Рішення № 108879241, 08.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1505/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), третя особа: військова частина НОМЕР_1 , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 70349954 від 22.12.2022 р. Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 р. у справі № 420/9520/21, яким зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового, забезпечення - січень 2008 року, звернувся із заявою про стягнення коштів до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 14.01.2023 р. позивачем отримано постанову від 22.12.2022 р. про закінчення виконавчого провадження № 70349954 відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника. Вказує на те, що наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилось невиконаним та не буде виконано в майбутньому, що порушує його права.

Ухвалою від 30.01.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 08.02.2023 р. об 10:00 год. відповідачу строк надано для подачі відзиву.

08.02.2023 р. Біляївський ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження.

Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання сторони не прибули, причин неявки суду не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 р. у справі № 420/9520/21, яке набрало законної сили 26.11.2021 р., визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.03.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано військовучастину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового, забезпечення - січень 2008 року.

23.12.2021 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/9520/21.

15.11.2022 р. державним виконавцем відділу Гончаруком С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70349964 з виконання виконавчого листа №420/9520/21, виданого Одеським окружним адміністративним судом. Боржнику - військовій частині НОМЕР_1 виконавцем встановлено строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Оскільки боржником рішення не виконано, а також не повідомлено про причини такого невиконання, державним виконавцем 25.11.2022 р., керуючись вимогами ч.2 ст.63, ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. та повторно зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Всупереч законним вимогам державного виконавця, рішення суду боржником не виконано в строк, визначений державним виконавцем без поважних причин.

За фактом повторного невиконання без поважних причин рішення зобов`язального характеру, керуючись ч.2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", держаним виконавцем 13.12.2022 р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі в сумі 10200,00 грн. та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

22.12.2022 р. державним виконавцем складено акт, яким встановлено, що боржником вимоги виконавчого документу, а саме: виконавчого листа № 420/9520/21, виданого 23.12.2021 р. Одеським окружним адміністративним судом.

22.12.2022 р., ураховуючи викладене, керуючись вимогами пункту 11 частини першої статті 39, статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП № 70349964.

27.12.2022 р. за вих. №32889/21.12 в Одеське районне управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області скеровано повідомлення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

06.02.2023 р. до відділу надійшов лист Одеського районне управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.01.2023 р. № 61/928, яким повідомлено, що в даному випадку на даний період часу відсутня подія кримінальних правопорушень.

Позивач вважає постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п.1 ч.3, ч. 4 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За приписами п.11 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частинами 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.

У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового, забезпечення - січень 2008 року, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.

Також суд наголошує, враховуючи приписи ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень ст.9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа "Сук проти України").

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

При цьому, суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.12.2022 р. у справі № 340/5200/21.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження № 70349954 від 22.12.2022 р. Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 287 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (67600, Одеська область, м.Біляївка, вул.Заводська, буд.19, код ЄДРПОУ 38723891), третя особа: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №70349954 від 22.12.2022 р. Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко