Рішення № 108874520, 07.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023 Справа № 914/2013/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С. В., секретар судового засідання Лазаренко С.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівської області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал, м.Трускавець, Львівської області;

про стягнення коштів. Ціна позову 1324115,14грн.

За участю представників:

від позивача: Крупа Евеліна Михайлівна адвокат;

від відповідача: Авдєєнко Віталій Вікторович-представник.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» про стягнення коштів в сумі 1324115,14грн., з яких 151897,50грн. 3% річних, 499721,67грн. інфляційні втрати, 672495,97грн. збитки.

Ухвалою суду від 05.09.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 20.09.2022р.Ухвалою суду від 20.09.22р. розгляд справи відкладено на 25.10.2022р.

18.10.22р. відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. № 21437/22, в якому відповідач просить поновити строк на подання відзиву та приєднати його до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.10.2022р. розгляд справи відкладено на 06.12.2022р.

Через систему «Електронний суд» позивач 31.10.2022р. подав відповідь на відзив на позовну заяву за вх. № 22514/22.

Ухвалою суду від 06.12.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2022р.

17.01.2023р. позивачем подано додаткові письмові пояснення вх.№ 1203/23

В судових засіданнях 20.12.2022р. було оголошено перерву до 07.02.23р.

В судове засідання 07.02.2023р. представник позивача з`явився, надав пояснення по суиі спору, підтримав позовні вимоги, просив задоволити позовні вимоги повністю та відшкодувати судові витрати в розмірі оплаченого за подання позовної заяви судового збору.

В судове засідання 07.02.2023р. представник відповідача явку забезпечив, надав пояснення, позовні вимоги заперечив, просив в частково відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.02.2013 між КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради та ТОВ «Трускавецький водоканал» укладено Договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення № 1306 (далі Договір). Відповідач недобросовісно виконував покладені на нього обов`язки в частині своєчасної оплати наданих йому послуг. КП «Дрогобичводоканал» звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ «Трускавецький водоканал» про стягнення заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/692/18 від 28.11.2018 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 6 904 659,63 грн основного боргу, 1 966 054,85 грн інфляційних витрат, 513 024,74 грн 3% річних та 140 756,09 грн суми судового збору. Відповідач у справі оскаржив рішення суду першої інстанції до Західного апеляційного господарського суду, судом апеляційної інстанцій скаргу задоволено частково та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції: стягнути «Трускавецький водоканал» на користь КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 3 776 588,24 грн. суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн. інфляційних втрат та 280 257,13 грн. трьох процентів річних.

На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду, що набрала законної сили 20.02.2019, 14.03.2019 видано наказ про примусове виконання рішення суду у справі №914/692/18. Рішення у справі набрало законної сили 20.02.2019 року.

Позивач зазначає, що судами у справі №914/692/18 встановлено факти наявності заборгованості відповідача перед позивачем та прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, які мають преюдиційне значення і в силу приписів статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

Відповідачем рішення суду виконано несвоєчасно, оскільки обов`язок сплати заборгованості за рішенням суду виник 20.02.2019, проте фактично рішення суду виконано лише 04.05.2022. Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

В межах визначених законом строків позовної давності та з огляду на несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості, з урахуванням девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з відповідача за рішенням суду ще в 2019 році загальна сума інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості становить 499 721,67 грн., а 3% річних з простроченої суми - 151 897,50 грн.

Додатково, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані несвоєчасним виконанням рішення суду. В обґрунтування даної позовної вимоги позивач зазначає, що 29.12.2009 між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП «Дрогобичводоканал» укладено Договір про субкредитування №28010-02/146 на загальну суму 3 131 207,53 доларів США (в гривневому еквіваленті - 24 110 297,98 грн). Відповідно до умов Договору про субкредитування на КП «Дрогобичводоканал» покладено зобов`язання щодо сплати відсотків і всіх пов`язаних із запозиченням платежів. Міністерству фінансів України за обслуговування кредиту сплачується комісія в розмірі 0,01% річних від непогашеної суми позики. Фактично сплачено комісію та відсотки в сумі 76 858,83 доларів США, в тому числі, в: 2009 7 828,02 доларів США, 2010 33,79 доларів США, 2011 2 786,98 доларів США, 2012 12 065,09 доларів США, 2013 18 450,22 доларів США, 2014 6 524,03 доларів США, 2015 20 126,66 доларів США, 2016 9 044,04 доларів США. Станом на 30.06.22 запозичено суму 3 131 207,53 доларів США. Позика Підприємству надана на період з 29.12.2009 по 15.10.2025, погашення суми кредиту відбувається рівними частинами два рази на рік 15.04 та 15.10 по 120 431,00 доларів США.

КП «Дрогобичводоканал», отримавши позитивне рішення суду у справі №914/692/18, мало реальні підстави розраховувати на стягнення заборгованості.

Цими коштами позивач мав на меті розпорядитися для погашення заборгованості за Договором про субкредитування оскільки на нього теж покладаються штрафні санкції.

Зокрема, відповідно до п. 14.2 Договору про субкредитування №28010-02/146 від 29.12.2009, за невиконання або неналежне виконання Субпозичальником своїх зобов`язань із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу, в порядку, встановленому чинним законодавством України. Отже, сума пені нараховується на тіло кредиту, що є нічим іншим, як сума позики, яку позичальник отримує в банку, тобто чим меншим є залишок кредиту, тим меншими є штрафні санкції, що покладаються на боржника.

Позивач стверджує, що сума пені за період з 15.10.2019-15.04.2022 нарахованої КП «Дрогобичводоканал» за Договором про субкредитування становить:8 350 648, 32 грн. У разі своєчасного виконання відповідачем рішення суду сума пені становила би 7 678 152,35 грн. Відтак, розмір реального збитку понесеного КП «Дрогобичводоканал» через несвоєчасне виконання рішення суду відповідачем становить: 672 495,97 грн.

Саме протиправна поведінка відповідача призвела до того, що КП «Дрогобичводоканал» не мало можливості погасити частину позики внаслідок чого нараховані йому штрафні санкції є значно вищими, ніж могли би бути.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 151897,50 грн 3% річних, 499 721,67 грн інфляційних втрат та 672 495,97 грн збитків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вх. № 21437/22 заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат частково та проти стягнення збитків повністю.

Позиція відповідача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат обґрунтована тим, що 23.07.2019 між сторонами за участі Дрогобицької міської ради та Трускавецької міської ради укладено Договір в якому сторони визначили порядок та строки погашення заборгованості яка існувала станом на 02.07.2019 та складала 13 670 544, 00 грн. Відповідач стверджує, щл до цієї заборгованості входить заборгованість яка виникла на підставі Договору про постачання холодної води і водовідведення від 21.02.2013 та яка стягнута судовим рішенням у справі №914/692/18.

Відповідно до п. 2 Договору від 23.07.2019 сторони погодили порядок погашення існуючої станом на 02.07.2019 заборгованості ТОВ «Трускавецький водоканал» третьою особою - Трускавецькою міською радою за рахунок бюджетних коштів, поквартальними платежами. Разом з тим сторони погодили, що повне погашення заборгованості відбудеться за передбачені бюджетні кошти за 2020 - 2021 роки. Натомість КП «Дрогобичводоканал» зобов`язувався вжити дії для зняття арешту з майна та рахунків ТОВ «Трускавецький водоканал» що стало наслідком відкриття виконавчого провадження ВП №59432716 про стягнення з ТОВ «Трускавецький водоканал» боргу на користь КП «Дрогобичводоканал» боргу за послуги водопостачання та водовідведення. У виконавчому провадженні №59432716 виконувався судовий наказ, який виданий Господарським судом Львівської облаті у справі №914/692/18. Таким чином, на думку відповідача, за спільною згодою сторін було змінено порядок та строки погашення заборгованості, яка виникла в тому числі за Договором з постачання холодної води і водовідведення (обліковий код споживача №1306) від 21.02.2013.

При цьому зміна порядку полягає у залученні до виконання зобов`язань ТОВ «Трускавецький водоканал» третьої особи - Трускавецької міської ради та погашення боргу поквартальними платежами за бюджетні кошти до кінця 2021 року. Враховуючи викладене, розмір та строки простроченої заборгованості необхідно рахувати виходячи з розміру боргу який існував станом на 01.01.2022 та за період з 01.01.2022 по 04.05.2022 (дата погашення заборгованості). З огляду на вищенаведене, відповідач наводить розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2022р. по 04.05.2022р. на суму заборгованості, яка існувала станом на 01.01.2022р. Відповідач зазначає, що розмір 3% річних, що підлягає стягненню становить 16 008, 40 грн., а розмір інфляційних втрат - 171 051, 08 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 672 495,97 грн., відповідач зазначає, що на його переконання, нараховані КП «Дрогобичводоканал» штрафні санкції згідно Договору субкредитування №28010-02/146 від 29.12.2009 є витратами позивача, що спричинені економічними ризиками ведення позивачем власної господарської діяльності. Між договорами укладеними КП «Дрогобичводоканал», ТОВ «Трускавецький водоканал» та Міністерством фінансів України відсутній взаємозалежний зв`язок. Позивач не довів що відповідач був єдиним його боржником за рахунок якого він міг вчасно погасити заборгованість за Договором субкредитування від 29.12.2009р.

Умови відшкодування збитків передбачені ст. 226 Господарського кодексу України, передбачено, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин. Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначний законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник, об`єктом правовідношення по зобов`язаннях; об`єктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, збитки мають бути реальними, має існувати причинно-наслідковий зв`язок між діями боржника та збитками.

Враховуючи попередні доводи відповідача, позивачем не доведено фактів, які могли б свідчити, що нараховані йому але не сплачені ним штрафні санкції зумовлені виключно протиправними діями відповідача і всупереч вжитих заходів, які також не доведено, були невідворотнім результатом порушення відповідачем зобов`язання. Тобто наявність прямого причинного зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих йому послуг та нарахованою пенею.

Відповідач зазначає, що на момент розгляду справи, позивачем не сплачено нарахованих штрафних санкцій. Їх розмір може бути зменшений під час вирішення питання про стягнення з КП «Дрогобичводоканал» нарахованої пені, як в судовому так і в позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, відповідач приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Трускавецький водоканал» збитків в сумі 672 495, 97 грн. - повністю.

Через систему «Електронний суд» позивач 31.10.2022р. подав відповідь на відзив на позовну заяву за вх. № 22514/22. Заперечуючи проти доводів відповідача, наведених у відзиві, позивач зазначає, що положеннями Договору від 23.07.2019р. не передбачено обов`язок Трускавецької міської ради безпосередньо погасити заборгованість ТОВ «Трускавецький водоканал» перед КП «Дрогобичводоканал», тобто перерахувати на рахунок КП «Дрогобичводоканал» грошові кошти. Відповідно до Договору, Трускавецька міська рада взяла на себе зобов`язання перед ТОВ «Трускавецький водоканал» тільки розглянути і вирішити питання виділення коштів необхідних для погашення заборгованості ТОВ «Трускавецький водоканал».

Відтак, на думку позивача, згідно з цим Договором (п. 2.1-2.3), у Трускавецької міської ради виникли зобов`язання перед ТОВ «Трускавецький водоканал», а не КП «Дрогобичводоканал». Позивач наголошує, що жодних договорів про заміну ТОВ «Трускавецький водоканал» (боржника) у зобов`язанні сплатити прострочену заборгованість, відповідно до ст. 520 ЦК України, КП «Дрогобичводоканал» не укладало. Таким чином, як вважає позивач, Договір не підлягає до застосування у спірних правовідносинах, а відтак порядок та строки погашення заборгованості згідно рішення суду у справі № 914/692/18 не змінювались.

Згідно з висновком Верховного Суду від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16, стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Даний висновок Верховний Суд підтримав у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 19.01.2022 у справі № 204/3530/17, у постанові від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19, у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, у постанові від 03.07.2019 у справі № 541/3253/15-ц.

Враховуючи, що зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, позивач вправі вимагати від відповідача сплати встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежений останніми 3 роками, які передували подачі позову, відтак, наданий відповідачем розрахунок та розмір інфляційних втрат та 3 % річних є неправильним.

Стосовно стягнення збитків, то позивач зауважує, що сума пені за період з 15.10.2019-15.04.2022 нарахованої КП «Дрогобичводоканал» за Договором про субкредитування становить: 8 350 648, 32 грн. У разі своєчасного виконання відповідачем рішення суду сума пені становила б 7 678 152.35 грн. Позивач зобов`язаний сплатити нараховану пеню за прострочення повернення суми кредиту, відповідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 Договору про субкредитування № 28010-02/146 від 29.12.2009.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Таким чином, нарахована КП «Дрогобичводоканал» у більшому розмірі пеня за прострочення повернення основної суми Субкредиту за Договором про субкредитування № 28010-02/146 від 29.12.2009 обов`язково підлягає стягненню, у тому числі за рахунок його майна.

Отже, на думку позивача, зволікання відповідача з виконанням судового рішення про стягнення коштів призвела до того, що КП «Дрогобичводоканал» не мало можливості погасити частину позики внаслідок чого нарахована та обов`язкова до сплати пеня є значно вищою, ніж могла би бути. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 672 495,97 грн. З огляду на вищенаведене, позивач просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обставини, встановлені судом.

21.02.2013р. КП Дрогобичводоканал ( виконавець) та ТОВ Трускавецький водоканал (споживач) укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (обліковий код споживача №1306), згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується проводити відбір води у обсязі, передбаченому п.3.1 договору, та своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Згідно із п.1.2 договору загальна сума договору на 2013рік складає 22 888 800 800грн у т.ч. ПДВ 381480грн.

Пунктом 3.2. договору визначено, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, які затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак є змінними впродовж року. Про зміну тарифів, строк їх введення виконавець повідомляє споживача письмово не пізніше як за 15 днів до дня введення в дію нових тарифів. У разі зміни тарифів оплата споживачем наданих послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.

Пунктом 2.11 цього ж договору сторони погодили, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносин що виникають з приводу централізованого водопостачання та водовідведення, застосовуються положення цих нормативно правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору. Сторони зобов`язуються керуватись вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

Відповідно до положень п.4 договору розрахунковим періодом вважати з 25 числа попереднього місяця по 25 число поточного .Споживач бере на себе зобов`язання, 25 числа кожного місяця представляти дані про кількість спожитої води та кількість скинутих стоків в централізовану комунальну каналізаційну мережу м. Дрогобича відповідного до п.2.7 договору. Якщо 25 число припадає на вихідний день, то дані представляти в перший робочий день, що настає після вихідного.

Пунктом 4.4. договору визначено, що споживач зобов`язується проводити оплату за воду та стоки шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням в такі терміни: до 10 числа 100% вартості спожитої води та скинутих стоків за період з 26 числа попереднього місяця по 10 число поточного місяця включно; 30 числа 100% вартості спожитої води та скинутих стоків за період з 11 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно. Остаточна оплата рахунку виконавця за розрахунковий період проводиться протягом 3-х календарних днів, з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 у справі № 914/692/18 позов Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал» про стягнення заборгованості в розмірі 9 283 763,53 грн. задоволено повністю з підстав порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором від 21.02.2013 та стягнуто вартість наданих позивачем послуг в розмірі 6 904 659,63 грн., інфляційних втрат - 1 966 054,85 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання -513 024,74 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.19р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал - задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 у справі №914/692/18 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області 3 128 071,39 грн. основної заборгованості, 871 618,34 грн. інфляційних втрат та 232 767,61 грн. трьох процентів річних скасовано. Відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал 3 128 071,39 грн. основної заборгованості, 871 618,34 грн. інфляційних втрат та 232 767,61 грн. трьох процентів річних. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 у справі №914/692/18 залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення в новій редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області 3 776 588,24 грн. суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн. інфляційних втрат та 280 257,13 грн. трьох процентів річних. Стягнути з Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал 17 961,07 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У Постанові Західного апеляційного господарського суду від 20.02.19р. у справі № 914/692/18 зокрема встановлено, що з акту приймання-передачі №ОУ-0000293 від 25.01.2016 в якому відображено об`єми спожитих послуг за січень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 243590 куб. м. та водовідведення в розмірі 305590 куб. м.; з акту приймання-передачі №ОУ-0001203 від 25.02.2016 в якому відображено об`єми спожитих послуг за лютий 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 296 600 куб. м. та водовідведення в розмірі 324 600 куб. м.; з акту приймання-передачі №ОУ-0001920 від 25.03.2016 , в якому відображено об`єми спожитих послуг за березень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 217 860 куб. м. та водовідведення в розмірі 269 860 куб. м.; з акту приймання-передачі №ОУ-0002710 від 25.04.2016 , в якому відображено об`єми спожитих послуг за квітень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 221 150 куб. м. та водовідведення в розмірі 283 150 куб. м.; з акту приймання-передачі №ОУ-0003524 від 04.05.2016, в якому відображено об`єми спожитих послуг за чотири дні травня 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 41 690 куб. м. та водовідведення в розмірі 51 690 куб. м.; з акту приймання-передачі №ОУ-0003714 від 25.05.2016 , в якому відображено об`єми спожитих послуг за травень 2016, вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито послуг водопостачання в розмірі 160 330 куб. м. та водовідведення в розмірі 210 330 куб. м.

У постанові Західного апеляційного господарського суду від 20.02.19р. у справі № 914/692/18 встановлено, що вартість спожитих послуг 7 371 588,24 грн., з яких: в січні 2016 року становить 1 531 952,28 грн., з яких: водопостачання = 1 055 231,88 грн., водовідведення = 476 720,40 грн.; в лютому 2016 року становить = 1 791 247,20 грн., з яких: водопостачання = 1 284 871,20 грн., водовідведення = 506 376,00 грн.; в березні 2016 року становить = 1 364 751,12 грн., з яких: водопостачання = 943 769,52 грн., водовідведення = 420 981,60 грн.; в квітні 2016 року становить 1 399 735,8 грн., з яких: водопостачання = 958 021,80 грн., водовідведення = 441 714,00 грн.; в травні 2016 року становить = 1283 901,84 грн., з яких: водопостачання = 875 150,64 грн., водовідведення = 408 751,20 грн.

Відповідачем здійснено часткову сплату вартості спожитих послуг на загальну суму 3 595 000,00 грн., тому сума заборгованості відповідача перед позивачем за послуги спожиті в період січня-травня 2016 року становить 3 776 588,24 грн. (7 371 588,24 грн. - 3 595 000,00 грн.). У постанові від 20.02.19р. у справі № 914/692/19 апеляційний господарський суд дійшов висновку, що стягненню підлягає: 280 257,13 грн. трьох процентів річних за період з 31.01.2016 по 10.09.2018 (включно) та 1094 436,51 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2016 року по вересень 2018 року.

На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.02.19р. у справі № 914/692/18 , видано наказ Господарського суду Львівської області від 14.03.2019р., в якому зазначено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 3 776 588,24 грн. суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн. інфляційних втрат та 280 257,13 грн. трьох процентів річних.

На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.02.19р. у справі № 914/692/18 позивачем здійснено оплати заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №5854 від 02.04.2019р.на суму 50000грн. із призначенням платежу згідно постанови від 20.02.19р. у справі № 914/692/18; № 837 від 09.07.2019р. на суму 142 584,05 грн. із призначенням платежу згідно наказу №914/692/19 від 14.03.19р.; № 848 від 10.07.2019р. на суму 8 363,64 грн. із призначенням платежу згідно наказу №914/692/19 від 14.03.19р.; № 872 від 15.07.2019р. на суму 256 775,28 грн. із призначенням платежу згідно наказу №914/692/19 від 14.03.19р.; № 905 від 24.07.2019р. на суму 625 345,88 грн. із призначенням платежу згідно наказу №914/692/19 від 14.03.19р.; № 915 від 25.07.2019р. на суму 1 721 021,18 грн. із призначенням платежу згідно наказу №914/692/19 від 14.03.19р.; № 7516 від 20.04.2021р. на суму 500000,00 грн. із призначенням платежу оплата заборгованості за водопостачання та водовідведення згідно наказу №914/692/19 від 14.03.19р. у сумі 416656,67грн., ПДВ83333.33.; №3000 від 04.05.2022р.на суму 1570 717,68 грн. із призначенням платежу оплата заборгованості за водопостачання та водовідведення у справі №914/692/19 у т.ч. осн. борг 1004881,61 інфл.-450441,3% річних 115394,45 в т.ч.ПДВ. Копії платіжних доручень долучено позивачем до позовної заяви. Інших доказів в підтвердження оплати суду не представлено.

Як вбачається із змісту платіжних доручень згідно призначень проведених платежів, лише платіжні доручення №№ 3000 від 04.05.2022р. та № 7516 від 20.04.2021р. визначають призначення оплат в погашення основного боргу, інфляційних нарахувань, 3%річних, та ПДВ, врешті платіжні доручення містять покликання на постанову та судовий наказ у справі № 914/692/18, згідно яких визначено до стягнення, як основний борг так і інфляційні втрати та 3%річних.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція). Згідно з п.1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними. У відповідності до п.22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення. Згідно з п.1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та п.3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку. Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п.2.29 Інструкції).

З правового аналізу вказаних приписів чинного законодавства слідує, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику. Тобто, платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення; відповідно, отримувач коштів, в свою чергу, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

Відповідачем жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цього платіжного доручення для зміни призначення платежу матеріали справи не містять. Доказів в підтвердження своєчасної оплати основного боргу, зокрема до визначених позивачем періодів нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних суду не представлено.

Статтею 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У зв`язку із простроченням оплати заборгованості, врахувуючи положення ст 534 ЦК України, щодо здійснення розподілу отриманих від відповідача коштів у даній справі № 914/2013/22, позивачем, згідно долученого до позовної заяви розрахунку за період з 23.08.2019р по 19.04.2021р. нараховано із суми боргу 2 070717,68грн. -102968,56 грн. 3% річних та 241652,75грн. інфляційних втрат та враховуючи часткову оплату заборгованості позивачем нараховано із суми боргу 1570717,68грн. за період з 20.04.2021р по 03.05.2022р. - 48928,93грн. -3%річних та 258068,91грн. інфляційних втрат.

Перевіривши проведені нарахування, встановлено що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку та в перерахунку підставними є вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 495009,68грн та 3%річних в розмірі 150195,54грн. Врешті нарахування є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Позивачем також нараховано 6724905,97грн збитків, обгрунтовуючи свою вимогу тим, що 29 грудня 2009 року між Міністерством фінансів України (Субкредитор), Міністерством з питань житлово-комунального господарства України (Міністерство) та Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» (субпозичальник) було укладено договір про субкредитування № 28010-02/146, відповідно до п. 2.1. якого Субкредитор рекредитує субпозичальнику частину коштів Позики (далі субкредит) у сумі, що не перевищує 3 131 207,53 дол. США (три мільйони сто тридцять одна тисяча двісті сім доларів п`ятдесят три центи) та включає одноразову комісію (7828,02 дол.США), на платній, зворотній, строковій основі, а Субпозичальник зобов`язується використовувати надані кошти відповідно до умов цього Договору, Угоди про позику, виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором, повернути отриману суму Субкредиту, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цього Договору. Міністерство зобов`язується належним чином виконувати функції відповідального виконавця Проекту, зокрема, забезпечити виконання зобов`язань України за Угодою про позику, крім тих, що безпосередньо належать до компетенції Субкредитора та Субпозичальника, в тому числі забезпечувати залучення до виконання Угоди про позику та Проекту інші державні органи відповідно до їх компетенції, прийняття у разі потреби відповідних нормативно- правових актів, забезпечити належне впровадження Субпозичальником Договору та, в межах своєї компетенції, належне виконання умов Угоди про позику та цього Договору, здійснювати контроль за належним впровадженням Проекту та інше.

Згідно із п. 14.2. Договору субкредитування за невиконання або неналежне виконання Субпозичальником своїх обов`язків із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

В підтвердження даної позовної вимоги, позивачем долучено листи Міністерства фінансів України № 19040-10-10/22919 від 12.09.2019р. позивача повідомлено про необхідність сплати 152978,17 доларів США та 1767435,32 грн. пені. Розрахунок за період з 16.04.2019р. по 15.10.2019р. ; лист Міністерства фінансів України № 19040-10-10/7709 від 11.03.2020р. позивача повідомлено про необхідність сплати 144988,15 доларів США та 1261959,70 грн. пені. Розрахунок за період з 16.10.2019р. по 15.04.2020р. додано до листа; лист Міністерства фінансів України № 19040-10-10/28170 від 14.09.2020р. позивача повідомлено про необхідність сплати 136760,55 доларів США та 1128050,16 грн. пені. Розрахунок за період з 16.04.2020р. по 15.10.2020р. додано до листа; лист Міністерства фінансів України № 19040-10-10/8253 від 16.03.2021р. позивача повідомлено про необхідність сплати 126271,90 доларів США та 1059994,30 грн. пені. Розрахунок за період з 16.10.2020р. по 15.04.2021р. додано до листа;, лист Міністерства фінансів України № 19040-10-10/29255 від 23.09.2021р. позивача повідомлено про необхідність сплати 126302,26 доларів США та 1476447,56 грн. пені. Розрахунок за період з 16.04.2021р. по 15.10.2021р. додано до листа; лист Міністерства фінансів України № 19040-10-10/6816 від 29.03.2022р. позивача повідомлено про необхідність сплати 125554,49 доларів США та 1656761,28 грн. пені. Розрахунок за період з 16.10.2021р. по 15.04.2022р. додано до листа.

Позиція суду.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 3 776 588,24 грн. суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн. інфляційних втрат та 280 257,13 грн. трьох процентів річних.

За умовами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи та із долучених та зазначених вище платіжних доручень, оплата заборгованості за надані послуги мала місце із порушенням строків виконання зобов"язань покладених на відповідача.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Суд враховує, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із простроченням оплати заборгованості, позивачем згідно долученого до позовної заяви розрахунку за період з 23.08.2019р по 19.04.2021р. нараховано із суми боргу 2 070717,68грн. -102968,56 грн. 3% річних та 241652,75грн. інфляційних втрат та враховуючи часткову оплату заборгованості позивачем нараховано із суми боргу 1570717,68грн. за період з 20.04.2021р по 03.05.2022р. - 48928,93грн. -3%річних та 258068,91грн. інфляційних втрат. Перевіривши проведені нарахування, встановлено що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку та в перерахунку підставними є вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 495009,68грн та 3%річних в розмірі 150 195,54грн. Відтак, врешті позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Доводи відповідача з приводу того, що вищевказані нарахування позивач здійснив із врахуванням невірних періодів, оскільки договором від 23 липня 2019 року узгоджено зміну порядку та строку сплати заборгованості, суд до уваги не приймає, враховуючи наступне. Як вбачається із долученої копії договору, 23 липня 2019 року Дрогобицькою міською радою, Трускавецькою міською радою, Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» було укладено договір, відповідно до п. 1 якого сторони домовились про врегулювання питання щодо погашення боргових зобов`язань ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал в сумі кредиторської заборгованості 13 670 544 грн. на 02 липня 2019р. Згідно з п. 2.1. Договору Трускавецька міська рада зобов`язалася 30 липня 2019 року на черговій сесії Трускавецької міської ради розглянути питання щодо виділення з бюджету міста коштів в сумі 1,4 млн.грн., що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал.

За умовами п. 2.2. Договору Трускавецька міська рада взяла зобов`язання до 20 жовтня 2019 року, при перевиконанні бюджету міста, вирішити питання щодо виділення з бюджету коштів в сумі не менше 1,0 млн.грн., що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал. Пунктом 2.3. Договору Трускавецька міська рада зобов`язується при розгляді бюджетів міста Трускавця на 2020-2021 роки передбачити кошти для повного погашення заборгованості ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал поквартальними платежами.

Як вбачається із змісту даного договору, останній не є договором про заміну боржника у зобов`язанні відповідно до ст. 520 ЦК України, чи відстроченням або розстроченням виконання судового рішення, зміною способу та порядку виконання судового рішення, також у даному договорі не зазначено підстави виникнення заборгованості, відсутні покликання на договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 21.02.2013р., не вказано за які періоди виникла заборгованість та за які послуги та розмір заборгованості врегульований договором від 23 липня 2019 року є іншим ніж визначений у судовому наказі №914/692/19 від 14.03.19р.. Доказів в підтвердження того, що визначена у наказі заборгованість увійшла у визначений цим договором розмір заборгованості суду не представлено.

Додатково, суд звертає увагу на те, що даним договором не передбачено обов`язку Трускавецької міської ради оплатити заборгованість ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал, а передбачено зобов`язання 30 липня 2019 року на черговій сесії Трускавецької міської ради розглянути питання щодо виділення з бюджету міста коштів в сумі 1,4 млн.грн., що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал; до 20 жовтня 2019 року, при перевиконанні бюджету міста, вирішити питання щодо виділення з бюджету коштів в сумі не менше 1,0 млн.грн., що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал та при розгляду бюджетів міста Трускавця на 2020-2021 роки передбачити кошти для повного погашення заборгованості ТОВ Трускавецький водоканал перед КП Дрогобичводоканал поквартальними платежами. Також, слід зауважити, що сторонами не додано доказів на підтвердження вчинення Трускавецькою міською радою дій, спрямованих на погашення заборгованості ТОВ Трускавецький водоканал, зокрема за рішенням суду у справі № 914/692/18.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків в сумі 672 495,97 грн. належить зазначити наступне.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.,

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 02.03.2021р. у справі № 922/1742/20.

Пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, зокрема покладає на кредитора обов`язок довести, що ці витрати не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були понесені внаслідок неналежного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості понесення витрат, ще не є підставою для їх стягнення.

Господарський кодекс України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах, тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються (п. 41 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"). За Господарським кодексом підлягають стягненню витрати, які фактично понесені на день пред`явлення позову. Витрати, які позивач може понести або понесе в майбутньому (так звані майбутні передбачувані витрати, наприклад нараховані, але не сплачені штрафні санкції, нарахована, але не сплачена заробітна плата тощо), за Господарським кодексом, не підлягають стягненню за цими позовними вимогами. Втім, за позивачем завжди залишається право пред`явити позов про стягнення цих збитків у майбутньому, після того як вони будуть фактично понесені.

Водночас необхідно враховувати, що відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управненої сторони, які складають реальну шкоду, а лише так звані вимушені, необхідні, "корисні" витрати, тобто витрати, які є дійсно необхідними, мінімальними за даних умов, в даній конкретній ситуації, щоб усунути наслідки невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (вчинення господарського правопорушення). До таких витрат відносять також витрати, які були понесені з метою запобігти збиткам або зменшити їх розмір. Втім, витрати на реалізацію цих заходів не повинні перевищувати самих збитків, в іншому разі вони підлягають відшкодуванню лише в межах понесених збитків. Не підлягають відшкодуванню витрати, які дійсно були зроблені, але з перевищенням їх нормально допустимого рівня.

Важливим елементом доказування є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги в частині нарахування збитків укладенням 29.12.2009р. Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП «Дрогобичводоканал» договору субкредитування №28010-02/146 на загальну суму позики 3131207,53 дол. США, яка видана на період з 29.12.09р. по 15.10.25р., згідно до умов якого на позивача покладено витрати зі сплати позики, відсотків, комісій, маржі та пені. В підтвердження даних обставин до позовної заяви долучено копії договору субкредитування № 2801002/146 від 29.12.09р. та листи Мінфіну від 29.03.22, від 23.09.21р, від 16.03.21р, від 14.09.20р, від 11.03.20р., від 12.09.19р. із розрахунками за періоди з 15.04.2019р. по 23.02.22р

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019р. у справі № 914/692/18 встановлено, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань по оплаті послуг за договором від 21.02.2013 року про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (обліковий код споживача №1306) належним чином не виконав за розрахунковий період січня-травня 2016 року. Відтак за даних обставин підтверджено порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором від 21.02.2013 року, щодо своєчасної оплати наданих послуг за розрахунковий період січня-травня 2016.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем укладено договір субкредитування №28010-02/146 - 29.12.2009р., тобто задовго до укладення договору від 21.02.13р., на підставі якого виникла заборгованість між учасниками даної справи. Тому, за даних обставин позивач укладаючи договір субкредитування з об`єктивних причин не міг розраховувати на виконання договору відповідачем, який ще не було укладено. Натомість при укладенні договору субкредитування №28010-02/146 - 29.12.2009р. діяв на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій.

Щодо розміру збитків позивач стверджує, що за період з 15.10.2019р по 15.04.2022р нарахована позивачем за договором субкредитування пеня складає 8 350648,32грн., та уразі своєчасного виконання відповідачем рішення суду сума пені становила би 7678152,35грн. відтак, просить стягнути 672495,97грн., що складає різницю між даними нарахуваннями. При цьому, позивач не обгрунтував та не подав доказів в підтвердження обставин, що уразі своєчасного виконання відповідачем рішення суду сума пені становила б саме 7678152,35грн.

У позовній заяві позивач зазначає що згідно графіку погашення субкредиту, позика позивачу видана на період з 29.12.09р. по 15.10.25р .

Так, позивачем представлено розрахунки платежів за договором субкредитування лише за періоди з 15.04.2019р. по 23.02.22р. За період з 2009р до 15.04.19р. розрахунків за договором субкредитування не додано, як і не долучено належних доказів в підтвердження підписаних до даного договору субкредитування графіків платежів на весь період користування позикою. Також позивачем не обгрунтовано та доказів, що у період фактичного користування субкредитом, в підтвердження своєчасності погашення платежів із позики чи доказів які підтвердили б відсутність заборгованості позивача за договором субкредитування у тому числі із пені, починаючи з 2009 року до періоду виникнення заборгованості відповідача (до січня 2016р.), як і до 15.04.2019р. позивачем не представлено. Тому, за даних обставин неможливо встановити обставини, щодо періодів та розміру пені яка могла бути нарахована та періоди та підстави фактичного нарахування пені, згідно долучених позивачем розрахунків. Позивачем не представлено будь-яких інших доказів, в підтвердження обставин, що не сплата заборгованості відповідача мала своїм наслідком понесення додаткових витрат позивачем за договором субкредитування . Відтак, враховуючи дані обставини позивачем не доведено розмір заявлених до стягнення збитків, наявність вини відповідача та причинового зв`язку між діями відповідача та нарахуванням позивачу додаткових витрат з пені. Окрім цього позивачем не представлено жодних доказів реального понесення додаткових нарахованих витрат з пені, доказів оплати пені не надано . Долучені листи Міністерства фінансів України з доданими до них розрахунками платежів, сплата яких фактично не підтверджена або ж за якими платежі не сплачені позивачем, не можуть вважатися належними доказами понесення позивачем додаткових витрат, зокрема з пені, відповідно до ст. 225 ГК України.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 672 495,97 грн. є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, відтак відсутні правові підстави для їх задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, подані докази та надані пояснення в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі в частині інфляційних втрат в розмірі 495009,68грн. та 3% річних в розмірі 150195,54 грн. судом визнаються встановленими та позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог. Згідно із п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал (82200, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, ідентифікаційний код 33086713) на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, ідентифікаційний код 03348910) інфляційні втрати в розмірі 495009,68грн., 3% річних в розмірі 150195,54 грн., та 9 678,07грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 09.02.23р.

Суддя Іванчук С.В.