Рішення № 108956222, 09.02.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2023м. СумиСправа № 920/754/22

Господарський суд Сумської області, у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи №920/754/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537)

до відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 08592299)

про стягнення 329426,22 грн,

представники учасників справи:

позивача Сахно Н.В;

відповідача ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 236 799,42 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою від 03.10.2022 суд постановив прийняти позовну заяву, відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.11.2022.

17.10.2022 представник позивача подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію з ПДВ в сумі 292859,34 грн та судовий збір в сумі 4392,89 грн.

24.10.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд прийняти заяву про часткове визнання позову в частині стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії у грудні 2021 року у сумі 45487,74грн; здійснити розподіл судових витрат у справі з урахуванням частини 1 ст. 130 ГПК України, а саме зменшити на 50% суму витрат про сплаті судового збору, який складає 682,32 грн за частину позовних вимог у сумі 45487,74 грн, що визнаються; у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії за період січень червень 2022 року у сумі 191311,68 грн відмовити повністю, оскільки згідно акту прийому-передачі державного майна в комунальну власність від 19.11.2021 було передано до територіальної громади міста Суми гуртожиток, що розташований за адресою: вул. Герасима Кондратьєва, 136/1, м. Суми, про що відповідач інформував позивача листом від 26.01.2022 та у якому просив ТОВ «Енера Суми» розірвати договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 28.04.2020 № 1613647 з 01.01.2022.

28.10.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в якому просить суд прийняти заяву про часткове визнання позову в частині стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії у грудні 2021 року у сумі 45487,74грн; здійснити розподіл судових витрат у справі з урахуванням частини 1 ст. 130 ГПК України, а саме зменшити на 50% суму витрат про сплаті судового збору, який складає 682,32 грн за частину позовних вимог у сумі 45487,74 грн, що визнаються; у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії за період січень серпень 2022 року у сумі 247371,60 грн відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 19.10.2022.

01.11.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.10.2022, в повному обсязі, зазначивши про те, що відповідачем не було виконано жодної вимоги, передбаченої Правилами та договором, до порядку розірвання договору у зв`язку зі звільненням приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

Ухвалою від 01.11.2022 суд постановив заяву ТОВ Енера Суми про збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду; усне клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задовольнити; розгляд справи № 920/754/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначити підготовче засідання на 29.11.2022; залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сумську міську раду (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2).

25.11.2022 представник позивача подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію з ПДВ в сумі 329426,22 грн та судовий збір в сумі 4941,39 грн.

Ухвалою від 29.11.2022 суд постановив заяву ТОВ Енера Суми про збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду; відкласти підготовче засідання на 22.12.2022.

12.12.2022 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив від 07.12.2022 № 19/51, в яких зазначив, що у відповіді позивача зазначені необґрунтовані вимоги, які підлягають частковому задоволенню, зокрема: відповідач визнає наявність заборгованості за спожиті обсяги електроенергії гуртожитком за адресою: АДРЕСА_1 за грудень 2021 року в сумі 45487,74 грн, у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити повністю.

Ухвалою від 22.12.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.01.2023.

У судовому засіданні 05.01.2023 оголошено перерву до 24.01.2023.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

У зв`язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб`єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми», яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268, єдиним постачальником універсальних послуг на території Сумської області є ТОВ «Енера Суми».

Пунктом 3.1.9 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

На підставі ч. 2 п. 1.2.15 Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Між ТОВ «Енера Суми» та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області виникли правовідносини на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1613647 від 28.04.2020, відповідно до умов якого УМВС України в Сумській області приєдналося заявою-приєднанням, обравши «Комерційну пропозицію № ЗУ».

Підписання заяви-приєднання відповідачем підтверджує факт його приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу.

Умови договору розроблені з урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні. У додатку № 1 до договору, яким є заява-приєднання, зазначено, серед іншого, що початок постачання електричної енергії 28.04.2020, а оператор системи, з яким споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії ПАТ «Сумиобленерго».

У результаті приєднання відповідача до умов публічного договору про постачання електричної енергії йому було відкрито у ТОВ «Енера Суми» особовий рахунок за № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п. 6.2.1. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Позивач зазначає, що належним чином виконував умови договору та здійснював постачання електричної енергії відповідачу, а в свою чергу відповідач здійснював споживання електричної енергії, що підтверджується листами про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником ТОВ «Енера Суми» споживачу УМВС України в Сумській області № 59-25/1144 від 12.05.2022 та № 5925/936 від 04.08.2022 з Філії «Сумський міський район електричних мереж» AT «Сумиобленерго», яке на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії). Частина 1 статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлює - функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі. Відповідно до пункту 10 постанови НКРЕП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (ОСР).

Позивач у позові зазначає, що відповідачем було фактично спожито електричну енергію, поставлену ТОВ «Енера Суми» (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог), в наступних об`ємах:

- у грудні 2021 року - 28930 кВт*год,

- у січні 2022 року - 21325 кВт*год,

- у лютому 2022 року - 19271 кВт*год,

- у березні 2022 року -28517 кВт*год,

- у квітні 2022 року - 5260 кВт*год,

- у травні 2022 року - 22319 кВт*год,

- у червні 2022 року - 17184 кВт*год,

- у серпні 2022 року 33369 кВт*год,

- у вересні 2022 року - 21766 кВт*год

усього за вказаний період - 197941 кВт*год.

Відповідно до підп. 2 п. 7.2. договору постачальник зобов`язується обчислювати та виставляти рахунки споживачу, відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором. Згідно з п. 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 Правил).

Натомість споживач, в свою чергу, згідно з підп. 1 п. 6.2. договору зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідно до комерційної пропозиції № 3У до договору («Спосіб оплати»), оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії.

За п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Відповідно до п.5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Так, за особовим рахунком № НОМЕР_1 УМВС України в Сумській області за спожиту активну електричну енергію було нараховано (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог):

за грудень 2021 року - 48602 грн 40 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/208362/1 від 24.12.2021,

за січень 2022 року - 35826 грн 00 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/17511/1 від 31.01.2022,

за лютий 2022 року - 32375 грн 28 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/35680/1 від 28.02.2021,

за березень 2022 року - 47908 грн 56 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/48734/1 від 31.03.2022,

за квітень 2022 року - 8836 грн 80 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/66490/1 від 30.04.2022,

за травень 2022 року - 37495 грн 92 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/83146/1 від 31.05.2022,

за червень 2022 року - 28869 грн 12 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/100253/1 від 30.06.2022,

за серпень 2022 року 56059 грн 92 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/131830/1 від 31.08.2022,

за вересень 2022 року 36566 грн 88 коп., що підтверджується рахунком № 1613647/148541/1 від 30.09.2022.

Таким чином, на виконання умов договору та укладених до нього додатків, ТОВ «Енера Суми» за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року поставило, а УМВС України в Сумській області прийняло електричну енергію в об`ємі 197941 кВт*год загальною вартістю 332540,88 грн з ПДВ.

На підставі комерційної пропозиції до договору («Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати») оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сформовані рахунки за грудень 2021 року квітень 2022 року, які направлені поштою рекомендованими листами на юридичну адресу УМВС України в Сумській області 11.05.2022. Рахунки за травень-червень 2022 року, серпень-вересень 2022 року були направлені поштою рекомендованим листом на юридичну адресу УМВС України в Сумській області 08.06.2022, 11.07.2022, 02.09.2022 та 04.10.2022 відповідно, та отримані представником УМВС України в Сумській області за довіреністю.

У січні 2022 року УМВС України в Сумській області листом повідомило ТОВ «Енера Суми» (вхідна реєстрація № 476 від 26.01.2022) про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 28.04.2020 № 1613647 з 01.01.2022 у зв`язку з рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.11.2021 № 714 про затвердження акту приймання-передачи з державної власності у комунальну власність Сумської територіальної громади гуртожитку по АДРЕСА_1 та призначенням управителем гуртожитку Комунальне підприємство «Сумитеплоенергоцентраль» Сумської міської ради.

У відповідь на зазначене повідомлення ТОВ «Енера Суми» було направлено відповідачу лист № 33/554 від 27.01.2022, в якому роз`яснено порядок припинення договору на підставі пункту 4.27. ПРРЕЕ, а також вказано на необхідність проведення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію. З того моменту, як зазначає позивач, будь-яких інших повідомлень чи заяв з цього питання від відповідача не надходило, заборгованість сплачена не була, споживання електроенергії об`єктом (гуртожитком) продовжувалось.

Для відновлення порушених прав та законних інтересів позивач у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасного та повного розрахунку за активну електричну енергію, звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 329426,22 грн (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог) заборгованості за спожиту електричну енергію за період з грудня 2021 року по червень 2022 року та серпень-вересень 2022 року.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України. Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 ГК України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

У відповідності до статей 633-634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідач підписав заяву-приєднання споживача 28.04.2020 до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії № 1613647 адреса об`єкта: вул. Герасима Кондратьєва, 136/1, м. Суми; найменування оператора системи, з яким Споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії - ПАТ «Сумиобленерго».

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який є публічним договором приєднання, розробленим з урахуванням вимог Правил і положень Закону України «Про ринок електричної енергії».

Як з`ясовано вище, у січні 2022 року відповідач повідомив позивача про розірвання договору з 01.01.2022.

Відповідно до п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно із заявою-приєднання оператором системи, з яким Споживач уклав договір розподілу (передачі) електроенергії до об`єкта, є ПАТ «Сумиобленерго».

Суд зазначає, що матеріали справи не містять документів про зміну сторони у договорі на розподіл електроенергії з ПАТ «Сумиобленерго» по згаданому об`єкту (гуртожитку).

На підставі пункту 13.1. договору між сторонами він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднання.

Згідно з Комерційною пропозицією № ЗУ («Термін дії договору та умови пролонгації») Договір укладається на 1 рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Відповідно до підп.9 пункту 6.2. договору у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією Споживач зобов`язаний повідомити Постачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і саме в цей термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого Споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У той же час пункт 13.5. договору передбачає обов`язкову умову для реалізації Споживачем права на розірвання Договору - це відсутність заборгованості, виконання своїх зобов`язань та урахування вимог договірних положень.

Пунктом 4.27. ПРРЕЕ встановлено, що у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Таким чином, обов`язковими умовами для розірвання договору споживачем у зв`язку зі звільненням приміщення/остаточного припинення користування електроенергією, згідно вимог договору та Правил, є повідомлення електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів та сплата всіх платежів за період до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Проте, як вбачається з наданих документів і на підставі зазначених договірних положень, ПРРЕЕ право на одностороннє розірвання договору з попередженням за 20 днів до закінчення терміну його дії споживачем реалізовано не було, тому дія договору була автоматично пролонгована до 28 квітня 2022 року.

Оскільки у січні 2022 року, тобто до закінчення дії договору, відповідач у листі, який позивач отримав 26.01.2022, фактично повідомив (заявив) про небажання продовжувати договірні відносини, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1613647 від 28.04.2020 припинив дію 28.04.2022.

Матеріали справи свідчать та не заперечується самим відповідачем, що ним не сплачувалися рахунки з грудня 2021 року.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі частин 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та у період з грудня 2021 року по квітень 2022 року (включно) (у межах строку дії договору) поставив електричну енергію, яка була спожита відповідачем, тому в останнього виникає зустрічний обов`язок: здійснити постачальнику у визначений строк своєчасну оплату вартості електричної енергії.

Обов`язок відповідача щодо оплати передбачено умовами комерційної пропозиції № ЗУ (1613647) для малих не побутових та інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВТ, де встановлено, що рахунок надається споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії. Оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

У відповідності до п. 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості за спожиті обсяги електроенергії гуртожитком за адресою: АДРЕСА_1 , за грудень 2021 року в сумі 45487,74 грн.

На час розгляду справи відповідач заборгованість за спожиту електричну енергію за період грудень 2021 року квітень 2022 року у розмірі 170434,38 грн не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували правильність нарахування та розмір заявленого боргу.

Факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо сплати на користь позивача вартості спожитої електроенергії підтверджується матеріалами справи. Строк виконання цих зобов`язань є таким, що настав.

З урахуванням наведеного, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати електричної енергії за період грудень 2021 року квітень 2022 року в сумі 170434,38 грн.

Щодо тверджень відповідача на безпідставність нарахування суми заборгованості за договором від 28.04.2020 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період січень вересень 2022 року у зв`язку з припиненням дії договору, оскільки змінився фактичний власник об`єкта, суд зазначає наступне.

11.11.2020 Міністерством внутрішніх справ України було прийнято наказ № 798 «Про передачу гуртожитку в комунальну власність», відповідно до якого передано безоплатно в комунальну власність територіальної громади м. Суми гуртожиток, що перебуває на балансі УМВС України в Сумській області та розташований за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 № 13-МР та листа ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області від 18.11.2019 № 1574/117/05/31-2019.

На підставі акту прийому-передачі державного майна в комунальну власність від 19.11.2021 було передано до територіальної громади міста Суми гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з дня підписання цього акту. Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.11.2021 № 714 було затверджено акт приймання-передачі з державної власності у комунальну власність Сумської територіальної громади гуртожитку.

Частиною 6 статті 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передбачено, що право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно.

Судом установлено, що державна реєстрація права власності на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 за новим власником Сумською міською радою здійснена 19.08.2022.

Пунктом 13.7 договору визначено, що його дія також припиняється серед іншого в разі зміни власника об`єкта Спроживача.

З урахуванням умов договору, якими визначено, що він укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, суд дійшов висновку, що дію договору було пролонговано і він діяв до 28 квітня 2022 року.

Ураховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що у ТОВ «Енера Суми» були відсутні правові підстави для припинення в січні 2022 року дії договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, відповідачем не спростовано споживання електричної енергії у період грудень 2021 року квітень 2022 року в загальній кількості 103303 кВт згідно з даними, що містяться у рахунках-фактурах від 24.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022.

Зважаючи на вищезазначені обставини справи у їх сукупності, вимоги згаданого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 170434,38 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень 2021 року квітень 2022 року. Інша частина позовних вимог підлягає відмові.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про часткове визнання позову в частині стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії у грудні 2021 року у сумі 45487,74 грн, у зв`язку з чим просив суд здійснити розподіл судових витрат з урахуванням частини 1 статті 130 ГПК України, а саме: зменшити на 50% суму витрат по сплаті судового збору, який складає 682,32 грн за частину позовних вимог у сумі 45487,74 грн, що визнаються.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже в зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 341,21 грн, сплаченого при поданні позову, а решта в сумі 2215,48 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 233, 238, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 08592299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) на рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» 170434 грн 38 коп. (сто сімдесят тисяч чотириста тридцять чотири гривні 38 копійок) заборгованості за спожиту електричну енергію з ПДВ, 2215 грн 48 коп. (дві тисячі двісті п`ятнадцять гривень 48 копійок) судового збору на рахунок НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк».

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Енера Суми (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) з державного бюджету (ГУК Сумськ. обл./Сумська МТГ/ 22030101; код - 37970404; Казначейство України (ел.адм.подат.); рахунок UA 868999980313181206083018540); код класифікації доходів бюджету 22030101) суму судового збору в розмірі 341грн 21 коп. (триста сорок одна гривня 21 копійка), сплаченого відповідно до платіжного доручення № 12547 від 30.08.2022.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14.02.2023.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко