Рішення № 108937114, 13.02.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10167/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки сплати належних йому при звільненні сум (невиплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 по лютий 2018 року зі встановленням базового місяця - січень 2008 року) за період з 28 грудня 2018 року по 29 жовтня 2022 року;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 по лютий 2018 року зі встановленням базового місяця - січень 2008 року) за період з 28 грудня 2018 року по 29 жовтня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/13189/21 Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області 29.10.2022 було сплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року в розмірі 67658,85 грн, однак, виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не проведено.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що 29.10.2022 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/13189/21 відповідно до платіжного доручення № 1102 здійснено нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період роботи з 01.01.2015 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця - січень 2008 року у розмірі 67623,60 грн. Зауважував, що у відповідності до частини 2 статті 117 КЗпП України якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання, на думку відповідача, є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Відтак вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України є безпідставним, що узгоджується із правовим підходом, викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України". Крім того, відповідач звертав увагу на те, що максимальний період, за який позивач може мати право на виплату середнього заробітку, становить 6 місяців, а не 1401 календарний день, як визначає позивач, при цьому відповідач не згоден із трактуванням позивачем принципу співмірності суми середнього заробітку, вказуючи на необхідності врахування поведінки позивача, який протягом трьох років не звертався ані до відповідача, ані до суду із вимогами про виплату йому індексації, а також неодноразово звертався із позовами про стягнення середнього заробітку в інших справах. Поміж іншого, зазначав про відсутність вини відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) січень 2008 року, у зв`язку з чим стаття 117 КЗпП України не застосовується.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Cудом встановлено, що відповідно до наказу Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 29.12.2018 №531-ос ОСОБА_1 звільнено з органів СБ України з 29.12.2018, про що стверджується сторонами у позові та відзиві на позовну заяву.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 440/13189/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022, позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено. Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 зі застосуванням базових місяців індексації грудень 2014 року, червень 2015 року, грудень 2015 року. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.

29.10.2022 на виконання рішення суду у справі № 440/13189/21 відповідно до платіжного доручення від 27.10.2022 № 1102 позивачу перераховано кошти у розмірі 67623,60 грн /а.с. 65/.

Посилаючись на наявність підстав для виплати середнього заробітку за увесь час затримки сплати належних позивачу при звільненні сум (індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року зі встановленням базового місяця - січень 2008 року) по день фактичного розрахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

За змістом статті 1 Кодексу законів про працю України /далі - КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин/ Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022, чинній на час звернення позивача до суду та розгляду справи в суді) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі пунктів 2 та 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100.

Так, абзацами першим - третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником в день звільнення повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивача звільнено 29.12.2018, при цьому виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року, здійснено відповідачем лише 29.10.2022.

Факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року, встановлено рішенням суду у справі № 440/13189/21, яке набрало законної сили 21.09.2022, у зв`язку з чим доказуванню не підлягає.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про відсутність вини відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) січень 2008 року з огляду на відсутність бюджетних асигнувань.

Відтак суд приходить до висновку, що відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до положень статті 117 КЗпП України, але не більш ніж за шість місяців.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, виходячи з таких міркувань.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Отже, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, має бути виплачене за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі 821/1083/17. Також у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у своєму рішенні ЄСПЛ у справі "Меньшакова проти України" не вирішував питання щодо необхідності застосування тієї чи іншої норми права національного законодавства та її тлумачення, а констатував, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю України. Звернув увагу на те, що частина друга статті 117 КЗпП України, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117 КЗпП України. Отже, немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) [у рішенні від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України"] надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15 вересня 2015 року провадження № 21-1765а15).

Згідно з довідкою Управління Служби безпеки України в Полтавській області № 66/21-51 від 16.07.2020 /а.с. 69/ середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 14965,68 грн.

З огляду на вимоги статті 117 КЗпП України, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців становить 89794,08 грн (14965,68 грн х 6 місяців).

Разом з тим, зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того, у вказаній вище постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц також вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

Про допустимість зменшення розміру відшкодування середнього заробітку у правовідносинах щодо проходження військової служби вказав також Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 (справа № 816/1640/17), зазначивши про обов`язок суду мотивувати прийняте рішення в частині підстав зменшення відшкодування.

Суд зазначає, що основна мета покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, є захист майнових прав працівника у зв`язку із його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом для існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як убачається з матеріалів справи, виплачений розмір індексації становить 67623,60 грн.

Визначаючись щодо розміру середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні, суд враховує, що позивач є менш захищеною у відношенні до відповідача, стороною відносин публічної служби. Водночас у вказаних відносинах і позивач має діяти добросовісно щодо реалізації свої прав, а інтереси іншої сторони також мають бути враховані.

Беручи до уваги наведене, слід зазначити, що відносини публічної служби як різновид трудових відносин повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як відповідальність за несвоєчасний розрахунок під час звільнення спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання роботодавця виконувати зобов`язання середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків службовцем.

Аналізуючи обставини справи і такий критерій для зменшення розміру середнього заробітку, як ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц вказує, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.

З аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України, встановлено, що на дату звільнення позивача розмір облікової ставки НБУ становив 18 % річних. Враховуючи суму недоотриманих коштів 67623,60 грн, 18 % річних від цієї суми становитиме 12172,25 грн, тобто 33,35 грн за день затримки розрахунку (12172,25 : 365). Враховуючи норми статті 117 КЗпП України, які обмежують строк, за який може бути стягнений середній заробіток, 6 місяцями, середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні позивача становитиме 6103,05 грн (33,35 х 183 (365 : 2)).

Подібний підхід застосовано Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.08.2022 у справі № 440/11666/21 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки сплати належних позивачу при звільненні сум (індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року) за період з 28.12.2018 по день фактичного розрахунку 30.08.2021.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач неодноразово звертався до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки сплати належних позивачу при звільненні сум, суд зауважує, що судові рішення у відповідних справах, на які посилається відповідач у відзиві (440/3376/20, № 440/3720/21) стосувалися стягнення середнього заробітку за періоди 2020, 2021 років, відтак вказані обставини не впливають на обов`язок відповідача сплатити середній заробіток за затримку у виплаті суми, належної позивачеві при звільненні, яка фактично була сплачена у жовтні 2022 року, зокрема, за 2022 рік, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки сплати належних йому сум при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року) та стягнути з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки сплати належних йому при звільненні сум (невиплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року, за період з 28.12.2018 по 29.10.2022), у розмірі 6103,05 грн.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Служби безпеки України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 20001651, вул. Соборності, 39, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки сплати належних йому сум при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року) .

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки сплати належних йому при звільненні сум (невиплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року за період з 28.12.2018 по 29.10.2022) у розмірі 6103,05 грн (шість тисяч сто три гривні п`ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.В. Довгопол