Постанова № 10895376, 20.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.07.10Справа №2а-6523/10/8/0170 (17:21 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Суконновій Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Інтекс-Крим"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: Крутих Віктор Васильович, директор, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача: не зявився,

Обставини справи: ПП "Інтекс-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача зареєструвати ПП "Інтекс-Крим" як платника ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.10р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим незаконно відмовляє позивачу у реєстрації його у якості платника ПДВ, мотивуючи це тим, що позивач не знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні 20.07.2010р. позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 20.07.10 р., хоча про час, дату та місце судового розгляду був сповіщений належним чином та завчасно, про причини не явки не повідомив, надіслав на адресу суду заперечення проти позову, де зазначив, що підставою для відмови позивачу у реєстрації його у якості платника ПДВ стала розбіжність при проведенні аналізу фактичного місцезнаходження платника податку за юридичною адресою з даними реєстраційної картки та даними свідоцтва про державну реєстрацію. Згідно повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 39/29-0 від 22.02.2010 р. та акту перевірки достовірності юридичної адреси № 369/15-2 від 18.12.2009р., за адресою АДРЕСА_1, позивач не знаходиться. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.17).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інтекс-Крим" зареєстровано у якості юридичної особи 20.10.09 р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №612402, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осі-підприємців серії АГ № 948447, код ЄДРПОУ 36693478 (а.с.5,6) та 21.10.09 р. узято на облік в органах державної податкової служби за № 61408, що підтверджується відповідною довідкою ДПІ у м. Сімферополі від 21.10.09 № 2135/29-0 (а.с.7).

Судом встановлено, що позивач двічі звертався до ДПІ в м. Сімферополі із заявою про реєстрацію ПП "Інтекс-Крим"у якості платника податків на додану вартість. Відповідачем були розглянуті заяви позивача та надані відповіді від 23.12.09 р. та 15.01.10 р., зі змісту яких вбачається, що ДПІ в м. Сімферополі відмовило позивачу в реєстрації платника ПДВ, посилаючись на п.9, 14.1 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.00р., пп. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", п.3 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.03. №755 ІV, у яких зазначила, що ДПІ в м. Сімферополі було проведено перевірку місця знаходження позивача та встановлено, що за юридичною адресою позивач не знаходиться, що унеможливлює реєстрацію позивача в якості платника ПДВ.

Не погодившись з таким рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з фізичними особами-підприємцями реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Закон України “Про податок на додану вартість” N 168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п 2.2. ст. 2 Закону № 168 платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Статтею 9 Закону № 168 закріплений порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, де визначено, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку (п.9.1.). З метою реєстрації у якості платника ПДВ, особа, що бажає зареєструватися повинна надіслати заяву про реєстрацію на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручити особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви (п.9.5.). Заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу:

а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом;

б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2-2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом (п.9.6.).

Пунктом 9.8 ст.9 Закону № 168 визначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання (пп. "г" п. 9.8 ст. 9 Закону №168).

Що стосується посилання відповідача як на підставу відмови реєстрації позивача у якості платника ПДВ на підставі того, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса її органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV від 15.05.2003 із змінами та доповненнями (далі Закон № 755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу Законом № 755 закріплений порядок державної реєстрації юридичних осіб, відповідно до якого юридична особа повинна повідомити про зміну її місцезнаходження.

Так відповідно до п.3 ст. 9 Закону № 755 у бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються: найменування юридичної особи;ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;місцезнаходження юридичної особи; місце проведення державної реєстрації; дата проведення державної реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі; прізвище та ініціали державного реєстратора; підстава, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про заміну свідоцтва про державну реєстрацію (у разі проведення заміни свідоцтва).

Ч.6 ст.9 Закону № 755 встановлено, що заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі: внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи; втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.

Згідно з п. 5 ст. 17 Закону № 755 в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Статтею 19 Закону № 755 закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З положень пункту 12 вказаної норми вбачається, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (п. 14 ст. 19 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N172/2612 затверджений Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі - Порядок).

Згідно з п. 11.2. Порядку, підрозділи органу державної податкової служби стосовно платників податків, якими не подано в зазначені терміни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи із скорочення податкового боргу з використанням права податкової застави, адміністративного арешту активів, стягнення та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб. Якщо підрозділами податкової міліції підтверджено відсутність за місцезнаходженням юридичної особи, яка включена до Єдиного державного реєстру, то підрозділи з обліку платників податків до відповідного державного реєстратора (органу державної реєстрації) надсилають повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17), як це передбачено п. 11.5 Порядку обліку.

Відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову надані такі документи, які за твердженням відповідача свідчать про відсутність позивача за адресою місцезнаходження юридичної адреси:

- акт перевірки достовірності юридичної адреси підрозділом податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі № 369/15-2 від 18.12.09 р., зі змісту якого вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 розташований девятиповерховий будинок, у кв. НОМЕР_2 якого мешкає директор ПП «Інтекс-Крим» Крутих В.В., за цією адресою не знаходиться виробниче обладнання, квартира не виведена із житлового фонду та фактично за цією адресою господарська діяльність не здійснюється (а.с.21);

- повідомлення ДПІ в м. Сімферополь про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 39/29-0 від 22.02.10 р. за формою № 18-ОПП та лист погодження про направлення повідомлення державному реєстратору № 50 від 22.02.10 р., складений та підписаний посадовими особами ДПІ в м. Сімферополь (а.с.23-24);

- довідка відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 355/26-34 від 19.02.10 р. (а.с.25).

У той же час в матеріалах наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданий державним реєстратором Сімферопольської міської ради за вих. № 11/01-05/1274 від 02.07.10 р., зі змісту якого вбачається, що ПП «Інтекс-Крим» розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та у витягу не має відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (а.с.45-46).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за N 208/4429, затверджене Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі Положення № 79), відповідно до п. 1.1. якого визначається порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п.7 Положення № 79 для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552) , із змінами (далі - Порядок обліку).

Відповідно до п.9 Положення № 79 при реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб - платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма).

Відповідно до п.13 Положення № 79 реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону.

Реєстраційна заява платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (додаток 1) направляється особою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу:

а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону, - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним підпунктом Закону;

б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2-2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 Закону, - не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, - не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

У заяві про реєстрацію зазначається причина (причини) реєстрації платником податку, а також вказується один із способів отримання свідоцтва про податкову реєстрацію - поштою або безпосередньо в податковому органі. Реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню.

Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

З метою підтвердження достовірності відомостей про особу, вказаних у реєстраційній заяві, до реєстраційної заяви можуть бути додані копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника, виданого державним реєстратором, або оригінал чи копія виписки із Єдиного державного реєстру.

Пунктом 13.1 Положення № 79 визначено, що якщо особа реєструється добровільно, то така особа може вказати у реєстраційній заяві дату, з якої така особа бажає бути зареєстрованою платником податку на додану вартість та яка настає не раніше ніж через двадцять календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби.

Пунктом 14.1 Положення № 79 встановлено, що податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення.

З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.

Якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до вищенаведених положень було надано до ДПІ в м. Сімферополі реєстраційну заяву, в якій зазначені всі необхідні відомості, що підлягають обовязковому зазначенню у такій заяві. Крім того позивачем було надано до реєстраційної заяви копію свідоцтва про державну реєстрацію та зазначено, що позивач реєструється за своїм добровільним бажанням (а.с.18-20).

Оцінюючи зміст реєстраційної заяви, суд прийшов до висновку, що вона є такою, що відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством та позивачем в ній зазначено всі необхідні відомості для проведення реєстрації платника ПДВ достовірно та в повному обсязі, а саме достовірно та у повному обсязі зазначені обов'язкові реквізити, заява скріплена печаткою заявника, підписана відповідальною особою платника податку та інше. Тобто позивачем добросовісно та у відповідності до вимог чинного законодавства України вчинено всі дії для реєстрації його як платника податку на додану вартість.

Відповідачем було відмовлено у реєстрації позивача платником ПДВ з підстав не знаходження позивача за юридичною адресою.

Пунктом 25 Положення № 79 визначені випадки, за яких відбувається анулювання реєстрації платника ПДВ, які за змістом є ідентичними п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, серед яких зокрема немає такої підстави для анулювання платника податку ПДВ як незнаходження платника податку за юридичною адресою.

Відповідач, відмовляючи у реєстрації платника ПДВ, посилався також на пп. "г" п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до якого реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у тому числі якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Пункт 25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість встановлює, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ " пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), у тому числі:

- повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру, відомостей з ЄДРПОУ чи інших державних реєстрів, якими підтверджується припинення (ліквідація) юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, представництва нерезидента (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення, повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру щодо скасування державної реєстрації платника податку або визнання недійсними змін до установчих документів (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону).

Аналізуючи зміст вищенаведених норм, суд прийшов до висновку, що законодавець встановив порядок та підстави відмови органів ДПІ здійснювати реєстрацію платників ПДВ, серед яких немає такої підстави, як не знаходження за юридичною адресою. Відсутність субєкта господарювання за юридичною адресою є підставою для заміни свідоцтва про державну реєстрацію. Крім того судом встановлено у разі відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, в Єдиному державному реєстрі містяться про це відомості. Суд зазначає, що законодавцем не встановлено право чи обовязок органів ДПС відмовляти у реєстрації платника ПДВ у разі незнаходження юридичної особи за місцем реєстрації.

Судом в ході судового розгляду досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданий державним реєстратором Сімферопольської міської ради за вих. № 11/01-05/1274 від 02.07.10 р., зі змісту якого вбачається, що ПП «Інтекс-Крим» розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та у витягу немає відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або припинення юридичної особи (а.с.45-46).

В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття відповідачем рішень про відмову у реєстрації позивача платником ПДВ в Єдиному державному реєстрі містились відомості про відсутність юридичної особи приватного підприємства “Інтекс-Крим” за її місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про дану юридичну особу або про припинення юридичної особи.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 мешкає директор ПП «Інтекс-Крим» Крутих В.В. та відповідно до письмового пояснення директора ПП «Інтекс-Крим» Крутих В.В. від 25.06.10 р., встановлено, що позивач веде господарську діяльність з ремонту та налагодженню промислового обладнання|обладнання| (автоматика казанів, освітлення, різне регулювання, встановленого|установленого| на підприємствах замовника), прилади для наладки регулювання, якими користується підприємство, мають переносний вигляд, для здійснення діяльності |вид|стаціонарного обслуговування не вимагається, на підприємстві працює 1 людина, орендованих приміщень|помешкань| підприємство не має (а.с.44).

Суд вважає висновки відповідача стосовно того, що позивач не знаходиться за адресою місцезнаходження у звязку із тим, що за цією адресою знаходиться квартира у багатоповерховому житловому будинку та за цією адресою відсутнє обладнання і господарська діяльність за цією адресою не здійснюється, а отже і позивач не знаходиться за такою адресою - не спроможними, адже відповідачем не надано суду доказів того, що приватне підприємство не може бути зареєстроване у квартирі багатоповерхового будинку, крім того відповідачем не спростовані посилання позивача на те, що обладнання, яким користується підприємство має переносний вигляд та безпосередня діяльність підприємства здійснюється на обєктах замовників, адже вона повязана з ремонтом та налагодженням промислового обладнання|обладнання|.

Суд зазначає, що чинним законодавством не предявляються спеціальні вимоги до адреси чи місця, за якими здійснюється реєстрація місцезнаходження юридичної особи, відсутні також і будь-які обмеження у реєстрі юридичної особи, зокрема у квартирі багатоповерхового будинку.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що, вказуючи п. 3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, як на підставу для відмови у реєстрації позивача платником податку на додану вартість, відповідач діяв необґрунтовано, без урахування фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження або неможливість встановити її місцезнаходження не може бути підставою для відмови у реєстрації платника податку на додану вартість.

Таким чином, ДПІ в м. Сімферополі прийняла рішення, оформлені листами «Про розгляд заяви про реєстрацію платника ПДВ» від 23.12.10 р. та 15.01.10 р., про відмову у реєстрації позивача платником податку на додану вартість з підстав, які не встановлені ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” необґрунтовано, з порушенням підстав, встановлених діючим законодавством.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України не надав суду належних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо відмови у реєстрації платником податку позивача.

Виходячи з викладеного суд не приймає до уваги доводи відповідача, з яких він просить відмовити у задоволенні позову.

За таких обставин, суд вважає дії ДПІ в м. Сімферополі по відмові у реєстрації платником податків на додану вартість приватного підприємства “Інтекс-Крим” такими, що суперечать чинному законодавству, а отже протиправними та вважає за необхідне зобовязати ДПІ в м. Сімферополі зареєструвати ПП «Інтекс-Крим» платником ПДВ.

Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі по відмові у реєстрації платником податків на додану вартість приватного підприємства “Інтекс-Крим”.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 26.07.10 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94,160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі по відмові у реєстрації платником податків на додану вартість Приватного підприємства “Інтекс-Крим”.

3. Зобовязати ДПІ в м. Сімферополі зареєструвати Приватне підприємство “Інтекс-Крим” (АРК, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36693478) платником податку на додану вартість.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Інтекс-Крим” (АРК, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36693478, інші відомості не відомі) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.