Рішення № 108865106, 07.02.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/3073/22

2-а/465/162/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.

з участю секретаря судових засідань Сподар І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області (м. Львів, вул. Перфецького, 19) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5477628 від 12.06.2022 року. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 12.06.2022 року о 20:49 год. у м. Львів, вулиця Залізнична 11, інспектором поліції щодо позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 5477628, відповідно до якої його звинувачено у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Як вбачається із постанови, позивача притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та інспектором визначено покарання у виді штрафу, оскільки на думку інспектора, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з нанесеним на лобове скло покриттям, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, чим порушив вимоги пункту 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху України. Позивач вважає, що винесена постанова підлягає скасування з огляду на наступне. В даному випадку позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, а тому, накладений штраф є незаконним. Працівник поліції зупинив позивача за нібито нанесене на лобове скло покриттям, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач пояснив працівникам поліції, що жодного тонування на лобове скло не наносив, проте останні, не зважаючи на заперечення, притягнули його до відповідальності, не маючи при цьому доказів та не маючи підстав.

Візуальний огляд транспортного засобу проводився виключно на місці зупинки транспортного засобу, не підтверджується показанням приладів, що вимірюють світлопропускання, докази цього правопорушення не є правочинними. Зупинка транспортного засобу була здійснена з порушенням вимог Закону України «Про національну поліцію» в частині того, що при зупинці інспекторами патрульної поліції не було надано фактичних доказів правопорушення, а також не було здійснено перевірки технічного стану транспортного засобу на спеціалізованій станції техобслуговування для виявлення невідповідності (чи відповідності) технічного стану транспортного засобу. В порушення вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП, після висловлювання звинувачень інспектор, старший лейтенант поліції роти №4 батальйону №2 Стадник Тарас Теодозійович пішов до патрульного автомобіля, де виніс постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не були вирішенні клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, тобто були порушені вимоги щодо процедури розгляду справи. Тому позивач просить оскаржувану постанову визнати протиправною і скасувати. Окрім того, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 29.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Щодо твердження позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, вважає, що навіть при наявності таких, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб`єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки. Аргументи позивача, зазначені у позовній заяві, за своєю суттю спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не спростовують його вини. Справа № 465/3073/22, виходячи з ухвали Франківського районного суду міста Львова про відкриття провадження, віднесена до категорії справ незначної складності. Тобто, заявлені кошти позивачем в сумі 4000 грн. є неспівмірними до даної категорії справ. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач не з`явився, представником позивача на адресу суду направлено клопотання про розгляд справи у його відсутності. Додатково просить суд стягнути з відповідача 3000 грн. витрат, понесених ним на правову допомогу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву зазначив, що справу просить розглядати у його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5477628 від 12.06.2022 року, 12.06.2022 року о 20 год. 36 хв. у м. Львові по вул. Залізничній, 11 виявлено автомобіль Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 наніс на лобове скло покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, чим порушив п. 31.4.7.В ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.

Частиною ч.1 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Пунктом 31.4.7.В ПДР України встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5477628 від 12.06.2022 року, яка оскаржується позивачем. Представником відповідача також не долучено до відзиву фото- та відеодоказів інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

За змістом закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕАО № 5477628 від 12.06.2022 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Разом із тим, стосовно позовної вимоги про визнання оскаржуваної постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП протиправною, суд зазначає, що згідно із ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, суд при розгляді справ даної категорії не уповноважений визнавати рішення суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності протиправними. Відтак, зазначена вище позовна вимога задоволенню не підлягає.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд виходить з того, що відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, в підтвердження своїх аргументів про стягнення судових витрат, позивач надав суду: витяг з договору № 072301/21 від 23.07.2021 року, укладеного між АБ «Артема Пащука» та ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт про надання юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги № 072301/21 від 23.07.2021 року на суму 3000 грн., в якому чітко деталізовано обгрунтування розміру втрат на правову допомогу, наданої позивачу ОСОБА_1 ; банківську квитанцію від 06.02.2023 року про оплату послуг адвоката на суму 3000 грн.

Тому з огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, часткове задоволення позовних вимог, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимогпозивача ОСОБА_1 стосовно стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 3000 грн.

Судовий збір відповідно до положень ст.ст.132, 139, 143 КАС України підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Зважаючи на вищевикладене, а також беручи до уваги задоволення позовних вимог, суд доходить переконання про стягнення з відповідача 496грн. 20 коп.сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області (м. Львів, вул. Перфецького, 19) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5477628 від 12.06.2022 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП, - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. судових витрат на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області (м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 40108646).

Cуддя Величко О.В.