Рішення № 108925533, 02.02.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2023 р. Cправа № 902/1144/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

представників:

позивача - Іванова В.П.,

відповідача - Лесика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. № 4А/41, м. Київ, 01033)

до: Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511)

про стягнення 8 458 960 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" подано позов до Фермерського господарства "Україна" про стягнення 8 458 960 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1144/22 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 06.12.2022 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 21.11.2022 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" вих. №б/н від 02.11.2022 (вх. канцелярії суду № 01-48/47/22 від 08.11.2022) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/1142/22. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Фермерському господарству "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511; код ЄДРПОУ 20092010) та знаходяться на його банківських рахунках в межах суми 3 498 601,74 грн.

Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою від 06.12.2022 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву, (а.с. 148-160, т. 1) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 177-197, т. 1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 168-176, т. 1).

Окрім того, матеріали справи містять пояснення позивача (вих. №б/н від 09.01.2023) з урахуванням заперечення відповідача щодо відповіді на відзив.

Слід зазначити, що у судовому засіданні 10.01.2023 представник позивача уточнив враховуючи технічну описку, що загальна сума заявлених до стягнення процентів становить 1 201 433,03 грн, а не 1 201 443,03 грн як зазначено у прохальній частині позовної заяви, що відповідає приписам п. 3 ч. 2 ст. 182 ГПК України. Поряд з цим судом відхилено як необґрунтоване клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі від 10.01.2023.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2023, про що постановлено відповідну ухвалу від 10.01.2023 у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 02.02.2023 з`явилися усі учасники справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав з підстав та обставин, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додатковому поясненні на заперечення відповідача.

Представник відповідача щодо позову заперечив, посилаючись на викладену у відзиві та запереченні на відповідь на відзив правову позицію у даному спорі.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 (Договір) в частині своєчасної поставки позивачу обумовленого Договором товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Україна" 8 458 960 грн, з яких: 5 170 762,57 грн - сума коштів, яка підлягає поверненню (попередня оплата за непоставлений товар з урахуванням курсової різниці); 1 672 968,3 грн - штрафу; 413 796,1 грн - неустойки; 1 201 443,03 грн - 13 % річних.

У відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджується наявність договірних відносин між сторонами як і факти внесення позивачем попередньої оплати в сумі 3 498 601,74 грн та нездійснення відповідачем поставки зерна, що обумовлено Договором. Поряд з цим суть заперечень відповідача зводиться до:

- невірного обрахування штрафних санкцій та пені, визначення попередньої оплати у більшій сумі;

- не припинення зобов`язань, що настали як наслідок забезпечення Договору шляхом видачі товарної аграрної розписки;

- недопустимого та неправомірного встановлення неустойки (штрафу чи пені).

Окрім того, Фермерське господарство "Україна" вважає, що оскільки сума штрафних санкцій перевищує суму основного зобов`язання, тобто початкову суму попередньої оплати, тому є підстави для зменшення штрафних санкцій.

Зокрема, відповідач вважає, що одночасне стягнення штрафу у розмірі 25 % від попередньої загальної вартості та 13% річних в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України, що визначається у процентах, є подвійним притягненням до відповідальності. Також вказує, що позивач невірно застосовує п. 8.2. Договору до правовідносин сторін, оскільки цей пункт встановлює відповідальність за порушення строків поставки товару, а відповідач взагалі не поставив товар позивачу. Звертає увагу, що обрахунок 25% штрафу було проведено відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди, а не до п. 2.2. Договору, що має значну різницю у вартості товару.

Відповідач акцентує увагу, що прострочення поставки товару настало ще 01.11.2020 (по строку поставки товару зазначеного в п. 2.1.1. Договору), однак позивач скористався правом на розірвання Договору лише 09.10.2022, що вказує на навмисність таких дій з метою збільшення суми основного зобов`язання у зв`язку зі зміною курсу долара в сторону збільшення розпочинаючи з 2022 року, а також нарахування неустойки та штрафу.

Вважає передчасним повернення попередньої оплати за Договором з підстав розірвання без вжиття заходів щодо закриття виконавчого провадження та/або проставлення відмітки на Аграрній розписці про виконання, виданій на забезпечення виконання зобов`язань за Договором. Невиконання зобов`язань за Договором ставить у залежність до існування форс-мажорних обставин, наявність яких підтверджено Сертифікатами.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що відповідачем письмово визнано факт сплати позивачем на банківський рахунок постачальника суми попередньої оплати за товар, як і факт не поставлення товару Покупцеві Постачальником. Тому спір між сторонами існує в частині нарахування штрафних санкцій.

Поряд з цим позивач зазначає, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як неустойка (пеня), проценти та штраф.

Щодо твердження відповідача, що наявність аграрної розписки перешкоджає стягненню за договором поставки, позивач вказує на постанови від 30.03.2021 у справі № 910/14168/19, від 10.06.2021 у справі № 922/3050/20, та від 10.08.2021 у справі № 924/1336/20. Надаючи тлумачення безспірності зобов`язання за аграрного розпискою, Верховний Суд визначає, що виконання аграрної розписки не повинно залежати від факту оскарження чи недійсності положень забезпечуваного договору. Визначаючи природу зобов`язань за аграрною розпискою, у зазначених постановах Верховний Суд також робить висновок, що правовідносини застави за аграрною розпискою виникають в силу закону, а не договору.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" вважає безпідставним посилання відповідача на форс-мажорні обставини з посиланням на судове рішення у справі №902/439/21 від 02.09.2021, а також акцентує увагу, що практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач, не відповідає спірним правовідносинам.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначає, враховуючи, що попередня оплата вартості товару перераховується (коригується) з урахуванням курсу долара США до гривні, втрати позивача від порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти, так як матеріальні втрати кредитора покриваються за рахунок донарахування вартості з урахуванням курсової різниці, стягнення штрафних санкцій та процентів за користування коштами є недопустимим та призведе до подвійного стягнення, оскільки:

- відбулося перерахування еквіваленту попередньої оплати з прив`язкою до курсу долара;

- сума попередньої оплати що підлягає поверненню зросла з 3 млн. до 5 млн. грн, що на 40 % більше від суми попередньої оплати.

Окрім того, на думку відповідача, останнім відповідне документальне підтвердження обставин непереборної сили було надіслано на адресу позивача (що не заперечується відповідачем) в межах строку, тобто протягом 20-ти календарних днів з дня початку дії обставини непереборної сили, оскільки днем початку непереборної сили встановлено та встановлюється не позивачем, а Торгово-промисловою палатою України, яка і визначила час початку та час закінчення обставин, а тому відповідно відповідач звільняється від відповідальності в порядку визначеному Договором поставки.

Також відповідач просив застосувати строки давності до спірних правовідносин з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду про стягнення неустойки та штрафу.

У додатковому поясненні позивач акцентує увагу, що строки давності не пропущено, оскільки приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема ст.ст. 257, 258 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Також умови укладеного між сторонами Договору передбачають можливість зміни сум, що підлягають сплаті з урахуванням прив`язки до еквіваленту в іноземній валюті, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28.02.2020 між Фермерським господарством "Україна" (Постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (Покупець, позивач) укладено Договір поставки №ADV_UKR_2/20, відповідно до п. 1.1. якого на умовах та в порядку, визначеному Договором, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар українського походження, вказаний у п. 2.1. Договору (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти такий Товар та оплатити його вартість.

25.06.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни до розділу 2 Договору щодо кількості, попередньої ціни Товару та строку поставки.

З урахуванням укладеної Додаткової угоди Фермерське господарство "Україна" зобов`язалося поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 1 700 тонн (+/-10%) кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) у строк з 01.10.2020 до 31.10.2020 на умовах поставки DAP ТОВ "Сорочанський мірошник" (22731, Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока, вул. Гагаріна, буд. 3А) згідно з правилами Інкотермс 2010.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що Покупець здійснює попередню оплату у сумі, що становить гривневий еквівалент 140 000,00 доларів США (сто сорок тисяч доларів США 00 центів), в тому числі ПДВ, розрахований за курсом продажу долара США, який складеться на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення попередньої оплати за Товар, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. Попередня оплата здійснюється Покупцем не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати видачі Постачальником Покупцю товарної аграрної розписки згідно п. 7.1.- 7.3. Договору.

У випадку порушення строків поставки, Покупець Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (https://bank.gov.ua/) від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення поставки (п. 8.2. Договору).

Згідно із п. 8.3. Договору сторони погодили, що за прострочення поставки Товару строком більше ніж на 10 (десяти) календарних днів (в т.ч. непоставка або неповна поставка Товару) - Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 25% (двадцяти п`яти відсотків) від Попередньої загальної вартості Товару з ПДВ, зазначеної в п. 2.2. Договору.

Відповідно до п. 13.3. Договору Договір може бути розірваний Покупцем в односторонньому порядку у будь-який час шляхом направлення Постачальнику письмового повідомлення про припинення (розірвання) Договору (надалі - "Повідомлення") рекомендованим листом з описом вкладення за 5 (п`ять) робочих днів до дати розірвання Договору. В такому випадку Договір вважається розірваним на 6 (шостий) календарний день з дати відправлення Постачальнику відповідного повідомлення про припинення (розірвання) Договору, при цьому підписання Сторонами додаткових угод щодо розірвання Договору є необов`язковим. Підтвердженням дати відправлення такого Повідомлення є відповідний штамп поштового відділення на описі вкладення. Підписанням цього Договору Сторони погодили, що відмова Покупця від Договору відповідно до умов цього пункту за жодних умов не може розглядатися як порушення умов Договору Покупцем та/або бути підставою для застосування до Покупця штрафів, пені чи інших видів санкцій, що передбачені Договором або підставою для стягнення збитків з Покупця. У разі розірвання Договору згідно з процедурою, передбаченою цим пунктом Договору, Постачальник зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту розірвання Договору повернути Покупцю попередню оплату у сумі, яка визначається наступним чином:

13.3.1. У випадку, якщо курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення попередньої оплати Постачальником Покупцю, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua збільшився порівняно з курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар згідно п. 5.1. Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, то Постачальник повертає Покупцю суму коштів, яка розраховується наступним чином:

СП = ПО X КЗ/К2;

де:

СП - сума коштів, яка підлягає поверненню Постачальником Покупцю;

ПО - сума попередньої оплати у гривнях з ПДВ, здійсненої Покупцем Постачальнику на виконання умов Договору, та яка розрахована згідно п. 5.1. цього Договору.

КЗ - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення коштів Постачальником Покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (надалі по тексту Договору також згадується як КЗ);

К2 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем Постачальнику попередньої оплати за Товар згідно п. 5.1. Договору;

13.3.2. Якщо КЗ

За змістом п. 13.4 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку не поставки Постачальником Товару у строки, визначені умовами цього Договору, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 13% річних від дня, коли Постачальник отримав попередню оплату від Покупця, до дня фактичного повернення Покупцю суми попередньої оплати.

Зобов`язання відповідача за Договором є забезпеченими Товарною аграрною розпискою від 02.03.2020 та виданим виконавчим написом 18.12.2020 про витребування у Фермерського господарства "Україна" та передачу позивачу 1760,284 т кукурудзи.

На виконання умов Договору позивач вніс на банківський рахунок відповідача передплату в розмірі 3 498 601,74 грн згідно платіжного доручення №705 від 04.03.2020. Вказана сума є гривневим еквівалентом 140 000 доларів США за курсом, що обліковується на сайті www.kurs.com.ua станом на 03.03.2020 (1 долар США = 24,990 грн) (а.с. 42, т. 1).

Однак відповідач поставку Товару за Договором не здійснив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять, та такий факт визнається Фермерським господарством "Україна".

Внаслідок невиконання відповідачем у добровільному порядку зобов`язання щодо поставки Товару за Договором позивач звернувся із позовом до суду про повернення 5 170 762,57 грн - попередньої оплати за непоставлений товар з урахуванням курсової різниці; 1 672 968,3 грн - штрафу; 413 796,1 грн - неустойки та 1 201 443,03 грн - 13 % річних.

Також слід зазначити, що позивачем в односторонньому порядку розірвано Договір поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 шляхом направлення 09.10.2022 відповідної вимоги Фермерському господарству "Україна".

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося, згідно із загальними вимогами до виконання зобов`язань, що виникають у тому числі з договорів, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Однією з умов належного виконання зобов`язання є виконання його у встановлений строк. Так, частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Визначаючись із правовою природою здійсненого позивачем платежу за Договором в сумі 3 498 601,74 грн згідно платіжного доручення №705 від 04.03.2020, суд враховує таке.

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Враховуючи викладене, здійснений позивачем платіж в сумі 3 498 601,74 грн згідно платіжного доручення №705 від 04.03.2020 слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такий платіж не є способом виконання зобов`язання, а лише є способом платежу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.

Так, за умовами Договору з урахуванням укладеної Додаткової угоди відповідач зобов`язався поставити позивачу Товар у строк з 01.10.2020 до 31.10.2020.

Отже, кінцевою датою для поставки Товару за Договором є 31.10.2020.

Враховуючи, що кінцева дата поставки припадає на вихідний день, відтак з 02.11.2020 Фермерське господарство "Україна" є боржником, що прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо поставки Товару.

Поряд з цим відповідно до п. 13.3. Договору Договір може бути розірваний Покупцем в односторонньому порядку у будь-який час шляхом направлення Постачальнику письмового повідомлення про припинення (розірвання) Договору (надалі - "Повідомлення") рекомендованим листом з описом вкладення за 5 (п`ять) робочих днів до дати розірвання Договору. В такому випадку Договір вважається розірваним на 6 (шостий) календарний день з дати відправлення Постачальнику відповідного повідомлення про припинення (розірвання) Договору, при цьому підписання Сторонами додаткових угод щодо розірвання Договору є необов`язковим.

Позивач як Покупець скористався правом на розірвання Договору шляхом направлення відповідного повідомлення 09.10.2022.

За змістом п. 13.3. Договору передбачено, що у разі розірвання Договору згідно з процедурою, передбаченою цим пунктом Договору, Постачальник зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту розірвання Договору повернути Покупцю попередню оплату у сумі, яка визначається наступним чином:

13.3.1. У випадку, якщо курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення попередньої оплати Постачальником Покупцю, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua збільшився порівняно з курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар згідно п. 5.1. Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, то Постачальник повертає Покупцю суму коштів, яка розраховується наступним чином:

СП = ПО X КЗ/К2;

де:

СП - сума коштів, яка підлягає поверненню Постачальником Покупцю;

ПО - сума попередньої оплати у гривнях з ПДВ, здійсненої Покупцем Постачальнику на виконання умов Договору, та яка розрахована згідно п. 5.1. цього Договору;

КЗ - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення коштів Постачальником Покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (надалі по тексту Договору також згадується як КЗ);

К2 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем Постачальнику попередньої оплати за Товар згідно п. 5.1. Договору;

13.3.2. Якщо КЗ

Тобто за умовами Договору сторони передбачили повернення попередньої оплати з урахуванням курсової різниці за фактом розірвання Договору Покупцем в односторонньому порядку.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Перевіркою правильності нарахованої позивачем курсової різниці відповідно до п. 13.3. Договору на суму 3 498 601,74 грн помилок не виявлено (в розрахунок включено курс долара на кінець робочого дня 20.10.2022).

Оскільки відповідачем не здійснено поставку товару за умовами укладеного Договору після здійснення позивачем передплати, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем такий факт визнається, нарахування курсової різниці на суму попередньої оплати здійснено у порядку та розмірі визначених Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу - проіндексованої (скоригованої) суми попередньої оплати в розмірі 5 170 762,57 грн та про задоволення позову в цій частині.

Окрім суми основного боргу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" нараховано та заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Україна" 1 672 968,3 грн - штрафу; 413 796,1 грн - неустойки; 1 201 443,03 грн - 13 % річних за прострочення виконання зобов`язання за Договором щодо поставки Товару.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки, Покупець Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (https://bank.gov.ua/) від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення поставки.

Згідно із п. 8.3. Договору сторони погодили, що за прострочення поставки Товару строком більше ніж на 10 (десяти) календарних днів (в т.ч. непоставка або неповна поставка Товару) - Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 25% (двадцяти п`яти відсотків) від Попередньої загальної вартості Товару з ПДВ, зазначеної в п. 2.2. Договору.

Арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем штрафу згідно із п. 8.3. Договору помилок не виявлено, що свідчить про обґрунтованість такої вимоги в сумі 1 672 968,3 грн.

Враховуючи, що сторони відповідно до п. 8.2. Договору передбачили неустойку за кожен день прострочення поставки, то така неустойка в силу приписів ст. 549 Цивільного кодексу України є пенею.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач при нарахуванні пені не врахував, що останній день строку для здійснення відповідачем поставки попередньо оплаченого товару припав на 31.10.2020 - неробочий день, а відтак днем закінчення строку для виконання зобов`язання був перший за ним робочий день 02.11.2020.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 02.11.2020 по 30.04.2021 на суму основного боргу 6 691 873,2 грн (вартість непоставленого Товару), суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені в сумі 411 602,05 грн.

Оскільки позивачем заявлено пеню в сумі 413 796,1 грн, то така складова позовних вимог в сумі 2 194,05 грн є заявленою безпідставно.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами частини третьої статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно із п. 13.4 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку не поставки Постачальником Товару у строки, визначені умовами цього Договору, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України у розмірі 13% річних від дня, коли Постачальник отримав попередню оплату від Покупця, до дня фактичного повернення Покупцю суми попередньої оплати.

Здійснивши перерахунок 13% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 04.03.2020 по 24.10.2022 на суму 3 498 601,74 грн судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок перебуває в межах розрахунку суду, тому така складова заборгованості підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 1 201 433,03 грн.

Необґрунтованими є доводи відповідача, що обрахунок 25% штрафу було проведено відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди, а не до п. 2.2. Договору, що має значну різницю у вартості Товару, позаяк прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання виникло з 02.11.2020, тобто коли Додаткова угода № до Договору вже була укладена (остання датована 25.06.2020).

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду про стягнення штрафних санкцій, то таке твердження не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (п. 8.10. постанови ВС КГС від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом з тим слушними є доводи позивача, що постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався та наразі триває.

Згідно із Законом від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки вказаний Закон опубліковано 02.04.2020 та він набрав законної сили з дня його опублікування, тому з 03.04.2020 (під час триваючого строку як спеціальної, так і загальної позовної давності) відповідні строки є продовженими.

При розгляді даного спору, суд вказує, що погодження сторонами в договорі відповідальності у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов`язання, а також штрафу за допущення прострочення, відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 546 ЦК України, статті 231 ГК України, тому одночасне стягнення вказаних штрафних санкцій не суперечить статті 61 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Окрім того, нарахування 13 % річних в порядку ст. 536 ЦК України не є штрафною санкцією, а належить до окремого виду відповідальності в силу приписів частини третьої статті 693 ЦК України.

Водночас законодавчо не обмежено стягнення штрафу та відсотків річних, які визначаються у відсотковому відношенні, як на це вказує відповідач.

Окрім того, слід зазначити, що безпідставними є твердження відповідача в контексті даного спору про передчасність повернення попередньої оплати за Договором з підстав розірвання Договору без вжиття заходів щодо закриття виконавчого провадження та/або проставлення відмітки на Аграрній розписці про виконання, виданій на забезпечення виконання зобов`язань за Договором.

Так, Аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 924/233/21 та підтримана у постанові від 12.07.2022 у справі № 902/698/21.

Щодо заявленого Фермерським господарством "Україна" про зменшення розміру неустойки, суд враховує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у Законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Доказів часткового виконання зобов`язання грошового зобов`язання за Договором, що могло б свідчити про ступінь виконання основного зобов`язання, матеріали справи не містять. Поряд з цим умови нарахування штрафних санкцій та їх розмір було погоджено відповідачем при укладенні Договору, що відповідає принципу свободи Договору. Будь-яких виняткових обставин невиконання зобов`язання відповідачем не наведено, тому суд не вбачає жодних обґрунтованих підстав для такого зменшення.

Більше того, на думку суду, саме твердження позивача у тексті відзиву про те, що перевищення штрафних санкцій суми основного боргу є підставою для їх зменшення, не виражено саме по собі у формі прохання зменшити такі санкції. При цьому також не обґрунтовано у якій мірі чи частині.

Що стосується посилання відповідача на форс-мажорні обставини як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань, то ним в силу принципу змагальності сторін не підтверджено жодним доказом таких обставин. Тому у суду була відсутня можливість надати оцінку таким доводам та оцінити відповідні докази на їх підтвердження.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів безпідставності стягнення 2 194,05 грн пені внаслідок неправильного нарахування.

При постановленні цього рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Поряд з цим інші доводи відповідача не спростовують наведених мотивів суду щодо часткового задоволення позову.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати на сплату судового збору в сумі 126 851,49 грн покладаються на відповідача та такі витрати в сумі 32,91 грн (у частині помилкового нарахування пені) залишаються за позивачем.

Враховуючи ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову, заходи забезпечення позову, яких вжито ухвалою суду від 21.11.2022 у даній справі, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу приписів ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Окрім того, враховуючи заявлення учасниками справи до закінчення судових дебатів про надання доказів понесення сторонами витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі, судом встановлено 5-ти денний строк для подання суду відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511; код ЄДРПОУ 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. № 4А/41, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36138418) 5 170 762,57 грн - основного боргу; 1 672 968,3 грн - штрафу; 411 602,05 грн - пені; 1 201 433,03 грн - процентів та 126 851,49 грн - витрат на сплату судового збору.

3. В решті позову щодо стягнення 2 194,05 грн пені відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 32,91 грн залишити за позивачем.

4. Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 16.02.2023 о 14:00 год. в приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, зал № 8 (4-й поверх).

5. Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити сторонам строк - п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов`язати сторони у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів іншому учаснику справи.

6. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: представників позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3 (Іванова В.П.); ІНФОРМАЦІЯ_4 (Луцька Р.М.); відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представника відповідача (Лесика В.В.) - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повне рішення складено 13 лютого 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Жилянська, 68, офіс 285, м. Київ, 01033 (адреса для листування адвоката Іванова В.П.);

3 - відповідачу - вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511.