Ухвала суду № 108962302, 10.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 лютого 2023 року Справа 160/2010/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС №Ю-554-46 від 19.07.2021 року протиправною;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС № Ю-554-46 від 19.07.2021 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі суму 66066142,08 грн. (шістдесят шість мільйонів шістдесят шість тисяч сто сорок дві гривні вісім копійок).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суд відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Так, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що судовий збір позивачем не сплачено.

При цьому, позивачем надано заяву про відстрочення сплати та зменшення судового збору, яка обґрунтована посиланнями на скрутне фінансове становище підприємства, що спричинене скороченням виробництва ракетно-космічної продукції, яка для підприємства є профілюючою, а також тим, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022 року та винесенням наказу від 28.02.2022 року №75 Про простій підприємства на Державному підприємстві "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" встановлено простій без присутності працівників на робочих містах до відміни дії даного наказу.

Розглянувши заяву про відстрочення сплати та зменшення судового збору, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів вказаної норми відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення позивача від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами. Крім того, наведеною статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивача від сплати судового збору.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Разом з тим, національне законодавство встановлює механізм відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України Про судовий збір.

З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України Про судовий збір, норма якої є спеціальною.

Як слідує зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України Про судовий збір), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України Про судовий збір визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України Про судовий збір чітко слідує, що законодавець, застосувавши конструкцію суд, враховуючи майновий стан сторони, може…, тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово або, не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України Про судовий збір перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже, положення частини першої статті 133 КАС України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України Про судовий збір, що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України Про судовий збір, застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію застосування судами статті 133 КАС та статті 8 Закону України Про судовий збір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20) відступила від висновків, викладених у: ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 160/8324/19; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 440/4696/18; постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 826/13247/18, від 31 липня 2020 року у справі № 826/11947/18, та наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України Про судовий збір конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстав для зменшення позивачу - юридичній особі судового збору або звільнення від його сплати такого позивача немає.

Отже, у задоволенні заяви позивача в частині щодо зменшення розміру судового збору слід відмовити.

Щодо заяви позивача в частині відстрочення сплати судового збору суд зазначає таке.

Так, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України Про судовий збір, зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного слідує, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ Про судовий збір, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, положення Закону України Про судовий збір кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У даному випадку позивачем не надано переконливих доказів неможливості сплати судового збору, а посилання на запровадження в державі воєнного стану не може свідчити про те, що до цього моменту у позивача була відсутня фінансова можливість сплатити судовий збір.

Суд також зауважує, що наразі введення воєнного стану на території України не перешкоджає розгляду справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, оскільки суд працює у штатному режимі з певними обмеженнями, які, в свою чергу, не порушують права учасників процесу та не чинять перешкод у можливості скористатися наданими законом процесуальними правами під час розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про відстрочення сплати та зменшення судового збору.

Так, з поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС №Ю-554-46 від 19.07.2021 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у загальному розмірі 66066142,08 грн. (шістдесят шість мільйонів шістдесят шість тисяч сто сорок дві гривні вісім копійок).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2684,00 грн.

Розміри ставок судового збору встановлені ст. 4 Закону України Про судовий збір, станом на момент звернення до адміністративного суду.

Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (26840,00грн.).

Як зазначено вище, предметом позову є вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-554-46 від 19.07.2021 року на загальну суму 66066142,08 грн. (позовні вимоги майнового характеру).

Отже, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 26840,00 грн. (66066142,08 грн. х 1,5% = 990992,13грн., що є більшим 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (26840,00грн.) за вимоги майнового характеру, однак, доказів сплати позивачем означеної суми судового збору матеріали позовної заяви не містять.

Судовий збір має бути сплачено у розмірі 26840,00грн. за наступними банківськими реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, одночасно з поданням позовної заяви до суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій на обґрунтування поважності причин пропуску цього строку представник позивача посилається на введений з 24.02.2022р. воєнний стан на території України, а також зазначає, що позивач в межах встановленого ст.122 КАС України строку вже звертався з такими позовними вимогами, проте, ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду ці позовні заяви повертались без розгляду. Вважаючи, що воєнний стан є підставою для поновлення процесуальних строків, просить суд поновити їх.

Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

За змістом преамбули Закону №2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.

Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 25.02.2021 у справі №580/3469/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі №640/9172/20 (адміністративне провадження №К/9901/2723/21).

Так, з поданої позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується вимога Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 19.07.2021 року на загальну суму 66066142,08 грн., яка первинно була оскаржена позивачем в адміністративному порядку шляхом подання позивачем 02.08.2021 року відповідної скарги до Державної податкової служби України, проте, рішенням Державної податкової служби України від 20.08.2021 року за вих.№19131/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 19.07.2021 року залишено без змін, а скаргу позивача від 02.08.2021р. - без задоволення. Рішення Державної податкової служби України від 20.08.2021 року за вих.№19131/6/99-00-06-02-01-06 отримано позивачем 26.08.2021 року, про що свідчить відповідний штамп реєстрації вхідної кореспонденції позивача, проставлений на цьому рішенні. Водночас, з цим позовом про оскарження вимоги Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 19.07.2021 року Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" звернулось до суду лише 01.02.2023 року, що підтверджується поштовою накладною на поштовому конверті, в якому ця позовна заява надійшла до суду, тобто із значним порушенням тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України, який, зважаючи на отримання позивачем 26.08.2021р. рішення Державної податкової служби України від 20.08.2021 року за вих. №19131/6/99-00-06-02-01-06, винесеного за результатами розгляду його скарги на спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 19.07.2021 року в процесі досудового порядку вирішення спору, яким позивач скористався, обчислюється саме з 26.08.2021р. (з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення) і, відповідно, завершується 27.11.2021 року.

Разом з цим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

З урахуванням положень ст.ст. 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду з цим позовом, на які позивач посилається у заяві про поновлення строку звернення до суду як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Так, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач посилається, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, на запроваджений на території України воєнний стан, проте, по-перше, як зазначено вище, строк звернення до суду з цим позовом сплинув 27.11.2021р., а воєнний стан відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, тобто майже через три місяці після спливу строку звернення до суду з цим позовом, при цьому, позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду взагалі не наведено жодних поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали зверненню до суду з цим позовом у межах встановленого ч.4 ст.122 КАС України строку до введення воєнного стану, а також взагалі не зазначено які саме обставини та причини, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку із воєнним станом, перешкодили йому вчасно звернутися до суду з цим позовом.

При цьому, суд також зауважує, що наразі введення воєнного стану на території України не перешкоджає розгляду справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, оскільки суд працює у штатному режимі з певними обмеженнями, які, в свою чергу, не порушують права учасників процесу та не чинять перешкод у можливості скористатися наданими законом процесуальними правами під час розгляду справи. Таким чином, сам по собі факт запровадження воєнного стану не є обставиною, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача стосовно того, що він в межах встановленого ст.122 КАС України строку звертався з такими позовними вимогами, зокрема, в рамках справи № 160/15004/22, проте ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 р. ця позовна заява була повернута без розгляду, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що згідно з відомостями Діловодства спеціалізованого суду встановлено, що ухвалою від 24.01.2023 року позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - повернуто позивачу.

При цьому у вказаній ухвалі суд зазначив, що позивачем не усунено недоліки позовної заяви, в тому числі й не надано обґрунтованих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не оскаржено вказану вище ухвалу в апеляційному порядку.

Таким чином, доводи, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки жодних перешкод щодо своєчасного з`ясування позивачем, що його право порушено, об`єктивно не існувало і позивачем це не спростовано, водночас, існування поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не доведено.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із вказаними позовними вимогами, а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з даними позовними вимогами та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами.

При цьому, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведеній нормі кореспондують приписи ч.6 ст.161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

На підставі викладеного вище, позивачу необхідно надати до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому вказати інші аргументовані підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.

Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд вважає за необхідне дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 171 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 161, ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 169, ст. 243, ст. 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" про відстрочення сплати та зменшення судового збору відмовити.

У задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 26840,00 грн.;

- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому вказати інші аргументовані підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права позивача повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Луніна