Рішення № 108942241, 07.02.2023, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайоннийсуд Полтавськоїобласті

вул.Гоголя, 133, м.Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600

Справа № 541/3259/22

Провадження № 2-а/541/10/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Ситник О. В., за участю секретаря судового засідання Балко Л.П., в місті Миргород Полтавської області розглянувши адміністративний позов Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області звернувся Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу.

До суду надійшов від виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) адміністративний позов 22.12.2022 року , надісланий поштовою кореспонденцією від позивача датованою 19.12. 2022 року ( понеділок) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу . З адміністративного позову вбачається, що 26.09.2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції ( м. Суми) Благодиром Дмитром Григоровичем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ( ВП № 69937247) на підставі виконавчого листа від 18.02.2015 року № 2/541/1227/14 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про зобов`язання виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру за встановленими житловим законодавством України нормами , норма житлової площі якої складатиме не менше 40 , 95 квадратних метра. 01.12.2022 року вказують позивачі винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду , яка отримана Виконавчим комітетом Миргородської міської ради 08.12.2022 року. Виконавчий комітет Миргородської міської ради вважає що постанова про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню оскільки порушує його права визначені чинним законодавством України , а саме дане провадження відкрито повторно , з 04.03.2015 року виконавчий лист вже перебував на виконанні ( ВП № 46765320) , попереднє виконавче провадження № 46765320 завершене 28.01.2022 року постановою про повернення виконавчого документу у зв`язку з відсутністю у боржника майна , яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі ( п.6.ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» .Станом на 12.12.2022 року у власності виконавчого комітету Миргородської міської ради відсутня квартира житловою площею не менше ніж 40, 95 м квадратних , відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , а отже підстава з якої попереднє виконавче провадження було закрите залишається актуальною і на сьогоднішній день. Під час попереднього виконавчого провадження 30.03.2015 року державним виконавцем Ткаченко С.В. винесена постанова про накладення штрафу в сумі 680 гривень за невиконання рішення суду та встановлено новий строк виконання рішення суду до 05.04.2015 року і попереджено посадових осіб юридичної особи боржника про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду . У зв`язку із пропуском строку на оскарження цієї постанови державного виконавця від 30.03.2015 року виконавчим комітетом сплачено 680 гривень. 18.05.2015 року державним виконавцем була знову винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 1360 гривень . 29.07.2015 року постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області постанову визнано протиправною та скасовано .В мотивувальній частині рішення суд вказав що дана постанова підлягає скасуванню , оскільки штраф може бути накладено лише у випадку відсутності поважних причин невиконання рішення суду. Крім поважної причини відсутності такої квартири у виконавчому комітеті Миргородської міської ради позивач зазначає, що на виконання рішення суду 17.04.2015 року боржник прийняв рішення № 307 про надання стягувачам двох квартир житловою площею 41, 6 кв. м однокімнатної та двохкімнатної , проте стягувачі відмовились від отримання ордерів на вселення. 26.03.2015 року виконавчим комітетом подавалась до суду заява про визнання належним способом виконання рішення суду що полягало в наданні двох квартир житловою площею 41, 6 кв .м замість однієї , житловою площею не менше 40, 95 кв. м. 27.11.2015 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області по справі заява була задоволена , а 23.12.2015 року ухвалою апеляційного суду Полтавської області ухвала Миргородського суду скасована та постановлена нова ухвала про відмову у задоволенні заяви виконавчого комітету, дана ухвала набрала законної сили. Самим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень було подано заяву про зміну способу та порядку виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 року шляхом стягнення з виконавчого комітету міської ради грошової суми ринкової вартості квартири яка буде визначена експертом, ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 01.03.2016 року відмовлено в задоволенні такої заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду , оскільки це фактично змінює рішення суду по суті та 19.04.2016 року в.о. начальника відділу направлено ГУНП у Полтавській області подання про перевірку фактів та вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб виконавчого комітету за невиконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист Миргородським міськрайонним судом. Таким чином стверджує позивач ними попередньо вжито всіх можливих заходів спрямованих на виконання рішення і на сьогодні рішення не виконано з поважних причин. Зазначають що постанову виконавця отримали 08.12.2022 року , десять днів на оскарження сплили 18.12.2022 року який прийшовся на неділю , тому у понеділок на наступний день відправили по пошті адміністративний позов до суду, тому вважають що строк 10 денний на оскарження ними не пропущений. Прохали визнати протиправною та скасувати постанову винесену 01.12.2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Благодиром Дмитром Григоровичем про накладення штрафу на підставі виконавчого листа від 18.02.2015 року № 2/541/1227/14 виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про зобов`язання виконавчого комітету Миргородської міської ради надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру , за встановленими житловим законодавством України нормами , норма жилої площі якої складатиме не менше 40, 95 квадратних метра.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.12.2022 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 23.01.2023.

23.01.2023року Миргородським міськрайоннимсудом винесеноухвалу прозалучення посправі вякості третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору ОСОБА_1 зайого клопотаннямта розглядсправи відкладенона 07. 02.2023 року та за ініціативою суду витребувані документи у сторони позивача та відповідача .

До суду 07.02.2023 року стороною позивача надано письмові пояснення з яких вбачається, що Виконавчий комітет Миргородської міської ради здійснює протягом бюджетного року видатки у межах затверджених кошторисів, відповідно до кодів економічної класифікації видатків (КЕКВ). Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Видатки, пов`язані з забезпеченням житлом (або грошова компенсація), громадян, які мають на це право відповідно до законодавства, відносяться до капітальних видатків. У кошторисах на 2022 рік по виконавчому комітету кошти за КЕКВ 3122 "Капітальне будівництво (придбання) інших об`єктів" та по КЕКВ "Капітальні трансферти населенню" відсутні. На кінець бюджетного року у Виконавчого комітету Миргородської міської ради залишки по капітальних видатках відсутні. Відповідно до Бюджетного кодексу України вільних залишків коштів на початок року бюджетні установи не мають. Акцентують увагу суду, що:

1. 19.12.2019 р. ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області по справі № 1620/3306/2012 у задоволенні заяви Старшого державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено. Судом встановлено в мотивувальній та резолютивній частинах, що: В своїх постановах Верховний Суд України по справі № 6-2427цс15 від 16.12.2015 р. та № 6-221 бцс 15 від 16.12.2015 р. визначає, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Разом з тим, загальні положення щодо укладення договорів купівлі-продажу закріплені у главі 54 ЦК України. Відповідно до статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання виконавчого комітету Миргородської міської ради придбати квартиру, за встановленими житловим законодавством України нормами, нормами жилої площі, які складатимуть не менше 40,95 м кв , після чого надані її ОСОБА_4 фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України).

2. 27.11.2015 р. ухвалою Миргородського міськрайонного суду заяву Виконавчого комітету Миргородської міської ради про встановлення способу і порядку виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 р. по справі № 1620/3306/2012 шляхом надання житлових приміщень за встановленими житловими нормами, житлова площа яких в сукупності складатиме не менше 40,95 м2 задоволено. 17.04.2015р.прийнято рішенняВиконавчого комітетуМиргородської міськоїради "Пронадання квартир№ 307яким надано: ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 13,8 м", загальною площею 24,5 м 2; ОСОБА_3 , ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 27,8 м2, загальною площею46,7м2(загальнажитлова площаквартир-14,6м2). В мотивувальній частині суд зазначив, що з аналізу змісту рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 по справі № 1620/3306/12 встановлено, що на підставі рішення відновленню підлягали житлові права позивачів. Даний висновок суд робить на підставі того, що рішенням зобов`язано Виконавчий комітет Миргородської міської ради надати позивачам квартиру не у власність, а для користування, відповідно до вимог Житлового кодексу. Тому на переконання суду, надання Виконавчим комітетом Куценкам не однієї квартири, а двох або більше житлових приміщень за встановленими житловим законодавством України нормами, житлова площа яких в сукупності складатиме не менше 40,95 м2 буде належним способом виконання рішення суду, яке не обмежить права стягувачів, а навпаки призведе до швидкого відновлення їх прав шляхом виконання рішення суду в найкоротші терміни. Проте 23.12.2015 р. апеляційним судом Полтавської області скасовано ухвалу суду першої інстанції (суд вважає висновки суду першої інстанції незаконними). Таким чином визнавши надання житлових приміщень за встановленими житловими нормами, житлова площа яких в сукупності складатиме не менше 40,95 м кв. незаконним.

3. 01.03.2016 р. ухвалою Миргородського міськрайонного суду по справі № 1620/3306/2012 за заявою Виконавчої служби про зміну та встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа шляхом стягнення коштів відмовлено. Судом зазначено, що посилаючись на положення статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 373 ЦПК України головний державний виконавець просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду в частині зобов`язання виконавчого комітету Миргородської міської ради надати Куценкам квартиру за встановленими житловим законодавством України нормами, норма жилої площі, якої складатиме не менше 40,95 м2, шляхом стягнення з боржника грошової суми ринкової вартості квартири, яка буде визначена експертом.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 року зобов`язано Виконавчий комітет Миргородської міської ради надати Куценкам квартиру за встановленими житловим законодавством України нормами, норма жилої площі, якої складатиме не менше 40,95 м2. Зі змісту резолютивної частини рішення видно чітку правову позицію апеляційного суду та підстави з яких діяв суд при ухваленні рішення. На підставі рішення відновленню підлягали житлові права позивачів ОСОБА_4 , а не їх майнові інтереси, як пропонується у заяві державного виконавця. Тому вимога головного державного виконавця про змінити спосіб та порядок виконання рішення суду в частині заміни зобов`язання виконавчого комітету Миргородської міської ради надати стягувачам квартиру за встановленими житловим законодавством України нормами, норма жилої площі, якої складатиме не менше 40.95 м2, на стягнення з боржника грошовоїсуми ринковоївартості квартири,яка будевизначена експертом,виходить зарамки ухваленогопо данійсправі рішення.)15.06.2016 року р. Ухвала Вищого спеціалізованого суду залишено ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23.12.2015 р. залишено без змін.

Таким чином, виходить так , що Виконавчий комітет Миргородської міської ради не може виконати рішення суду саме таким способом як встановлено у рішенні суду . Судами заборонено будь яким іншим шляхом виконати рішення , а коли виконавчий комітет мав можливість надати дві квартири стягувачам у 2015 році про що було винесено рішення виконавчого комітету , то останні з невідомих причин відмовились отримати ордери та вселитись до житла .

Отже, попередньо, вжито всіх можливих заходів спрямованих на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 р. по справі № 1620/3306/12, про надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартири житловою площею не менше 40.95 м2.

За кошти міського бюджету будівництво житла в місті не здійснюється, а приватним забудовникам законодавством заборонено передавати квартири до комунальної власності у розпорядження виконавчого комітету, як пайової участі у розвитку інфраструктури міста. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За даних обставин, враховуючи категоричну відмову позивачів від будь-яких компромісних рішень, виходячи з наявних обстави та відсутність квартири площею не менше 40,95 м2 увласності Виконавчогокомітету,виконати рішенняАпеляційного судуПолтавської областівід 15.01.2015р.наразі неможливо,що єповажними причинами,а отжеі постановавинесена 01.12.2022року головнимдержавним виконавцемВідділу примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уПолтавській областіПівнічно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Суми)Благадиром ДмитромГригоровичем пронакладення штрафуна підставівиконавчого листавід 18.02.2015р.№2/541/1227/14,виданого Миргородськимміськрайонним судомПолтавської областіпро зобов`язаннявиконавчого комітетуМиргородської міськоїради надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру,за встановленимижитловим законодавствомУкраїни нормами,норма жилоїплощі,якої складатимене менше40,95м 2 є протиправною. ( а.с. 54-55)

Сторона відповідача відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) в судове засідання не з`явились , повідомлені належним чином , витребувані документи ухвалою суду не надали до суду , відзиву не надіслали ( а.с. 46 -47) , третя особа ОСОБА_1 та його представник адвокат Ульянов Р.А. в судове засідання не з`явились , повідомлені належним чином , пояснень не надали ( а.с. 43-45, 52)

Оскільки в судове засідання сторони не з`явились , були повідомлені належним чином , відповідно до ст. 205 КАС України , якщо немаєперешкод длярозгляду справиу судовомузасіданні,визначених цієюстаттею,але всіучасники справине з`явилисяу судовезасідання,хоча ібули належнимчином повідомленіпро дату,час імісце судовогорозгляду,суд маєправо розглянутисправу уписьмовому провадженніу разівідсутності потребизаслухати свідкачи експерта,то судвирішив розглянутисправу увідсутність сторін.

Відповідно до ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та постанові від 01.12.2022 ВП № 69937247 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., суд дійшов таких висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про накладення штрафу (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Оспорюваною постановою про накладення штрафу від 01.12.2022 ВП № 69937247 штраф накладено на боржника - юридичну особу виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код04057468).

Закон України "Про виконавче провадження" не містить виключень та/або вказівок з приводу порядку виконання рішення суду колегіальними органами, що, в свою чергу, дає підстави стверджувати, що законодавцем розроблено єдиний підхід до всіх учасників виконавчого провадження.

Як встановлено судом, 01.12.2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благодиром Дмитром Григоровичем при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/541/1227/2014 виданого 18.02.2015 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про зобов`язання виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру , за встановленими житловим законодавством України нормами , норма жилої площі якої складатиме не менше 40, 95 кв. м.

винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду на боржника виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області в сумі 5100 гривень. ( а.с. 11)

, з витягу про інформацію про виконавче провадження вбачається, що проведені такі виконавчі дії , відкриття ВП 04.03.2015 рік державний виконавець Ткаченко С.В. , накладення штрафу 30.03.2015 року в сумі 680 гривень , 18.05.2018 року накладення штрафу в сумі 1360 гривень за невиконання рішення суду , постанова про закінчення виконавчого провадження ( повернення ВД у випадку передбаченому ч. 3 ст. 75) , 21.09.2015 рік відновлення ВП ч.1 ст. 51 ( постанова про закінчення визнана незаконною або скасована ) , винесена постанова відновлення ВП , 28.01.2016 року зупинення ВП п.1 ч. 1 ст. 38 ( звернення виконавця до суду із заявою про роз`яснення , відстрочку та інш. ) ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.03.2016 року відмовлено в задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень про зміну способу і порядку виконання рішення суду . 19.04.2016 року постанова про поновлення ВП , закінчення ВП п.11 ч. 1 ст. 49 ( повернення ВД у випадку передбаченому ч. 3 ст. 75) 28.12.2018 року відновлено ВП ухвалою Апеляційного суду Полтавської області № 22 ц /786/16 від 02.08.2016 року постанову про закінчення скасовано 10.01.2020 року передача виконавчого провадження та постанова про відновлення виконавчого провадження 14.01.2020 року постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження та постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження , 28.01.2022 року постанова про повернення ВД стягувачу п.6.ч. 1 ст. 37 ( відсутність у боржника майна , яке він повинен передати ) , на дату інформації 03.10.2022 року виконавче провадження завершено.( а.с. 7-10)

В матеріалах справи мається копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2022 року ВП № 699 37247 ( надана до суду третьою особою ) з якої вбачається, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благодиром Дмитром Григоровичем при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/541/1227/2014 виданого 18.02.2015 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про зобов`язання виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру , за встановленими житловим законодавством України нормами , норма жилої площі якої складатиме не менше 40, 95 кв. м. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 39)

Суд зазначає, що сторона відповідача не надала до суду матеріали виконавчого провадження та не виконала ухвалу суду , постанова про відкриття провадження не є предметом оскарження у даній справі.

Непогодившись зпостановою від01.12.2022року пронакладення штрафуВП №69937247 від01.12.2022 виконавчийкомітет Миргородськоїміської ради оскаржила їїдо суду.

Адміністративний позов надійшов до суду 22.12.2022 року , надісланий поштовою кореспонденцією від позивача датованою 19.12. 2022 року ( понеділок) , в позові сторона позивача вказують що отримали постанову виконавця про накладення штрафу 08.12.2022 року , останній день оскарження припав на вихідний день, тому вважають строк не пропущений на оскарження та не прохають його поновити. ( а.с. 61-64) . Суд прийняв до розгляду даний адміністративний позов на підставі ст. 287 п. 5 з якого вбачається, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Судом оглянута цивільна справа № 1620/3306/2012 року , з ухвали апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 року апеляційна скарга виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області задоволена частково , рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2014 року скасовано та постановлено нове , яким позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області , виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області , приватного підприємства «Агронафта» про зобов`язання відповідачів солідарно надати кожному з позивачів квартири та ордера на вселення задовольнити частково. Зобов`язати Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру , за встановленими житловим законодавством України нормами , норма жилої площі якої складатиме не менше 40, 95 кв м . , три виконавчі листи видані Миргородським міськрайонним судом 18.02.2015 року згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 року кожному із стягувачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення на їх користь судового збору та 18.02.2015 року виконавчий лист виданий Миргородським міськрайонним судом згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 року про зобов`язання стягувачам надати квартиру .

Відповідно до копії рішення № 307 Про наданняквартир від17.04.2015року виданоговиконавчим комітетомМиргородської міськоїради боржник вживавзаходи длявиконання рішеннясуду якимприйняв рішеннянадати стягувачамдвох квартиржитловою площею41,6кв..м.однокімнатної тадвокімнатної житловоюплощею 41,6кв м ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 13,8 м кв. , загальною площею 24,5 м кв.; ОСОБА_3 , ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 27,8 м2, загальною площею46,7м2(загальнажитлова площаквартир-14,6м2)а загальнажитлова площанаданих квартир41,6м кв. ( а.с. 65 )

27.11.2015 р. ухвалою Миргородського міськрайонного суду заяву Виконавчого комітету Миргородської міської ради про встановлення способу і порядку виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 р. по справі № 1620/3306/2012 шляхом надання житлових приміщень за встановленими житловими нормами, житлова площа яких в сукупності складатиме не менше 40,95 м2 задоволено, а 23.12.2015 р. апеляційним судом Полтавської області скасовано ухвалу суду першої інстанції та постановлено нову ухвалу в цій частині якою відмовити у задоволенні заяви виконавчого комітету Миргородської міської ради про встановлення та визнання неналежним способом виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2015 року яким зобов`язано виконавчий комітет надати квартиру за встановленими нормами . 15.06.2016 року ухвалою колегії суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23.12.2015 року залишено без змін .

Суд зазначає, що з даних рішень вбачається, що після того як виконавчим комітетом було винесено рішення про надання квартир стягувачам , але двох квартир , а не однієї як вказано у рішенні і виконавчий комітет звертався до суду та пройшов декілька інстанцій з приводу того , щоб змінити спосіб виконання рішення суду та тим самим виконати рішення суду від 15.01.2015 року по справі № 1620/3306/2012 але заяви боржників не були задоволені і остаточно суд зазначив що не можливо змінити спосіб виконання рішення шляхом надання стягувачам двох квартир а стягувачі зайняли позицію оскарження звернення до суду виконавчого комітету як сторони боржника то можна стверджувати , що від виконання рішення суду у такому вигляді яке випливало із рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 307 від 17.05.2015 року про надання їм двох квартир стягувачі відмовились , що підтверджується поясненнями у позові сторони позивача.

28.01.2016 року державним виконавцем була подана до суду заява про зміну способу і порядку виконання рішення на підставі якого видані були виконавчі листи шляхом стягнення з боржника грошової суми ринкової вартості квартири, ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.03.2016 року відмовлено у задоволенні заяви про зміну та встановлення способу та порядку виконання рішення суду .( цивільна справа № 1620/3306/2012 року)

Державний виконавець 10.12.2019 року звертається до Миргородського міськрайонного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом зобов`язання виконавчого комітету придбати квартиру за встановленими житловими законодавством нормами після чого надати таку квартиру стягувачам . 19.12.2019 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду по справі № 1620/3306/2012 відмовлено в задоволенні заяви . ( матеріали цивільної справи 1620/3306/2012 )

З інформації виконавчого комітету Миргородської міської ради на вимогу суду вбачається, що Виконавчий комітет Миргородської міської ради здійснює протягом бюджетного року видатки у межах затверджених кошторисів, відповідно до кодів економічної класифікації видатків (КЕКВ). Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (із змінами), економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до державного та місцевого самоврядування.

Видатки, пов`язані з забезпеченням житлом (або грошова компенсація), громадян, які мають на це право відповідно до законодавства, відносяться до капітальних видатків.

У кошторисах на 2022 рік по виконавчому комітету кошти за КЕКВ 3122 "Капітальне будівництво (придбання) інших об`єктів" та по КЕКВ 3240 "Капітальні трансферти населенню" відсутні. На кінець бюджетного року у Виконавчого комітету Миргородської міської ради залишки по капітальних видатках відсутні.

Відповідно до Бюджетного кодексу України вільних залишків коштів на початок року бюджетні установи не мають. (а.с. 57) .

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Державний виконавець має встановлений законом обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому , чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII . Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Ці висновки зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2020 року ( справа №640/9234/19, адміністративне провадження №К/9901/26611/19)

Дослідивши матеріали адміністративного позову , вивчивши письмові докази по справі , оглянувши матеріали цивільної справи № 1620/3306/2012 року за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області , виконавчого комітету Миргородської міської ради , ПП Агронафта» про зобов`язання надати квартири та ордера на вселення - суд приходить до висновку про те, що виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області наведено обставини та надано належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин невиконання рішення апеляційного суду від 15.01.2015 року у справі № 1620/3306/2012 року , оскільки ними було винесено рішення про надання двох квартир , стягувачі відмовились від виконання таким шляхом рішення суду , в подальшому виконавчий комітет звертався до суду та прохав змінити спосіб та порядок виконання рішення суду , але судом було відмовлено , в подальшому виконавець звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення на підставі якого видані були виконавчі листи шляхом стягнення з боржника грошової суми ринкової вартості квартири, ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області відмовлено у задоволенні заяви про зміну та встановлення способу та порядку виконання рішення суду , в подальшому державний виконавець 10.12.2019 року звертається до Миргородського міськрайонного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом зобов`язання виконавчого комітету придбати квартиру за встановленими житловими законодавством нормами після чого надати таку квартиру стягувачам . 19.12.2019 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду по справі № 1620/3306/2012 відмовлено в задоволенні заяви , також на час розгляду даної справи виконавчий комітет надав інформацію що у кошторисах на 2022 рік по виконавчому комітету кошти за КЕКВ 3122 "Капітальне будівництво (придбання) інших об`єктів" та по КЕКВ 3240 "Капітальні трансферти населенню" відсутні. На кінець бюджетного року у Виконавчого комітету Миргородської міської ради залишки по капітальних видатках відсутні. Відповідно до Бюджетного кодексу України вільних залишків коштів на початок року бюджетні установи не мають , тобто на час винесення постанови про накладення штрафу виконавчий комітет Миргородської міської ради не мав можливості виконати рішення суду , шляхом придбання квартири відповідно до рішення суду від 15.01.2015 року а томупостанова від01.12.2022року пронакладення штрафу навиконавчий комітетМиргородської міськоїради всумі 5100 гривеньголовним державнимвиконавцем заневиконання рішеннясуду єпротиправною тапідлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно частини 2статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 122, 242, 243, 244, 245, 246, 287 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області до Відділупримусового виконаннярішення Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Полтавськійобласті Північно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Суми)про визнанняпротиправним таскасування постановипро накладенняштрафу,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправноюта скасуватипостанову винесену01.12.2022року головнимдержавним виконавцемВідділу примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уПолтавській областіПівнічно Східного міжрегіональногоуправлінняМіністерства юстиції(м.Суми)Благадиром ДмитромГригоровичем пронакладення штрафуна підставівиконавчого листавід 18.02.2015року №2/541/1227/14виданого Миргородськимміськрайонним судомПолтавської областіпро зобов`язаннявиконавчого комітетуМиргородської міськоїради надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру,за встановленимижитловим законодавствомУкраїни нормами,норма жилоїплощі якоїскладатиме неменше 40,95квадратних метрів.

Апеляційні скаргина судовірішення усправах,визначених статтею 287КАС України,можуть бутиподані протягомдесяти днівз дняїх проголошеннябезпосередньо доДругого апеляційногоадміністративного суду

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини рішення суду,або розглядусправи впорядку письмовогопровадження,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасниксправи,якому повнерішення не буливручені удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2023 року

Суддя О. В. Ситник