Рішення № 108956313, 23.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2092/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, буд. 29, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 04805918) до Фізичної особи-підприємця Циби Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 19 344,61 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Циби Ярослава Миколайовича (відповідач) про стягнення суми боргу за договором на послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції № 57-2/ВНД від 09.08.2021 у розмірі 11 348,59 грн, з урахуванням ПДВ, 3% річних в розмірі 199,61 грн, суми індексу інфляції в розмірі 1 503,82 грн, пені в розмірі 2 257,28 грн та суми у розмірі 4 035,31 грн за демонтаж рекламної продукції, з урахуванням ПДВ. Крім того, позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані зокрема тим, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату послуг за користування місцями для розміщення рекламної продукції за останній місяць терміну дії договору - за березень 2022 р. у розмірі 11 348,59 грн та в порушення пп. 2.3.6. п.2.3. договору у 3-денний термін після закінчення терміну дії договору за свій рахунок не привів місця, що надавались, у первинний стан.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2022 позовну заяву позивача залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2092/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 6102271637291 копію ухвали Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 про відкриття провадження у справі отримано позивачем 06.12.2022.

29.12.2022 до суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№17356).

Отож, позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали Господарського суду Харківської області від 30.11.2022.

Проте відповідачу вказана копія ухвали від 30.11.2022, яку судом надіслано за відомою суду адресою місце проживання відповідача, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. 12-го Квітня, буд. 8, кв. 4, м. Харків, 61089, не була вручена та 07.12.2022 повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

З моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого ст. 251, 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 22.12.2022, проте у строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

Також, суд зазначає, що копія ухвали Господарського суду Харківської області від 14.11.2022 про залишення позовної заяви без руху була надіслана відповідачу за вказаною вище адресою місце проживання, втім не була вручена та 23.11.2022 повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У суду відсутні відомості про зміну місця проживання відповідача та відсутня можливість сповістити його за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27.04.2017р.). У §87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судове рішення, пов`язане з рухом цієї справи надсилалось судом на адресу відповідача, а також було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом ураховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2021 між Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (Метрополітен) та Фізичною особою - підприємцем Цибою Ярославом Миколайовичем (Клієнт) було укладено договір на послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції № 57-2/ВНД (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Метрополітен на замовлення Клієнта протягом визначеного в договорі періоду надає за плату послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції згідно наданих Клієнтом зразків.

Згідно з п. 2.3.1. договору Клієнт зобов`язався вчасно і в повному обсязі вносити плату за користування місцями для розміщення рекламної продукції на поточний рахунок Метрополітену.

Відповідно до умов п. 3.1. Додаткової угоди №1 від 06.09.2021 до договору Клієнт сплачує Метрополітену кошти згідно затверджених тарифів у розмірі: всього за місяць - 11348,59 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 1891,43 грн. Оплата проводиться Клієнтом самостійно на поточний рахунок Метрополітену без отримання рахунку, відповідно до кількості та категорії наданих Метрополітеном рекламних місць.

Згідно з п. 3.3. договору щомісячні поточні платежі у розмірі місячної оплати, визначені цим договором, здійснюються Клієнтом до 15-го числа поточного місяця у формі передплати.

Відповідно до п. 2.3.5. договору з 10 до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, Клієнт зобов`язаний з`являтися до відділу непрофільних доходів Метрополітену для підписання акту приймання-передачі послуг. У разі неявки для підпису акту або неповернення до 20 числа того ж місяця Метрополітену примірника акту, належним чином, та/або відсутності у той же термін мотивованої відмови від підписання акту, послуга вважається такою, що прийнята Клієнтом.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 3 від 31.12.2021 до договору цей договір набирає чинності з моменту досягнення сторонами домовленості по всім істотним умовам та підписання сторонами тексту договору та діє до 31 березня 2022р. включно.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 від 31.12.2021 до договору послуги по цьому договору надаються з "09" серпня 2021 р. по "31" березня 2022 р.

Згідно з п. 2.3.6. договору Клієнт зобов`язаний у 3-денннй термін, після закінчення терміну дії договору за свій рахунок привести місця, що надавались, у первинний стан.

Згідно з п. 2.3.7. договору в разі проведення демонтажу рекламної продукції Метрополітеном, відповідно до п. 2.2.3 цього договору, відшкодовувати Метрополітену витрати з демонтажу рекламної продукції та витрат на приведення місця, що надавалося, до первинного стану. Оплату провести у 3-денний термін згідно наданого рахунку.

Проте відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за останній місяць - березень 2022 у розмірі 11 348,59 грн, з урахуванням ПДВ, а також в порушення п. 2.3.6. договору у 3-денний термін після закінчення терміну дії договору за свій рахунок не привів місця, що надавались, у первинний стан.

Згідно з п. 2.2.3. договору Метрополітен зобов`язаний здійснювати демонтаж рекламної продукції, якщо вона не була проведена Клієнтом, у наступних випадках:

а) проведення на місці розташування рекламної продукції, робіт з ремонту або реконструкції об`єктів Метрополітену за умови, що Метрополітен повідомив Клієнта про проведення таких робіт на даному місці за допомогою поштового зв`язку;

б) у разі не виконання вимог демонтажу рекламної продукції після закінчення терміну ді договору;

в) несплати, несвоєчасної сплати або неповної сплати платежів, передбачених розділом 3 цього договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог демонтажу рекламної продукції після закінчення терміну дії договору, позивач згідно з п. 2.2.3. договору здійснив 01.06.2022 демонтаж рекламної продукції, що підтверджується актом виконаних робіт № 982/2 від 01.06.2022 на суму 4 035,31 грн, з урахуванням ПДВ, який разом з рахунком №116 від 01.06.2022 на суму 4 035,31 грн було надіслано відповідачу 19.10.2022 на його адресу, що підтверджується описом вкладенням від 19.10.2022 за номером поштового відправлення АТ "Укрпошта" 6101100509205.

Проте відповідач в порушення умов договору п. 2.3.7. договору не здійснив оплату суми у розмірі 4 035,31 грн за демонтаж рекламної продукції, з урахуванням ПДВ.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором на послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції № 57-2/ВНД від 09.08.2021 у розмірі 11 348,59 грн, з урахуванням ПДВ, та суми у розмірі 4 035,31 грн за демонтаж рекламної продукції, з урахуванням ПДВ, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 199,61 грн, індексу інфляції в розмірі 1 503,82 грн та пені в розмірі 2 257,28 грн, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до п. 4.2.1. договору Клієнт несе відповідальність за здійснення несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування оплати, передбаченої у п.п. 3.1.-3.3. цього договору, Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Пеня починає нараховуватися з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникла заборгованість.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, індексу інфляції та пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 199,61 грн, індексу інфляції в розмірі 1 503,82 грн та пені в розмірі 2 257,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 610-612, 623-629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Циби Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, буд. 29, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 04805918) заборгованість за договором на послуги по наданню місць для розміщення рекламної продукції № 57-2/ВНД від 09.08.2021 у розмірі 11 348,59 грн з урахуванням ПДВ, 3% річних в розмірі 199,61 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 503,82 грн, пеню в розмірі 2 257,28 грн та суму у розмірі 4 035,31 грн за демонтаж рекламної продукції з урахуванням ПДВ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Циби Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, буд. 29, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 04805918) судовий збір в сумі 2481,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, буд. 29, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 04805918).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Циба Ярослав Миколайович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.О. Чистякова