Рішення № 108955640, 31.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/8420/22

За позовом Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства завод "Арсенал"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Радецька Ю.О.

Представники учасників справи:

від прокуратури Маліцька Ю.С.;

від позивача Калюжний А.П.;

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 31.01.2023 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників прокуратури та позивача, що повне рішення буде складено 14.02.2023 року.

СУТЬ СПОРУ:

Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 304ВИХ-22 від 31.08.2022 року до Державного підприємства завод "Арсенал" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом № 403/1/20/89 від 09.12.2020 року в розмірі 5 331 418,85 грн., з них: пені - 2 876 160,17 грн. (два мільйони вісімсот сімдесят шість тисяч сто шістдесят гривень 17 копійок) та штрафу - 2 455 258,68 грн. (два мільйони чотириста п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 68 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за державним контрактом № 403/1/20/89 від 09.12.2020 року в частині своєчасної поставки продукції, у зв`язку з чим відповідно до п. 7.2. договору з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що ДП завод «Арсенал» виконало поставку продукції з порушенням встановленого контрактом терміну, у тому числі за наявності обставин, які виключають вину відповідача. Крім того, відповідач не погоджується з розміром штрафних санкцій, тому просив позовні вимоги задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій до 1 (однієї) гривні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/8420/22 здійснювати у порядку загального позовного провадження в закритому судовому засіданні, повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі буде призначено після подання учасниками судового процесу всіх заяв по суті спору або по закінченню строків на їх подання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 року підготовче засідання призначено на 17.01.2023 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 17.01.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/8420/22 до судового розгляду по суті на 31.01.2023 року.

В судовому засіданні 31.01.2023 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2023 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2020 року між Міністерством оборони України (надалі - позивач, замовник) та Державним підприємством завод «Арсенал» (надалі - відповідач, виконавець) укладено державний контракт на виконання та поставку продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/20/89 (надалі - контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язався виконати роботи та поставити продукцію в обсягах та у строки, що зазначені у Календарному плані виконання робіт (поставки продукції) за державним оборонним замовленням згідно з додатком 1 до Контракту (Календарний план), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи (продукцію).

Термін поставки продукції за контрактом встановлено до 15.09.2021 року.

Згідно з п. 3.9. контракту приймання-передавання робіт (продукції) від виконавця до замовника здійснюється на підприємстві виконавця представниками замовника з оформленням акту приймання-передачі.

Пунктом 3.12. контракту передбачено, що датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акту приймання передачі продукції за контрактом.

На виконання умов контракту № 403/1/20/89 від 09.12.2020 року відповідно до актів приймання-передачі військового майна № П847/7 та № П847/8 від 07.12.2021 року відповідач передав, а позивач прийняв продукцію вартістю 17 416 950,00 грн. та 17 658174,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки продукції у визначений контрактом строк належним чином не виконав, а саме допустив прострочення встановленого контрактом терміну поставки продукції на 82 дні, у зв`язку з чим на підставі п. 7.2. контракту позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 876 160,17 грн. та штраф у розмірі 2 455 258,68 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Водночас, суд зазначає, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (стаття 10 Закону України "Про оборону України").

У позові прокурор зазначає, що звернення прокурора з позовною заявою обумовлене тим, що Міністерство оборони України, як уповноважений центральний орган виконавчої влади, не вживає заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та, незважаючи на порушення відповідачем строків поставки продукції за контрактом, з позовом до суду щодо стягнення з відповідача передбачених законодавством та умовами контракту штрафних санкцій, не зверталося.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що листом від 10.08.2022 року № 16/2758вих-22 Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону звернулася до Міністерства оборони України з проханням у строк до 25.08.2022 року повідомити про вжитті претензійно-позовні заходи щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Листом від 16.08.2022 року № 298/1932 позивач повідомив прокуратурі, що позов про стягнення штрафних санкцій по контракту № 403/1/20/89 від 09.12.2020 року не подавався.

З огляду на відсутність встановлення обставин щодо звернення Міністерства оборони України з відповідним позовом в інтересах держави, зважаючи на спеціальний строк позовної даності щодо стягнення штрафних санкцій, суд вважає, що зазначені вище обставини, враховуючи наведені норми законодавства підтверджують наявність підстав для звернення Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Спір у цій справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за контрактом № 403/1/20/89 від 09.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, термін поставки продукції за контрактом до 15.09.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту відповідач передав, а позивач прийняв продукцію на суму 17 416 950,00 грн. та на суму 17 658174,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі військового майна № П847/7 та № П847/8 від 07.12.2021 року.

Отже, відповідно до поданих доказів, відповідачем було поставлено продукцію з прострочкою на 82 дні.

Факт порушення термінів поставки продукції відповідачем не заперечувався.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.2. контракту сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт (поставки продукції) виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості (з ПДВ) невиконаних (недовиконаних) робіт, непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки виконання робіт (поставки продукції), а за прострочення понад тридцять днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі сім відсотків вказаної суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок прокурора щодо нарахування штрафу та пені, судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам контракту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо поставки продукції не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України пені в розмірі 2 876 160,17 грн. та штрафу в розмірі 2 455 258,68 грн. є обґрунтованими

При цьому, у пункті 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 (однієї) гривні. Щодо зменшення штрафних санкцій суд зазначає таке.

Відповідач зазначає, що в даному випадку штрафні санкції є неспіврозмірними, перетворюються на непомірний тягар для підприємства та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штрафні санкції, які стягується, в тому числі за власною ініціативою.

Так, Постановою Кабінетів Міністрів України від 04.03.2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Державне підприємство завод «Арсенал» включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи, що ДП завод «Арсенал» є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює відповідні види ремонту військової техніки) в час проведення бойових дій на території України. Відповідно до державних контрактів за державним оборонним замовленням, укладених з Міністерством оборони України здійснює виготовлення, ремонт та модернізацію військової техніки. На виконання умов державних контрактів відповідач проводить закупівлю складових частин для здійснення у першу чергу ремонту військової техніки, що надходить безпосередньо із районів бойових дій, які вчиняються на території України. Всі фінансові ресурси підприємства направлено на швидке відновлення боєздатності цієї техніки та негайного спрямування її до Збройних Сил України для відсічі російської агресії, що є одним із пріоритетних напрямків підприємства у забезпеченні оборони Держави.

Порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії російської федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір штрафних санкцій.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Державного підприємства завод «Арсенал» на користь Міністерства оборони України до 287 616,02 грн. пені та 245 525,87 грн. штрафу (10% від обґрунтованого розміру штрафних санкцій).

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 79 971,28 грн. покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями ДП завод «Арсенал», а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення штрафних санкцій.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства завод "Арсенал" (ідентифікаційний код 14310520, адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська (Князів Острозьких), 8) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) грошові кошти: пені - 287 616,02 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч шістсот шістнадцять гривень 02 копійки) та штрафу - 245 525,87 грн. (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 87 копійок).

3. Стягнути з Державного підприємства завод "Арсенал" (ідентифікаційний код 14310520, адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська (Князів Острозьких), 8) на користь Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (ідентифікаційний код 38347014, адреса: 01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8а) судовий збір - 79 971,28 грн. (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одна гривня 28 копійок).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.02.2023р.

Суддя О.В. Котков