Ухвала суду № 108889702, 01.02.2023, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/21/23

У Х В А Л А

01 лютого 2023 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває наведене кримінальне провадження.

31 січня 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , без визначення застави.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_11 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, не маючи міцних соціальних зв`язків та будучі не працевлаштованим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду як на території України, так і за межами держави; впливати на потерпілого, який ще не допитаний судом, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 законними і обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, оскільки вважає, що воно є необґрунтованим, ризики не доведені.

Також обвинувачений зазначив, що він не знайомий із потерпілим ОСОБА_17 .

При цьому ОСОБА_11 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_16 проти задоволення клопотання прокурора також заперечувала, зазначивши, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, як підстави застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом із цим захисник заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Так, згідно із частинами 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, поміж іншого, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

08 вересня 2021 року щодо ОСОБА_11 , який підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року, поміж інших обвинувачених, щодо ОСОБА_11 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 грудня 2021 року, включно.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_11 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, у складі організованої групи, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав, окрім інших обвинувачених, щодо ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому був неодноразово продовжений судом, останній раз по 09 лютого 2023 року.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

Так, ОСОБА_11 , який має лише постійне місце проживання, однак не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, стабільних джерел доходу, обвинувачується у вчиненні в складі організованої групи кримінального правопорушення проти власності - особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_11 , окрім інших, було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_11 .

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторно вчинити злочин.

Суд зазначає, що ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, у зв`язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який триває дотепер, і на даний час для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.

При встановленні наявності ризику впливу як на потерпілого, так і на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Крім того, наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину, а також тим, що на теперішній час обвинуваченим, зокрема й ОСОБА_11 , відомі особи як потерпілого ОСОБА_17 , так і свідків, місця їх проживання, що дає можливість впливу на них з метою отримання свідчень на користь обвинувачених.

Враховуючи те, що ОСОБА_11 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, злочин, що йому інкримінується, характеризується корисливою метою, на цей час як потерпілі, так і свідки у даному кримінальному провадженні з об`єктивних причин не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його майновий стан, соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи також те, що ОСОБА_11 має лише постійне місце мешкання, однак не має міцних соціальних зв`язків та осіб - чинників, що забезпечували б його належну процесуальну поведінку, а також те, що до взяття під варту обвинувачений не мав постійного місця роботи, стабільних джерел існування, суд доходить висновку, що зазначені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_11 кримінально - протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень; ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на потерпілого.

В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для обрання саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

Відповідно до положень ст. ст. 177, 178, 183, 196, 197, 331 КПК України та приймаючи до уваги ті обставини, що заявлені ризики, наведені прокурором, на думку суду, відносно обвинуваченого ОСОБА_11 не зменшилися; обвинувачений хоча і має постійне місце мешкання, однак не має джерел існування; строк дії ухвали від 12 грудня 2022 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому закінчується 09 лютого поточного року, до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з поважних причин; а також, з врахуванням періоду воєнного стану, запровадженого на всій території України, з метою запобігання спробам ухилитися від суду, незаконного впливу на потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення, що обґрунтовано можуть мати місце, при цьому враховуючи і тяжкість покарання, за злочин, який відносяться до категорії особливо тяжких, виду та міри покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до двадцяти років з конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, наведені обставини у відповідності до п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК Україниє ризиками, а тому суд вважає за необхідне та доцільне клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити та продовжити ОСОБА_11 строк тримання під вартою на 60 днів.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, то суд з урахуванням даних, які характеризують ОСОБА_11 , тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, наявних ризиків, стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

Оскільки клопотання обвинуваченого і захисника про зміну запобіжного заходу, та доводи в їх обґрунтування спростовуються наведеними вище висновками суду, то у їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 , суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому заставу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 01 квітня 2023 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2