Рішення № 108936998, 13.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25388/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 24 листопада 2021 року про надання копії документів, наданих до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТУ ДБР у м. Миколаєві Горнецькій Марії Вікторівні;

- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати копії документів, наданих до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТУ ДБР у м. Миколаєві Горнецькій Марії Вікторівні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 листопада 2021 року він звернувся із запитом на інформацію до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, у якому просив надати копії документів, наданих до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТУ ДБР у м. Миколаєві Горнецькій Марії Вікторівні.

Позивачем отримана відповідь від 01.12.2021 року за № Е-4069/зпі/16-01-16/21 за підписом директора ТУ ДБР у м.Миколаєві Дмитра Титора.

У відповіді зазначено, що Законом № 755-ІV не передбачено надання до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документів для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи. Документи для реєстрації надаються безпосередньо державному реєстратору для проведення подальшої реєстраційної дії. Також відповідач зазначив, що ТУ ДБР не володіє точним переліком документів, які надано на вимогу державного реєстратора для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТУ ДБР у м.Миколаєві.

Посилаючись на п.2 ч.1 ст.5 та п.1 ч.1 ст.15 Закону № 2939-VI, позивач вважає, що умисне ненадання відповідачем інформації на запит через незастосування норм вказаного Закону порушує конституційне право позивача на вільне збирання та використання інформації.

Відновленням цього права позивач вважає зобов`язання ТУ ДБР у м.Миколаєві надати інформацію згідно запиту позивача від 24.11.2021 року.

За викладених обставин позивач просив позовну заяву задовольнити.

Ухвалою від 20.12.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Відповідачам встановлено 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позов. Також учасникам справи встановлено строки для подання решти заяв по суті справи.

10.02.2022 року електронною поштою представник відповідача ТУ ДБР у м.Миколаєві подав до суду відзив на позову заяву, згідно якого відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні повністю, виходячи з такого.

На адресу ТУ ДБР у м.Миколаєві 25.11.2021 року за вх.Т-4069/ЗПІ надійшов запит на інформацію від 24.11.2021 року ОСОБА_1 щодо надання копій документів, наданих до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти дії від імені ТУ ДБР у м.Миколаєві, ОСОБА_2 .

На вказаний запит 01.12.0221 року за вих.№ Т-4069/ЗПІ/16-01-16/21 було надано відповідь, якою відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у задоволенні запиту було відмовлено, запитувачу роз`яснено, що його запит направлено за належністю до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради для розгляду.

Відповідач зазначив, що перелік документів, який подавався суб`єкту державної реєстрації для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти дії від імені ТУ ДБР у м.Миколаєві, Горнецької М.В., міститься у відповідному Описі, який зберігається у реєстраційній справі, сформованій державним реєстратором. Вказаний документ відсутній у розпорядженні ТУ ДБР у м.Миколаєві, та не відноситься до інформації, якою зобов`язаний володіти суб`єкт владних повноважень відповідно до своєї компетенції.

Тому на виконання вимог ч.3 ст.22 Закону відповідач, який не володіє запитуваною інформацією, але якому відомо, хто нею володіє, направив цей запит належному розпоряднику інформації.

За викладених обставин, відповідач вважає, що зі змісту позову не вбачається жодного обґрунтованого факту, який підтверджує порушення будь-яких прав позивача, у тому числі прав на доступ до конкретної, предметно-визначеної публічної інформації.

Другий відповідач - директор ТУ ДБР у м.Миколаєві Титор Д.П. відзиву на позов не подав.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся із запитом на інформацію до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, у якому просив надати копії документів, наданих до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТУ ДБР у м. Миколаєві Горнецькій Марії Вікторівні (а.с.4).

01.12.2021 року за підписом Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Дмитра Титора, позивачу за № Е-4069/зпі/16-01-16/21 була надана відповідь, в якій, зокрема, повідомлено, що Законом № 755-ІV не передбачено надання до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документів для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи. Документи для реєстрації надаються безпосередньо державному реєстратору для проведення подальшої реєстраційної дії. Також відповідач зазначив, що ТУ ДБР не володіє точним переліком документів, які надано на вимогу державного реєстратора для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТУ ДБР у м.Миколаєві.

Відповідач також зазначив у відповіді, що частиною 3 ст.22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику інформації з одночасним повідомленням про це запитувача.

Враховуючи викладене, керуючись частиною 3 ст.22 Закону № 2939-VI, позивача було повідомлено, що його запит на інформацію від 24.11.2021 року направлено за належністю до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради для розгляду відповідно до чинного законодавства.

Також позивачу роз`яснено право та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації відповідно до ч.1 ст.23 Закону (а.с.5-6).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.1 Закону України Про інформацію інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України Про інформацію під документом розуміється матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; під поняттям захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; а під суб`єктом владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України Про доступ до публічної інформації (далі за текстом Закон № 2939-VI).

Статтею 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ст.12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Пунктом 1 частини 1 ст.15 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, тощо), а також інформацію, зазначену в частині п`ятій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону Закону № 2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частини 1 ст.20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами пункту 1 ч.1 ст.22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Згідно ч.2 ст.22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Частиною 3 ст.22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Статтею 23 Закону № 2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Державне бюро розслідувань Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі (ст.2 Закону України Про Державне бюро розслідувань).

З наведених вище норм права випливає, що відповідачі є суб`єктами владних повноважень та наділені владними управлінськими функціями, а тому є розпорядниками публічної інформації згідно ст.13 Закону № 2939-VI, а запитувана позивачем інформація, що стосується внесення змін до відомостей про юридичну особу, є публічною інформацією.

Доводів про те, що запитувана позивачем інформація належить до інформації з обмеженим доступом, відповідачами у відповіді на запит не наводилося, а тому ця інформація є відкритою.

Щодо доводів відповідача про відсутність у нього запитуваних документів суд зазначає таке.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі за текстом Закон № 755-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону № 755-IV для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи; 11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування; 12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 14) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; 15) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент; 16) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 755-IV порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Отже, зі змісту наведених норм Закону № 755-IV вбачається, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, заявником подаються документи, передбачені ч.4 ст.17 Закону, у тому числі заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, та є очевидним, що копія такої заяви у відповідачів відсутня, оскільки форма заяви заповнюється під час подання документів державному реєстратору та залишається в останнього.

Зазначене свідчить про те, що відповідачі не могли надати на запит позивача копії усіх документів, що запитувалися позивачем.

Виходячи з буквального тлумачення змісту запиту позивача від 24 листопада 2021 року (надати копії документів, наданих до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для реєстрації повноважень особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТУ ДБР у м. Миколаєві Горнецькій Марії Вікторівні), суд дійшов висновку, що директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, обґрунтовано направив запит позивача належному розпоряднику - до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, з одночасним повідомленням про це запитувача, що відповідає приписам ч.3 ст.22 Закону № 2939-VI.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі не порушували прав позивача на вільне збирання та використання інформації, а пункт 1 частини 1 ст.15 Закону № 2939-VI взагалі не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки у позові не йдеться про неоприлюднення відповідачем інформації, переліченої у вказаній нормі Закону, що підлягає оприлюдненню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши спірні правовідносини та норми закону, що їх регулюють, суд дійшов висновку, що дії (бездіяльність) директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича відповідають наведеним вище приписам ч.2 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича (адреса: вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (адреса: вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 42341034) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного.

Суддя В.В. Андрухів

.