Ухвала суду № 108925098, 13.02.2023, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/392/23

Справа № 484/772/23

УХВАЛА

08.02.2023 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Мельничук О.В. розглянувши заяву керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову у справі за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, Національний природний парк «Бузький Гард», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про витребування земельних ділянок.

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянкок з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0831, 4825485100:06:000:0832, 4825485100:06:000:0833, 4825485100:06:000:0834, 4825485100:06:000:0835, 4825485100:06:000:0836, 4825485100:06:000:0837, площею по 2га кожна, які розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

До позовної заяви додана заява, в якій позивач просить з метою забезпечення позову накласти арешт на спірні земельні ділянки; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначених земельних ділянок, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонити ОСОБА_1 вчиняти із вказаними земельними ділянками дії, спрямовані на зміну цільового призначення, поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо вказаних земельних ділянок.

Заява мотивована тим, що наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, розпорядитись спірними земельними ділянками на користь третіх осіб. Отже, існує очевидна небезпека укладення інших цивільно-правових угод стосовно спірних земельних ділянок, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, зміни предмету позову, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження спірних земельних ділянок у незмінному вигляді. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання судовим рішенням законної сили може істотно ускладнити (у разі задоволення позову) поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації, а також призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання такого рішення.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України: з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Підставою для пред`явлення вказаного позову є порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства при наданні вказаних земельних ділянок у приватну власність. Зокрема, наказом ГУ Держгеокадастру в області №13921-СГ від 18.12.2020 затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 14 га по 2 га кожному із вказаними вище кадастровими номерами, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району.

На підставі вказаного наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 28.12.2020 проведено реєстрацію відповідних речових прав ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельні ділянки за №40025858, №40026013, №40026225, №40026599 і №40304721, а 22.01.2021 речових прав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за №40304093 та №40303114.

У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 22.01.2021 за №193, №191, №190 і №192 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продали належні їм земельні ділянки ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи за №40233982, №40233785, №40233388 та №40233909.

Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу від 31.03.2021 за №929, №927 та №928 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_8 також продали належні їм земельні ділянки ОСОБА_1 . Права власності останнього на такі землі цього ж дня зареєстровано у Державному реєстрі прав за №41279538, №41279397 і №41279467.

Проте, вказані земельні ділянки надані у власність громадянам з порушенням вимога закону, оскільки відповідно до інформацій Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.01.2022 та НПП «Бузький Гард» від 21.01.2022 зазначені земельні ділянки повністю входять до складу НПП «Бузький Гард» та відносяться до його господарської зони.

У заяві про забезпечення позову заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначених земельних ділянок, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками; заборони ОСОБА_1 вчиняти із вказаними земельними ділянками дії, спрямовані на зміну цільового призначення, поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо вказаних земельних ділянок.

Викладене вище свідчить про те, що у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи спірні земельні ділянки відповідачем будуть передані у власність інших осіб, змінене їх цільове призначення, їх поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Водночас вжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки ці заходи спрямовані виключно на збереження вже існуючих обставин спірних правовідносин та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідача та третіх осіб.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежуватиметься лише вчиненням певних дій.

Враховуючи наведене, вважаю, що застосування заходів забезпечення позову є правомірним.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації )до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 4825485100:06:000:0831, площею2га;

- 4825485100:06:000:0832, площею2га;

- 4825485100:06:000:0833, площею2га;

- 4825485100:06:000:0834, площею2га;

- 4825485100:06:000:0835, площею2га;

- 4825485100:06:000:0836, площею2га;

- 4825485100:06:000:0837, площею2га.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0831, 4825485100:06:000:0832, 4825485100:06:000:0833, 4825485100:06:000:0834, 4825485100:06:000:0835, 4825485100:06:000:0836, 4825485100:06:000:0837, у тому числі, у разі їх поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

Заборонити ОСОБА_1 вчиняти із земельними ділянками з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0831, 4825485100:06:000:0832, 4825485100:06:000:0833, 4825485100:06:000:0834, 4825485100:06:000:0835, 4825485100:06:000:0836, 4825485100:06:000:0837, дії, спрямовані на зміну цільового призначення, поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо вказаних земельних ділянок.

Ухвала належить негайному виконанню.

Стягувач: Первомайська окружна прокуратура Миколаївської області, місцезнаходження: вул. І.Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ 02910048.

Боржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньої до Миколаївського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2023 р.

Суддя: підпис. О.В. Мельничук