Постанова № 10895620, 11.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2010 р. справа № 2а-15341/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001381540/0 від 14.04.2010р., № 0001581540/0 від 15.04.2010р.

за участі представника позивача Палій І.М.

представника відповідача Рибалко О.М.

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулося до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001371540/0 від 14.04.2010р., № 0001351540/0 від 14.04.2010р., № 0001361540/0 від 14.04.2010р., № 0001531540/0 від 15.04.2010р., № 0001541540/0 від 15.04.2010р., № 0001381540/0 від 14.04.2010р., № 0001391540/0 від 14.04.2010р., № 0001611540/0 від 15.04.2010р., № 0001601540/0 від 15.04.2010р., № 0001591540/0 від 15.04.2010р., № 0001581540/0 від 15.04.2010р.

В подальшому позивач подав заяву про відкликання частини позовної заяви та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0001581540/0 від 15.04.2010р., № 0001381540/0 від 14.04.2010р., в інших частині позовних вимог просив залишити без розгляду.

Ухвалою від 02.08.2010р. було залишено без розгляду адміністративний позов в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001371540/0 від 14.04.2010р., № 0001351540/0 від 14.04.2010р., № 0001361540/0 від 14.04.2010р., № 0001531540/0 від 15.04.2010р., № 0001541540/0 від 15.04.2010р., № 0001391540/0 від 14.04.2010р., № 0001611540/0 від 15.04.2010р., № 0001611540/0 від 15.04.2010р., № 0001591540/0 від 15.04.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним були самостійно сплачені податкові зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України та з земельного податку з юридичних осіб із зазначенням у платіжних документах періоду їх виникнення. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Господарський кодекс України позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України та з земельного податку з юридичних осіб. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань від більш, ніж на 90 днів. У звязку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 86527,90 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях без дати (а.с.58-65).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 № 352408 від 27.08.2004р., код ЄДРПОУ 32186934 та є платником податків.

Відповідач має відокремлені підрозділи, одним із яких є ВП «Шахта «Новодонецька», що не є юридичною особою і є платником податків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обовязки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Тому, саме ДП «Добропіллявугілля», яке є юридичною особою звертається з даним позовом.

Добропільська обєднана державна податкова інспекція у Донецькій області є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобовязань зі збору за спеціальне водокористування, платі за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища, із земельного податку з юридичних осіб, орендної плати за землю з юридичних осіб відокремленим підрозділом «Шахта «Новодонецька» державного підприємства «Добропіллявугілля» за період з 24.07.2007р. по 26.02.2010р. Результати перевірки відображені у акті № 284/15-1/26319466 від 02.04.2010р. (надалі акт перевірки). За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 28, 30 Кодексу «Про надра», ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оплату за землю»:

·несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 170085,38 грн. зі збору за геологорозвідувальні роботи, відповідно до рахунків № 6847 від 04.05.2006р., №11819 від 02.08.2006р.;

·несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 7426,02грн грн. з земельного податку з юридичних осіб, відповідно до розрахунку №1033 від 30.02.2009р.

На підставі акту перевірки 14 квітня 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0001381540/0, відповідно до якого на підставі п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. за затримку від 739-1185 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи до позивача застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що складає 85042,69 грн. Також на підставі цього акту 15 квітня 2010р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0001581540/0, відповідно до якого на підставі п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі Закон «Про порядок погашення…») за затримку на 79-88 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб до позивача застосований штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що складає 1485,21 грн.

На вимогу суду позивач надав оригінали платіжних доручень, за якими відбулася сплата податкових зобовязань:

·зі збору за геологорозвідувальні роботи: №1155 від 30.05.2008р. на суму 25723,98 грн., №1388 від 27.06.2008р. на суму 686,06 грн., № 134 від 16.10.2008р. на суму 415,46 грн., № 172 від 30.01.2009р. на суму 10934,12грн., № 258 від 27.02.2009р. на суму 19402,14 грн., № 12452 від 27.07.2009р. на суму 1,82 грн., №1093 від 30.07.2009р., на суму 17484,34 грн., №1230 від 19.08.2009р. на суму 35291,3 грн., № 1465 від 30.09.2009р. на суму 18080,72 грн., № 1567 від 21.10.2009р. на суму 17935,48 грн., № 1658 від 12.11.2009р. на суму 24129,96 грн.;

·з земельного податку з юридичних осіб: № 1305 від 28.08.2009р. на суму 1396,75 грн., № 1392 від 17.09.2009р. на суму 1368,05 грн., № 1564 від 21.10.2009р. на суму 1207,85 грн., № 1700 від 19.11.2009р. на суму 1172,60 грн., № 1846 від 18.12.2009р. на суму 1135,30 грн., № 144 від 24.02.2010р. на суму 766,43 грн., № 171 від 26.02.2010р. на суму 379,04 грн.

У вищевказаних дорученнях у графі «призначення платежу» позивачем було зазначено «за збір ГГР за 1 квартал 2008р.», «штрафні санкції зі збору за 2008р.», «збір за ггр за 4 квартал 2008р.»., «збір за ггр за 2 квартал 2009р.», «збір за ггр за 3 квартал 2009р.», «земельний податок за 07.2009р.», «земельний податок за 08.2009р.», «земельний податок за 09.2009р.», «земельний податок за 10.2009р.», «земельний податок за 11.2009р.», «земельний податок за 01.2010р.» відповідно.

Усі надані платіжні доручення були враховані відповідачем у картці особового рахунку позивача з земельного податку з юридичних осіб та зі збору за геологорозвідувальні роботи.

Суд враховує, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами податкового боргу, який позивач погашав протягом 2009-2010«земельний податок за 07.2009р.» років. Суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обовязковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування збору за геологорозвідувальні роботи та земельного податку з юридичних осіб, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказані строки сплати податкових зобовязань, що відповідають певним податковим періодам. Ці податкові періоди («за збір ГГР за 1 квартал 2008р.», «штрафні санкції зі збору за 2008р.», «збір за ггр за 4 квартал 2008р.»., «збір за ГГР за 2 квартал 2009р.», «збір за ГГР за 3 квартал 2009р.», «земельний податок за 07.2009р.», «земельний податок за 08.2009р.», «земельний податок за 09.2009р.», «земельний податок за 10.2009р.», «земельний податок за 11.2009р.», «земельний податок за 01.2010р.» відповідно) відрізняються від податкових періодів (розрахунки № 6847 від 04.05.2006р., №11819 від 02.08.2006р. № 1033 від 30.01.2009р.), з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля»до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001381540/0 від 14.04.2010р., № 0001581540/0 від 15.04.2010р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 00001381540/0 від 14.04.2010р. про застосування штрафу у розмірі 85042,69 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції 0001581540/0 від 15.04.2010р. про застосування штрафу у розмірі 85042,69 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 11 серпня 2010р. Постанова виготовлена у повному обсязі 16 серпня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.