Рішення № 108943932, 10.02.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25966/22

Провадження № 2/761/874/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Уманець Наталя Олегівна, про стягнення безпідставно набутих коштів,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Уманець Наталя Олегівна, про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому позивач просив стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ», безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3882,92 грн., судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні в приватного виконавця Уманець Н.О. перебував виконавчий напис №12209 від 11.03.2021 р. про стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» в сумі 9188,87 грн. В рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису з позивача було стягнуто 2990,15 грн в рахунок погашення боргу та 169,00 грн як повернення авансового платежу на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», 299,01 грн як основну винагороду, 424,75 грн як витрати виконавчого провадження на користь приватного виконавця Уманець Н.О.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2021 р. у справі №754/7404/21 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №12209 від 11.03.2021 р.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти в загальному розмірі 3882,91 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 23.11.2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що в рамках виконавчого провадження на їх користь перераховано 2990,15 грн, що підтверджується обороно-сальдовою відомістю. Витрати на правничу допомогу вважають неспівмірними зі складністю справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2021 р. у справі №754/7404/21 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №12209 від 11.03.2021 р. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» в сумі 9188,87 грн.

Згідно відповіді приватного виконавця Уманець Н.О. від 07.09.2022 р. в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису з позивача було стягнуто 2990,15 грн в рахунок погашення боргу та 169,00 грн як повернення авансового платежу на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», 299,01 грн як основну винагороду, 424,75 грн як витрати виконавчого провадження на користь приватного виконавця Уманець Н.О. 05.08.2022 р. виконавче провадження було закінчено, стягнута з боржника основна винагорода в сумі 299,01 грн повернута боржнику.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.

Судом враховано, що відповідач у відзиві на позов не заперечує отримання коштів від позивача в сумі 2990,15 грн.

При цьому, в ході примусового виконання, окрім 2990,15 грн було стягнуто з позивача та перераховано на користь відповідача 169,00 грн авансового внеску.

Враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості відпала у зв`язку з визнанням виконавчого напису №12209 від 11.03.2021 р. таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» в розмірі 3159,15 грн було безпідставним.

Між тим, як було зазначено вище, кошти в сумі 299,01 грн та 424,75 грн були перераховані на користь приватного виконавця Уманець Н.О., як основна винагорода та витрати виконавчого провадження, а не на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

При цьому, згідно відповіді приватного виконавця стягнута з боржника основна винагорода в сумі 299,01 грн була повернута боржнику.

Згідно ст. 42 ч.1-3 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Варто також зазначити, що правовою підставою для отримання приватним виконавцем цих коштів є постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної суми винагороди, витрат виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 05.02.2020 року у справі № 201/8493/18 дійшов правового висновку, про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15.

Станом на момент розгляду цієї справи інформація про оскарження постанов приватного виконавця щодо стягнення основної суми винагороди, витрат виконавчого провадження відсутня. Доказів протилежного суду не надано, що свідчить про неможливість застосування в даному випадку ст. 1212 ЦК України.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 299,01 грн та 424,75 грн коштів, які були перераховані на користь приватного виконавця Уманець Н.О.

В зв`язку з цим, потрібно стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «ЄАПБ» безпідставно набуті кошти в розмірі 3159,15 грн., з яких: 2990,15 грн - перераховані в рахунок погашення боргу та 169,00 грн перераховані як повернення авансового платежу.

Розподіляючи судові витрати суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ст.141 ЦПК України з ТОВ «ФК «ЄАПБ»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 807,81 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім цього, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №529/08-11-2021 від 08.11.2021 р., акт прийняття-передачі наданої правничої допомоги від 18.11.2022 р. з переліком та вартістю наданих послуг, за яким станом на 18.112022 р. надано правничої допомоги на суму 4950,00 грн, меморіальний ордер від 08.11.2022 р. про сплату 4950,49 грн.

Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та реальності наданих адвокатських послуг та є неспівмірним із виконаним адвокатами роботами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та об"єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги ціну позову, те, що справа не є складною, розгляд її проводився у спрощеному позовному провадженні, а сторона відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки позовну заяву задоволено частково, суд вважає можливим стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 кошти витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 2000,00 грн. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення коштів витрат на правничу допомогу, - відмовити.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, виходячи зі складності справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 627, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 141, 223, 258-259, 268, 272-273, 354-353 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N296/5, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Уманець Наталя Олегівна, про стягнення безпідставно набутих коштів,- задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 3159,15 грн., кошти судового збору в розмірі - 807,81 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., а всього 5966,96 грн.

В іншій частині позов,- залишити без задоволення

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35465907, адреса знаходження: м.Київ, вул. С. Петлюри, 30.

Повне рішення виготовлено 10.02.2023 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов