Рішення № 108909423, 09.02.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1533/21

Провадження № 2-а/761/40/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярової К.В.,

представника відповідача Аландаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної аудиторської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.12.2020 №20/04/2020 ПН, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164-2 КУпАП.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до вищевказаної постанови він був притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 262 грн. 50 коп. за порушення законодавства з фінансових питань в частині перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізії, а саме відмовлено у доступі до робочих кабінетів та до документів, необхідних для проведення ревізії, яке зафіксовано в акті про перешкоджання від 27.11.2020. Зазначене є порушенням п.п.15, 16 Порядку проведення інспектування державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550, ч.2 ст.15 ЗУ «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХII.

Вважає, що дана постанова є незаконною, оскільки матеріали справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164-2 КУпАП не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення. При цьому жодного перешкоджання в проведенні ревізії він не чинив.

Крім того, справа про адміністративне правопорушення розглянута за його відсутності та належного повідомлення його про місце та час розгляду.

Також посилався на те, що відповідно до ст.29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 №1645-III (зі змінами), на підставі постанови КМУ від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території та значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), у зв`язку з поширенням та розповсюдженням захворюваності на коронавірус COVID-19, Університетом був виданий наказ від 27.11.2020 №1620, яким встановлено дистанційну (надомну) роботу працівникам всіх структурних підрозділів до прийняття відповідного рішення Тимчасовою протиепідемічною комісією в результаті стабілізації ситуації з розповсюдження захворюваності на коронавірус COVID-19.

Як вбачається з відзиву, який надійшов від Державної аудиторської служби України, відповідачем зазначено на те, що постанова винесена у межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставину справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання щодо розгляду справи за їх відсутності та підтримані позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою заступника Голови Державної аудиторської служби України Вашек Г.В. від 21.12.2020 №20/04/2020ПН проректора з адміністративно-господарської діяльності Університету державної фіскальної служби України Скринника Анатолія Петровича було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 262 грн. 50 коп., за те, що ним було порушено законодавство з фінансових питань в частині перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізії, а саме: відмовлено у доступі до робочих кабінетів та до документів, необхідних для проведення ревізії, яке зафіксовано в акті від 27.11.2020, що є порушенням пунктів 15, 16 Порядку проведення інспектування державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550, ч.2 ст.15 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII .

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП, полягає, зокрема, в перешкоджанні працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок.

Судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на Акті, складеному 27.11.2020 року заступником начальника відділу інспектування в аграрній галузі, екології та природокористування Департаменту контроля в аграрній галузі, екології та природокористування Держаудитслужби Озімчуком Д., головним державним аудитором відділу контролю за доходами місцевих бюджетів Департаменту контролю за місцевими бюджетами Держаудитслужби Даценко В., провідним державним аудитором відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області Матковською О. про перешкоджання в проведенні ревізії; а також протоколі про адмінправопорушення від 14.12.2020 320/62/2020 пр, складеному заступником директора департаменту - начальником відділу контролю органів влади, місцевого самоврядування та сфери послуг Департаменту контролю за місцевими бюджетами Державної аудиторської служби України Момотом О.Ю.

Однак, у вищевказаному акті не зазначено точного місця його складення.

При цьому, відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України судом не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

У постанові від 29 квітня 2020 року у адміністративній справі № 161/5372/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правові висновки, згідно яких роз`яснив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Отже, суб`єктивна думка спеціаліста, який є зацікавленою особою, за відсутності інших доказів, не може свідчити про наявність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому відповідачем не було надано достатніх належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Доводи відповідача щодо звернення до правоохоронних органів, у зв`язку з перешкоджанням посадовими особами Університету проведенню ревізії працівниками Держаудитслужби, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в ході перевірки дільничним офіцером поліції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Свінцовим С.С. не було здобуто доказів на підтвердження даного факту.

Статтею 268 КУпАП передбачені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що надіслані відповідачем поштові відправлення, зокрема протокол про вчинення адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення, яка є об`єктом оскарження, були вручені позивачу вже після притягнення його до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням, в тому числі, його права на захист.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП та доводи позивача не спростовані належними доказами з боку відповідача.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 77, 132, 134, 139, 242, 246, 271, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної аудиторської служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.12.2020 №20/04/2020 ПН, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 262 грн. 50 коп. за ч.1 ст.164-2 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: