Рішення № 1089371, 29.10.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

29.10.07 Справа№ 29/152

За позовом:

Приватного підприємства „Оліяр”, с. Ставчани,

до відповідача:

Державного підприємства дослідницького господарства „Оброшине” інституту землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук, с. Оброшине,

про:

розірвання договору №2 від 01.07.2006 р. та стягнення 5’000,00 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:

Оприск Л. Є. –дов. №391-1 від 20.10.2007 р.,

відповідача:

Цитульский В. І. –дов. від 18.10.2007 р.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства „Оліяр” до державного підприємства дослідницького господарства „Оброшине” інституту землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук про розірвання договору №2 від 01.07.2006 р. та стягнення 5’000,00 грн. Ухвалою від 09.10.2007 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.10.2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не виконує умов договору купівлі-продажу №2 від 01.07.2006 р. У строк, визначений договором, відповідач не передав у власність куплений товар, незважаючи на здійснену попередню оплату в сумі 5’000,00 грн. У зв’язку з цим просить розірвати укладений договір та стягнути з відповідача проплачені 5’000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача визнав заборгованість в сумі 5’000,00 грн., а також те, що підприємство не передало у власність позивачу куплену продукцію.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено Договір купівлі-продажу №2 від 01.07.2006 р., за яким продавець (відповідач по справі) зобов’язався передати у власність покупця (позивач по справі) сільськогосподарську продукцію в кількості та за цінами, що визначаються згідно з рахунком, виставленим продавцем, а покупець зобов’язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах, визначених відповідно до договору. Загальна вартість договору становила 5’000,00 грн.

Позивачу було виставлено рахунок №22 на купівлю 5 т озимої пшениці загальною вартість 5’000,00 грн. Оплата за куплену продукцію була здійснена 03.07.2007 р., про що свідчить банківська виписка, долучена до матеріалів справи.

Станом на день розгляду справи позивачу не поставлено куплену продукцію, що визнав представник відповідача. Крім того, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.10.2007 р., яким відповідач визнав заборгованість в сумі 5’000,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Пунктом 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки відповідач не передав куплений ним товар, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5’000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про розірвання договору, то суд зазначає наступне. Згідно з положеннями п. 2, 3 ст. 202 ГК України господарське зобов’язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідачем не виконано взятого на себе обов’язку поставити позивачу куплену продукцію. Тобто позивач позбувся, не отримав того, на що розраховував при укладенні договору. У зв’язку з цим суд прийшов до висновку, що відповідач істотно порушив договір, що є правовою підставою для його розірвання. Тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати слід покласти на нього.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 651, 662, 693 ЦК України, ст. ст. 193, 202 ГК України, ст.ст. 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №2 від 01.07.2006 р., укладений між приватним підприємством „Оліяр” та державним підприємством дослідницького господарства „Оброшине” інституту землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук.

3. Стягнути з державного підприємства дослідницького господарства „Оброшине” інституту землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук (адреса: вул. Шевченка, 6, с. Оброшене, Пустомитівський район, Львівська область, 81118; код ЄДРПОУ 20760210) на користь приватного підприємства „Оліяр” (адреса: с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118; код ЄДРПОУ 32461721) 5’000,00 грн. заборгованості, 187,00 грн. відшкодування витрат на оплату держмита, 118,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Синчук М.М.