Рішення № 108874341, 01.02.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/805/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Налапко Ю.І., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 246 028,20 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Тригуб О.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 246 028,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.05.2012 року, на підставі укладеного між сторонами Договору про подачу та збирання вагонів № 233 від 05.07.2011, на під`їзну колію Мікулинці-Струсів було подано вагон № 51075620.

10.02.2016 між сторонами на тих же умовах було укладено новий Договір про подачу та забирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.02.2016 терміном на 5 років. Так, 10.06.2021 року закінчився термін дії Договору про подачу та забирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.02.2016, згідно з яким друга станційна колія Мікулинці-Струсів тимчасово використовувалися відповідачем як під`їзна колія. Як зазначає позивач, з 11.06.2021 р. станційна колія є місцем загального користування. У зв`язку із тим, що цистерну № 51075620 не забрано відповідачем із місць загального користування станції Мікулинці-Струсів, позивачем нараховано 238 655,12 грн плати за користування вагонами та 7 363,08 грн збору за зберігання.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/805/22 від 14.06.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без руху.

24.06.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2022 було відкрито провадження у справі № 911/805/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

У зв`язку із відсутністю фінансування на поштову кореспонденцію, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2022 не була направлена поштою на адресу місцезнаходження відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.06.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

14.07.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про надання копії ухвали та ознайомлення з матеріалами справи.

01.08.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про продовження строків для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2022 у справі № 911/805/22 заява Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» про продовження строку для подання відзиву на позов від 01.08.2022 задоволена та продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву.

05.09.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.09.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2022, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, судом вирішено здійснювати розгляд справи № 911/805/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі № 911/805/22 на 13.10.2022.

Ухвала Господарського суду Київської області від 28.09.2022 про справі № 911/805/22 була направлена сторонам на їх електронні адреси, зазначені у позовній заяві та відзиві.

03.10.2022 через електронний суд позивачем подано клопотання/заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 по справі № 911/805/22 відмовлено у задоволенні клопотання/заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 03.10.2022.

12.10.2022 через електронний суд позивачем подано клопотання/заяву про відкладення судового засідання та заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2022 по справі № 911/805/22 відмовлено у задоволенні клопотання/заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 12.10.2022.

13.10.2022 в судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву про відкладення судового засідання; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 13.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 10.11.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час судового засідання, 18.10.2022 судом складено ухвалу-повідомлення та направлено зазначену ухвалу суду на електронні адреси сторін.

26.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2022 по справі № 911/805/22 заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено розгляд справи в судовому засіданні 10.11.2022 в режимі відеоконференції та доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Тернопільської області.

10.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника.

10.11.2022 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про проведення судового засідання без представника.

Ухвалою суду від 10.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження по справі № 911/805/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.12.2022.

14.11.2022 через електронний суд позивачем подано клопотання/заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, 14.11.2022 судом складено ухвалу-повідомлення та направлено зазначену ухвалу суду на електронну адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2022 по справі № 911/805/22 заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено розгляд справи в судовому засіданні 14.12.2022 в режимі відеоконференції та доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Тернопільської області.

14.12.2022 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 14.12.2022 судом запропоновано представнику позивача перед вступним словом учасників справи відкласти судове засідання на іншу дату у зв`язку із неявкою представника відповідача; представник позивача щодо відкладення не заперечував. Ухвалою суду від 14.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 18.01.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, 14.12.2022 судом складено ухвалу-повідомлення та направлено зазначену ухвалу суду на електронну адресу відповідача.

15.12.2022 через електронний суд позивачем подано клопотання/заяву участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 по справі № 911/805/22 відмовлено у задоволенні клопотання/заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 15.12.2022.

30.12.2022 через електронний суд позивачем подано клопотання/заяву участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 по справі № 911/805/22 заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.01.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла копія чинної довіреності.

18.01.2023 в судове засідання з`явився представник позивача; представник відповідача в судове засідання не з`явися, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. У зв`язку із перериванням зв`язку та технічною неможливістю подальшого розгляду справи, суд вирішив відкласти судове засідання у справі на 01.02.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час судового засідання, 18.01.2023 судом складено ухвалу-повідомлення та направлено зазначену ухвалу суду на електронні адреси сторін.

24.01.2023 через електронний суд позивачем подано клопотання/заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 по справі № 911/805/22 заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено розгляд справи в судовому засіданні 01.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

01.02.2023 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.2012 року, на підставі укладеного між сторонами Договору про подачу та збирання вагонів № 233 від 05.07.2011, на під`їзну колію Мікулинці-Струсів було подано вагон № 51075620, що належить відповідачу.

10.02.2016 між сторонами на тих же умовах було укладено новий Договір про подачу та забирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.02.2016 терміном на 5 років. Так, 10.06.2021 року закінчився термін дії Договору про подачу та забирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.02.2016, згідно з яким друга станційна колія Мікулинці-Струсів тимчасово використовувалися відповідачем як під`їзна колія. Як зазначає позивач, з 11.06.2021 р. станційна колія є місцем загального користування. У зв`язку із тим, що цистерну № 51075620 не забрано відповідачем із місць загального користування станції Мікулинці-Струсів, позивачем нараховано 238 655,12 грн плати за користування вагонами та 7 363,08 грн збору за зберігання.

01.02.2023 в судове засідання представник відповідача вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Крім того, відповідач не був позбавлений права брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 01.02.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

09.07.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі договір-1) шляхом приєднання відповідачем до публічного договору, що підтверджується Заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 37199618/2020-0005 від 07.07.2020 та повідомленням про укладання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-37199618/2020-0004 від 09.07.2020 (копії наявні в матеріалах справи).

Пунктом 1 договору-1 визначено, що предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Відповідно до п. 1.5 догововру-1, договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування, кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до п. 2.1.4 договору-1, замовник зобов`язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом замовника; самостійно та регулярно ознайомлюватися з змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника.

Відповідно до п. 12.1 договору, цей договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення.

Судом встановлено, що 24.05.2011 комісією у складі головного інженера Тернопільської дирекції залізничних перевезень Тихого В.М., комерційного ревізора Палія С.В., інженера по під`їзних коліях Глевацької Г.М., колійного майстра Королюка М.Р., старшого інспектора протипожежної охорони Азарова М.І., селищного голови Слободян І.В., начальника станції Микулинці-Струсів Мерви Ю.І., заступника директора (Мишковицького МПД) ДП «Укрспирт» Біласа В.І. проведено обстеження другої станційної колії станції Мікулинці-Струсів та дозволено навантаження спирту, що підтверджується актом № б/н від 24.05.2011 (копія наявна в матеріалах справи).

05.07.2011 між Державним територіально-галузевим об`єднанням «Львівська залізниця» (далі залізниця) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі користувач, відповідач) укладено договір про подачу та збирання вагонів № 233 (далі договір-2), пунктом 1 якого визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з колії, яка належить «Залізниці», примикає до станції Микулинці-Струсів Львівської залізниці через стрілку № 9 і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є знак «Межа під`їзної колії», який встановлений на відстані м від стрілки примикання/станційна колія/.

Відповідно до п. п. 2-5 договору-2, розгорнута довжина колії становить 30 м. У межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 180 кв. м. Рух поїздів до на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації. Вагони на під`їзну колію передаються після повідомлення.

Згідно п. 6 договору-2, вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться на фронті (місце здачі). Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 2 одиниць.

Пунктами 8-9 договору-2 визначено, що приймання вагонів при збиранні їх залізницею здійснюється: на колії вантажного фронту в тій кількості, що було подано. Максимально переробна спроможність вантажних пунктів: по навантаженню: спирту 1 вагон, час 2 години.

Відповідно до п. 10 договору-2, час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання.

Судом вставлено, що 31.05.2012 згідно з умовами договору-2, на під`їзну колію Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» Микулинці-Струсів було подано вагон № 51075620, час подачі вагону 10:00, що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів № 10 форми ГУ-45, підписаною з боку працівника станції та вантажовласника без будь-яких зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно відомостей, що зазначені в картотечних даних про вагони вантажного парку, власником вагону № 51075620 (код 22) є Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (копія наявна в матеріалах справи).

В судовому засіданні 01.02.2023 представник позивача також підтвердив, що власником вагону № 51075620 (код 22) є відповідач. Зазначені відомості відповідачем не спростовані.

Відповідно до п. 13 договору-2, відстань для нарахування збору за подачу та збирання вагонів 1,5 км в обидва кінці.

Умовами п. 14 договору-2 сторони узгодили, що користувач сплачує залізниці плату з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати: за подачу, збирання вагонів: згідно Збірника Тарифів розділ-3, таблиця -2 (п. 14.1). За користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; Збірника Тарифів розділ 5 (п. 14.2). За складування вантажів або примикання під`їзних колій у смузі відведення: користувач сплачує залізниці плату за утримання смуги відведення залізниці згідно Рахунку відшкодування витрат, затвердженого Тернопільською дирекцією залізничних перевезень і утримується станцією до 10 числа поточного місяця (п. 14.3). За маневрову роботу по письмовій заявці (п. 14.4). Інші збори і плати за фактично виконану роботу (п. 14.5). Збори і плати вносяться: нараховуються товарною конторою станції і утримуються з коду підприємства через ТехПД.

Згідно пп. 16.6 договору-2, ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у Збірнику Тарифів є базовими.

Відповідно до п. 20 договору-2, цей договір укладається терміном на 5 років з 10.06.2011 р. до 10.06.2016 р. включно.

23.02.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору про подачу та збирання вагонів № 233 від 05.07.2011, якою Преамбулу договору в частині «Залізниця» викладено в новій редакції: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень». Викладено п .15 договору в новій редакції та викладено розділ «місце знаходження та банківські реквізити сторін» в частині «Залізниця» в новій редакції. В інші пункти договору залишені без змін (копія наявна в матеріалах справи).

10.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» (далі залізниця, позивач) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі користувач, відповідач) укладено договір про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п (далі договір-3), пунктом 1 якого визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з колії, яка належить «Залізниці», примикає стрілочним переводом № 9 до станції Микулинці-Струсів Львівської Залізниці і обслуговується локомотивом залізниці./ станційна колія/.

Відповідно до п. п. 2-5 договору-3, розгорнута довжина колії становить 30 м. У межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 180 кв. м. Рух поїздів до на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації. Вагони на під`їзну колію передаються після повідомлення.

Згідно п. 6 договору-3, вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться на колії (місце здачі). Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 2 одиниць.

Пунктами 8-9 договору-3 визначено, що приймання вагонів при збиранні їх залізницею здійснюється: на колії вантажного фронту в тій кількості, що було подано. Максимально переробна спроможність вантажних пунктів: по навантаженню: спирту 1 вагон, час 2 години, розмір подачі 2 вагони.

Відповідно до п. 10 договору-3, час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання.

Відповідно до п. 13 договору-3, відстань для нарахування збору за подачу та збирання вагонів 1,5 км в обидва кінці.

Умовами п. 14 договору-3 сторони узгодили, що користувач сплачує залізниці плату з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати: за подачу, збирання вагонів: згідно Збірника Тарифів розділ-3, таблиця -2 (п. 14.1). За користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; Збірника Тарифів розділ 5 (п. 14.2). За складування вантажів або примикання під`їзних колій у смузі відведення: користувач сплачує залізниці плату за утримання смуги відведення залізниці згідно Рахунку відшкодування витрат, затвердженого Тернопільською дирекцією залізничних перевезень і утримується станцією до 10 числа поточного місяця (п. 14.3). За маневрову роботу по письмовій заявці (п. 14.4). Інші збори і плати за фактично виконану роботу (п. 14.5). Збори і плати вносяться: нараховуються товарною конторою станції і утримуються з коду підприємства через ТехПД.

Відповідно до п. 15 договору-3, користувач несе відповідальність за схоронність рухомого складу (вагонів, контейнерів) згідно із ст. 124 Статуту залізниць України та виконання технічних умов по забезпеченню збереження рухомого складу при виконанні вантажних та маневрових робіт згідно ДСТУ ГОСТУ 22235:2015.

Згідно пп. 16.6 договору-3, ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у Збірнику Тарифів є базовими.

Відповідно до п. 20 договору-3, цей договір укладається терміном на 5 років з 10.06.2016 р. до 10.06.2021 р. включно.

01.06.2019 між сторонами укладена Додаткова угода № 1 до Договору про подачу та забирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, якою Преамбулу договору в частині «Залізниця» викладено в новій редакції: Акціонерне товариство «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень». Пункт 3 договору викладено в наступній редакції: у межах смуги відведення залізниці під`їзною колією та спорудами користувача зайнято ділянку землі площею кв. м. Пункт 14.2 договору викладено в наступній редакції: за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. Пункт 14.3 виключений. Розділ 5 «місце знаходження та банківські реквізити сторін» зі сторони залізниці викладений в новій редакції. Всі інші положення договору-2 залишені без змін (копія угоди наявна в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, 10.06.2021 року закінчився термін дії Договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, згідно з яким друга станційна колія станції Микулинці-Струсів тимчасово використовувалася відповідачем як під`їзна колія.

11.06.2021 станцією Микулинці-Струсів на адресу відповідача направлено лист № 1 від 11.06.2021, яким повідомлено відповідача про закінчення терміну дії договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п та повідомлено, що у зв`язку із цим, цистерни № 51192847 та № 51075620 з 00 год з 11.06.2021 простоюють на станційних коліях станції Микулинці-Струсів і, відповідно, нараховується плата за користування вагонами і збір за зберігання. Листом позивач просив відповідача як найшвидше вирішити питання відправлення цистерн зі станції Микулинці-Струсів.

Як зазначає позивач, цистерна відповідача № 51075620 простоює на місці загального користування станції Микулинці-Струсів з 11.06.2021 з 00 год. 01 хв. та не забрана відповідачем до дати звернення позивачем до суду із даним позовом.

Судом встановлено, що 11.06.2021, для засвідчення факту простою цистерни відповідача № 51075620 у місцях загального користування на станції Микулинці-Струсів, після закінчення терміну дії Договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, представниками залізниці складено Акт загальної форми № 1 форми ГУ-23 від 11.06.2021; найменування вантажу: вагони з/д на своїх осях; обставини, що викликали складання акта: «термін дії договору № Л/ДН-2/16/563/м/п ДП «Укрспирт» закінчився 10.06.2016. Вагони № 51192847; № 51075620 з 11.06.2021 р. в 00 год. 01 хв. простоюють на коліях загального користування». Акт підписаний двома представниками залізниці, з боку відповідача Акт не підписаний (копія наявна в матеріалах справи).

Крім того, 11.06.2021 представником залізниці складено пам`ятку № 2 про користування вагонами (контейнерами) на подавання вагонів (контейнерів) під навантаження (вивантаження), відповідно до якої вантажовласник: 8857 ДП «Укрпирт» 8213887; місце подавання 9898 місце загального користування; № вагонів 51075620; подавання вагонів 11.06.2021 р. 00:01 (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку із цим, відповідачу було нараховано плату за користування вагоном № 51075620 в сумі 238 665,12 грн та збір за зберігання власного/орендованого рухомого складу на своїх осях в сумі 7 363,08 грн за відомостями з накопичувальних карток (ф. ФДУ-92) № 30119001 від 30.11.2021 на суму 102 721,50 грн, № 05129002 від 05.12.2021 на суму 2 991,30 грн, № 10129003 від 10.12.2021 на суму 2 991,30 грн, № 15129004 від 15.12.2021 на суму 2 991,30 грн, № 20129005 від 20.12.2021 на суму 2 991,30 грн, № 25129006 від 25.12.2021 на суму 2 991,30 грн, № 31129007 від 31.12.2021 на суму 3 589,50 грн, № 05010001 від 05.01.2022 на суму 2 991,30 грн, № 10010002 від 10.01.2022 на суму 2 991,30 грн, № 15019003 від 15.01.2022 на суму 2 991,30 грн, № 20019004 від 20.01.2022 на суму 2 991,30 грн, № 250119005 від 25.01.2022 на суму 2 991,30 грн, № 310119006 від 31.01.2022 на суму 3 589,50 грн, № 05029007 від 05.02.2022 на суму 2 991,30 грн, № 10029008 від 10.02.2022 на суму 2 991,30 грн, № 15029009 від 15.02.2022 на суму 2 991,30 грн, № 20029010 від 20.02.2022 на суму 2 991,30 грн, № 25029011 від 25.02.2022 на суму 2 991,30 грн, № 28029012 від 28.02.2022 на суму 1 794,70 грн, № 05039013 від 05.03.2022 на суму 2 991,30 грн, № 10039014 від 10.03.2022 на суму 2 991,30 грн, № 15039015 від 15.03.2022 на суму 2 991,30 грн, № 20039016 від 20.03.2022 на суму 2 991,30 грн, № 25039017 від 25.03.2022 на суму 2 991,30 грн, № 31039018 від 31.03.2022 на суму 3 589,50 грн, № 05049019 від 05.04.2022 на суму 2 991,30 грн, № 10049020 від 10.04.2022 на суму 2 991,30 грн, № 15049021 від 15.04.2022 на суму 2 991,30 грн, № 20049022 від 20.04.2022 на суму 2 991,30 грн, № 25049023 від 25.04.2022 на суму 2 991,30 грн, № 30049024 від 30.04.2022 на суму 2 991,30 грн, № 05059025 від 05.05.2022 на суму 2 991,30 грн, № 10059026 від 10.05.2022 на суму 2 991,30 грн, № 15059027 від 15.05.2022 на суму 2 991,30 грн та № 20059028 від 20.05.2022 на суму 2 991,30 грн, які були нараховані на підставі Акту загальної форми № 1 (копії долучені до матеріалів справи).

Накопичувальні картки підписані працівником станції, з боку вантажовласника вказані картки не підписані.

Для засвідчення факту простою цистерни відповідача № 51075620 на місці загального користування станції Микулинці-Струсів, позивачем також надано до суду акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника ДП «Укрспирт»: (ф. ГУ-23) № 2 від 30.11.2021, № 3 від 05.12.2021, № 3178 від 10.12.2021, № 3220 від 16.12.2021, № 3237 від 20.12.2021, № 3295 від 27.12.2021, № 3345 від 31.12.2021, № 55 від 08.01.2022, № 56 від 10.01.2022, № 10 від 15.01.2022, № 162 від 20.01.2022, № 296 від 31.01.2022, № 432 від 10.02.2022, № 470 від 15.02.2022, № 569 від 20.02.2022, № 681 від 01.03.2022, № 686 від 06.03.2022, № 690 від 10.03.2022, № 692 від 15.03.2022, № 704 від 20.03.2022, № 716 від 25.03.2022, № 767 від 02.04.2022, № 777 від 05.04.2022, № 801 від 10.04.2022, № 808 від 15.04.2022, № 840 від 23.04.2022, № 843 від 25.04.2022, № 855 від 30.04.2022, № 866 від 06.05.2022, № 875 від 10.05.2022, № 880 від 15.05.2022 та № 911 від 20.05.2022, якими засвідчено факт відмови відповідача від підписання накопичувальних карток (копії долучені до матеріалів справи).

Акти загальної форми підписані двома представниками залізниці, з боку відповідача акти не підписані, однак зазначені наступні обставини: відмова від підпису накопичувальної картки ф. ФДУ-92; вантажовласник ДП «Укрспирт» не з`явився для підпису накопичувальної картки (№ відповідної картки).

Судом встановлено, що 21.04.2022 позивач звернувся до відповідача листом вих. № 4-П/2022 із претензією про стягнення плати за користування та збору за зберігання вантажу, якою просив відповідача розглянути та у 10 денний термін надати відповідь на претензію. Позивач просив відповідача сплатити плату за користування вагоном № 51075620 в сумі 203 839,92 грн та збір за зберігання в сумі 6 292,68 грн. Крім того, позивач просив відповідача вирішити питання відправлення вагона № 51075620 зі станції Микулинці-Струсів для уникнення безпідставного простою та подальших нарахувань. Претензія також містить детальний розрахунок плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. На підтвердження надсилання претензії, позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек за № 4602510224803.

Відповіді на претензію відповідач не надав, плата за користування вагоном № 51075620 в сумі 203 839,92 грн та збір за зберігання в сумі 6 292,68 грн в добровільному порядку не відшкодовані.

Станом на дату розгляду даної позовної заяви в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем плати за користування вагоном відповідача № 51075620 в сумі 238 665,12 грн та збір за зберігання власного рухомого складу на своїх осях в сумі 7 363,08 грн, а вагон № 51075620 з місця загального користування станції Микулинці-Струсів відповідачем не забраний. Протилежного суду не доведено.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про подавання та забирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Перевезенням вантажів, відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України, визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною другою статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевезення вантажу залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під`їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії і станції примикання.

Згідно з частинами 5 і 6 ст. 76 Статуту залізниць, договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії із станцією примикання. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було встановлено судом раніше, 31.05.2012, згідно з умовами договору про подачу та збирання вагонів № 233 від 05.07.2011, на під`їзну колію Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» Микулинці-Струсів було подано вагон № 51075620, що підтверджується Пам`яткою про подавання вагонів № 10 форми ГУ-45, підписаною з боку працівника станції та вантажовласника без будь-яких зауважень та заперечень. Час подачі вагону 10:00 (копія наявна в матеріалах справи).

10.02.2016 між позивачем та відповідачем укладено Договір про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п, пунктом 1 якого визначено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з колії, яка належить «Залізниці», примикає стрілочним переводом № 9 до станції Микулинці-Струсів Львівської Залізниці і обслуговується локомотивом залізниці./ станційна колія/.

Відповідно до п. 20 договору № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, цей договір укладається терміном на 5 років з 10.06.2016 р. до 10.06.2021 р. включно.

Як зазначає позивач, 10.06.2021 року закінчився термін дії Договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, згідно з яким друга станційна колія станції Микулинці-Струсів тимчасово використовувалася відповідачем як під`їзна колія, у зв`язку із чим, з 11.06.2021 р. цистерна (вагон) № 51075620 відповідача простоює в місці загального користування на станції Микулинці-Струсів.

Судом було встановлено, що згідно відомостей, зазначених в картотечних даних про вагони вантажного парку, власником вагону № 51075620 (код 22) є Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (копія наявна в матеріалах справи).

В судовому засіданні 01.02.2023 представник позивача також підтвердив, що власником вагону № 51075620 (код 22) є відповідач. Зазначені відомості відповідачем не спростовані.

У зв`язку із тим, що цистерну № 51075620, що належить відповідачу, не забрано останнім із місць загального користування станції Мікулинці-Струсів після закінчення терміну дії договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, позивачем нараховано 238 655,12 грн плати за користування вагонами та збір за зберігання власного рухомого складу на своїх осях в сумі 7 363,08 грн за відомостями з накопичувальних карток, що складені на підставі Акту загальної форми № 1 від 11.06.2021.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до положень статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (з наступними змінами і доповненнями), за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за «Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46, яка складається на підставі «Пам`яток про користування вагонами (контейнерами)» форми ГУ-45, «Актів про затримку вагонів» форми ГУ-23а», «Актів загальної форми ГУ-23».

Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Пунктом 6 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

У пункті 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, зазначається, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування.

Як зазначає позивач, 11.06.2021 станцією Микулинці-Струсів на адресу відповідача направлено лист № 1 від 11.06.2021, яким повідомлено останнього про закінчення терміну дії договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п та повідомлено, що у зв`язку із цим, цистерни № 51192847 та № 51075620 з 00 год з 11.06.2021 простоюють на станційних коліях станції Микулинці-Струсів і, відповідно, нараховується плата за користування вагонами і збір за зберігання. Листом позивач просив відповідача якнайшвидше вирішити питання відправлення цистерн зі станції Микулинці-Струсів.

У зв`язку із перебуванням цистерни № 51075620 у місцях загального користування на станції Микулинці-Струсів, після закінчення терміну дії Договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, цистерна відповідача № 51075620 простоює в місцях загального користування на станції Микулинці-Струсів з вини відповідача з 00 год 01 хв. з 11.06.2021, про що складено відповідний акт.

Зокрема, Актом загальної форми (ф. ГУ-23) № 1 від 11.06.2021 засвідчено факт затримки вагону № 51075620 з 00 год 01 хв з 11.06.2021; найменування вантажу: вагони з/д на своїх осях; обставини, що викликали складання акта: «термін дії договору № Л/ДН-2/16/563/м/п ДП «Укрспирт» закінчився 10.06.2016. вагони № 51192847; № 51075620 з 11.06.2021 р. в 00 год. 01 хв. простоюють на коліях загального користування». Акт підписаний двома представниками залізниці, з боку відповідача Акт не підписаний (копія наявна в матеріалах справи).

Тобто, відповідно до складеного акту загальної форми № 1 від 11.06.2021, затримка вагону № 51075620 в місцях загального користування сталася з вини відповідача, який не забрав вказаний вагон після закінчення терміну дії Договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016.

Крім того, 11.06.2021 представником залізниці складено пам`ятку № 2 про користування вагонами (контейнерами) на подавання вагонів (контейнерів) під навантаження (вивантаження), відповідно до якої вантажовласник: 8857 ДП «Укрпирт» 8213887; місце подавання 9898 місце загального користування; № вагонів 51075620; подавання вагонів 11.06.2021 р. 00:01 (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, факт затримки вагону відповідача № 51075620 в місцях загального користування станції Микулинці-Струсів зафіксовано актами загальної форми відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 № 113 (далі Правила), та віднесено на відповідальність вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», копії яких наявні в матеріалах справи.

Акти загальної форми підписані двома повноважними працівниками станції Микулинці-Струсів. З боку відповідача акти не підписані, однак зазначені наступні обставини: відмова від підпису накопичувальної картки ф. ФДУ-92; вантажовласник ДП «Укрспирт» не з`явився для підпису накопичувальної картки (№ відповідної накопичувальної картки).

Як зазначає позивач, цистерна відповідача № 51075620 простоює на місці загального користування станції Микулинці-Струсів з 11.06.2021 з 00 год. 01 хв. та не забрана відповідачем до дати звернення позивачем до суду із даним позовом.

У зв`язку із цим, відповідачу була нарахована плата за користування вагоном № 51075620 в сумі 238 665,12 грн та збір за зберігання власного рухомого складу на своїх осях в сумі 7 363,08 грн за відомостями з накопичувальних карток (ф. ФДУ-92), копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порт, підприємства.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Аналогічні підстави містяться у ст. 121 Статуту залізниць України.

Отже, підстави для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, відповідно до ст. 121 Статуту залізниць України та п 16 Правил користування вагонами і контейнерами, є вичерпним.

Так судом досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач стверджує, що акт загальної форми № 1 від 11.06.2021, складений позивачем одноособово, однак вказаний акт жодним чином не був пред`явлений відповідачу до підписання та з боку вантажовласника вказаний акт не підписаний. Крім того, як зазначає відповідач, накопичувальні картки, також з боку відповідача не підписані.

Відповідач стверджує, що акти загальної форми (на віднесення на відповідальність вантажовласника) складені для засвідчення факту нез`явлення відповідача до підписання накопичувальних карток, а не про відмову від їх підписання. Однак, з його ствердженням, позивач жодним чином не повідомляв відповідача та не викликав останнього для підписання накопичувальних карток, а позивачем не додано доказів повідомлення відповідача для підписання накопичувальних карток.

За ствердженням відповідача, матеріали справи не містять жодних розрахунків, на підставі яких суд міг би перевірити правильність такого нарахування в накопичувальних картках. Крім того, відповідач посилається на форс-мажорні обставини, що виникли у зв`язку з військовою агресією на території України та введенням воєнного стану в Україні, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідач стверджує, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, зазначається, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Як вже було встановлено судом раніше та не заперечується сторонами, 31.05.2012 на під`їзну колію Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» Микулинці-Струсів було подано вагон № 51075620, що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів № 10 форми ГУ-45, підписаною з боку працівника станції та вантажовласника без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, з 31.05.2012 року вагон № 51075620 по 10.06.2021 перебував на станції Микулинці-Струсів на підставі укладених між сторонами договорів про подавання та забирання вагонів.

Як було встановлено судом раніше та не заперечується жодною із сторін, спірний вагон № 51075620 належить відповідачу.

Так, відповідно до п. 20 договору № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016 визначено, що цей договір укладається терміном на 5 років з 10.06.216 до 10.06.2021 р. включно.

Отже, підписуючи договір № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, відповідач був обізнаний про термін дії даного договору та про те, що з 11.06.2021 станція Микулинці-Струсів набуде статусу станції загального користування, а у відповідача, як тимчасового користувача під`їзної колії, виникне обов`язок забрати власні вагони (що перебували на коліях станції Микулинці-Струсів) до 10.06.2021 включно.

Крім того, ані умовами договору № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, ані Правилами складання актів та Правилами користування вагонами та контейнерами не передбачено обов`язок залізниці повідомити вантажовласника про прибуття до підписання Акту загальної форми, у разі закінчення терміну дії договору про подачу та збирання вагонів.

Відповідно до п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, вантажовласник повинен призначити для приймання і передачі повідомлень працівників; їхні прізвища та номер телефонів надаються начальнику станції.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем позивачу жодного документу, яким визначено уповноважених працівників відповідача для приймання і передачі повідомлень та не надано засобів зв`язку з такими особами.

З матеріалів справи вбачається, що Акт загальної форми № 1 від 11.06.2021 підписаний двома представниками станції Микулинці-Струсів та складений для засвідчення обставини затримки вагонів № 51192847 та № 51075620 з вини вантажовласника, у зв`язку із закінченням терміну дії договору Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016.

Судом було встановлено, що 11.06.2021 станцією Микулинці-Струсів на адресу відповідача направлено лист № 1 від 11.06.2021, яким повідомлено відповідача про закінчення терміну дії договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п та повідомлено, що у зв`язку із цим, цистерни № 51192847 та № 51075620 з 00 год з 11.06.2021 простоюють на станційних коліях станції Микулинці-Струсів і, відповідно, нараховується плата за користування вагонами і збір за зберігання. Листом позивач просив відповідача якнайшвидше вирішити питання відправлення цистерн зі станції Микулинці-Струсів.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до складеного Акту загальної форми від 11.06.2021, на момент припинення дії договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016 на місцях загального користування перебували дві цистерни відповідача № 51192847 та № 51075620. Однак, цистерна № 51192847 була відправлена зі станції Микулинці-Струсів та сплачені всі належні залізниці платежі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що він жодним чином не був повідомлений про складання акту загальної форми № 1 від 11.06.2021 та те, що вказаний акт не пред`явлений відповідачу до підписання.

Так ознайомившись зі змістом договору № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016 та підписуючи останній, відповідач мав бути обізнаним про той факт, що у разі затримки вагонів на станції з причини, які залежать від вантажовласника (у даному випадку, в разі не забирання вагонів зі станції Микулинці-Струсів після закінчення терміну дії договору про № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016) працівниками станції, відповідно до норм чинного законодавства, буде складений акт загальної форми. Крім того, сам відповідач не забезпечив як забирання спірного вагону № 51075620 до закінчення терміну дії договору № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016, так і не забезпечив явку свого уповноваженого представника для засвідчення обставин, що стали підставою для складання акту загальної форми.

Щодо тверджень відповідача, що акти загальної форми складені із зазначенням факту про нез`явлення відповідача до підписання накопичувальних карток, а не про відмову від їх підписання, як це передбачено умовами Правил складання актів.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в разі, відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Як вже було встановлено судом раніше, для засвідчення факту простою цистерни відповідача № 51075620 на місці загального користування станції Микулинці-Струсів, представниками залізниці станції Микулинці-Струсів було складено акти загальної форми (ф. ГУ-23) на віднесення на відповідальність вантажовласника ДП «Укрспирт» для засвідчення факту відмови відповідача від підписання накопичувальних карток (копії актів долучені до матеріалів справи).

У зв`язку із цим, відповідачу було нарахована плату за користування вагоном № 51075620 в сумі 238 665,12 грн та збір за зберігання власного рухомого складу на своїх осях в сумі 7 363,08 грн за відомостями з накопичувальних карток (ф. ФДУ-92), які були нараховані на підставі Акту загальної форми № 1.

Накопичувальні картки підписані працівником станції, з боку вантажовласника вказані картки не підписані.

Акти загальної форми підписані двома представниками залізниці, з боку відповідача акти не підписані, однак зазначені наступні обставини: відмова від підпису накопичувальної картки ф. ФДУ-92; вантажовласник ДП «Укрспирт» не з`явився для підпису накопичувальної картки (№ відповідної картки).

Таким чином, твердження відповідача, що акти загальної форми не засвідчують факт відмови відповідача від підпису накопичувальною картки суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Твердження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи розрахунків, на підставі яких суд міг би перевірити правильність нарахування в накопичувальних картках, суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявний детальний розрахунок позовних вимог позивача до відповідача із зазначенням термінів нарахування та нормативно-правових актів, на підставі яких здійснено таке нарахування, з яким відповідач мав можливість ознайомитися 18.07.2021 та подати до суду свій контррозрахунок.

Крім того, 21.04.2022 позивач звернувся до відповідача листом вих. № 4-П/2022 із претензією про стягнення плати за користування та збору за зберігання вантажу, якою просив відповідача розглянути та у 10 денний термін надати відповідь на претензію. Позивач просив відповідача сплатити плату за користування вагоном № 51075620 в сумі 203 839,92 грн та збір за зберігання в сумі 6 292,68 грн. Також листом позивач просив відповідача вирішити питання відправлення вагона № 51075620 зі станції Микулинці-Струсів для уникнення безпідставного простою та подальших нарахувань. Претензія також містить детальний розрахунок плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. На підтвердження надсилання претензії, позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек за № 4602510224803. Однак, відповіді на претензію відповідач не надав, претензій щодо розрахунків на підставі накопичувальних карток позивачу також не направив.

Щодо в посилань відповідача на форс-мажорні обставини, що виникли у зв`язку з військовою агресією на території України та введенням воєнного стану в Україні, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладання договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, атаки тероризму, диверсії тощо.

Пунктом 6.2 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом визначено, що сторона, що не може виконувати свої зобов`язання за договором унаслідок обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Наразі суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачем до позивача у письмовій формі протягом 10 календарних днів про настання обставин непереборної сили, на які посилається у відзиві на позовну заяву.

У п. 5.15 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов`язанні.

Відповідно до п. 5.3 Роз`яснення, збір за зберігання вантажів, навіть якщо він збільшений начальником залізниці до двократного розміру, не є санкцією мірою відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, що виключають нарахування плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу з 24.02.2022, судом не приймаються з огляду на їх необґрунтованість.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідачем не доведено суду обставин з якими законодавство пов`язує звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами.

Крім того, відповідно до п. 6 та 7 договору № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016 (договір-3), вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться на колії (місце здачі). Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 2 одиниць.

Про готовність вагонів до забирання користувач під`їзної колії передає залізниці повідомлення відповідальний по тел. 6-12-90 агента комерційного станції, а час закінчення вантажних операцій підтверджується письмовим повідомленням, яке у двох примірниках подається на станцію.

Пунктами 8-9 договору-3 визначено, що приймання вагонів при збиранні їх залізницею здійснюється: на колії вантажного фронту в тій кількості, що було подано. Максимально переробна спроможність вантажних пунктів: по навантаженню: спирту 1 вагон, час 2 години, розмір подачі 2 вагони.

Відповідно до п. 10 договору-3, час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання.

Наразі, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем повідомлення залізниці про готовність вагонів до забирання. Протилежного суду не доведено.

Відповідачем не доведено суду належними та допустими доказами, що вказаний вагон був забраний відповідачем з місць загального користування станції Микулинці-Струсів після закінчення терміну дії договору № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016. Протилежного суду не доведено.

Таким чином, відповідачем не спростовано факту перебування його вагону № 51075620 на місцях загального користування станції Микулинці-Струсів після закінчення терміну дії Договору про подачу та збирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016 з 11.06.2021 по дату звернення позивача до суду із даним позовом.

Крім того, в матеріалах справи наявна службова розписка № 316 від 26.11.2021, в якій Ковалівське місце провадження діяльності та зберігання спирту просило виконуючого обов`язків ДП «Укрспирт» перерахувати кошти в сумі 130 000,00 грн на ТЕХПД «на відшкодування витрат за зберігання цистерни на станції Микулинця-Струсів Мишковицького МПД». Службовою розпискою повідомлялося, що у зв`язку із відсутністю договору про подачу та забирання вагонів по станції Микулинці-Струсів та наявністю цистерни № 51075620 на цій станції, щомісячно нараховується штрафна санкція за зберігання в розмірі більше 21 тис. грн. для Переміщення цистерни на іншу під`їзну колію потрібно оплатити кошти за протерміноване зберігання (копія службової розписки наявна в матеріалах справи).

Дослідивши вказану службову розписку, господарський суд приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про той факт, що після закінчення терміну дії договору про подачу та забирання вагонів № Л/ДН-2/16/563/м/п від 10.06.2016 цистерна № 51075620 простоює на місцях загального користування на станції Микулинці-Струсів і за зберігання вказаного вантажу здійснюються відповідні нарахування.

Однак, відповідачем не вжито жодних заходів для усунення здійснення відповідних нарахувань та забирання цистерни № 51075620 з місця загального користування.

Крім того, 21.04.2022 позивач звернувся до відповідача листом вих. № 4-П/2022 із претензією про стягнення плати за користування та збору за зберігання вантажу, якою просив відповідача розглянути та у 10 денний термін надати відповідь на претензію. Позивач просив відповідача сплатити плату за користування вагоном № 51075620 в сумі 203 839,92 грн. та збір за зберігання в сумі 6 292,68 грн. Крім того, позивач просив відповідача вирішити питання відправлення вагона № 51075620 зі станції Микулинці-Струсів для уникнення безпідставного простою та подальших нарахувань. Претензія також містить детальний розрахунок плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. Додатками до претензії є акт загальної форми № 1 від 11.06.2021, накопичувальні картки та акти загальної форми. На підтвердження надсилання претензії, позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек за № 4602510224803.

Відповіді на претензію відповідач не надав, заперечень щодо накопичувальних карток та актів загальної форми не висловив, плата за користування вагоном № 51075620 в сумі 203 839,92 грн. та збір за зберігання в сумі 6 292,68 грн. в добровільному порядку не відшкодовані.

Відповідачем по суті не надано до суду жодного доказу того, що вагон відповідача № 51075620 був забраний з місця загального користування станції Микулинці-Струсів та доказів того, що вагон відповідача не перебуває на місцях загального користування станції Микулинці-Струсів з 11.06.2021 по дату звернення позивача до суду із даним позовом.

У свою чергу, позивачем доведено належними та допустими доказами факт простою вагону № 51075620 в місцях загального користування на станції Микулинці-Струсів з 00 год 01 хв. з 11.06.2021 по дату звернення позивачем до суду із даним позовом належним чином оформленим Актом загальної № 1 від 11.06.2021, актами загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника та накопичувальними картками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вже зазначалося судом вище, в п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (з наступними змінами і доповненнями), за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Відповідно до п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами, розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерством транспортного зв`язку України від 26.03.2009 № 317 встановлено ставки плати за користування вагонами.

Згідно із 9 Збірника тарифів, плата за користування вагонами (контейнерами) та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги.

Відповідно до п. 5 Розділу V Збірника тарифів, за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у табл. 1 Збірника тарифів.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно із п. 4 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерством транспорту України від 21.11.2000, № 644, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.

Відповідно до п. п. 5 та 8 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту , з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці з моменту затримки.

Відповідно до п. 2.1 ч. 2 Розділу ІІІ Збірника тарифі, 2.1. Термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу.

Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Так, позивач, керуючись п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами та п 2.1 Розділу ІІІ Збірника тарифів, за 344 доби перебування вагону № 51075620, що належить відповідачу, на місці загального користування, на підставі Акту загальної форми № 1 від 11.06.2021 та за даними із накопичувальних карток, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 238 665,12 грн плати за користування вагонами та 7 363,08 грн збору за зберігання рухомого складу на своїх осях.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем не враховано, що відповідно до ст. 46 Статуту, вантажі, що прибули зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Отже, нарахування збору за зберігання вантажу має здійснюватися починаючи з 12.06.2021.

Перевіривши розрахунок плати за користування вагонами та збору за зберігання рухомого складу на своїх осях, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення плати за користування вагонами є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в сумі 238 665,12 грн, а збір за зберігання рухомого складу на своїх осях підлягає задоволенню частково в сумі 7 341,65 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та господарських відносинах (ст. 3 ГК України). Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у ст. ст. 257 та 258 ЦК України.

Частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема ГК України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб`єктів господарювання є спеціальними щодо норм ЦК України. Зазначене також стосується положень про позовну давність.

Згідно із ч. 5 ст. 315 ГК України, для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову (ст. 137 Статуту залізниць України).

Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, пунктом 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони передбачили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становлять один рік.

Як вже було встановлено судом раніше, відповідно до п. 20 Договору про подачу та забирання вагонів № Л/ДН/2/16/563/м/п від 10.06.2016, цей договір укладається терміном на 5 років з 10.06.2016 р. до 10.06.2021 р. включно.

Позовні вимоги у справі пред`явлені у зв`язку з затримкою вагону, що підтверджується Актом загальної форми № 1 від 11.06.2021, якими зафіксовано початок затримки вагону відповідача № 51075620 з 11.06.2021

Отже, оскільки датою закінчення Договору про подачу та забирання вагонів № Л/ДН/2/16/563/м/п від 10.06.2016 є 10.06.2021, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня за днем настання такої події, тобто з 11.06.2021 (від дати складання Акту загальної форми № 1 від 11.06.2021 та закінчується 11.06.2022.

Позивач звернувся із даним позовом до суду 02.06.2022 (згідно відтиску календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла позовна заява), господарський суд дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду з даним позовом не пропустив строку позовної давності, отже заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишається судом без задоволення.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 690,10 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16; код ЄДРПОУ 37199618) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) 238 665,12 грн плати за користування вагонами, 7 341,65 грн збору за зберігання вантажу та 3 690,10 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко