Постанова № 10895387, 16.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2010 р.Справа №2а-8601/10/8/0170 (18:29год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправними дій по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість

за участю представників:

від позивача: Александрова Кристина Олександрівна, довіреність № б/н від 12.01.10

від відповідача: Ліпницька Гання Юріївна, довіреність № 7588/10/10-0 від 06.07.10

за участю експерта: Філенко Алла Степанівна, посвідчення № 030/01

Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим № 0001402302/0 від 14.08.2009р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 66505грн., в тому числі 51518грн. основного платежу та 14987грн. штрафних санкцій, а також про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також дій по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Зокрема, вважає, що оскільки укладеним ним договором про пайову участь передбачена передача права власності на закінчений будівництвом обєкт його пайовикам, то формування як валових доходів, так і валових витрат було здійснено ним протягом перевіреного періоду правомірно.

Щодо висновків відповідача про неправильне формування позивачем податкового кредиту через віднесення до його складу ПДВ по податковим накладним, час отримання яких не співпадав з датою списання коштів з банківського рахунку позивача, тобто не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн., то позивач вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить жодних положень про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.08.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9986/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (том 1 а.с. 62-65).

Зокрема, зазначає, що донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 51518грн. основного платежу та застосування 14987грн. штрафних санкцій було обумовлено наступними порушеннями податкового законодавства: 1) п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у звязку з невключенням доходів від продажу послуг, які були відображені бухгалтерською проводкою Дт 947, Кт 375 у сумі 14389грн. та арифметичною помилкою у сумі 21грн.; 2) п. 5.9 ст. 5 вказаного Закону у звязку з невірним визначенням залишків товарів в роздрібній торгівлі по рах. 11.2 «Малоцінні необоротні нематеріальні активи», внаслідок чого підприємством занижена сума приросту балансової вартості запасів на суму 11802грн.; 3) завищення валових витрат за 2008р. на суму 48453грн. через включення до їх складу витрат, які не приймають участі у господарській діяльності підприємства.

Щодо зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн. відповідач зазначив, що на суму 216808,95грн. позивачем завищено податковий кредит у звязку з тим, що ТОВ «Сервіс ХХІІ» у податкових деклараціях з ПДВ за перевірений період задекларовано податковий кредит минулих періодів по 10 податковим накладним, період виписки яких листопад 2007р. лютий 2008р., при цьому згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не звертався до ДПІ в м. Євпаторії зі скаргою про відмову постачальника надати податкову накладну або про порушення ним порядку її заповнення.

Крім того, зазначив, що на підприємстві позивача бухгалтерський облік по рахунку 644 «Розрахунки» по податковому кредиту в розрізі неодержаних податкових накладних по постачальникам не ведеться. У звязку з цим вважає, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у перевіреному періоді до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації позивачем безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ по періодам, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою (акт від 28.12.2007р. № 1971/23-1) на загальну суму 216808,95грн.

У судовому засідання 27.10.2009р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, згідно яких просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим №0001402302/0 від 14.08.2009р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 66505грн., в тому числі 51518грн. основного платежу та 14987грн. штрафних санкцій; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки № 0093242303 від 19.08.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» штрафних санкцій в розмірі 32434,70 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки № 0093232303 від 19.08.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» штрафних санкцій в розмірі 28129,60 грн. (том 1 а.с. 70).

Відповідач проти уточнених позовних вимог позивача також заперечує з підстав, наведених у запереченнях на уточнення позовних вимог (том 1 а.с. 73-75).

Зокрема, зазначає, що проведеною перевіркою позивача було встановлено також порушення п. 1, 2 та 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме: не забезпечено зберігання книги обліку розрахункових операцій протягом трьох років № 0105004174, непроведення через реєстратор розрахункових операцій (або розрахункові квитанції) розрахункових операцій з прийняття від підприємців коштів на відшкодування витрат по прибиранню території, комунальним та іншим платежам, а також благодійних внесків, неоприбуткування у касовій книзі сум оприбуткованих готівкових коштів, що, на думку відповідача, стало правомірною підставою для винесення рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 19.08.2009р. № 0093232303 на загальну суму 28129,60грн., зокрема: 27789,60грн. (пятикратний розмір вартості товарів (наданих послуг) за непроведення розрахункових операцій через РРО, 340,00грн. (20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за незбереження КОРО протягом встановленого строку, та рішення № 0093242303 від 19.08.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32434,70грн. (за неоприбуткування (неповне або невчасне оприбуткування) в касі готівки у пятикратному розмірі неоприбутковуваної суми 6486,94грн.)

У судовому засіданні 23.12.2009 представник позивача надав уточнення позовних вимог, згідно яких просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим №0002671701/0 від 11.08.2009р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7189,38 грн., в тому числі 2396,46 грн. основного платежу та 4792,92грн. штрафних санкцій; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим № 0001402302/0 від 14.08.2009р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 66505грн., в тому числі 51518грн. основного платежу та 14987грн. штрафних санкцій; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки № 0093242303 від 19.08.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» штрафних санкцій в розмірі 32434,70 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки № 0093232303 від 19.08.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» штрафних санкцій в розмірі 28129,60 грн. (том 1 а.с. 87-88).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 23.12.2009р. по даній справі була призначена судово-економічна експертиза, у звязку з чим провадження по справі було зупинено (том 1 а.с. 91-93).

21.06.2010р. до суду надійшов висновок експерта №04/10 від 17.06.2010р. у справі №2а-9986/09/8/0170, в якому зазначено, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції в місті Євпаторія АРК від 06.08.2009 №1558/23-2/31364688 про порушення ТОВ «Сервіс XXII» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджені.

Відповісти на питання щодо висновків акту Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим від 06.08.2009 №1558/23-2/31364688 про порушення ТОВ «Сервіс XXII» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженою Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 експерту не вдалося можливим за відсутністю документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (том 1 а.с. 100-112).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 21.06.2010р. провадження по даній справі поновлено (том 1 а.с. 113).

02.07.2010р., у звязку з тим, що усі обставини з питання про порушення з боку ТОВ «Сервіс ХХІІ» за спірний період вимог Закону України «Про податок на додану вартість» зясовані, що свідчить про можливість розгляду судом позовних вимог в цій частині, від позивача до суду надійшло клопотання про вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим в частині вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн. за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009 на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції в місті Євпаторія АРК від 06.08.2009 №1558/23-2/31364688 (том 1 а.с. 114-115).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 05.07.2010р. розєднано справу №2а-9986/09/8/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим на:

- справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс XXII» до Державної податкової інспекції м. Євпаторія про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим № 0002671701/0 від 11.08.2009р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7189,38 грн., в тому числі 2396,46 грн. основного платежу та 4792,92грн. штрафних санкцій; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим № 0001402302/0 від 14.08.2009р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 66505грн., в тому числі 51518грн. основного платежу та 14987грн. штрафних санкцій; про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки № 0093242303 від 19.08.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» штрафних санкцій в розмірі 32434,70 грн.; про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки № 0093232303 від 19.08.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ» штрафних санкцій в розмірі 28129,60 грн., якому залишено №2а-9986/09/8/0170;

- справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс XXII» до Державної податкової інспекції м. Євпаторія про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн. за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009 на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції в місті Євпаторія АРК від 06.08.2009 №1558/23-2/31364688, привласнено справі №2а-8601/10/8/0170 (том 1 а.с. 149-150).

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ХХІІ» має статус юридичної особи з 01.03.2001р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №442224, виданим Виконавчим комітетом Євпаторійської міської Ради АР Крим (том 1 а.с. 51) та Статутом ТОВ «Сервіс ХХІІ» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 08.08.2008р., номер запису 11401050007000240 (том 1 а.с. 53-60).

07.07-03.08.2009р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сервіс-ХХІІ» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 1558/23-2/31364688 від 06.08.2009р. (том 1 а.с. 15-47) та Довідка про аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сервіс ХХІІ» (том 1 а.с. 48-50).

Даною перевіркою встановлено ряд порушень ТОВ «Сервіс-ХХІІ» вимог податкового законодавства, в тому числі п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами та доповненнями, у звязку з чим підприємству зменшено відємне значення обєкта оподаткування у сумі 775712грн.

Вказані дії ДПІ в м. Євпаторії АР Крим є предметом спору у даній справі.

З наданої ДПІ в м. Євпаторії таблиці вбачається, що в основу заниження ДПІ відємного значення ПДВ в розмірі 775712,00грн. покладені наступні висновки перевіряючих:

1) на суму 216808,95грн. у звязку з включенням до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації сум податкового кредиту з ПДВ по 10 податковим накладним по періодам, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою (акт від 28.12.2007р. №1971/23-1, що є порушенням п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

2) на суму 550250,00грн. - у звязку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних №56 від 31.10.2008р. від ПП «Самад» на загальну суму 1500,00грн., у тому числі ПДВ 250грн., яка зареєстрована в реєстрі отриманих накладних у жовтні 2008 року (до перевірки надано дублікат) та №12 від 26.06.2008р. від Управління економіки на загальну суму 3300000,00грн, у т.ч. ПДВ 550000,00грн., яка зареєстрована в реєстрі отриманих накладних у червні 2008 року (до перевірки не надана податкова накладна), що є порушенням п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

3) на суму 5775,82грн. у звязку з виявленими розбіжностями: у сумі 3841,67грн. з контрагентом ТОВ ПБФ «Астрагал» у звязку з тим, що ТОВ «Сервіс ХХІІ» невірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по витратам, не повязаним з господарською діяльністю, а саме віднесені до податкового кредиту суми ПДВ перераховані на благоустрій монумента «Красная горка» в м. Євпаторії (п/н № 7 від 29.05.2008р. на загальну суму 15000,00грн., у т.ч. ПДВ 2500,00грн., № 8 від 30.05.2008р. на загальну суму 8050грн., у т.ч. ПДВ 1341,67грн.; у сумі 1446,69грн. з контрагентом «не визначено», яка не підтверджена податковою накладною; у сумі 487,46грн. з контрагентом «не визначено», не підтверджена податковою накладною, що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

4) на суму 2877,80грн. у звязку з тим, що за результатами проведеної позивачем інвентаризації встановлений факт недостачі грошових коштів у сумі 14389,00грн., яка не була включена до оподатковуваного доходу, сума ПДВ складає 2977,80грн., що є порушенням п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (том 1 а.с. 157-158).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Сервіс ХХІІ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про державну адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 №886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція в місті Євпаторія є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі повязаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належать до субєктів владним повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст. 3 КАС України.

Отже спір є публічно правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

1) Щодо висновків ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 216808,95грн.

У п. 3.2.2 акту перевірки ДПІ в м. Євпаторії дійшла висновку про завищення позивачем, у порушення п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкового кредиту на загальну суму ПДВ 216808,95 грн. через включення до його складу ПДВ по податковим накладним, дата складання яких відноситься до вже перевіреного раніше періоду.

Суд вважає вказані висновки ДПІ необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної, зокрема податкова накладна повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обовязок платника податків отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку відповідачем не доведено, що ТОВ «Сервіс ХХІІ» включав суми ПДВ до податкового кредиту попередніх звітних періодів, коли податкові накладні були виписані, але фактично не отримані позивачем.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджується даними реєстрів отриманих податкових накладних, у звязку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (том 1 а.с. 117-135), а отже, суд вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в загальному розмірі 216808,95 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними.

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у звязку тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ суду не надано.

Крім того, суд вважає, що вказані висновки фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

2) Щодо висновків ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 550250,00грн.

У п. 3.2.2 акту перевірки зазначено, що позивачем, у порушення п.п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), невірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 550250,00 грн., а саме: податкова накладна №56 від 31.10.2008р. від ПП «Самад» на загальну суму 1500, 00 грн., у тому числі ПДВ 250грн., яка зареєстрована в реєстрі отриманих накладних у жовтні 2008 року, до перевірки надано дублікат; податкова накладна №12 від 26.06.2008р. від Управління економіки Євпаторійської міської Ради на загальну суму 3300000,00грн., у т.ч. ПДВ 550000,00грн., яка зареєстрована в реєстрі отриманих накладних у червні 2008 року, до перевірки не надана податкова накладна (том 1 а.с. 32).

Суд з вказаними висновками ДПІ також не погоджується.

Так, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних № 56 від 31.10.2008р. та № 12 від 26.06.2008р., оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні (том 1 а.с. 117, 120).

Крім того, у висновку судово-економічної експертизи № 04/10 від 17.06.2010р., проведеної по даній справі, експертом зазначено, що позивачем було надано на експертизу оригінали цих накладних.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи, спірна сума податкового кредиту в розмірі 550250,00грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними № 56 від 31.10.2008р. та № 12 від 26.06.2008р.

Будь-якої норми Закону України «Про податок на додану вартість», яка б забороняла платнику податків включати до податкового кредиту ПДВ на підставі дублікату податкової накладної, відповідачем не наведено.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у перевіреному періоді на суму 550250,00грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

3) Щодо висновків ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 5775,82грн.

Як зазначено у п. 3.2.2.1 Акту перевірки, за результатами опрацювання відхилень сум податкового кредиту з ПДВ щодо операції з придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг), наведеного у додатку № 6 «Результати опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, муж сумами податкових зобовязань та/або податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Сервіс ХХІІ» встановлене завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 5775,82грн. (том 1 а.с. 32 зворот. - 33).

Так, перевіркою встановлено розбіжність у сумі 3481,67 грн. з контрагентом ТОВ ПБФ «Астрагал» у звязку з тим, що позивачем невірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ перераховані за благоустрій монумента «Красна горка» в місті Євпаторія на підставі податкової накладної №7 від 29.05.2008 на загальну суму 15000,00грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн., податкової накладної №8 від 30.05.2008 на загальну суму 8050,00 грн., у тому числі ПДВ 1341,67 грн.

На думку ДПІ в м. Євпаторії, позивачем порушено п.п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд вважає вказані висновки ДПІ необгрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 05.01.2006р. між ТОВ «Сервіс ХХІІ» (Замовник) та ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Астрагал» (Генпідрядник) укладено договір генпідряду № 12/05, відповідно до п. 1.1 якого Генпідрядник зобовязався відповідно до проектно-кошторисної документації здійснити будівельні, монтажні роботи та передати Замовнику у встановлений договором строк обєкт будівництва «Реконструкція ринку «Універсам» ІІ (другої) черги» площею 3820кв.м. по осям 1-23, який буде використовуватися з метою торгівлі продовольчими та промисловими товарами, а Замовник зобовязується надати Генпідряднику будівельну площадку, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівництвом роботи, обєкт та оплатити їх вартість (том 1 а.с. 142-145).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору Генпідрядник зобовязаний здати обєкт Замовнику у стані, придатному для експлуатації, що не вимагає здійснення додаткових робіт та включає в себе, зокрема, благоустрій (п.п. 1.2.7 договору).

Додатковою угодою № 3 від 05.05.2008р. про зміну та доповнення до Договору Генпідряду № 12/05 від 05.01.2006р. сторони, у звязку зі збільшенням обсягів робіт з будівництва обєкта «Реконструкція ринку «Універсам» під торгово-сервісний комплекс по пр.Перемоги в м. Євпаторії», дійшли згоди про те, що вартість додаткових робіт з благоустрою території торгово-сервісного комплексу по пр. Перемоги, складає 23050грн. (том 1 а.с. 141).

У звязку з цим, як слідує з матеріалів справи, ТОВ ПБФ «Астрагал» був виписаний рахунок-фактура № СФ-0000003 від 28.05.2008р. на суму 23050,01грн., в т.ч. ПДВ 3841,67грн. Призначення платежу благоустрій території торгового комплексу «Універсам» м. Євпаторія (том 1 а.с. 136).

Оплата даного рахунку позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 804 від 29.05.2008р. на суму 15000,00грн. та № 865 від 20.06.2008р. на суму 8050,01грн. Призначення платежу по рахунку-фактурі № СФ-0000003 від 28.05.2008р. за благоустрій території ТСК «Універсам» (том 1 а.с. 137).

В свою чергу, виконання даних робіт підтверджується Актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт «Благоустрій території торгово-сервісного комплексу по пр.Перемоги в м. Євпаторії» від 31.05.2008р. на суму 23050,00грн. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008р. на суму 23050,00грн. (том 1 а.с. 138-140).

Проте, ТОВ ПБФ «Астрагал» були виписані та надані позивачу податкові накладні №7 від 29.05.2008р. на суму 15000,00грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00грн.), де у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» вказано «основний платіж», та №8 від 30.05.2008р. на суму 8050,00грн. (в т.ч. ПДВ 1341,67грн.), де у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» вказано «благоустрій монумента «Красная горка» в місті Євпаторія».

Проаналізувавши вказані документи у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що у вказаних податкових накладних допущено помилку в частині зазначення назви виконаних робіт, однак суд вважає, що вказана обставина не свідчить про завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 3841,67грн., оскільки вказані кошти перераховані позивачем у складі вартості фактично виконаних робіт з благоустрою території торгово-сервісного комплексу по пр. Перемоги в м. Євпаторії, які повязані з господарською діяльністю позивача.

Також позивачем надано суду бухгалтерську довідку ТОВ «Сервіс XXII» про те, що у звязку з виявленням помилки в податковій накладній №8 від 30.05.2008 року (в графі 3 стрічці 1, благоустрій території «Красна горка» м.Євпаторія) податкова накладна була виправлена ТОВ ПБФ «Астрагал» із зазначенням в графі 3 стрічці 1 на «благоустрій території ТСК Універсам»; Благоустрій здійснювався по проспекту Перемоги 49 в районі ТСК Універсам згідно додаткової угоди №3 вд 05.02.2006р. до договору №12/05 (а.с.28 том 2) та податкову накладну ТОВ ПБФ «Астрагал» №8 від 30.05.2008 року з виправленням допущеної помилки в графі 3 стрічці 1 на «благоустрій території ТСК Універсам» (а.с.29 том 2).

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 3841,67грн.

Щодо висновків ДПІ про наявність розбіжності податкового кредиту у вересні 2008 року на суму 1446,69 грн. з контрагентом «не визначено», яка не підтверджена податковою накладною, суд, дослідивши податкову декларацію з ПДВ позивача №45032 від 20.10.2008р. за вересень 2008р. та додаток №5 до неї, не вбачає, що 1446,69грн. віднесена позивачем до податкового кредиту звітного періоду (том 1 а.с. 221-225).

Крім того, з висновку експерта вбачається, що суму задекларованого у вересні 2008р. податкового кредиту в розмірі 196407,00грн. сформовано правильно, підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків ДПІ про наявність розбіжності податкового кредиту у листопаді 2008 року на суму 487,46грн. з контрагентом «не визначено», яка не підтверджена податковою накладною, суд, дослідивши податкову декларацію з ПДВ позивача №54343 від 21.12.2008р. за листопад 2008р. та додаток №5 до неї, не вбачає, що 487,46грн. віднесена позивачем до податкового кредиту звітного періоду (том 2 а.с. 1-5).

Крім того, згідно з висновком експерта, правильність формування податкового кредиту у листопаді 2008 року підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків за вказаними епізодами, на відхилення, встановлені Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, адже відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, відповідна система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст.19 Конституції України, яка зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а також ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, яка встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

4) Щодо висновків ДПІ про заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 14389,00грн. (ПДВ 2877,80грн.)

Так, відповідно до п. 3.2.1 акту перевірки, заниження оподатковуваного доходу з ПДВ за квітень 2008р., за висновком ДПІ, полягає в наступному: підприємством була проведена інвентаризація наявності грошових коштів у касі підприємства станом на 22.04.2008р., за результатами якої встановлено факт недостачі грошових коштів у сумі 14389,00грн, яка не була включена до оподаткованого доходу, сума ПДВ складає 2877,80грн. (том 1 а.с. 29).

Цим, на думку відповідача, ТОВ «Сервіс-ХХІІ» порушено п.п 7.3.1 п. 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Судом встановлено, що ДПІ в м. Євпаторії, посилаючись в акті перевірки на порушення позивачем п.п 7.3.1 п. 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», наводить зміст п. 4.1 вказаного Закону щодо бази оподаткування, адже п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону визначає дату виникнення податкових зобов'язань, а не базу оподаткування.

Тобто, за висновком ДПІ, факт виявленої нестачі не може бути підставою для не включення суми нестачі до оподатковуваного доходу.

З цим висновком відповідача неможливо погодитись з огляду на наступне.

Як встановлено ДПІ в м. Євпаторії при проведенні перевірки, у перевіреному періоді підприємством самостійно була проведена інвентаризація наявності грошових коштів у касі ТОВ «Сервіс ХХІІ» станом на 22.04.2009р., в результаті якої встановлена недостача грошових коштів у сумі 5492,90грн. (том 1 зворотний бік а.с. 46).

Вказана обставина підтверджується також наявним в матеріалах справи актом про результати інвентаризації наявних коштів 22.04.2008р., що зберігаються в касі підприємства «Сервіс ХХІІ», де зазначено, що встановлена нестача грошових коштів в розмірі 5452,90грн., яка виникла у звязку з крадіжкою 15.04.2008р. Матеріально відповідальна особа касир ОСОБА_4 (том 1 а.с. 180).

Крім того, у п. 3.8 акту перевірки зазначено, що підприємством була проведена експертиза первинних касових бухгалтерських документів від 29.04.2008р., в ході якої встановлена сума неоприбуткованих грошових коштів на суму 4486,94грн. та після проведення актів звірок з СГД фізичними особами за договорами відшкодування витрат (11 СГД) від 03.08.2008р. встановлені факти неоприбуткування внесених до каси підприємства грошових коштів на суму 4981,92грн., за фактом чого підприємством подана заява до Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим (вих. № 169 від 28.08.2008р.)

З наявної в матеріалах справи постанови Євпаторійського міського суду АРК про призначення судово-бухгалтерської експертизи від 25.01.2010р. по справі № 1-19/2010 слідує, що в провадженні Євпаторійського міського суду знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України (том 1 а.с. 236).

Вироку у вказаній кримінальній справі не винесено, добровільно нестача винними особами не погашена, що не заперечується відповідачем по суті.

Відповідно до абз. 6 п. 4.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з'ясовуються обставини їх виникнення. Сума нестачі відшкодовується відповідно до законодавства України, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується в дохід відповідного підприємства.

П.п. 4.1 п.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому, відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до Листа Державного казначейства України «Про порядок відображення фактичних нестач грошових, валютних, матеріальних та інших цінностей» N 07-04/959-3875 від 12.05.2004р. у випадках, коли винні особи не встановлені, справи за такими нестачами знаходяться у слідчих органах, суми списаних матеріальних цінностей обліковуються на позабалансовому рахунку 05 "Гарантії та забезпечення" до моменту встановлення винних осіб або до висновків слідчих органів за цими справами.

З вищенаведених норм слідує, що до встановлення винної особи та до відшкодування цією особою суми встановленої нестачі, ця сума нестачі не може бути віднесена до оподаткованого доходу підприємства, що, відповідно, свідчить про безпідставність висновків ДПІ міста Євпаторія про заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 2877,80грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, висновком судово-економічної експертизи №04/10 від 17.06.2010р. встановлено, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції в місті Євпаторія АРК від 06.08.2009 №1558/23-2/31364688 про порушення ТОВ «Сервіс XXII» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджені (том 1 а.с. 111).

Суд, оцінивши вказаний висновок в порядку ст. 86 КАС України та зіставивши його з іншими доказами у справі, не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта.

П.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши вказані норми Закону, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем суми відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи судом 16.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 21.07.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс ХХІІ» у сумі 775712грн. за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009 на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції в місті Євпаторія АРК від 06.08.2009р. №1558/23-2/31364688.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ХХІІ» (97412, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Токарєва, 43, код ЄДРПОУ 31364688) 3,40грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.