Ухвала суду № 108850937, 06.02.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/3239/20

6/465/3/23

У Х В А Л А

судового засідання

06.02.2023 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянова С.М.

при секретарі - Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львів заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист у справі № 465/3239/20 виданий Франківським районним судом м. Львова від 24.12.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви вказуєте те, що у Франківському відділі державної виконавчої служби на виконанні знаходиться виконавчий лист №465/3239/20 виданий Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТЗОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості.

Даний виконавчий лист було видано на підставі Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року у справі 465/3239/20, яким було вирішено стягнути 25% річних на суму тіла кредиту з 17.04.2017 року по 17.04.2020 року в розмірі 126102.74 грн. та заборгованість за інфляційними витратами на суму тіла кредиту з травня 2017 року по березень 2020 року 41801,03 грн.

Про даний судовий процес, заявник вказує, що їй не було відомо до червня 2021 року, про нього їй повідомило ТОВ «Кредитні ініціативи», а отже участі у справі вона не брала.

Користуючись своїм правом заявник звернулась до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення суду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року було змінено та ухвалено нову постанову у справі.

У зв`язку з вище викладеним ОСОБА_1 і була змушена звернутися до суду зх. Даною заявою.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

На підставі ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу задоволено

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) суму заборгованості за кредитом у розмірі 167903 (сім сто шістдесят сім тисяч дев`ятсот три) гривні 77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) суму сплаченого судового збору в сумі 2518 (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн. 56 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.04.2021 року виправлено описку у резолютивній частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року у справі №465/3239/20, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» суму заборгованості за кредитом у розмірі 167903 (сто шістдесят сім тисяч дев`ятсот три гривені) грн. 77 коп., а також 2518 (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень) грн. 77 коп. судового збору.

В резолютивній частині вважати вірною прописом зазначену суму заборгованості. «(сто шістдесят сім тисяч дев`ятсот три гривні)».

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року набрало законної сили 25.01.2021 року.

На виконання вищезазначеного рішення суду Франківським районним судом м. Львова було видано виконавчий лист № 465/3239/20.

Однак, 03 серпня 2021 року ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року у справі № 465/3239/20.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.11.2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року.

Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16.06.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором та в частині судового зборузмінено та ухвалено нову постанову.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» 52400.72 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких 37268.39 грн.інфляційні втрати, 15132.33 грн.три відсотки річних, нарахованих на підставіст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» 786.04 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так , зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак , перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 року набрало законної сили, на його виконання видано виконавчий документ. Вже після набрання даного рішення законної сили ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження.

Отже , закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .

У справі "Soering vs UK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.

При цьому, суд вбачає за можливим роз`яснити заявнику, що вона не позбавлена можливості звернутися безпосередньо до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) разом з постановою Львівського апеляційного суду від 16.06.2022 року, яка набрала законної.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мартьянова С.М.