 на ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не конкретизує адміністративне правопорушення, не містить посилання на конкретну норму права, що порушена, а тому відсутня можливість чітко встановити відповідальність. Наведені позивачем обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

17.01.2023 судом отримано відзив Державної служби України з безпеки на транспорті на позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі Порядок 422). Відповідно до п. 3, 4 Порядку 422, був зупинений транспортний засіб марки RENAULT 11 GTA, державний номер НОМЕР_2 , який здійснював вантажні перевезення. Під час перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки у транспортному засобі був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим прушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовуються позивачем. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення посадовою особою Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 344179 від 07.09.2022. 20.10.2022 року начальником Відділу було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №346269, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17 000 гривень. Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. На час проведення перевірки у водія були відсутні поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48. Однак, ні під час здійснення перевірки, водієм не було надано документів, що було зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 326919 від 03.06.2022, саме тому накладено адміністративно-господарський штраф за абзацом 3, частини 1, статті 60 Закону до позивача. Стосовно стягнення витрат на правову допомогу, відповідачем зазначено, що відсутні належні підтверджуючі документи надання правової допомоги, а також враховуючи, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, а тому позивачем не надано належних доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат з відповідача.

23.01.2023 на офіційну електронну адресу суду та 24.01.2023 засобами поштового зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач мав чітко вказати норму права, за якою передбачена відповідальність за відсутність у водія поліса обов`язкового страхування та протоколу перевірки технічного стану напівпричепа. Відповідач цього не зробив, застосувавши штрафні санкції на свій розсуд без дотримання вимог законодавства. За відсутність поліса обов`язкового страхування передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП та за відсутність протоколу перевірки технічного стану ч.3 ст. 121 КУпАП, а не абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивачем заявлено про надання доказів з розрахунком остаточних витрат позивача на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Зазначено про пропуск строку подання відзиву відповідачем.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_3 .

Позивачу на праві приватної власності належить спеціалізований вантажний сідловий тягач RENAULT 11 GTA, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , та спеціалізований напівпричіп WIELTON NW33ST, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 .

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок 1567) та на підставі направлення на перевірку № 004344 від 01.09.2022 посадовими особами Укртрансбезпеки 07.09.2022 проводилась рейдова перевірка в Хмельницькій області на а/д 14-30 252 км.

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013 (далі Порядок 422).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку 422, 07.09.2022 о 10 год. 50 хв. був зупинений транспортний засіб марки RENAULT 11 GTA, державний номер НОМЕР_2 , який здійснював вантажні перевезення, водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки у транспортному засобі був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим прушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення посадовою особою Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 344176 від 07.09.2022.

Водій (позивач) зі змістом акту ознайомився пояснень та зауважень не надав, що підтверджується підписом водія транспортного засобу ОСОБА_1 в акті та підписом в пустій графі «пояснення водія про причини порушень».

На виконання вимог п.26 Порядку 1567, Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу позивача направлено поштою повідомлення про розгляд справи № 33886/23/24-22 від 06.10.2022, в якому зазначалося про необхідність явки до Відділу для розгляду справи на 20.10.2022.

20.10.2022 на виконання п. 27 Порядку №1567 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено розгляд акту та винесено постанову №346269 про застосування адміністративно - господарського штрафу відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 17 000 гривень за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № 344176 від 07.09.2022.

Правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №346269 від 20.10.2022 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стосовно доводів позивача з процесуальних питань розгляду адміністративної справи щодо пропуску строку подання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Статтею 162 КАС України та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів обраховується з моменту отримання копії ухвали, а не з моменту прийняття ухвали судом, як помилково вважає позивач. Необхідною умовою складання відзиву на позовну заяву є отримання відповідачем копії позовної заяви.

03.01.2023 відповідачем було повідомлено суд про неотримання копії позовної заяви, що унеможливило своєчасне подання до суду відзиву на позовну заяву. Після направлення судом на повідомлені відповідачем засоби зв`язку копії позовної заяви в електронному вигляді, почав обраховуватись строк подання відзиву.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи необхідність дотримання судом принципу змагальності учасників судового процесу та обставини отримання відповідачем копії позовної заяви, судом не встановлено пропуску подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а тому підстави для неприйняття судом відзиву відсутні.

Стосовно підстав звернення до суду, встановлено таке.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

В силу п.14 зазначеного Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Також, відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктами 16, 17 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Відповідно до п.6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу положень вказаної статті випливає, що вказаний в статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перелік документів не є вичерпним.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (надалі, також Закон №1961-IV) страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

На підставі пункту 1.8. статті 1 Закону №1961-IV страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

З урахуванням положень абзацу 1 пункту 21.1. статті 21 Закону №1961-IV, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

З аналізу наведених норм судом встановлено, що керування транспортним засобом без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в Україні забороняється. Отже, вказаний документ належить до категорії «інші документи, передбачені законодавством», визначеної ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Обов`язковість наявності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності передбаченими чинними нормативно-правовими актами.

Позивачем на спростування висновків акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 344176 від 07.09.2022, не подано ані до суду разом з позовною заявою, ані до відповідача під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджує доводи відповідача про відсутність такого у позивача.

Стосовно встановленого порушення про відсутність у позивача протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Отже, порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Згідно ст. 35 Закону №3353-XII транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року №137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі Порядок №137).

Згідно п. 1 Порядку №137 Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Пунктом 2 Порядку №137 встановлено, що протокол перевірки технічного стану - документ, що засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

Згідно п. 16 Порядку №137 обов`язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться згідно з Технологічними вимогами до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, затвердженими наказом Мінінфраструктури від 15 лютого 2012 р. № 106, і Вимогами до перевірки.

Відповідно до п. 18 Порядку №137 у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до пункту 3 цього Порядку, а також призначення транспортного засобу в разі проведення додаткової перевірки транспортного засобу згідно з обсягами перевірки для автобуса, призначеного для перевезення школярів або осіб з інвалідністю, автомобіля таксі, спеціалізованого санітарного автомобіля бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, великогабаритного та великовагового транспортного засобу, транспортного засобу, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, або учбового транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком Діти; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух та Про перевезення небезпечних вантажів (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до п. 2.41 Правил дорожнього руху у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1001 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі Ліцензійні умови).

Відповідно до п. 1 Ліцензійних умов вони визначають вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - ліцензія), а також встановлюються організаційні, кадрові та технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата і засобів провадження діяльності, обов`язкові для виконання під час провадження зазначеної діяльності.

Згідно з п. 16 Ліцензійних умов ліцензіат зобов`язаний: зберігати, зокрема, такі документи: про проведення перевірки технічного стану та обов`язкового технічного контролю, технічних оглядів та ремонту транспортних засобів, акти виконаних робіт, платіжні документи, а в разі, коли на ліцензіата поширюються вимоги, визначені пунктом 23 цих Ліцензійних умов, - копії протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів - протягом трьох років.

При цьому за п. 27 Ліцензійних умов до використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які пройшли обов`язковий технічний контроль та щодо яких складено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу згідно з Порядком проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137, і технічний стан яких відповідає вимогам експлуатаційної безпечності.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила перевезення).

Згідно п. 11.1. Правил перевезення основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), згідно п. 15 якого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

З наведених норм законодавства судом встановлено, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу дійсно є документами, які повинен мати суб`єкт господарювання, який здійснює в т.ч. вантажні перевезення.

Спірним в цій справі є належність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу до документів, визначених ч.2 ст. 48 Закону №2344-ІІІ, тобто до «інших документів, передбачених законодавством», які водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Вирішуючи це питання суд виходить з телеологічного тлумачення системи законодавчого врегулювання правового статусу протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Так, за змістом вказаний документ підтверджує технічну справність автомобіля, що впливає в т.ч. на таку його характеристику як безпечність для водія, інших учасників дорожнього руху, вантажу тощо.

Відповідно, перевірка наявності такого документу суб`єктом контролю є способом забезпечити безпеку дорожнього руху та спрямована саме на це, що в свою чергу впливає на права та свободи учасників такого руху.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що в контексті статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол перевірки технічного стану є іншими документами, передбаченими законодавством, а саме Порядком № 137, Законом №1961-IV, Правилами дорожнього руху, та повинні бути пред`явлені особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки було встановлено, що на вказаний транспортний засіб на момент перевірки у водія були відсутні поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

За обставин даної справи позивач не надав суб`єкту контролю поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол, хоча в момент перевірки здійснював вантажні перевезення, що є частиною господарської діяльності позивача. В подальшому позивач, будучи повідомленим про розгляд справи відповідачем, що підтверджується наявними у справі матеріалами та не заперечувалося відповідачем, також не надав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Не був наданий зазначений документ і суду під час розгляду даної справи.

Оцінюючи викладені обставини суд позбавлений підстав для висновку про виконання позивачем легітимної мети запровадження законодавцем полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу як документів, що забезпечують його технічну справність, а відповідно і безпечність учасників дорожнього руху. Водночас, за відсутності вказаних документів законодавством передбачено притягнення порушника до відповідальності, що було втілено у винесенні відповідачем оскаржуваної постанови.

Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи саме органом Державної служби України з безпеки на транспорті, що спростовує висновки позивача про неналежність застосування адміністративно-господарських штрафів.

Стосовно твердження позивача про неможливість подвійного застосування до позивача штрафу, оскільки за вказані порушенні передбачена відповідальність за ч.3 ст.121 КУпАП та ст. 126 КУпАП, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу, що диспозиція наведених норм передбачає застосування відповідальності за керування транспортним засобом, тобто застосовуються санкції на позивача, як водія транспортного засобу.

В той чай, як диспозиція статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає застосування санкцій за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Вказана санкція застосовується до суб`єкта підприємницької діяльності, відтак оскаржувана постанова правомірно прийнята відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Той факт, що позивач є в даному випадку в одній особі і водій і перевізник, не позбавляє відповідальності за встановлені порушення.

Стосовно доводів позивача щодо неконкретизації встановленого порушення в оскаржуваній постанові, суд зазначає, що оскаржувана постанова повністю відповідає встановленій уніфікованій формі, визначеній в додатку №5 до Постанові №1567, містить посилання на норми статей, нормативно-правових актів, які порушені позивачем, та норму Закону, відповідно до якої застосовується адміністративно-господарський штраф.

Оскаржувана постанова містить посилання на акт №344176 від 07.09.2022, в якому детально наведено опис виявленого порушення. Жодної неконкретизованої або незрозумілості оскаржувана постанова не містить.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про законність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.10.2022 №346269, складену відносно ФОП ОСОБА_1 на підставі акту №344176 від 07.09.2022.

Враховуючи викладене, підстави для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.10.2022 №346269 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, виходячи з меж позовних вимог, обставин справи, норм чинного законодавства суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна