Вирок № 108904098, 10.02.2023, Приморський районний суд м. Одеси

10.02.23

Справа № 522/5440/20

Провадження № 1-кп/522/114923

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднанні обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12020160500001165 від 10.03.2020 року,№12021162510000483 від 24.04.2021 року, №12021163520000424 від 09.07.2021 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, не одруженого, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

встановив:

Так, 10.03.2020 року, близько 00:10 години, ОСОБА_3 заздалегідь маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до приміщення, перебував по вул. Велика Арнаутська, біля будинку №18 в м. Одесі, де розташовується кладова належна КП «ЖКС «Порто-Франківський».

ОСОБА_3 предметом свого злочинного посягання визначив майно, яке може знаходитись у приміщенні кладової та яке має певну матеріальну цінність.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, розуміючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, впевнившись в тому, що його дії залишаться непоміченими для оточуючих, ОСОБА_3 підійшов до вхідних дверей кладової та за допомогою підручних інструментів, які були при ньому, шляхом пошкодження врізного замку, відчинив двері до вказаного приміщення. Побачивши, що коло входу знаходиться мотокоса «Sadko GTR 2200», яку і визначив предметом свого злочинного посягання.

Після цього, розуміючи, що його дії можуть бути викритими, ОСОБА_3 пішов з місця та для доведення свого плану до кінця, повернувся вже в жилеті, які використовують працівники КП «ЖКС «Порто-Франківський».

У подальшому 10.03.2020 року, о 02:15 год., ОСОБА_3 спустився до напівпідвального приміщення кладової, належної КП «ЖКС «Порто-Франківський», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Велика Артаутська, 18, звідки таємно викрав мотокосу «Sadko GTR 2200», вартістю 4 000 гривень.

У подальшому 10.03.2020 року, 04:13 год., ОСОБА_3 діючи з єдиним умислом, переслідуючи корисливі мотиви повернувся до приміщення кладової КП «ЖКС «Порто-Франківський», та переконавшись, що його дії непомітні для оточуючих і мають таємний характер, викрав картонну коробку з залишками фарби, які не мають матеріальної цінності.

Виконавши вказані дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця ОСОБА_3 покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричиним потерпілому КП «ЖКС «Порто-Франківський» матеріальну шкоду на суму 4 000 грн.

Крім того, 18.04.2021 року приблизно о 00 годині 10 хвилин, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та вона оголошена у розшук, заздалегідь маючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна з метою особистого збагачення, перебували біля будинку № 49 по вул. Пушкінській в м.Одесі, та предметом свого злочинного посягання визначили майно, яке може знаходитись у приміщенні закладу КПНЗ «СДЮСШОР ім.Б.Д.Літвака» та яке має певну матеріальну цінність.

Приступивши до реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 та особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та вона оголошена у розшук, підтягнувшись на руках вилізли на карниз даної будівлі, переслідуючи корисливі мотиви, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає і їх дії носять таємний характер, розбили вікно на 2-му поверсі, через яке незаконно проникли до приміщення учбового класу, що належить закладу КПНЗ «СДЮСШОР ім.Б.Д.Літвака», звідки, повторно, викрали учнівські парти у кількості 2 одиниць загальною вартістю 1870 гривень, що знаходились у учбовому класі.

Після чого ОСОБА_3 та особа матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та вона оголошена у розшук, покинули місце вчинення ними кримінального правопорушення, розпорядившись майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1870 гривень.

Крім того, 09.07.2021 року ОСОБА_3 , та двома невстановлених органом досудового розслідування осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, одна з яких оголошена у розшук судом, перебуваючи в вечірній час біля супермаркету «Точка», розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Новосельського, 19, побачили ОСОБА_7 , який тримав в руках мобільний телефон.

В цей час, у ОСОБА_3 та двох невстановлених органом досудового розслідування осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, одна з яких оголошена у розшук судом, з корисливих мотивів, виник спільний злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме належного ОСОБА_7 мобільного телефону.

Так, реалізуючи свій спільний злочинний намір, 09.07.2021 року приблизно, о 19 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 та дві невстановлені органом досудового розслідування особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження одна з яких оголошена у розшук судом, підійшли до ОСОБА_7 , який знаходився біля будинку № 19 по вулиці Новосельського в місті Одеса. Далі, перебуваючи біля ОСОБА_7 , з метою подолання опору потерпілого, ОСОБА_3 та дві невстановлені органом досудового розслідування особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, одна з яких оголошена у розшук судом, окружили ОСОБА_7 та почали спілкуватися з останнім. Після чого, в процесі спілкування, ОСОБА_3 реалізуючи спільний злочинний намір, умисно, відкрито та з корисливих мотивів, повторно, заволодів, шляхом ривка, належним ОСОБА_7 мобільним телефоном торгової марки "SONY-ERICSSON", моделі "Xperia", в корпусі чорного кольору, вартістю 1 000 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв`язку «Lifecell» за абонентським номером: НОМЕР_1 , яка вартості для потерпілого не представляє.

Відкрито, спільно, заволодівши мобільним телефоном ОСОБА_7 вартістю 1 000 гривень, ОСОБА_3 та дві невстановлені органом досудового розслідування особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме кримінальне провадження, одна з яких оголошена у розшук судом, з місця вчинення ними кримінального правопорушення скрилися, майном потерпілого розпорядилися на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_7 матеріальний збиток у вказаному розмірі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та надав наступні показання.

За епізодами таємного викрадення майна ОСОБА_3 суду пояснив, що у березні 2020 року проник за адресою Велика Арнаутська, біля будинку №18 в м. Одесі, де розташовується кладова належна КП «ЖКС «Порто-Франківський», шляхом пошкодження врізного замку, відчинив двері до вказаного приміщення, звідки таємно викрав мотокосу, а також у квітні 2021 року за попередньою змовою з гурпою осіб з закладу «СДЮСШОР ім.Б.Д.Літвака» викрали учнівські парти.

За епізодами відкритого викрадення майна ОСОБА_3 суду пояснив, що у липні 2021 року він за попередньою змовою з гурпою осіб по вулиці Новосельського в місті Одеса підійшли до ОСОБА_7 та почали спілкуватися з останнім. Після чого, в процесі спілкування, він заволодів шляхом ривка мобільним телефоном, після чого зникли з місця вчинення злочину. У подальшому він був затриманий працівниками поліції та у нього був виявлений викрадений телефон потерпілого.

Факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 таємного викрадання майна підтверджується показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3 , який щиро кається у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, підтвердив обставини злочинів, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальних актах №12020160500001165 від 10.03.2020 року,№12021162510000483 від 24.04.2021 року та надав наступні покази.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення злочинів викладені в обвинувальних актах №12020160500001165 від 10.03.2020 року та№12021162510000483 від 24.04.2021 року. У скоєному щиро покаявся.

Одночасно ОСОБА_3 зазначив, що докази його вини в частині таємного викрадення майна добуті під час досудового розслідування визнає повністю і не оспорює їх, правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження в цій частині, оскільки вони ніким не оспорюються.

Визнання вини ОСОБА_3 в частині таємного викрадення майна є послідовним, логічним і не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому, судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та кваліфікує його дії, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, винуватість у вчиненні інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України встановлена судом з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, на підставі об`єктивно та в повному обсязі з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 відкритого викрадення чужого майна вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб,підтверджується показаннями самого обвинуваченого, які є прямими доказами, а також письмовими документами, які є належними та допустимими доказами, з огляду на приписи статей 84, 95 КПК України, так як були отримані у встановленому законом порядку та досліджені безпосередньо у судовому засіданні.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 який суду пояснив, що він у липні 2021 року по вул. Новосельського, за попередньою змовою з особами, відкрито викрали мобільний телефон у потерпілого ОСОБА_7 , який у подальшому був виявлений у нього працівниками поліції.

Рапортом старшого інспектора-чергового ВП №1 ОРУ №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 09.07.2021 року з якого вбачається, що 09.07.2021 року, о 19:40 год., надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09.07.2021 року, о 19.39 год., у м. Одесі по вул. торгова, кут вул. Ніжинськой Сандал 16 затримали ОСОБА_3 , який відкрито викрав мобільний телефон у ОСОБА_7 .

Рапортом молодшего інспектора РРБ №1УПО в Одеській області ОСОБА_9 09.07.2021 року з якого вбачається, що під час несення патрульної служби у наряді «Сандал-12», 09.07.2021 року, приблизно о 19:40 год., до них звернувся ОСОБА_7 , який зазначив, що у нього відкрито викрали мобільний телефон. Після чого, здійснивши розшукові дії, ОСОБА_3 був затриманий та під час його поверхнього огляду був виявлений мобільний телефон потерпілого ОСОБА_7 .

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення 09.07.2021 року з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 повідомив про відкрите викрадання у нього мобільного телефону.

Протоколом огляду місця події від 09.07.2021 року з якого вбачається, що на багажнику поліцейської машини лежав мобільний телефон, який, як зазначив потерпілий належить ОСОБА_7 йому та який був виявлений у ОСОБА_3 під час його поверхнього огляду.

Протоколом огляду предмету від 09.07.2021 року з якого вбачається, що був оглянутий мобільний телефон потерпілого ОСОБА_7 .

Постановою про визнання речовим доказом від 09.07.2021 року, якою мобільний телефон марки «Sony-Ericsson» моделі «Xperia», чорного кольору визнаний речовим доказом.

Протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 09.07.2021 рокуз якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 за фотознимком №4 впізнала ОСОБА_3 , як особу яка відкрито заволоділа його мобільним телефоном.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повністю доведена та дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за кваліфікуючими ознаками: як відкрите викрадання чужого майна (грабіж), вчинений повторно за попередньою групою осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, згідно ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, особу винного, який має тяжкі захворювання, має місце реєстрації та в силу ст. 89 КК України вважається раніше не судимим,

У відповідності до приписів ст. 66 КК України, суд визнає обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, зокрема, активне сприяння у розкритті злочину та щире каяття.

Також, враховуючи приписи ст.67 КК України, суд встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно практики Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі №756/4830/17-к), згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням конкретних обставин справи та їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, з урахуванням вимог ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Також суд визнає обґрунтованими доводи сторони захисту про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Так, під час розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, щиро кається у вчинених злочинів та активно сприяв у розкритті кримінальних правопорушень, що на думку суду свідчить про те, що обвинувачений критично ставиться до своїх дій та виявив готовність нести кримінальну відповідальність за скоєне.

Також суд враховує то факт, що у кримінальних провадження цивільні позови заявлені не були.

Вищевикладені обставини суд вважає такими, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та вчинених злочинів.

Крім того, під час розгляду кримінального провадження суду були надані медичні документі з яких вбачається, що ОСОБА_3 має ряд тяжких захворювань та потребує стаціонарного лікування.

За таких обставин, суд переконаний в тому, що призначене обвинуваченому реальне покарання у виді позбавлення волі за вчинення злочинів, що йому інкримінуються, та за обставин, встановлених судом, є недоцільним, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, за умови контролю з боку органу пробації.

При можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства суд враховує думку прокурора, яка також просила на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважала, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, суд за наявності вищевказаних обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що на думку суду буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено та відсутні судові витрати.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням та відсутністю ризиків, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, але існування ризику, в разі апеляційного оскарження вироку, неявки обвинуваченого до суду за першою вимогою, або зміни місця проживання без повідомлення суду, що може негативно вплинути на розумність строків апеляційного перегляду справи, суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинувачуваного змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 302, 367-371, 373, 374, 376, 381-382, 395, 532, 615 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення, а саме з 09.07.2021 року по 10.02.2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Строк відбування іспитового строку ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 10.02.2023 року.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою змінити на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили або на 2 місяці.

Обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити з-під варти в залі суду негайно.

Речові докази після вступу вироку в законну силу, відповідно до постанов про визнання речових доказів від 24.04.2021 року, 09.07.2021 та 18.03.2020 року, а саме:

- мобільний телефон марки «Sony-Ericsson» моделі «Xperia», мотокосу «Sadko» та учнівські парти - вважати повернутими власникам;

- диски - залишати в матеріалах кримінальних проваджень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: