Вирок № 108945447, 13.02.2023, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2488/21

Провадження № 1-кп/352/57/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021096250000106 від 07.10.2021 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючої, одруженої, утриманки двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та перестарілої бабусі ІНФОРМАЦІЯ_3 , українки, громадянки України, не військовозобов`язаної, депутатом будь-якої ради не обиралася, якій памятку про її права та обов`язки вруч ено під розписку, раніше судимої : 27.10.2015 р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.; 01.03.2016 р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 3, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, із застосуванням ст.ст. 75, 79 КК України, та звільненням від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю два роки; 26.05.2016 р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 309 ч. 2 КК України, із засосуванням ст.ст. 70, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шесть місяців; 26.02.2018 р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України, із засосуванням ст. 70 ч.ч. 1, 2, 4 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки; 14.08.2019 р. Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, до покарання у виді двох років позбавлення волі, 28.01.2021 р. умовно-достроково звільненого від відбуття призначеного покарання, невідбута частина покарання шість місяців шіснадцять днів;

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -

в с т а н о в и в :

підсудна ОСОБА_5 , повторно вчинила таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення.

Вказане кримінальне правопорушення підсудна вчинила при наступних обставинах:

06.10.2021 р., ОСОБА_5 , маючи незняті та непогашені у встановленому Законом порядку судимості за скоєння корисливих злочинів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, з метою таємного викрадення чужого майна, приїхала в м. Тисменицю, де здійснювала огляд та підшукування місця вчинення кримінального правопорушення, заходила у комунальні заклади, які оглядала, з метою незаконного заволодіння чужим майном чи особистими речами персоналу та інших відвідувачів.

Так, 06.10.2021 р., приблизно о 16.30 год., ОСОБА_5 , скориставшись можливістю вільного доступу у комунальний заклад, зайшла в приміщення Тисменицької лікарської амбулаторії загальної практики та сімейної медицини, що є структурним підрозділом КНП «Тисменицька міська лікарня», що в м. Тисмениця, по вул. Наливайка, 11, де скориставшись тим, що за її неправомірними діями ніхто не спостерігає, в столі, який знаходився у коридорі, на другому поверсі даного адміністративного приміщення, виявила в`язку ключів, від дверей робочих кабінетів.

Реалізуючи свій протиправний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю на робочому місці персоналу амбулаторії та інших відвідувачів, які б вчасно могли виявити її неправомірні дії та припинити їх, шляхом підбору ключа, який знайшла серед викрадених ключів, відчинила замок вхідних дверей і таким чином незаконно проникла в приміщення робочого кабінету № 9, Тисменицької лікарської амбулаторії загальної практики та сімейної медицини, де на одному із робочих столів виявила ноутбук марки «Acer Aspire 3», яким вирішила незаконно заволодіти.

Продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на повторнне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні робочого кабінету № 9, Тисменицької лікарської амбулаторії загальної практики та сімейної медицини, таємно викрала ноутбук марки «Acer Aspire 3», модель «А315-33-С2МL», в корпусі чорного кольору, промисловий № NXGY3EU0238460A8363400, вартістю 8299 грн., який у відповідності до інвентарної картки обліку основних засобів - типової форми N 03-6 перебуває на балансовому обліку КНП «Тисменицька міська лікарня», яким у подальшому розпорядилася на власний розсуд.

Внаслідок неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_5 КНП «Тисменицька міська лікарня» було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 8299 грн..

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 свою вину у вчиненні пред`явленого їй в обвинувальному акті злочину визнала повністю, в скоєному щиро розкаялася і вибачившись перед представником потерпілого, дав суду показання, в яких повністю підтвердила обставини скоєного нею кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Підсудна просить суд суворо її не карати та при призначенні покарання врахувати, що всі неправомірні діяння скоїла внаслідок надзвичайно скрутного матеріального становища, заподіяні потерпілому матеріальні збитки відшкодувала в повному обсязі в добровільному порядку.

Представник потерпілого ОСОБА_7 подав до суду письмову заяву в якій ствердила, що комунальному закладу дійсно повністю відшкодовано спричинену обвинуваченою шкоду в добровльному порядку, жодних претензій до останьої немає. Просить суд кримінальне провадженння відносно обвинуваченої розглядати за її відсутності та призначати їй покарання на власний розсуд.

Під час розгляду даного кримінального провадження, суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнала повністю, а також те, що вона не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудної та дослідженням доказів, які характеризують її особу. Обвинувачена та учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ст. 185 ч. 3 КК України, так як вона повторно вчинила таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченій, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

До обтяжуючих відповідальність підсудної обставин суд відносить рецидив злочинів.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що підсудна в скоєному щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, заподіяні злочином збитки відшкодувала потерпілому в повному обсязі в добровільному порядку.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудній покарання, суд приймає до уваги думку представника потерпілого щодо міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_5 , а також приймає до уваги і те, що обвинувачена раніше неодноразово судима; не працюючи веде паразитичний спосіб життя; має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно; являється утриманкою двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_3 та перестарілої бабусі 1941 р. народження; має вкрай незадовільний стан здоров`я внаслідок захворювання на ряд тяжких інфекційних хворіб; її поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а також вчинення нею тяжкого злочину під час незнятої та непогашеної судимості, що свідчить про те, що остання належних висновків не зробила і знову вчинила тяжкий злочин, тобто є особою із низьким рівнем соціальної зрілості, яка немає легального заробітку та міцних соціальних зв`язків, що створює передумови для подальшої її протиправної поведінки,

Таким чином, враховуючи всі вищеперелічені пом`якшуючі обставини, дані про особу підсудної ОСОБА_5 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею неправомірного діяння і впливають на пом`якшення покарання, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченої норми ст.69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 185 ч. 3 КК України, проте у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.

Окрім того, застосовуючи до ОСОБА_5 норми ст. 69 КК України, суд приймає до уваги, що у будь-якому разі встановлені обставини, які пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним та несправедливим.

На переконання суду, призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_5 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого нею, з покаранням призначеним останній.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженню не заявлявся.

Питання щодо обрання та заміни запобіжного заходу обвинуваченій до вступу вироку в законну силу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 342 -376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити їй, із застосуванням ст.. 69 КК України, покарання у виді позбавленя волі строком на два роки.

З набранням вироком законної сили, з метою його виконання, ОСОБА_5 затримати та взяти під варту. Строк покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту її фактичного затримання та взяття під варту.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (код ЄДРПОУ - 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002, банк отримувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача - 899998) - 3432,40 грн. понесених по даному кримінальному провадженню судових витрат за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України судових дактилоскопічних експертиз.

Речові докази по даному кримінальному провадженню : ноутбук марки «Acer Aspire 3», модель «А315-33-С2МL», в корпусі чорного кольору, промисловий № NXGY3EU0238460A8363400 - повернути за приналежністю КНП «Тисменицька міська лікарня»; диск із відеозаписом із камер відеоспостереження КНП «Тисменицька міська лікарня» - зберігати при матеріалах даного кримінального провадження.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1