Рішення № 108913568, 10.02.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2023 року м. Чернігів Справа № 620/345/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №9/282 від 16.12.2021 виданої Управлінням СБ України в Чернігівській області без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що відповідачем при перерахунку його пенсії на виконання рішення суду від 16.05.2022 у справі №620/842/22 такий перерахунок проведено з обмеженням його граничного розміру пенсії максимальним розміром. Застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії на підставіЗакону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»є неправомірним в силу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що вимога позивача провести перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру не відповідає нормам законодавства, діючим на час проведення перерахунку його пенсії та на момент розгляду позовної заяви.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

27.05.2021 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/4428/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) на підставі оновленої довідки № 9/139 від 16.10.2020 про розмір грошового забезпечення, виданої Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області з урахуванням фактично виплачених сум.

16.05.2022 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/842/22 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) на підставі оновленої довідки № 9/282 від 16.12.2021 про розмір грошового забезпечення, виданої Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання рішення суду від 27.05.2021 у справі № 620/4428/21 відповідачем позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення від 16.10.2020 за №9/139, що враховується для перерахунку пенсії за нормами чинними на 05.03.2019, виданої Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області, в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання рішення суду від 16.05.2022 у справі №620/842/22 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2021 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення від 16.12.2021 за №9/282, що враховується для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.01.2021, виданої Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області, в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Вказане підтверджується відзивом ГУ ПФУ в Чернігівській області, а також протоколами розрахунку пенсії позивача.

Листом від 05.01.2023 відповідач, посилаючись на положення Закону України від 08.07.20211 № 3668-VI повідомив, з-поміж іншого, про те, що враховуючи зміст мотивувальної й резолютивної частини рішення суду сторони конкретизують межі встановлених судом зобов`язань, в межах яких органи Пенсійного фонду України виконують рішення судів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі №620/842/22 не зобов`язано Головне управління проводити перерахунок пенсії позивача без урахування максимального розміру пенсії.

Вважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернуся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно із частиною другоюстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Предметом спору у цій справі є правомірність обмеженнямаксимальним розміром пенсії, призначеної на підставіЗакону Українивід 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон № 2262-ХІІ).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставіЗакону № 2262-XII, десятьмапрожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в діюЗаконом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»(далі - № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положеньстатті 2 Закону № 3668-VIмаксимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб,які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно доМитного кодексу України,законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів»,Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

ВодночасЗаконом № 3668-VIвнесено зміни устаттю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакціїЗакону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаногоРішенняположення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідаютьстатті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятоїстатті 17 Конституції Українищодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановленеЗаконом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятоюстатті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставіЗакону № 2262-XII, десятьмапрожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в діюЗаконом № 3668-VI, яким внесено зміни устаттю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакціїЗакону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XIIта положення частини першоїстатті 2 Закону № 3668-VІ(у частині поширення її дії наЗакон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно доЗакону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідаєстатті 17 Конституції Україниположення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому, положеннястатті 2 Закону № 3668-VI(у частині поширення її дії наЗакон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія міжЗаконом № 2262-XIIз урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016таЗаконом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положеннястатті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони суперечать одна одній.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 при розгляді справи № 240/7087/20.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннямистатті 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають нормиЗакону № 2262-XIIз урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не нормиЗакону № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21.

Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановленеЗаконом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром при її перерахунку з 01.02.2021 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі №620/842/22.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі №620/842/22 без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м.Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2023 року.

Суддя Д.О. Виноградова