Постанова № 10895994, 27.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.10Справа №2а-9893/09/11/0170 о 18 годині 38 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю. розглянувши за участю

представника позивача Гогічаішвілі О.В.., довіреність №50 від 05.05.2010р.,

представника відповідача Болібкової А.В., довіреність №3/10 від 01.12.2009р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016112303 від 17.07.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно виніс оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі Закон №265), оскілки продукція була надана кінцевим покупцям з відстрочкою платежу строком на 30 днів, про що було укладено договори найму продажу. Приймаючи до уваги той факт, що відповідно вимог п.1 ст. 3 Закону №265 субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, позивач зобовязаний був провести розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій в момент отримання готівкових коштів, тобто в момент повного розрахунку покупців. Оскільки повний розрахунок покупцями було проведено після закінчення проведення перевірки, розрахункові операції були проведені саме після її закінчення, а відтак відповідач необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.1,2 ст.3 Закону №265.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових письмових запереченнях (а.с.30, 115), зазначивши, що відповідно до вимог Закону №265, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» №854 від 30.07.1996р., позивач зобовязаний був передати товар покупцю тільки після повної сплати останнім вартості товару, а відтак позивач був зобовязаний провести такі операції через РРО. Оскільки позивачем зазначені вимоги Закону не виконані та розрахункові операції через РРО не проведені, відповідач правомірно застосував до позивача штрафну(фінансову) санкцію у пятикратному розмірі непроведених через РРО товарів. За таких обставин, оскаржуване рішення є правомірним, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

26.06.2009року інспекторами податкової служби Ковінським О.М., Сухорученковим О.М. згідно плану - графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг за червень 2009р. (а.с.40-42), на підставі направлень на проведення перевірки №1716/23-3, №1717/23-3 від 25.06.2009 року, копії яких отримані зав. магазину ОСОБА_5. 26.06.2009р., про що свідчить її особистий підпис на направленнях (а.с.31, зворотній бік а.с.31), проведено планову перевірку магазину, розташованого за адресою: м. Сімферополь, с Грес, вул. Монтажників, 6-А, що належить ТОВ «ВМС Кристал», за результатами якої складено акт, реєстраційний №0914/01/09/23/30257932 (а.с.70-71).

Актом перевірки встановлено, зокрема, що згідно приходних накладних №20 від 02.06.2009р. на загальну суму 46263,00грн. (а.с.36), №21 від 03.06.2009р. на загальну суму 57400,00грн. (а.с.36), №22 від 04.06.2009р. на загальну суму 40159,00грн. (зворотній бік а.с.36) зі складу ТОВ «ВМС Кристал» відпущено готову продукцію на загальну суму 143822,00грн., загальна вартість залишку готової продукції на момент проведення перевірки згідно накладної №23 від 25.06.2009р. становить 17017,00грн. (зворотній бік а.с.35); відпущена готова продукція на суму 143822,0грн. не була проведена через реєстратор розрахункових операцій.

На підставі викладеного, відповідач дійшли висновку про порушення позивачем вимог п. 1 статті 3 Закону №265.

Як вбачається із матеріалів справи, акт перевірки складено у присутності продавця ОСОБА_5 Акт підписаний із зауваженнями, відповідно до яких додаткові документи будуть надані до ДПІ (зворотній бік а.с.71).

17.07.2009р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016112303 (а.с.5), згідно якого до позивача за порушення п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та згідно з п.1 ст.17 Закону №265, застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 719110грн. (143822грн. х 5).

Не погодившись із рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача щодо застосування фінансових санкцій до позивача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно ч.7 ст.11-1 зазначеного Закону, позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, повязаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Порядок здійснення органами державної податкової служби перевірок додержання субєктами господарювання вимог Закону №265 не передбачений ані самим Законом №265, ані Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Умови допуску посадових осіб державної податкової служби встановлений ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Із наведеного випливає, що ненадання зазначених документів є підставою для недопущення посадових осіб податкової служби до проведення перевірки, але не є підставою для визнання протиправним рішення, яке прийнято за наслідками такої перевірки, якщо субєкт господарювання допустив посадових осіб до її проведення та останні встановили порушення субєктом господарювання вимог здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Оскільки перевірка була проведена на підставі плану графіку, перевіряючи мали направлення на перевірку які містять всі передбачені законом реквізити, надали відповідні службові посвідчення та були допущені до проведення перевірки суд вважає, що відповідачем не порушено порядок проведення перевірок з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо правомірності оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Поняття розрахункова операція визначене у ст.2 Закону №265 згідного якого розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Зі змісту наведених норм випливає, що обовязок застосувати реєстратор розрахункових операцій виникає при здійсненні розрахункової операції яка, в свою чергу, полягає в отриманні грошових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо. Проте у матеріалах справи відсутні докази, а також не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, що передачі грошових коштів від покупця продавцю зафіксовано не було, а відтак не встановлено і факт здійснення розрахункової операції, яку необхідно було провести через РРО і за не проведення якої відповідачем до позивача застосовано фінансові санкції.

Фактично, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону №265 тільки на підставі видаткових накладних №20 від 02.06.09р., 21 від 03.06.09р. та №22 від 04.06.09р. Суд не погоджується із висновками відповідача, оскільки зазначені накладні підтверджують відвантаження алкогольної продукції, але жодним чином не підтверджують факт здійснення розрахункової операції.

Судом встановлено, що відповідно до договорів найму продажу від 01.06.2009р., 29.05.2009р., укладених між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.73-74, 76-77, 79-80) покупцям передано товар горілка «Українська особлива» на загальну суму 143822,00грн. (видаткові накладні №РН-0000037 від 04.06.2009р. на загальну суму 47880,00грн (а.с.72), №РН-0000038 від 04.06.2009р. на загальну суму 39942,00грн. (а.с.75), №Р-00000032 від 03.06.2009р. на загальну суму 5600,00грн. (а.с.78)).

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За таких обставин, договір найму продажу є правочином.

Відповідно до ст. 705 Цивільного кодексу України за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу випливає, що правочин може бути визнаний недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та за рішенням суду.

Відповідно до ст. 71 КАС України відповідачем не надано рішень суду, згідно якого, укладені між позивачем та фізичними особами договори найму продажу визнані недійсними. Крім того, жодним законом не встановлена нікчемність правочинів, укладених позивачем.

Крім того, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, грошові кошти від покупців були отримані 30.06.2009р. та у той же день були проведені через РРО, про що свідчить Z звіт денний за 30.06.2009р. (а.с.63) та копія книги обліку розрахункових операцій, проте згідно акту експертизи технічного стану РРО «Мини МР-55В №ЕА00000058 2007р.» №153 від 02.07.2009р., зазначене РРО відновленню не підлягає (зворотній бік а.с.38), на підставі чого його реєстрацію було скасовано, про що свідчить довідка №9128 від 02.07.2009р. (а.с.69), у звязку із чим не збереглися контрольні стрічки, оскільки відновити память РРО не має можливості.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність порушення щодо проведення або не проведення розрахункової операції через РРО, оскільки невідомим залишається джерело надходження грошових коштів, відображених у Z звіті денному та книзі обліку розрахункових операцій

Посилання відповідача на порушення позивачем при реалізації алкогольної продукції п.2,3,26 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №854 від 30.07.1996року суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Дійсно, пунктом 26 Правил встановлено, що під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Із наведеного правила випливає, що продавець зобовязаний видати покупцю розрахунковий документ саме в момент продажу, а не в момент передачі товару, що не є тотожнім.

Видаткові накладні №20 від 02.06.09р., 21 від 03.06.09р. та №22 від 04.06.09р. на підставі яких відповідач зробив висновок про не проведення розрахункової операції через РРО, підтверджують передачу товару, а не його продаж.

Частиною 2 ст. 705 ЦК України встановлено, що покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

Договорами найму-продажу, по яких була відвантажена алкогольна продукція, встановлено, що покупець стає власником товару з моменту повної оплати товару.

Таким чином, позивач повинен був видати розрахунковий документ в момент оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише визнати недійсним рішення відповідача, без вимоги про його скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016112303 від 17.07.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.05.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 01.06.2010р.

Керуючись ст.ст.94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016112303 від 17.07.2009р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Москаленко С.А.