Рішення № 108874282, 10.01.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1828/22

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична компанія "Укренерго"

01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227

до Приватного підприємства "Гарант Енерго М"

08132, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Шкільна, будинок 22-А, офіс 77, код ЄДРПОУ 34795648

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Буркова О.М., посвідчення №000207 від 24.12.2018, довіреність №06/01-2 від 06.01.2023;

відповідача: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1587/22 від 26.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виникла заборгованість за договором про врегулювання небалансів електричної енергії за наказом №85 від 06.03.2020.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2022 підготовче засідання відкладено на 22.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.12.2022.

У судове засідання 13.12.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання не повідомлений засобами поштового зв`язку.

Представник позивача оголосила вступне слово, яким підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 10.01.2023 о 16:40, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 10.01.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом засобами поштового зв`язку.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні за участю представника позивача, 10.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

02.05.2019 Приватним підприємством «Гарант Енерго М» (далі - відповідач), в особі директора Літовченка Миколи Івановича, підписана та подана до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником в результати реорганізації якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач), заява про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Згідно з поданою заявою, відповідач на підставі отриманої ліцензії №1197 від 09.10.2018 та присвоєного енергетичного ідентифікаційного коду (EIC) №56X930000010810P приєднується до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.04.2019 № б/н.

Згідно з умовами пункту 1.2. Договору, з метою врегулювання небалансів електричної енергії, учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс та несе фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи.

У свою чергу, відповідно до підпунктів 1, 3, 6 пункту 3.5. Договору, учасник ринку, який взяв на себе за Договором зобов`язання по врегулювання небалансів, є юридично відповідальною особою за фінансове врегулювання небалансів своєї балансуючої групи.

07.05.2019 позивач акцептував заяву відповідача та повідомив його про те, що він приєднаний до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучений до реєстру учасників ринку.

Відповідно до пункту 1.5. Договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку).

Згідно з пунктом 5.1. Договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та умовами Договору.

Пунктом 1.5.1. Правил ринку визначено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов`язаний стати суб`єктом, відповідальним за небаланси шляхом входження до відповідної балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору.

За умовами пункту 7.3.1. Правил ринку, платіжні документи про врегулювання небалансів надсилаються кожному учаснику ринку, відповідальному за небаланси на щоденній основі.

Відповідно до пункту 1.1.2. Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені Правилами.

Згідно з пунктом 1.11.1. Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого: проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.

Пунктом 1.11.8. Правил ринку визначено, що адміністратор розрахунків надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив адміністратор розрахунків щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

За пунктом 5.25.1. Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів.

Відповідно до частини 7 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку, адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та Правил ринку позивач щоденно формував та надсилав відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за спірний період через систему управління ринком (MMS).

На виконання умов Договору та Правил ринку, позивачем виставлені відповідачу на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для врегулювання небалансів, а саме:

за липень - грудень 2019 року на суму 62913403,37 грн., з ПДВ;

за січень - серпень 2020 року на суму 66648555,31 грн., з ПДВ.

Також, позивачем виставлені відповідачу на оплату рахунки-фактури (врегулювання розбіжностей за серпень, жовтень та грудень 2019 року), всього на суму 1742949,98 грн.

Вищезазначені рахунки-фактури не були оплачені у встановлені строки, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення даної заборгованості у розмірі 131304908,66 грн. За даним позовом Господарським судом Київської області відкрите провадження у справі №911/3721/21, в якій рішенням суду від 26.07.2022 позов задоволено повністю, дане рішення суду набрало законної сили.

2. Аргументи Позивача

Позивач зазначає, що вищезазначеним судовим рішенням встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати виставлених розрахункових документів.

Позивач у своїй заяві посилається на приписи статті 610 Цивільного кодексу України, якою встановлено що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Керуючись викладеним, позивач нараховує на суму основного боргу відповідача інфляційні втрати і три відсотки річних в розмірі 10270656,15 грн., з яких: 5717499,95 грн. - інфляційні втрати, 4553156,20 грн. - три відсотки річних (розрахунок додається до позовної заяви).

При розрахунку відповідних сум, позивач, окрім іншого, керувався строками, у які відповідач зобов`язаний оплатити виставлені йому рахунки, що визначені у пункті 7.7.3. глави 7.7. (в редакції до 18.11.2020 - пункт 7.6.3. глави 7.6.) розділу VII Правил ринку, а саме: оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок адміністратора розрахунків здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа (в редакції, що була чинною до 01.03.2020 - протягом одного банківського дня), з 18.11.2020 - протягом 2 робочих днів (пункт 7.7.3.).

3. Аргументи Відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав, участі представника у судових засіданнях не забезпечив, доводів позивача не спростував, про розгляд справи повідомлявся судом засобами поштового зв`язку на його належну адресу місцезнаходження, що вказана ним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу електронної пошти, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, враховуючи те, що ухвала суду направлена на адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, місце та час судового розгляду.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частинии 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Господарського кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За пунктом 7.7.3. глави 7.7. (у редакції до 18.11.2020 - пункт 7.6.3. глави 7.6.) розділу VII Правил ринку: оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок адміністратора розрахунків здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа (у редакції, що була чинною до 01.03.2020 - протягом одного банківського дня), з 18.11.2020 - протягом 2 робочих днів (пункт 7.7.3.).

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо неявки відповідача у судове засідання та відсутності заяв по суті справи.

Слід зауважити, що позивач відповідно до норм статті 172 Господарського процесуального кодексу України надіслав копію позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача.

Також суд зазначає, що до грудня 2022 року у Господарського суду Київської області було відсутнє фінансування поштового відправлення кореспонденції суду, а тому направлення ухвал відповідачу засобами поштового зв`язку було неможливим (відповідні довідки канцелярії апарату Господарського суду Київської області містяться в матеріалах справи).

У той же час, ухвали суду у справі направлялись відповідачу електронною поштою на адресу: mgarantenergo@gmail.com.

У грудні 2022 року фінансування поштового відправлення кореспонденції суду відновилось, а тому ухвала про повідомлення учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 10.01.2023 о 16:40, направлена сторонам рекомендованими листами з повідомленням.

Верховний Суд України у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 дійшов висновку, що "належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа".

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №908/889/21 зазначено: «Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень частин 2-4 статті 120, частин 1, 2 статті 202, частин 5, 6, 11 статті 242, підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи. При цьому розгляд справи, зокрема, заяви про заміну сторони її правонаступником судом за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14).».

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку що суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5.2. Щодо правомірності нарахування 5717499,95 грн. інфляційних втрат та 4553156,20 грн. трьох відсотків річних.

На виконання умов Договору та Правил ринку, позивачем виставлені відповідачу на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для врегулювання небалансів, а саме:

за липень - грудень 2019 року на суму 62913403,37 грн., з ПДВ;

за січень - серпень 2020 року на суму 66648555,31 грн., з ПДВ.

Також, позивачем виставлені відповідачу на оплату рахунки-фактури (врегулювання розбіжностей за серпень, жовтень та грудень 2019 року), всього на суму 1742949,98 грн.

Вищезазначені рахунки-фактури не були оплачені у встановлені строки, наявність вказаної заборгованості встановлена у рішенні Господарського суду Київської області у справі №911/3721/21, дане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Таким чином, приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. З урахуванням наведеного, оскільки зобов`язання відповідача щодо сплати коштів є грошовим, і сплата такого зобов`язання порушене відповідачем, то позивач має право вимагати стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

5.3. Щодо вірності розрахунку інфляційних втрат.

Як вже зазначалось вище, факт наявності заборгованості та її розмір були встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 26.07.2022 у справі №911/3721/22. Сума заборгованості становить 131304908,66 грн., а тому й розрахунки інфляційних втрат розраховуються на підставі документів (рахунків-фактур), що підтверджують даний розмір заборгованості.

Втрати від інфляції розраховуються за формулою:

втрати від інфляції = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100 - (сума боргу)

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

На виконання рекомендацій Верховного Суду України (лист "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р), вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулось з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

При перевірці вірності розрахунку позивачем розміру інфляційних втрат, суд, зокрема, керувався пунктом 7.7.3. глави 7.7. (у редакції до 18.11.2020 - пункт 7.6.3. глави 7.6) розділу VII Правил ринку, де визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок адміністратора розрахунків здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа (у редакції, що була чинною до 01.03.2020 - протягом одного банківського дня), з 18.11.2020 - протягом 2 робочих днів (пункт 7.7.3.).

Також, суд враховував календарі робочих днів банківської системи на 2019 та 2020 роки, що опубліковані на офіційному сайті Національного банку України.

При перевірці наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат, судом підтверджено правильність їх обчислення згідно з вищенаведеною формулою. Розмір інфляційних втрат, вирахуваних судом, становить 5717499,95 грн. та повністю співпадає із заявленим позивачем.

5.4. Щодо вірності розрахунку трьох відсотків річних від простроченої суми.

Три відсотки річних розраховуються за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] х [Процентна ставка (%)] / 100% х [Кількість днів] / [Кількість днів у році]

Відповідно да даної формули: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - три відсотка річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; [Кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

При перевірці вірності розрахунку позивачем розміру трьох відсотків річних від простроченої суми, суд, зокрема, керувався пунктом 7.7.3. глави 7.7. (у редакції до 18.11.2020 - пункт 7.6.3. глави 7.6.) розділу VII Правил ринку, де визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок адміністратора розрахунків здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа (у редакції, що була чинною до 01.03.2020 - протягом одного банківського дня), з 18.11.2020 - протягом 2 робочих днів (пункт 7.7.3.).

Також, суд враховував календарі робочих днів банківської системи на 2019 та 2020 роки, що опубліковані на офіційному сайті Національного банку України.

При перевірці розрахунків трьох відсотків річних від простроченої суми, судом виявлено неточність у датах, з яких позивач починав обчислювати виникнення заборгованості. Дата початку виникнення заборгованості є суттєвим фактором для вірного обчислення трьох відсотків річних від простроченої суми. Позивач, у розрахунку за період з 26.07.2019 по 01.03.2020, нараховував три відсотки річних від простроченої суми з наступного робочого дня за днем виставлення рахунку-фактури. У той же час, відповідач, відповідно до Правил ринку, у редакції, чинній до 01.03.2020, мав один банківський день на оплату рахунку. Згідно з календарями робочих днів банківської системи та відповідно до чинних на момент утворення заборгованості розпоряджень Національного банку України "Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та порядок роботи банківської системи України", банківські дні у спірний період були тотожні робочим дням. Таким чином, позивач має обчислювати термін виникнення заборгованісті з дня, наступного за першим робочим днем, що настав після виставлення рахунку-фактури. За результатами розрахунків суду, розмір трьох відсотків річних від простроченої суми, що має сплатити відповідач, становить 3533641,45 грн.

Слід зазначити, що у розрахунку позивача та у прохальній частині позову, кінцевий розмір трьох відсотків річних становить 4553156,20 грн. При цьому, за результатами складення судом сум трьох відсотків річних, що нараховані позивачем, які визначені ним за кожною окремою із сум заборгованості, визначене судом значення дорівнює 3553155,34 грн. За результатами аналізу цього аспекту з усіма матеріалами позову в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач припустився арифметичної помилки при складанні чисел та використав дане значення у тексті позовної заяви.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує неправильність розміру трьох відсотків річних від простроченої суми, що нараховані позивачем. Натомість, судом встановлений вірний розмір трьох процентів річних від простроченої суми - 3533641,45 грн.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №1587/22 від 26.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гарант Енерго М" (08132, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Шкільна, будинок 22-А, офіс 77, код ЄДРПОУ 34795648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) 5717499,95 грн. (п`ять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок) інфляційних втрат, 3533641,45 грн. (три мільйони п`ятсот тридцять три тисячі шістсот сорок одна гривня сорок п`ять копійок) трьох відсотків річних та 138761,70 грн. (сто тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят одна гривня сімдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 09.02.2023.

Суддя С.О. Саванчук