Рішення № 108877792, 08.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року Справа № 160/19938/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску № Ф-30114-13 від 04.02.2022 року на суму 7063 гривень 30 коп. винесену Головним управлінням Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області (РНОКПП: 44118658).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він є самозайнятою особою адвокатом та з 18.10.2012 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску. 03.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30114-13, відповідно до якої визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2020 рік у сумі 7063,30грн. Цю вимогу було скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 160/5967/21, а також встановлено протиправність нарахування єдиного внеску. Проте, податковим органом знову було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30114-13 від 04.02.2022 року в сумі 7063,30грн. З огляду на наведене, вважає вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску на загальну суму 7063,30 грн. протиправною та просить її скасувати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року було задоволено частково клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію податкової вимоги від 04.02.2022р. № Ф-30114-13У, винесеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, до набрання законної сили рішенням у справі № 160/19938/22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/19938/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

18.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов. Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі з огляду на наступне. За даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізькій північній ДПІ (Саксаганський район) з 05.10.2012 року по 14.12.2020 року, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску на загальній системі оподаткування. Обов`язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлений законодавством. В зв`язку з несплатою єдиного внеску у позивача виникла заборгованість в розмірі 7063,30 грн.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізькій північній ДПІ (Саксаганський район) з 05.10.2012 року по 14.12.2020 року, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску на загальній системі оподаткування.

04.02.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30114-13 У на загальну суму 7063,00грн., корінець якої направлено засобами поштового зв`язку.

Відповідачем надано витяг з інтегрованої картки платника податків, згідно якого за кодом платежу 71040000 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску:

- по строку 21.04.2020 року у сумі 2078,12грн. за перший квартал 2020 року ( січень, лютий);

- по строку 20.07.2020 року у сумі 1039,06грн. за другий квартал 2020 року ( червень);

- по строку 19.10.2020 року у сумі 3178,12грн. за третій квартал 2020 року;

- по строку 19.01.2021 року у сумі 3300,00грн. за четвертий квартал 2020 року.

ОСОБА_1 у 2020-2021 році було частково сплачено єдиний внесок на загальну суму 2532,00грн., що відображено в індивідуальній картці платника.

За вказаний період було сплачено позивачем єдиний внесок в сумі 2532,00грн., у зв`язку з чим виникла недоїмка в сумі 7063,30 грн.

Не погоджуючись з винесеною вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.п.14.1.226п.14.1ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом14.1.195пункту14.1статті 14 Податкового кодексу Українидано визначення поняттю працівник. Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність(надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3ст. 4 Закону № 5076-VIадвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VIпередбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 1 Закону №2464-VIєдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістомстатті 2 Закону № 2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цимЗакономвизначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини 1статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1статті 4 Закону № 2464-VIдо платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1ст. 7 Закону № 2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює,Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення нормЗакону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та у постанові від 05 березня 2020 року по справі №824/509/19-а, які є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 являється адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 589, виданого 26.09.2012 року Радою адвокатів Дніпропетровської області.

Правомірність нарахування єдиного внеску у 2020 році вже була предметом розгляду суду у справі № 160/5967/21.

Так, судом встановлено, що відображено у рішенні від 29 червня 2021 року у справі № 160/5967/21, що 18.10.2012 року позивач, як самозайнята особа-адвокат, був взятий на облік як платник єдиного внеску в органі Пенсійного фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, що підтверджено копіє повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № б/н від 18.10.2012 р.

Позивач офіційно працевлаштований найманим працівником.

У 2020 році позивач працював по трудовому договору з наступними господарюючими суб`єктами:

- 09.01.2020 року - начальник юридичного відділу ТОВ «Дизельний завод» (м. Кривий Ріг);

- 17.04.2020 року - головний юрисконсульт у ФОП ОСОБА_2 (м. Кривий Ріг);

- 19.06.2020 р. - дотепер - провідний юрисконсульт комунального підприємства «Швидкісний трамвай» (м. Кривий Ріг).

Дані записи щодо працевлаштування позивача містяться у трудовій книжці позивача (Серія НОМЕР_2 ).

З 26.08.2020 року і дотепер позивач проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що підтверджено контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 28.08.2020 року.

У 2020 році позивач отримав дохід від здійснення адвокатської діяльності у розмірі 11500 грн., про що зазначено у таблиці 1 до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік (Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік) та сплатив через банк суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 2530 грн. (квитанція від 10.07.2020 р. та квитанція від 14.08.2020 р.).

В той же час, незважаючи на відсутність доходу від здійснення адвокатської діяльності, протягом 1-4 кварталів 2019 року, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався щомісяця роботодавцями позивача у розмірі не менше мінімального (довідка про дохід № 000002 від 23.04.2021 р.; довідка про дохід № 20 від 15.01.2021 р. та довідкою про застраховану особу (ОК-5) ).

Наведені обставини стали підставою для скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-30114-13 від 03.02.2021 року на суму 7063 гривень 30 коп., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 160/5967/21 набрало законної сили 30 липня 2021 року.

Вказані обставини виключають обов`язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою. Оскільки, як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17 платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Суд зазначає, що у випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 589 від 26.09.2012 р.

При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах податкової служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є саме отримання такою особою доходу від такої діяльності. У зв`язку з цим суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання прибутку.

Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач отримував інший дохід від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю.

Зважаючи на те, що позивач не провадив самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від адвокатської діяльності, суд доходить висновку про безпідставність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, визначення контролюючим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) заборгованості позивача з єдиного соціального внеску у розмірі за період, коли позивач був працевлаштований, є неправомірним, у зв`язку із чим, оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Зважаючи, що базою для винесення оскаржуваної вимоги від 04.02.2022 року №Ф-30114-13У у розмірі 7063,30грн. стало нарахування єдиного внеску за 2020 рік, а протиправність цих нарахувань вже було встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 160/5967/21, суд доходить висновку, що податковим органом було протиправно здійснено нарахування та податкова вимога підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.244,245,255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску № Ф-30114-13 У від 04.02.2022 року на суму 7063 гривень 30 коп. винесену Головним управлінням Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області (РНОКПП: 44118658).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук