Рішення № 108873752, 09.02.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4724/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4724/22

за позовом Фермерського господарства "САНРАЙС-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ КАПІТАЛ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Фермерське господарство "САНРАЙС-АГРО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 07.12.2022 за вих. № б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ КАПІТАЛ" про стягнення 69.632,99 грн з яких 44.876,99 грн основної заборгованості, 14.323,43 грн пені, 10.432,57 грн інфляційних втрат.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а саме за період з 08.12.2022 року по дату виконання рішення у справі №904/4724/22, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нараховувати пеню за такою формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Де [Сума боргу] - 44.876,99 грн, [Ставка пені (%)] - облікова ставка НБУ,

[Кількість днів] - Кількість днів прострочення зобов`язання починаючи з 08.12.2022.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір поставки від 19.10.2021 №52Т.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4724/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022.

Ухвалою від 19.12.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати до господарського суду документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень.

23.12.2022 через відділ документообігу від позивача надійшло клопотання від 20.12.2022 за вих. № б/н про виконання вимог ухвали суду разом з документами, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної вимоги і доданих до неї документів. Оцінивши доказ відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, господарський суд визнав його належним, а недоліки позовної заяви усунутими.

Ухвалою від 23.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 10.01.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 44.876,99 грн основної заборгованості відмовити та задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та інфляційних втрат на 90%.

Через відділ документального забезпечення 27.01.2023 від позивача надійшли заперечення на відзив, які розцінюються судом як відповідь на відзив.

Господарський суд встановив, що позивач направив на адресу відповідача копію заперечень на відзив, які судом розцінюються як відповідь на відзив та додані до них документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №6460206840121 від 24.01.2023.

Перевіривши статус відстеження поштового відправлення за трек-номером 6460206840121 (копія заперечень на відзив, які судом розцінюються як відповідь на відзив та додані до них документи), господарський суд встановив, що відправлення вручено відповідачу 02.02.2023 (підтверджується роздруківкою з відомостями розміщеними на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта»).

В ухвалі від 23.12.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено відповідачу(ам) триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачем(ами) іншим учасникам справи, докази чого мають бути надані суду разом з запереченнями (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Отже, строк для подачі заперечень до 06.02.2023, з урахуванням того, що триденний строк припав на неділю 05.02.2023, строк подачі відзиву є таким, що настав у перший за ним робочий день, що відповідає положеннями ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Станом на 09.02.2023 заперечення не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу заперечень, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який відповідач у повному обсязі не оплатив, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми основної заборгованості і нарахованої на неї суми пені та інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач повідомив, що платіжним дорученням №879 від 07.12.2022 погасив заборгованість у розмірі 44.877,00 грн. Затримку сплати вказаної заборгованості пояснив тим, що позивач несвоєчасно зареєстрував податкові накладні.

Відповідач вказав, що при нарахуванні пені позивач порушив приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та здійснив власний перерахунок пені у якому визначив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 6.823,60 грн.

Крім цього, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач заперечує проти тверджень відповідача, що позивачем порушено строки реєстрації податкових накладних. Позивач інформує, що податкові накладні ним зареєстровані у строки, визначені ПК України.

Позивач звернув увагу суду, що здійснює свою господарську діяльність у Лозівському районі Харківської області, який Кабінетом Міністрів України віднесений до зони бойових дій і при цьому належним чином виконує зобов`язання за укладеними з ним договорами.

Позивач наголосив, що розрахунок пені та інфляційних втрат, наведений у позові є правильним.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності/відсутності повної/часткової оплати товару; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені; наявності/відсутності підстав для зменшення пені; правомірності нарахування інфляційних втрат.

Суд встановив, що 19.10.2021 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки №52Т (далі -договір) (арк. 26, том 1).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2021 року (далі - товар) відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.2 договору визначено, що загальна сума договору становить 365.253,05грн +/- 10%.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 6.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 365.426,99 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 44,877,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №7 від 20.10.2021 (арк. 39, том 1).

Отриманий від позивача товар відповідач оплатив на суму 320.549,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням №241 від 20.10.2021 на суму 60.000,00 грн, платіжним дорученням №239 від 19.10.2021 на суму 190.000,00 грн, платіжним дорученням №271 від 03.11.2021 на суму 70.549,99 грн

(арк. 27-29, том 1).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із вимогою від 05.02.2022 (арк. 30-31, том 1), у якій позивач просив відповідача перерахувати залишок заборгованості у розмірі 44.876,99 грн протягом двох робочих днів з дня отримання вимоги. В якості доказів направлення вимоги позивач надав накладну №6460206648450, опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. 32-34, том 1).

На момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою (станом на 07.12.2022) відповідач мав перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 44.876,99грн, на яку позивач нарахував пеню за період з 08.02.2022 до 07.12.2022 у розмірі 14.323,43 грн та інфляційні втрати за період з лютого 2022 року до листопада 2022 року у розмірі 10.432,57 грн.

Разом із відзивом відповідач надав платіжну інструкцію №879 від 07.12.2022 на суму 44.876,99 грн в якості доказу сплати залишку суми основної заборгованості.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 44.876,99грн основної заборгованості, 14.323,43 грн пені, 10.432,57 грн інфляційних втрат.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а саме за період з 08.12.2022 року до дати виконання рішення у справі №904/4724/22, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нараховувати пеню за такою формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Де [Сума боргу] - 44.876,99 грн, [Ставка пені (%)] - облікова ставка НБУ,

[Кількість днів] - Кількість днів прострочення зобов`язання починаючи з 08.12.2022.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 365.426,99 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 44,877,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №7 від 20.10.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: 86% передоплата згідно рахунка постачальника та 14% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України.

Оскільки товар був поставлений 20.10.2021, що підтверджується видатковою накладною №7 на суму 365.426,99 грн, то обов`язок перерахувати 86% передоплати (320.549,99 грн) на рахунок позивача у відповідач виник до 20.10.2021.

До 20.10.2021 відповідач перерахував на користь відповідача 250.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №241 від 20.10.2021 на суму 60.000,00 грн, платіжним дорученням №239 від 19.10.2021 на суму 190.000,00 грн. В подальшому відповідач перерахував на користь позивача 70.549,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням №271 від 03.11.2021. Тобто загальна сума оплати склала 320.549,99 грн.

Решту коштів (а саме суму ПДВ у розмірі 44.877,00 грн, тобто 14% вартості поставленого товару) відповідач мав сплатити після реєстрації позивачем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджується складення податкових накладних №8 від 19.10.2021 та №9 від 20.10.2021 на поставлений відповідно до умов договору товар на суму ПДВ і їх реєстрація, доказом чого є дві квитанції про реєстрацію податкових накладних датовані 10.11.2021 (арк. 36, 38, том 1).

З огляду на положення пункту 201.10 статті 201 ПК України, з метою отримання податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець не позбавлений права надіслати в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної.

При цьому спосіб отримання відповідачем зареєстрованих у встановленому законом порядку податкових накладних (як від позивача, або з Єдиного реєстру податкових накладних) не може нівелювати встановленого ПК України порядку включення сум податку у вартість товару та сплату його покупцем при його придбанні.

Те, що постачальник за якихось причин не направив податкові накладні безпосередньо покупцю, не звільняє останнього від обов`язку з оплати товару у повному обсязі, в тому числі суми ПДВ, оскільки сам факт реєстрації податкової накладної (а не її направлення контрагенту) в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) дає право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен здійснити оплату його вартості відповідно до умов договору у повному обсязі у встановлені пунктом 4.3 строки, в тому числі включаючи суму ПДВ.

В той же час, господарський суд зазначає, що відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання йому податкових накладених, зареєстрованих в порядку встановленому чинним законодавством.

На підставі вищевикладеного господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо несплати решти заборгованості та неправомірного нарахування позивачем сум пені та інфляційних втрат на суму заборгованості за товар з урахуванням ПДВ.

Отже, повну сплату поставленого товару покупець мав здійснити 10.11.2021 (дата реєстрації податкових накладних, яка вказана у квитанціях про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (арк. 36, 38, том 1).

Фактично відповідач решту заборгованості у розмірі 44.876,99 грн сплатив 07.12.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №879.

Так, позивач звернувся до суду з позовом 07.12.2022 (підтверджується датою на конверті у якому судом отримано позов (арк. 46, том 1).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Суд доходить висновку, що відповідач основну заборгованість перед позивачем погасив в процесі розгляду справи, який фактично розпочинається з моменту подання позову.

Оскільки на момент розгляду даної справи основна заборгованість припинила своє існування, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження в справі, вказані в ч. 3 ст. 231 ГПК України, зокрема у випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Таким чином, провадження в частині стягнення основної заборгованості підлягає закриттю.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 19.10.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.04.2023.

Згідно з п. 5.3 договору у випадку прострочення покупцем оплати товару згідно умов цього договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд наголошує, що саме пенею, а не штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, оскільки штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, у п. 5.3 договору мова йде саме про пеню, а не штраф, що помилково зазначили сторони.

Так, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 08.02.2022 до 07.12.2022 на суму 14.323,43 грн.

Відповідач заперечує проти нарахованої пені і вважає її нарахування неправомірним. Водночас правильним розміром відповідач визнає пеню у сумі 6.823,60 грн. Крім цього, відповідач просить суд зменшити її розмір на 90%.

Суд з огляду на викладені висновки доходить того, що пеня позивачем нарахована правомірно, оскільки саме відповідач без належних для того підстав не оплатив отриманий від позивача товар вчасно. Суд взяв до уваги, що порушень строків з боку позивача при реєстрації податкових накладних судом не встановлено.

Водночас, суд звертає увагу, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Отже, оскільки відповідач погасив заборгованість 07.12.2022, то у вказану дату пеня відповідачу не нараховується.

Здійснивши власний перерахунок пені суд дійшов висновку, що правомірним є розмір пені у сумі 14.299,16 грн за період з 08.02.2022 до 06.12.2022. Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 24,27 грн заявлені неправомірно (пеня помилково нарахована на 07.12.2022).

Щодо вимоги відповідача зменшити пеню на 90 %

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

В обґрунтування можливості зменшити розмір заявленої до стягнення пені відповідач послався на те, що порушення грошового зобов`язання виникло в результаті дій позивача, а у випадку зменшення заявленого до стягнення розміру пені позивач не понесе значного негативного впливу у своїй господарській діяльності.

В свою чергу позивач звернув увагу суду, що здійснює свою господарську діяльність у Лозівському районі Харківської області, який Кабінетом Міністрів України віднесений до зони бойових дій і при цьому належним чином виконує зобов`язання за укладеними з ним договорами.

Розглядаючи клопотання про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги, те що відповідач на час розгляду спору погасив суму основної заборгованості у повному обсязі. Також суд врахував, що залишок боргу не був значним (44.876,99 грн).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №904/4685/18).

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, причини та наслідки невиконання спірного зобов`язання, при цьому господарський суд, також враховує відсутність доказів понесення позивачем збитків у справі, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов`язань, розмір нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 40%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8.579,50 грн пені, позаяк саме таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Разом із тим, у позовній заяві позивач у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України просить суд зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а саме за період з 08.12.2022 по дату виконання рішення у справі №904/4724/22, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нараховувати пеню за такою формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Де [Сума боргу] - 44.876,99 грн, [Ставка пені (%)] - облікова ставка НБУ,

[Кількість днів] - Кількість днів прострочення зобов`язання починаючи з 08.12.2022.

Врахувавши, що сума основної заборгованості позивачем погашена під час розгляду справи №904/4724/22 підстав для задоволення вказаної вимоги позивача суд не знаходить, оскільки і можливість, і необхідність вказаного нарахування відсутні.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року до листопада 2022 року у розмірі 10.432,57 грн.

Відповідач проти нарахування інфляційних втрат заперечує і вважає вказану вимогу неправомірною.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.480,26 грн, з урахуванням того, що 99,97 % позовних вимог позивача судом визнано правомірними.

Водночас господарський суд наголошує, що судові витрати зі сплати судового збору у вказаному покладаються на відповідача, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення пені (крім 24,27 грн), а зменшення судом розміру пені не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Більш того, позивачем були заявлені правомірно і вимоги про стягнення основної заборгованості, яка відповідачем була погашена в процесі розгляду справи, а тому у вказаній частині позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТ КАПІТАЛ» (Україна, 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 14-А; ідентифікаційний код 42355927) на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «САНРАЙС-АГРО» (Україна, 64606, Харківська обл., місто Лозова, МІКРОРАЙОН 3, будинок 11, квартира 44; ідентифікаційний код 42937055) 8.579,50 грн (вісім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн 50 к.) пені, 10.432,57 грн (десять тисяч чотириста тридцять дві грн 57 к.) інфляційних втрат, 2.480,26 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят грн 26 к.) судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 5.743,93 грн пені відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 44.876,99 грн основної заборгованості провадження закрити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк